Ухвала суду № 110838961, 05.05.2023, Мар'їнський районний суд Донецької області

237/2567/23

1-кс/237/547/23

УХВАЛА

Іменем України

04.05.2023 року м.Курахове

Слідчий суддя

Мар`їнського районного суду Донецької області ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

дізнавача ОСОБА_3

власника майна ОСОБА_4 ,

розглянувши клопотання дізнавачаСД ВП №2 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_3 , яке погоджено з начальником Курахівського відділу Покровської окружної прокуратури ОСОБА_5 , про арешт тимчасово вилученого майна, у кримінальному провадженні №12023053690000064 від 27.04.2023 року, за ознаками складу кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 249 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Мар`їнського районного суду звернувся дізнавач СД ВП №2 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_3 , із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, по кримінальному провадженню №12023053690000064 від 27.04.2023 року, за ознаками складу кримінального проступку, який передбачений ч.1 ст. 249 КК України.

В судовому засіданні встановлено, що 27.04.2023 року, до ЧЧ ВП №2 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області надійшло повідомлення від працівників поліції, про те, що в м. Курахове, вул. Набережна, на водоймі встановлено ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає АДРЕСА_1 , який здійснював вилов риби забороненими предметами, а саме сітками.

27.04.2023 року зазначені відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023053690000064, за ознаками кримінального проступку передбаченого ч.1 ст. 249 КК України.

27.04.2023 року дізнавачем СД ВП №2 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області було проведено огляд місця події із застосування цифрової фото фіксації на відкритій ділянці місцевості на річці Осикова в м. Курахове, вул. Набережна біля б. 10, де встановлено гр. ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 який в порушення вимоги п.п. 3.1, 3.14, 4.5, 4.6 «Правил любительського і спортивного рибальства», затвердженогонаказом державного комітету рибного господарства України №19 від 15.02.1999 року, п.п. 4, 12 ст. 11 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення любительського і спортивного рибальства»,ст. 27 Закону України «Про тваринний світ» здійснював лов водних біоресурсів, а саме риби.

Проведеним оглядом місця події від 27.04.2023 року дізнавачем СД ВП №2 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області виявлено та вилучено:

-водні біоресурси, а саме 23 ляща, 1 судак, 1 товстолобик, 35 карасів, 1 рак, загальною вагою 35 кг;

-рибацька сітка;

-надувний човен зеленого кольору «BARK» з двома веслами;

В своєму клопотанні дізнавач просить накласти арешт на вилучене в ході огляду місця події 27.04.2023 року майно та біоресурси.

Крім цього дізнавач просить арештовані біоресурси - а саме23ляща,1судак,1товстолобик,35карасів,1рак,загальною вагою35кг.,які зберігаютьсяу ТОВ«Курахівське рибнегосподарство» передатина реалізацію,обов`язок щодоякої покластина ТОВ«Курахівське рибнегосподарство»,юридична адреса:Донецька область,м.Курахове,вул.Грушова 1А,код ЄДРПОУ:35560701

Своє клопотання дізнавач мотивує тим, що відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України, існує сукупність підстав вважати, що вилучене майно є знаряддями кримінального правопорушення, які зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що є об`єктом кримінально протиправних дій або набуті кримінально протиправним шляхом.

Дізнавач в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав та мотивів наведених в ньому.

Власник майна в судовому засіданні зазначив, що рибу ловив в зв`язку із скрутним матеріальним становищем, так як в зв`язку із бойовими діями, його домівку знищено внаслідок артилерійського обстрілу, як і його місце постійної роботи підприємство в м. Курахове, на якому він працював. На даний час на його утриманні перебувають батьки-інваліди та діти. Просив слідчого суддю не накладати арешт на його майно в зв`язку із тим, що це є єдиним джерелом доходу і як наслідок виживання його родини.

Слідчий суддя, перевіривши надані матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, щодо кримінального провадження, у рамках якого було подано клопотання, заслухавши думку сторін, доходить до наступних висновків.

На розгляд слідчому судді надані наступні документи: клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань №12023053690000064 від 27.04.2023 року, за ознаками складу кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 249 КК України, протокол огляду місця події від 27.04.2023 року (фототаблиця відсутня, хоча в протоколі зазначено про проведення фотозйомки), схорона розписка ОСОБА_6 , пояснення ОСОБА_4 , витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Курахівське рибне господарство».

Відповідно до особливої частини кримінального кодексу України, відповідальність за скоєння кримінального проступку, який передбачений ч. 1 ст. 249 встановлена за незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду.

На те, що шкода є істотною, можуть вказувати, зокрема, таке: знищення нерестовищ риби; вилов риби в період нересту, нечисленних її видів або тих, у відтворенні яких є труднощі; добування великої кількості риби, водних тварин чи рослин або риби чи тварин, вилов яких заборонено, тощо. Якщо внаслідок вчинених дій істотна шкода не настала, винна особа за наявності для того підстав може нести відповідальність за ч. 3 або ч. 4ст. 85 КУпАП.

У п.6ч.2ст.242КПК Українивизначенаобов`язковість призначенняекспертизи щодовизначення шкодидовкіллю.Слідчий суддязазначає,що імперативністьцих вимогщодо призначенняекспертизи укожному кримінальномупровадженні длявизначення розмірузбитків,завданих кримінальнимправопорушенням,має обмеженийхарактер,оскільки нестосується тихвипадків,коли предметомзлочину єгроші абоцінні папери,що маютьвизначений грошовийеквівалент,а такожколи розмірматеріальних збитків(шкоди),заподіяних кримінальнимправопорушенням,можливо достовірновстановити безспеціальних знань,коли достатньозагальновідомих ізагальнодоступних знань,проведення простихарифметичних розрахунківдля оцінкиданих,отриманих задопомогою інших,крім експертизи,джерел доказування.Це узгоджуєтьсяз правовимвисновком об`єднаноїпалати ККСВС впостанові від25листопада 2019року (справа№ 420/1667/18,провадження №51-10433кмо18). У рештівипадків сторонаобвинувачення настадії досудовогорозслідування зобов`язананезалежно віднаявності іншихдоказів,за допомогоюяких можливовстановити розмірматеріальних збитків,залучити експерта. У цьому провадженні, в якому йдеться про встановлення шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням, немає підстав для її встановлення відмінним від проведення експертизи шляхом. Однак, в супереч цьому, органом досудового розслідування не надано слідчому судді жодної інформації про спричинену шкоду, в тому числі попередню. В матеріалах клопотання навіть відсутнє пояснення спеціаліста головного державногоінспектора Управліннядержавного агентствамеліорації тарибного господарствау Донецькійобласті,який бувзалучений вході оглядумісця події27.04.2023року. Крім цього, в матеріалах клопотання відсутня постанова про призначення експертизи з метою встановлення спричиненої шкоди.

За таких обставин слідчий суддя приходить до обґрунтованого висновку, що для визначення розміру збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням, слідчий або прокурор були зобов`язані призначити експертизу, однак будь-якого дослідження для встановлення наявності істотної шкоди довкіллю призначено та проведено не було.

Крім цього, слідчий суддя зауважує, що навіть надання ( хоча в даному конкретному випадку цього зроблено не було) органом досудового слідства розрахунку збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок добування або знищення цінних видів риб та інших об`єктів водного промислу, обґрунтовано може визнаватись неналежним доказом того факту, що внаслідок незаконного вилову риби було завдано істотної шкоди, оскільки цей документ не може замінити висновок експерта. Вказана позиція слідчого судді, кореспондується з позицією ККС ВС у справі № 708/392/18 (провадження № 51-5945км20).

Слідчий суддя на підставі поданих матеріалів приходить до висновку щодо відсутності об`єктивних даних про заподіяння наслідків, передбачених ч. 1ст. 249 КК України, ависновок органу досудового розслідування таким що є хибним та базується на припущеннях.

Статтею 1 Кримінально процесуального кодексу України визначено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до ч. 1ст. 26 КПК Українисторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, на підставі наданих ініціатором клопотання матеріалів, повинен з`ясовувати обставини, визначені ч.2 ст.173 КПК України, зокрема, правову підставу для арешту майна.

Виходячи із вищенаведеного, слідчий суддя робить об`єктивний висновок, що всі доводи органу досудового розслідування, які викладені в клопотанні, фактично зводяться до здогадок та припущень і не мають під собою ніякого об`єктивного підтвердження доказами, які можливо було би визнати допустимими та належними. В матеріалах обґрунтування клопотання фактично відсутні процесуально належні документи.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Приймаючи наведену практику Європейського Суду та фактичні обставини справи, слідчий суддя вважає, що при розгляді клопотання про арешт тимчасово вилученого майна стороною обвинувачення не доведено наявність будь-яких фактичних даних (доказів), відповідно до яких є необхідність у обмеженні законних прав власника майна.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справах «Malofeyeva v. Russia» та «Karelin v. Russia, суд не має права відшукувати докази на користь обвинувачення,оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа Коробов проти України №39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява №25). Крім того, у справі «Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Керуючись вищевикладеним, слідчий суддя доходить до висновків, що клопотання дізнавача про арешт тимчасово вилученого майна є необґрунтованим, та таким що не дає законних та достатніх підстав для його задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1,26,94,98,131,132,170-173 КПК України, правових позицій ККС ВСУкраїни та усталеної практики ЄСПЛ, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання дізнавача СД ВП №2 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_3 , яке погоджено з начальником Курахівського відділу Покровської окружної прокуратури ОСОБА_5 , про арешт тимчасово вилученого майна, у кримінальному провадженні №12023053690000064 від 27.04.2023 року, за ознаками складу кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 249 КК України залишити без задоволення.

Повний текст ухвали складений та проголошений 05.05.2023 року.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_7