Рішення № 110934438, 27.04.2023, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/1460/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2023 року м.Львів

Галицький районний суд м.Львова в складі:

головуючого судді Радченко В.Є.

за участі секретаря Бобик Д.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Львову цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Першої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області (адреса: 79005, м.Львів, вул. Саксаганського,6, код ЄДРПОУ: 02899370) про зняття заборони відчуження нерухомого майна,-

ВСТАНОВИВ:

07.03.2023 року позивач звернувся до суду з позовом до Першої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області про зняття заборони відчуження нерухомого майна.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що позивачка ОСОБА_1 є власницею квартири за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору дарування №3-1914 від 30.06.2005 року. 10.12.2007 року позивачка звернулась до Першої Львівської державної нотаріальної контори із заявою про реєстрацію обтяження вказаного об`єкта нерухомого майна. Надалі Першою Львівською державною нотаріальною конторою до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено реєстраційний запис про накладення на вказану квартиру обтяження «заборона на нерухоме майно». Позивачка неодноразово зверталась до різних державних органів із заявами про зняття обтяження, однак отримала відмови. Позивачка зазначає, що накладення заборони на нерухоме майно позивачки та існування відповідного запису у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна протягом 16 років, за відсутністю будь-яких судових чи виконавчих проваджень, обмежує її права як власника в повній мірі користуватися, володіти та розпоряджатись належним їй майном. Просить позов задоволити.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 08.03.2023 року відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явились. Належним чином були повідомленні про день, час та місце розгляду справи. До суду представник позивача подав клопотання про розгляд справи у відсутності позивача та його представника.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення. Клопотань про відкладення чи про розгляд справи до суду не надходило.

Суд вважає, що справу можливо слухати у відсутності позивача, представника позивача та представника відповідача, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов`язки та взаємовідносини сторін.

Відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.129 Конституції України, ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ст.3 ч.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд встановив, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування №3-1914 від 30.06.2005 року на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 29.07.2005 року.

З витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна від 10.12.2007 року за №15929699 вбачається, що на підставі заяви ОСОБА_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 накладено обтяження, а саме заборона на нерухоме майно.

Станом на день звернення до суду з даною позовною заявою обтяження речових прав на нерухоме майно накладені та зареєстровані, не знято, не припинено (не вилучено) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується вищезазначеними Відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 27.02.2023 року.

Вищезазначені обтяження щодо належного позивачу нерухомого майна обмежують реалізацію нею права власності.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України.

Згідно з п.2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов`язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявленім вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.

Процедура реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна регламентувалася Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 року №31/5, зареєстрованим в Мінюсті України 10.06.1999 року №364/3657 (зі змінами).

Відповідно до п. 2.1 Положення, підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою - реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна.

З 01.01.2013 року відповідно до ст. 8, ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводить орган державної реєстрації прав. Державний реєстратор - нотаріус є спеціальним суб`єктом, на якого покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у випадку, передбаченому вищевказаним Законом.

Відповідно до ст. 73 Закону України «Про нотаріат», нотаріус за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позик (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири); при посвідченні договору довічного утримання; при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; за повідомленням іпотекодержателя; в усіх інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 74,75 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868. для проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень таких речових прав, та інші документи, визначені цим Порядком. Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, є: рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; інші акти відповідних органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до Положення про Єдиний держаний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 р. № 31/5, зареєстрованим в Мін`юсті 10.06.1999 р. за № 364/3657, реєстр заборон це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони та арешти нерухомого майна; вилучення записів про заборони відчуження та арешти нерухомого майна; тимчасові застереження щодо нерухомого майна та видані витяги з реєстру заборон.

Реєстраторами реєстру заборон є державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з адміністратором і мають повний доступ до реєстру заборон через комп`ютерну мережу; державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та його регіональні філії в частині внесення відомостей щодо податкових застав та арештів, накладених органами державної влади.

У відповідності до ст. 34 Закону України «Про нотаріат» накладення або зняття заборон є нотаріальною дією, вчинення яких в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах або займаються приватною нотаріальною діяльністю.

Відповідно до п.п.2.1.1 п.2.1 Положення, підставами для внесення до реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна.

Частиною 1 ст.319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності згідно із ч.1 ст.321 ЦК України є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений його права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна, права якого порушені, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Таке право особи реалізується шляхом звернення до суду з позовом про захист свого порушеного права та усунення будь-яких перешкод у вільному та на власний розсуд користуванні та розпорядженні майном.

У відповідності до ст.34 Закону України «Про нотаріат» накладення або зняття заборон є нотаріальною дією, вчинення яких в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах або займаються приватною нотаріальною діяльністю.

Відповідно до п.п.2.1.1 п.2.1 Положення, підставами для внесення до реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна.

Згідно п.5 глави 15 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 нотаріус, який наклав заборону, знімає заборону відчуження майна за рішенням суду.

Арешти (заборони), які були накладені на підставі заяв, повідомлень, листів будь-яких підприємств, установ, організацій, банків, ухвал, рішень суду, слідчих органів, рішень виконкомів, тощо у період до 1998 року до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, внесені з паперових носіїв (алфавітних книг).

Таким чином, заборона на відчуження нерухомого майна - об`єкт житлової нерухомості, квартира за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 50,3 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_1 обмежує її право власності. За інформацією від Галицького відділу державної виконавчої служби у м.Львові згідно бази даних АСВП та журналу загальної вхідної кореспонденції, виконавчі документи, де боржником виступає ОСОБА_1 станом на 29.08.2022 рік у відділ не надходили та на виконанні не перебувають, арешт на майно ОСОБА_1 не накладався.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, сприяючи ефективному захисту порушеного права позивача, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню та, відповідно, заборона у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, вчинена Першою Львівською державною нотаріальною конторою підлягає зняттю та обтяження нерухомого майна припиненню.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Першої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області (адреса: 79005, м.Львів, вул. Саксаганського,6, код ЄДРПОУ: 02899370) про зняття заборони відчуження нерухомого майна - задовольнити.

Зняти заборону на відчуження нерухомого майна у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 6193232, зареєстрований 10.12.2007 реєстратором Першої Львівської державної нотаріальної контори на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.Є.Радченко