Рішення № 110885697, 16.05.2023, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.05.2023 Справа №607/7742/23

Провадження №2-а/607/201/2023

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунець Н.Р.,

з участю секретаря судового засідання Ковбасюк М.В.,

представника позивача адвоката Котович Б.В.

представника відповідача Дядишин Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Котович Богдан Володимирович до Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни від 09.11.2022 в частині заборони в`їзду на територію України строком на 5 років, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 ,в інтересахякого дієадвокат КотовичБогдан Володимирович звернувся до суду з позовною заявою до відповідача Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області, в якій просить скасувати рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни від 09.11.2022 в частині заборони в`їзду на територію України строком на 5 років.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що 28.09.2022 року відповідачем винесено рішення № 65 «Про примусове повернення до країни походження позивача». Рішенням зобов`язано відповідача покинути території України у термін до 26.10.2022 року. Позивач не зміг виконати вказане рішення та покинути територію України із поважних причин, а саме відсутності документу, який дозволив би позивачу виїхати. В подальшому 09.11.2022 року рішенням «Про примусове повернення до країни походження» позивачу, з метою забезпечення вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, заборонено в`їзд на територію України строком на 5 років. В обґрунтування своєї позиції відповідач посилався на те, що позивач вчасно не покинув територію України. Відповідач 09.11.2022 року скерував на Головний центр оброки спеціальної інформації Держприкордонслужби України, доручення № 6132.2- 828/61.1-22 яким повідомив Держприкордонслужбу України про заборону в`їзду в Україну позивачу. В результаті, позивач залишив територію України 14.11.2022 року. Вважає рішенням про примусове повернення до країни походження від 09.11.2022 в частині заборони в`їзду на території України позивачу строком на 5 років, винесене Головним спеціалістом сектору організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення Тернопільського відділу №1 УДМС у Тернопільській області Мирославом Байдацьким - протиправним та таким, що підлягає скасуванню, відповідач його прийняв без урахування всіх фактичних обставин спірних правовідносин, оскільки 08.10.2022 позивач, намагався виконати рішення відповідача та покинути території України, придбавши білет на автобусний маршрут «Тернопіль - Афіни», проте позивач не зміг покинути території України та виконати рішення відповідача у зв`язку із тим, що у нього на момент винесення рішення та на день його виконання, був відсутній паспорт громадянина Республіки Нігерії та будь який інший документ, який би давав змогу Позивачу покинути територію України, про що йому повідомили працівники Прикордонної служби України на пункті пропуску. Таким чином, позивач не зміг виконати рішення відповідача від 28.09.2022 з об`єктивних підстав, а саме відсутність документа, який надавав йому право залишити територію України, тому вважає, що рішення про примусове повернення від 09.11.2022 та заборону в`їзду позивачу в Україну строком на 5 років є не правомірним та винесене без урахування всіх фактичних обставин спірних правовідносин. Крім того, він перебуває у шлюбі з громадянкою України, подружжя мають неповнолітню дитину та батько відповідно до Конвенції про права дитини ООН та Декларації прав дитини ООН має право на особисте виховання дитини, а дитина в свою чергу не повинна бути розлучена з батьком. Оскільки дружина та дитина позивача проживають на території України, рішення про заборону в`їзду на територію Укранми строком на 5 років унеможливлює право батька на виховання дитини та возз`єднання сім`ї.

Посилаючись на наведене, представник позивача просив позов задовольнити та скасувати рішення УДМС у Тернопільській області від 09.11.2022 року, про примусове видворення, в частині заборони в`їзду на територію України строком на 5 років.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.05.2023 адміністративну справу прийнято до свого провадження та відкрито провадження у справі.

04.05.2023 канцелярією Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області зареєстровано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача, щодо задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.11.2022 позовні вимоги УДМС у Тернопільській області до ОСОБА_1 задоволено та ухвалено примусово видворити даного іноземця за межі території України. Рішення суду звернуто до негайного виконання та реально виконано. Рішення суду вступило в законну силу. На виконання вимог абзацу третього частини першої ст.30 Закону посадовою особою Тернопільського відділу № 1 УДМС у Тернопільській області 09.11.2022 було прийнято рішення про заборону в`їзду на територію України строком на 5 років громадянину Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 09.11.2022 рішення від 09.11.2022 скеровано до Держприкордонслужби України для виконання. Представник відповідача, зауважує, що рішення від 09.11.2022 винесено на виконання вимог абзацу третього частини першої ст.30 Закону та стосується виключно заборони в`їзду іноземцю на територію України строком на 5 років. В назві рішення слова «про примусове повернення до країни походження або третьої країни» помилково застосовані. УДМС у Тернопільській області наголошує, що вимоги абзацу третього частини першої ст.30 Закону, є імперативними нормами, та не допускають жодних відхилень від вичерпного переліку прав і обов`язків суб`єктів. Одночасно заслуговує на увагу та переконливо свідчить про правильність прийнятого рішення від 09.11.2022 лист Управління Служби безпеки України в Тернопільській області (лист від 11.11.2022 № 69/2-2651) із якого вбачається, що аналіз наявної в Управлінні Служби безпеки України в Тернопільській області інформації дає підстави вважати, що подальше перебування на території України громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , створює передумови до вчинення дій, які можуть становити загрозу національній безпеці та обороні, а його повторний в`їзд на територію України суперечить інтересам державної безпеки в частині боротьби з терористичною загрозою, розвідувально-підривною діяльністю та / або іншою протиправною діяльністю на шкоду державній безпеці України. Отже, у разі постановлення судового рішення про примусове видворення іноземця за межі території України, такому іноземцю забороняється подальший в`їзду в Україну, вказане регламентується саме нормами ст. 30 Закону, оскільки безпосередньо пов`язане з рішенням суду про примусове видворення іноземця або особи без громадянства. Таким чином, заборона в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства на визначений законом строк є обов`язком уповноваженого органу в даному випадку Тернопільського відділу №1 УДМС у Тернопільській області. Тобто, є нормою, яка має бути застосована до особи з урахуванням обставин її перебування на території України, дотримання вимог законодавства України. Тому, застосовуючи заборону подальшого в`їзду Позивачу в Україну строком на 5 років, Тернопільським відділ №1 УДМС у Тернопільській області не порушено вимоги законодавства і належним чином обґрунтовано її застосування. Отже посадові особи УДМС у Тернопільській області при прийнятті рішення про заборону в`їзду в Україну Позивачу, діяли на підставі та в спосіб визначений законом в межах своєї компетенції. Також, щодо тверджень позивача, що вказане рішення призводить до розриву сім`ї, унеможливлює право батька на вихання дитини, зазначає, що якби позивач звертався до територіальних органів чи підрозділів ДМС України із заявою для отримання посвідки на тимчасове проживання з метою возз`єднання сім`ї у прийнятті документів йому б відмовлено не було. Аналогічно можна стверджувати і про те, що якби позивач звертався до територіальних органів чи підрозділів ДМС України за роз`яснення з приводу продовження строку перебування на території України та в подальшому отримання посвідки на тимчасове проживання, його звернення було б розглянуто у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян». В даному випадку, позивач під час перебування в Україні на законних підставах до 08.09.2014, не реалізував свого права на продовження строку тимчасового перебування на території України, документування посвідкою на тимчасове проживання в Україні, оформлення документів для надання дозволу на імміграцію, надання дозволу на імміграцію в Україну, документування посвідкою на постійне проживання в Україні. З цих підстав, представник відповідача просить в задоволені позову відмовити.

У судовому засіданні представника позивача адвокат Котович Б.В. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Додатково зазначив, що строк дії паспорта позивача закінчився 09.10.2018 та позивач не зміг покинути території України та виконати рішення відповідача у зв`язку із тим, що у нього на момент винесення рішення та на день його виконання, був відсутній паспорт громадянина Республіки Нігерії та будь який інший документ, який би давав змогу Позивачу покинути територію України. Однак позивач отримавши відмову прикордонної служби у перетині кордону відразу звернувся у найближче посольство Нігерії, яке знаходиться у Туреччині та отримавши паспорт покинув Території України.

Представник відповідача Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області в судовому засіданні, щодо задоволення позовних вимог заперечила, з підстав наведених у відзиві.

Суд, розглянувши справу, заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, оцінивши в сукупності наявні у справі докази, вважає, що позов до задоволення не підлягає, виходячи із наступних підстав:

Судом встановлено:

28.09.2022 під час виконання повноважень в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній міграції, притягненню порушників до адміністративної відповідальності, посадовою особою Тернопільського відділу № 1 УДМС у Тернопільській області за адресою: м. Тернопіль, вул. Є. Коновальця, 6, виявлено громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після закінчення дозволеного строку перебування не виїхав за межі України.

За порушення правил перебування іноземців в Україні громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , 28.09.2022 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП.

28.09.2022 Тернопільським відділом №1 УДМС у Тернопільській області прийнято рішення №65 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким останнього зобов`язано покинути територію України до 26.10.2022.

Дане рішення було йому оголошено, один із примірників рішення № 65 від 28.09.2022 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 особисто вручено позивачу, йому роз`яснено його права та обов`язки, зобов`язано не пізніше 26.10.2022 самостійно залишити територію України, а також попереджено про наслідки невиконання рішення № 65 про примусове повернення від 28.09.2022, що підтверджується його підписом.

Вказане рішення № 65 про примусове повернення від 28.09.2022 громадянином Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 не оскаржувалось.

Разом з тим, громадянин Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 , рішення № 65 про примусове повернення від 28.09.2022 не виконав, хоча ч. 5 ст. 26 Закону встановлено, що іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

УДМС у Тернопільській області 28.10.2022 звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовною заявою про примусове видворення громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі території України.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.11.2022 позовні вимоги УДМС у Тернопільській області до ОСОБА_1 задоволено та ухвалено примусово видворити громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі території України. Рішення суду звернуто до негайного виконання та реально виконано. Рішення суду вступило в законну силу. Вказане рішення суду мотивоване тим, що суд прийшов до висновку про грубе порушення відповідачем ОСОБА_1 законодавства України, яке визначає статус іноземців та осіб без громадянства в Україні, так останній не має постійного місця проживання в Україні, близьких родичів, належного фінансового забезпечення, не навчається, не працює та не має законних джерел доходу, і не вживає будь-яких заходів щодо легалізації перебування в Україні, а також встановлено відсутність, встановлених Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод заборон на примусове видворення, притягнення до адміністративної відповідальності та наявності рішення № 65 Тернопільського відділу №1 УДМС у Тернопільській області від 28.09.2022 про його примусове повернення до країни походження або третьої країни, яке ОСОБА_1 не виконано, а отже він перебуває в Україні незаконно та без поважних на це причин.

Частиною 4 ст.78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання вимог абзацу третього частини першої ст.30 Закону посадовою особою Тернопільського відділу № 1 УДМС у Тернопільській області 09.11.2022 було прийнято рішення про заборону в`їзду на територію України строком на 5 років громадянину Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

09.11.2022 рішення від 09.11.2022 скеровано до Держприкордонслужби України для виконання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.2КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України від 22.09.2011 №3773-VI "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (далі - Закон №3773-VI).

Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 3 Закону іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Статтею 4 Закону передбачено підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.

Частиною 3 статті 9 Закону передбачено, що строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Пунктом 14 статті 1 Закону визначено, що нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Аналіз наведеної правової норми дає підстави для висновку, що порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства є самостійною підставою для примусового повернення іноземців та осіб без громадянства в країну походження або третю країну.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ч. 1 ст. 30 Закону №3773-VI Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Позов про примусове видворення не подається стосовно іноземців та осіб без громадянства, підстави для примусового видворення яких виявлені в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон під час їх виїзду з України.

Іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у цій статті, забороняється подальший в`їзд в Україну строком на п`ять років. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення та додається до строку заборони в`їзду в Україну, який особа мала до цього.

Таким чином, Суд зауважує, що аналіз наведеної правової норми дає підстави для висновку, що порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства є самостійною підставою для примусового повернення іноземців та осіб без громадянства в країну походження або третю країну.

Рішення суду про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства може бути оскаржено в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 30 Закону №3773-VI рішення суду про примусове видворення іноземця або особи без громадянства виконується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, а стосовно іноземців та осіб без громадянства, затриманих ним у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України, - органом охорони державного кордону. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове видворення здійснюється органом, за чиїм позовом суд прийняв рішення про примусове видворення. З метою контролю за виконанням іноземцем або особою без громадянства рішення про примусове видворення службові особи органу охорони державного кордону або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, здійснюють супровід такого іноземця або особи без громадянства.

З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.11.2022 у справі №607/15115/22, вирішено примусово видворити громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі території України.

На підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.11.2022 у справі №607/15115/22 про примусове видворення та його реалізацією, рішенням посадовою особою Тернопільського відділу № 1 УДМС у Тернопільській області 09.11.2022 було прийнято рішення про заборону в`їзду на територію України строком на 5 років громадянину Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.11.2022 у справі №607/15115/22 про примусове видворення позивача набрало законної сили, позивачем оскаржене не було та є реалізовним, що у відповідності до ст. 30 Закону №3773-VI є правомірною підставою для прийняття рішення про заборону подальшого в`їзду позивача в Україну строком на п`ять років.

Водночас, посилання представника позивача на те, що 08.10.2022 позивач, намагався виконати рішення відповідача та покинути території України, придбавши білет на автобусний маршрут «Тернопіль - Афіни», проте позивач не зміг покинути території України та виконати рішення відповідача у зв`язку із тим, що у нього на момент винесення рішення та на день його виконання, був відсутній паспорт громадянина Республіки Нігерії та будь який інший документ, який би давав змогу Позивачу покинути територію України, про що йому повідомили працівники Прикордонної служби України на пункті пропуску, суд оцінює критично, оскільки відповідальність за збереження та дійсність власних документів, покладається на особу, які вони належать. Тому, позивач перебуваючи на території іноземної держави повинен був заздалегідь вжити заходів для продовження строку дії паспорта чи виготовити новий як і продовжити строк дії документі які дають право тимчасового перебування на території України. Як встановлено в судовому засіданні з пояснень представника позивача строк дії паспорта позивача закінчився 09.10.2018 року та він до жовтня 2022 він не вживав заходів для поновлення документів.

Тому, дана обставина не є поважною в розумінні того, що позивач вчасно не виконав рішення №65 від 28.09.2022 «Про примусове повернення до країни походження позивача».

Разом з тим, Суд не приймає до уваги доводи представника позивача про необхідність скасування рішення УДМС у Тернопільській області від 09.11.2022 року, про примусове видворення громадянина Федеративної республіки Нігерія, ОСОБА_1 в частині заборони в`їзду на територію України строком на 5 років, так як останній перебуває у шлюбі з громадянкою України, подружжя мають неповнолітню дитину, оскільки відповідно до вимог частини 14 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України.

Відповідно до ч. 14 ст. 5 Закону підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною чотирнадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства і документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України, дійсний поліс медичного страхування. Якщо шлюб між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства було укладено за межами України відповідно до права іноземної держави, дійсність такого шлюбу визначається згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".

Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України або які під час перебування на законних підставах на території України, подають визначений законодавством пакет документів.

Відповідно до пункту 21 Порядку працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32, 33 і 39 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування іноземця або особи без громадянства в Україні, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті.

Тобто законодавство України не містить норми, яка визначає право посадової особи територіального органу чи підрозділу ДМС України відмовити у прийнятті документів щодо отримання будь-якої адміністративної послуги.

Таким чином, якби позивач звертався до територіальних органів чи підрозділів ДМС України із заявою для отримання посвідки на тимчасове проживання з метою возз`єднання сім`ї у прийнятті документів йому б відмовлено не було. Однак таких дій позивач не вчиняв, а відтак не проявив належний інтерес до узаконення підстав перебування на території України з підстав возєднання сім`ї.

Також суд враховує доданий до відзиву на позовну заяву лист Управління Служби безпеки України в Тернопільській області від 11.11.2022, згідно якого у ході проведення перевірочних даних з`ясовано, порушення ОСОБА_1 законодавства України, яке визначає статус іноземців та осіб без громадянства в Україні, продовжує знаходитися на території України без законних на те підстав не виключено з метою легалізації/осідання на території України в обхід міграційного законодавства країни перебування. Також аналіз наявної в УСБУ в Тернопільські області інформації дає підстави вважати подальше перебування на території України громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , створює передумови до вчинення дій, які можуть становити загрозу національній безпеці та обороні, а його повторний в`їзд на територію України нашої держави суперечить інтересам національної безпеки в частині боротьби з терористичною загрозою, розвідувально-підривною діяльністю та/або іншою протиправною діяльністю на шкоду державні безпеці України.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваного позивачем рішення, а тому, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного, керуючись статтями73-77,90,205,241-246,255,288,286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Котович Богдан Володимирович до Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни від 09.11.2022 в частині заборони в`їзду на територію України строком на 5 років відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області, код ЄДРПОУ: 37839038, адреса місця знаходження: бульвар Шевченка, 10, м. Тернопіль.

Головуючий суддяН. Р. Кунець