Рішення № 110879530, 11.05.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2023 Справа № 914/599/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України», м.Київ в особі Дрогобицького відділення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України», м.Дрогобич Львівської області

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Іванишин Любові Дмитрівни, с.Доброгостів Дрогобицького району Львівської області

про стягнення грошових коштів за договором кредиту. Ціна позову: 19276,00 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

За участю секретаря Сосницької А.А.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України», м.Київ в особі Дрогобицького відділення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Іванишин Любові Дмитрівни про стягнення грошових коштів за договором кредиту у розмірі 19276,00 грн. з яких: 10214,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 9062,00 грн. заборгованість по процентах за користування кредитом.

Ухвалою суду від 22.02.2023 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 29.03.2022.

28.03.2023, за вх.№7675/23, від позивача поступила заява про розгляд справи без участі представника позивача.

Судове засідання 29.03.2023 не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Кітаєвої С.Б. у відпустці.

Ухвалою суду від 03.04.2023 судове засідання призначено на 19.04.2023.

Судове засідання 19.04.2023 не відбулося, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Кітаєвої С.Б.

Ухвалою суду від 01.05.2023 судове засідання призначено на 11.05.2023.

Представник позивача у судове засідання 11.05.2023 не з`явився. У заяві від 10.05.2023 (вх.№11726/23 від 11.05.2023) просив суд розглянути справу без участі представника, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 11.05.2023 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Так, кореспонденція надсилалась судом на адресу місцезнаходження відповідача, ФОП Іванишин Л.Д., вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 81733, Львівська область, Дрогобицький район, с.Доброгостів, вул.Героїв Майдану, буд.337.

Судом встановлено, що згідно трек-коду №7901414795270 на офіційному сайті АТ "Укрпошта" ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 22.02.2023 отримано відповідачем (02.03.2023).

Судом встановлено, що згідно трек-коду №7901414830440 на офіційному сайті АТ "Укрпошта" ухвалу суду про від 03.04.2023 отримано відповідачем (08.04.2023).

Судом встановлено, що згідно трек-коду №7901414874064 на офіційному сайті АТ "Укрпошта" ухвалу суду про від 01.05.2023 отримано відповідачем (10.05.2023).

Згідно п.1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу та має право вирішити спір за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 ГПК України.

Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в 26.10.2020 року між позивачем та відповідачем ФОП Іванишин Л.Д. укладено договір кредиту №ДК48-10[А], на виконання якого останній отримав наданий ТОВ «Надія України» кредит на суму 35000,00грн.

Взяті на себе за договором зобов`язання відповідач у встановлений договором строк не виконав в повному обсязі. Зазначене зумовило звернення ТОВ «Фінансова компанія «Надія України» в особі Львівського відділення ТОВ «Фінансова компанія «Надія України» до суду із позовом про стягнення з ФОП Іванишин Л.Д. заборгованості у розмірі 19276,00 грн, з якої: 10214,00 грн тіла кредиту та 9062,00 грн процентів за користування кредитом.

Позиція відповідача.

Відповідач заперечень та/або відзиву на позовну заяву не подав.

Обставини, встановлені судом.

26.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» (позивач по справі, кредитор за договором) в особі Дрогобицького відділення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» та Фізичною особою-підприємцем Іванишин Любов`ю Дмитрівною (відповідач по справі, позичальник за договором) укладено договір кредиту № ДК 48-10[А], за яким кредитор зобов`язався надати позичальнику кредит в сумі 35000,00грн. з оплатою по процентній ставці 1,88% на місяць перші три місяці користування кредитом та 3,75 % на місць за всі наступні місця користування кредитом, а позичальник повернути кредит та сплатити відсотки у розмірі та на умовах, передбачених Договором. Кредит надається з метою : на розвиток бізнесу (п.п. 2.1, 2.2 Договору).

У відповідності до п.п. 4.1.1, 4.2.1 Договору, кредитор зобов`язався надати позичальнику кредит в день підписання договору шляхом здійснення грошового переказу грошових коштів на ім`я клієнта через систему грошових переказів обслуговуючого банку або шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника у розмірі, зазначеному в пункті 2.1 Договору. У разі здійснення грошового переказу грошових коштів на ім`я клієнта через систему грошових переказів обслуговуючого банку, позичальник зобов`язався одержати кредит у касі будь-якого відділення обслуговуючого банку в день підписання договору.

На підтвердження виконання взятих на себе за Договором зобов`язань позивачем долучено виписку АТ «УкрСибБанк» про видачу відповідачем 26.10.2020 кредитних коштів в сумі 35000,00грн.

Згідно з п.п. 4.2.3, 4.2.4, 4.2.7 Договору, позичальник зобов`язався сплачувати відсотки за користування кредитом відповідно до розділу 5 Договору та проводити погашення кредиту і відсотків у порядку та строки згідно з Графіком погашення кредиту і відсотків (Додаток №1), який є невід`ємною частиною Договору, а також погасити заборгованість за кредитом, сплатити відсотки та пеню у повній сумі не пізніше строку, зазначеного у пункті 3.2 Договору, або не пізніше строку, зазначеного у повідомленні кредитора, передбаченого пунктом 4.3.5 Договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору, за користування кредитом у період з дати, зазначеної в пункті 3.1 Договору і до дати погашення кредиту позичальник сплачує кредиторові відсотки у розмірі 1,88% на місяць перші три місяці користування кредитом та 3,75 % на місць за всі наступні місця користування кредитом, вказаної в пункті 2.1 Договору (п.5.1).

Нарахування процентів здійснюється щодня з наступного дня після дати надання кредиту і до дати повернення кредиту, зазначеної в пункті 3.2. Договору. Сума нарахованих процентів за весь час користування кредитом складає 29532,00 грн. (п.5.2).

Повернення кредиту і сплата процентів за ним здійснюється позичальником у порядку та терміни згідно з Графіком погашення кредиту та процентів (Додаток № 1) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора через банк. При несплаті частини кредиту та/або процентів у термін, вказаний у Графіку, вони вважаються простроченими. Кошти для погашення заборгованості спрямовуються у першу чергу для сплати прострочених процентів найдавніше простроченої виплати, у другу чергу заборгованості за кредитом найдавніше простроченої виплати, у третю чергу прострочених процентів наступної простроченої виплати, у четверту чергу заборгованості за кредитом наступної простроченої виплати, до повного погашення заборгованості, у п`яту чергу нарахованої пені (п.5.3).

Відповідно до п.5.4 Договору у випадку якщо дата погашення кредиту та/або оплати відсотків за користування кредитом випадає на вихідний або неробочий день, зазначені платежі мають бути здійснені не пізніше наступного робочого дня.

У п.3.2 Договору встановлено, що позичальник зобов`язується повністю повернути кредит, отриманий за цим договором, та проценти за користування ним до 26.10.2022 року включно.

На виконання вимог договору відповідачем частково повернуто кошти по тілу кредиту у розмірі 24786,00 грн. та по процентах за користування кредитом у розмірі 20470,00 грн, що підтверджується банківськими виписками. Решта коштів , а саме 10214,00 грн тіла кредиту та 9062,00 грн процентів за користування кредитом залишились не повернутими.

З повідомленням про дострокове розірвання Договору позивач до відповідача не звертався, водночас, неодноразово надсилав листи (вих.№51 від 12.07.2022, вих.№67 від 09.08.2022) із нагадуванням про необхідність погашення заборгованості та своєчасне виконання зобов`язань за Договором. Вказану кореспонденцію залишено без відповіді.

Внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе за Договором зобов`язань, у нього утворилась заборгованість в розмірі 10214,00 грн тіла кредиту та 9062,00 грн процентів за користування кредитом. Зазначене зумовило звернення ТОВ «Фінансова компанія «Надія України» в особі Дрогобицького відділення ТОВ «Фінансова компанія «Надія України» до суду із позовом про стягнення зазначеної суми боргу з ФОП Іванишин Л.Д.

Оцінка суду.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своєю правовою природою укладений сторонами 26.10.2020 договір № ДК 48-10[А] є договором кредиту.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

ТзОВ «Фінансова компанія «Надія України» отримало ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, а саме на надання коштів в позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 13.06.2017№2485.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Водночас, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ч.2 ст.218 ГК України).

Згідно із ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано, і такі підстави судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, суд, за відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження повернення ФОП Іванишин Л.Д. тіла кредиту у розмірі 10214,00 та сплати процентів за користування кредиту у розмірі 9062,00 в порядку та строки, встановлені Договором, вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Договором. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.ст.76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію такого стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об`єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, які відповідачем не спростовані, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Надія України» в особі Дрогобицького відділення ТОВ «Фінансова компанія «Надія України» до ФОП Іванишин Л.Д. про стягнення 10214,00 грн тіла кредиту та 9062,00 грн процентів за користування кредитом обґрунтовані та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати.

Судовий збір в розмірі 2684,00 грн покладається на відповідача в порядку п.2 ч.1 ст.129 ГПК України в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 13, 14, 46, 73, 74, 76-80, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Іванишин Любові Дмитрівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» (02121, м. Київ, вул. Декабристів, буд. 3, офіс 702; ідентифікаційний код 34067398) в особі Дрогобицького відділення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» (82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул.Й.Левицького, буд.1 офіс 2; ідентифікаційний код 37063134) 10214,00 грн тіла кредиту, 9062,00 грн процентів за користування кредитом та 2684,00 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення підписано 16.05.2023.

Суддя Кітаєва С.Б.