Ухвала суду № 110837360, 11.05.2023, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/460/23

провадження № 1-в/368/40/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2023 р. Кагарлицький районний суд Київської області

В складі:

Головуючий - суддя ОСОБА_1

При секретарі: ОСОБА_2

З участю учасників процесу:

прокурор: ОСОБА_3

представник ВК : ОСОБА_4

засуджений: ОСОБА_5

- розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кагарлику Київської області:

- клопотання засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого:

- 20.07.2021 року Києво - Святошинським районним судом Київської області за скоєння кримінального правопорушення (тяжкого злочину), який передбачено ч. 2 ст. 286 КК України до основного покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років, та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, -

- 23.12.2021 року Київським апеляційний судом винесено ухвалу, згідно якої апеляційні скарги обвинуваченого та його захисників, - залишено без розгляду, а вирок Києво - Святошинського районного суду Київської області від 20 липня 2021 року, - залишено без змін, -

- який з 16.11.2020 року утримувався в ДУ «Київський СІЗО», та з 02.06.2022 року відбуває основне покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)», - про застосування до нього положення ст. 82 КК України, - заміну невідбутої частини призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі, - більш м`яким, а саме, - на обмеження волі, суд,-

В С Т А Н О В И В :

26.04.2023 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надішло клопотання засудженого ОСОБА_5 , засудженого:

- 20.07.2021 року Києво - Святошинським районним судом м. Києва за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, - прзначено основне покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років та додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, -

- який відбуває основне покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)», про застосування до нього положення ст. 82 КК України, - заміну призначеного судом покарання у виді позбавлення волі більш м`яким.

В прохальній частині клопотання засуджений просить суд винести судове рішення у виді ухвали, на підставі якого:

- замінити йому невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі на більш м`яке покарання, а саме, - на обмеження волі;

- в порядку підготовки до розгляду його клопотання зобов`язати адміністрацію установи виконання покарання завчасно надати суду особову справі та необхідні матеріали для розгляду даного клопотання;

- судове засідання проводити дистанційно у режимі відеоконференції з Державною установою «Кагарлицька ВК (№115)».

Своє клопотання засуджений в мотивувальній його частині обгрунтовує наступними обставинами справи та нормами права:

- Вироком Києво - Святошинського районного суду Київської області від 20.07.2021 року, його, - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 12 КК України злочин, за який його засуджено, - відноситься до категорії тяжких злочинів з необережності.

В такому разі, згідно п. 1 ч. 4 ст. 82 КК України, засуджений має відбути не менше 1/3 строку покарання для того, щоб до нього можливо було застосувати заміну невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням.

16.03.2023 року ним відбуто 1/3 призначеного йому строку покарання.

За час тримання в державній установі «Київський СІЗО» порушень режиму тримання - не допускав, до дисциплінарної відмовідальності не притягувався.

В Державній установі «Кагарлицькавиправна клонія № 115№ характеризуєтся позитивно, - за сумлінне відношення до паі та зразкову поведінку від керувництва установи отримав два заохочення, мав одне дисциплінарне стягнення, яке знято в установленому законом порядку.

На даний час працевлаштований в господарчій обслузі житлової зони установи, а саме, - пекаром у їдальні.

У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, з усіма підтримує рівні стосунки. До майна установи і предметів, якими користується, - ставиться обережно. Дотримується правомірних взаємовідносин та ввічливого ставлення до працівників установи. Не допускає порушень вимог пожежної безпеки. Утримує в чистоті спальне місце та приліжкову тумбочку в чистоті. Стосунки із засудженими негативної спрямованості - не підтримує.

Вину в скоєному злочині - визнає, та щиро розкаюється.

Таким чином, - ним відбуто 1/3 частина призначеного йому покарання, можна вважати, що він став на шлях виправлення.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 82 КК України, стст. 537, 539 КПК України, - засуджений просить суд задовольнити вимоги, викладені в прохальній частині його клопотання.

26.04.2023 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі ч. 3 ст. 35 КПК України для розгляду даного провадження був визначений суддя Кагарлицького районного суду ОСОБА_1 , та призначено № справи 368/460/23, провадження № 1 - в/368/40/23.

08.05.2023 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, згідно якої:

1. Відкрити провадження у справі за клопотанням засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого:

- 20.07.2021 року Києво - Святошинським районним судом м. Києва за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, - прзначено основне покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років та додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, -

- який відбуває основне покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)», про застосування до нього положення ст. 82 КК України, - заміну призначеного судом покарання у виді позбавлення волі більш м`яким.

2. Судове засідання по справі № 368/460/23, провадження № 1 - в/368/40/23, за клопотанням засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого:

- 20.07.2021 року Києво - Святошинським районним судом м. Києва за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, - прзначено основне покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років та додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, -

- який відбуває основне покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)», про застосування до нього положення ст. 82 КК України, - заміну призначеного судом покарання у виді позбавлення волі більш м`яким, -

- призначити до слухання на 12 год. 00 хв. 11.05.2023 року, та провести дистанційно в режимі відеоконференції з Державною установою ВК - 115, 09214, Київська область, Кагарлицький район, с. Зікрачі.

3. Державній установі ВК - 115 забезпечити відеоконференцзв`язок з Кагарлицьким районним судом 11.05.2023 року о 12 годині 00 хвилин.

4. Виконання ухвали суду в частині забезпечення відеозв`язку з Кагарлицьким районним судом Київської області доручити спеціалісту з інформаційних технологій Державної установи ВК - 115, 09214, Київська область, Кагарлицький район, с. Зікрачі.

Застосовувані в дистанційному судовому провадженні технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення і звуку, дотримання принципу гласності та відкритості судового провадження, а також інформаційну безпеку. Учасникам кримінального провадження має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового провадження, ставити запитання і отримувати відповіді, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки, передбачені КПК України.

Хід і результати процесуальних дій, проведених у режимі відеоконференції, фіксувати за допомогою технічних засобів відеозапису.

5. Зобов`язати Державну установу ВК - 115, 09214, Київська область, Кагарлицький район, с. Зікрачі, в строк до 10 год. 00 хв. 11.05.2023 року надати на адресу Кагарлицького районного суду Київської області, адреса: 09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Володимира Великого, будинок 3:

- особову справу засудженого ОСОБА_5 , - для її огляду в судовому засіданні;

- належним чином завірені додкументи (паспорт засудженого, вирок суду першої інстанції на засудженого, ухвали судів апеляційної та касаційної інстанцій (при їх наявнсоті), характеристику на засудженого, довідку про стягнення та заохочення, довідку про стан здоров`я, довідку бухгалтерії установи, та інш.)

6. В судове засідання викликати учасників процесу:

- засудженого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції з ДУ Кагарлицька ВК № 115, - в спецкімнаті);

- представника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (115)», (в режимі відеоконференції з ДУ Кагарлицька ВК № 115, - в спецкімнаті);

- прокурора Кагарлицького районного відділу Обухівської коружної прокуратури Київської області, (в приміщенні Кагарлицького районного суду Київської області, адреса: 09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Володимира Великого, будинок 3);

В судовому засіданні, яке відбулося 11.05.2023 року, засуджений ОСОБА_5 своє клопотання про застосування до нього пільги, яка передбачена положеннями ст. 82 КК України (заміна призначеного судом покарання більш м`яким покаранням), - підтримав, та заявив клопотання про заміну йому покарання з позбавлення волі на обмеження волі.

Свою позицію щодо можливості застосування до нього пільги, яка передбачена ст. 82 КК України, засуджений ОСОБА_5 обгрунтовував обставинами справи та нормами права, які викладені ним в мотивувальнівй частині його клопотання, та які судом наведено вище в мотивувальній частині даної ухвали.

Засуджений ОСОБА_5 в судовому засіданні вважав, що своєю зразковою поведінкою та сумлінним ставленням до праці заслужив на застосування до нього пільги, яка передбачена ст. 82 КК України (заміни невідбутої частини призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі більш м`яким покаранням, а саме, - на обмеження волі).

На запитання суду засуджений ОСОБА_5 відповів наступне:

- судові витрати в даному кримінальному провадженні ним не відшкодовано, бо нещодавно лиш отримав рахунки, на які слід сплатити судові витрати;

- відшкодував потерпілій стороні лиш орієнтовно лише 16000 грн., але надати чеки не може, так як вони десь у адвоката.

Суд критично відноситься до позиції засудженого ОСОБА_5 про можливість застосування до нього пільги, яка передбачена ст. 82 КК України - заміна призначеного судом основного покарання більш м`яким, а саме, - на обмеження волі.

Свою критичність суд обгрунтовує тим, що клопотання засудженого не відповідає фактичним обсмтавинам справи, встановленим судом в судовому засіданні, а також його правова позиція щодо можливості застосування до нього пільги, яка передбачена ст. 82 КК України, - не грунтується на положеннях ст. 82 КК України, КВК України, ППВСУ, які регулюють підстави та порядок застосування до засуджених пільги, яка передбачена ст. 82 КК України, - заміна призначеного судом покарання більш м`яким покаранням.

Свою правову позицію щодо даного питання судом буде обгрунтовано судом нижче по тексту в мотивувальній частині даної ухвали.

В судовому засіданні, яке відбулося 11.05.2023 року, представник установи виконання покарань ОСОБА_4 підтримав клопотання засудженого ОСОБА_5 про застосування до нього пільги, яка передбачена ст. 82 КК України, - заміна призначеного судом основного покарання засудженому ОСОБА_5 з позбавлення волі на обмеження волі, так як на думку представника установи виконання покарань, - засуджений ОСОБА_5 зразковою поведінкою та сумлінним ставленням до праці, - на думку представника установи виконання покарань, - довів своє виправлення та перевиховання.

Станом на 11.05.2023 року у засудженого ОСОБА_5 невідбутий термін основного покарання у виді позбавлення волі становить 4 роки та 189 днів.

Суд критично відноситться до позиції представника установи виконання покарань ОСОБА_4 про можливість застосування до засудженого ОСОБА_5 пільги, яка передбачена ст. 82 КК України, - заміна призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі більш м`якуим покаранням, а саме, - на обмеження волі, так як суд вважає, що позиція представника установи виконання покарань ОСОБА_4 не грунтується на положеннях КК України, КВК України, ППВСУ, які регулюють підстави та механізм застосування до засуджених пільги, яка передбачена ст. 82 КК України.

Свою правову позицію суд обгрунтовує фактичними обставинами справи та нормами права, які вказані в мотивувальній частині даної ухвали, - нижче по тексту.

В судовому засіданні, яке відбулося 11.05.2023 року, прокурор Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 категорично заперечувала щодо задоволення як подання установи виконання покарань щодо застосування до засудженого ОСОБА_5 пільги, яка передбачена ст. 82 КК України (заміни невідбутої частини призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі більш м`яким покаранням).

Свою правову позицію прокурор обгрунтовувала тим, що засуджений ОСОБА_5 ще остаточно не довів своє виправлення та перевиховання.

Прокурор наголосила на тійц обставині, що засудженим ОСОБА_5 не відшкодовано судові витрати по даному кримінальному провадженні, не відшкодовано в добровільному порядку шкоду потерпілій стороні.

Окрім того, прокурор акцентувала увагу суду на тій обставині, що заохочення засудженим ОСОБА_5 почалися отримуватися безпосередньо перед настанням пільги, яка передбачена ст. 82 КК України, за весь же попередній період ОСОБА_5 заохочення не отримувалися, а отримано було лиш одне стягнення.

На думку прокурора, - вищевказані обставини не дають змогу визначитися з тією обставиною, що засуджений ОСОБА_5 станом на час слухання даного подання установи виконання покарань - став на шлях виправлення та перевиховання, а тому в задоволенні його клопотання слід відмовити.

Суд позитивно сприймає позицію прокурора в даному кримінальному провадженні, так як вважає, що позиція прокурора грунтується на об`єктивній оцінці фактичних обставин справи, встановлених в судовому засіданні, та на правильному застосуванні положень КК України, КВК України, ППВСУ, які регулюють підстави та порядок застосування до засуджених пільги, яка передбачена ст. 82 КК України, - заміна призначеного судом основного покарання більш м`яким.

Суд, розглянувши клопотання засудженого ОСОБА_5 щодо застосування до нього пільги, яка передбачена ст. 82 КК України (заміна призначеного судом покарання у виді позбавлення волі на більш м`яке - на обмеження волі), вислухавши думку представника установи виконання покарань, який клопотання засудженого, - підтримав, вислухавши думку прокурора, яка категорично заперечувала проти задоволення клопотання засудженого, розглянувши матеріали кримінального провадження, - приходить до висновку щодо відмови в задоволенні клопотання засудженого щодо застосування до засудженого пільги, яка передбачена ст. 82 КК України (заміни засудженому основного покарання з позбавлення волі на обмеження волі), обгрунтовуючи своє рішення наступним.

Фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні, та застосування до них норм матеріального та процесуального права:

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Київ, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , засуджений:

- 20.07.2021 року Києво - Святошинським районним судом Київської області за скоєння кримінального правопорушення (тяжкого злочину), який передбачено ч. 2 ст. 286 КК України до основного покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років, та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, -

- 23.12.2021 року Київським апеляційний судом винесено ухвалу, згідно якої апеляційні скарги обвинуваченого та його захисників, - залишено без розгляду, а вирок Києво - Святошинського районного суду Київської області від 20 липня 2021 року, - залишено без змін, -

- який з 16.11.2020 року утримувався в ДУ «Київський СІЗО», та з 02.06.2022 року відбуває основне покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)».

Початок строку покарання: «16» листопада 2020 року.

Кінець строку покарання: «16» листопада 2027 року.

1/3 строку покарання: «16» березня 2023 року.

Станом на 11.05.2023 року невідбутий термін основного покарання у виді позбавлення волі у засудженого ОСОБА_5 становить 4 (чотири) роки 180 днів.

Відповідно, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що за час відбування покарання засуджений ОСОБА_5 не мав поведінки, яка передбачає застосування судом до нього пільги, яка передбачена ст. 82 КК України, - заміна судом призначеного основного покарання більш м`яким, з огляду на те, що, дійсно, - в діях засудженого формально містяться формально - юридичні підстави для застосування до нього пільги, яка передбачена ст. 82 КК України (відбуття певної частини призначеного покарання), проте, на думку суду, - відсутні в достатньому обсязі оціночні підстави для застосування до нього пільги, яка передбачена ст. 82 КК України.

Так, що стосується наявності формально - юридичних підстав для застосування до засудженого пільги, яка передбачена ст. 82 КК України, - заміна призначеного судом покарання на більш м`яке, то суд зазначає наступне:

Так, за час перебування в місцях позбавлення волі засуджений ОСОБА_5 має:

заохочення:

1. 05.01.2023 р. За добросовісне відношення до праці на Знято стягнення Нач. ВК

їдальні УВП від 14.07.2022 р.

2. 05.04.2023 р. За добросовісне відношення до праці на Заохочення Нач. ВК

їдальні УВП

стягнення:

1. 14.07.2022 р. Вилучення заборонених предметів Попередження Нач. ВК

Звісно, на перший погляд, - засуджений ОСОБА_5 має два заохочення, проте, - поруч з цим мав одне дисциплінарне стягнення, що, на думку суду, - ще не свідчить про ту обставину, що ОСОБА_5 в будь - якому випадку заслуговує на застосування до нього більш м`якого покарання, зокрема, - у виді обмеження волі, так як при прийнятті рішення враховуються і чинники (оціночні обставини), які суттєво впливають на вирішення питання по суті, та які судом вказано нижче.

Суд при вирішенні даного питання керувався нормами як матеріального, так і процесуального права.

При вирішенні питання щодо застосування положень ст. 82 КК України у відношенні засудженого ОСОБА_5 було враховано формально-юридичні та оціночні підстави.

Так, що стосується формально-юридичних підстав застосування пільги у виді заміни призначеного покарання більш м`яким, то вони передбачені ст. 82 КК України і пов`язуються з фактичним відбуттям засудженим ОСОБА_5 1/3 частини строку основного покарання у виді позбавлення волі.

Що стосується норм матеріального права, то суд керувався наступним:

- перш за все, до засудженого ОСОБА_5 слід застосовувати положення ст. 82 КК України, яка діяла до 16.11.2020 року, так як обвинувачений ОСОБА_5 скоїв злочин до 17.03.2021 року, - до вступу в законну силу змін та доповнень до ст. 81 КК України, - з огляду на положення ч. 2 ст. 4, ч. 2 ст. 5 КК України.

Згідно ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально - правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Згідно ч. 2 ст. 5 КК України Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, - не має зворотньої дії в часі.

Отже, до обвинуваченого ОСОБА_5 слід застосувати положення ст. 82 КК України, яка діяла до 17.03.2021 року, згідно якої:

1. Особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м`яким покаранням. У цих випадках більш м`яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині КК України для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.

2. У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м`яким засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.

3. Заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

4. Заміна не відбутої частини покарання більш м`яким можлива після фактичного відбуття засудженим:

1) не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин.

Отже, як видно з матеріалів справи, - ОСОБА_5 був засуджений за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України до основного покарання у виді позбалення волі строком на 7 (сім) років позбавлення волі та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді:

- позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Відповідно, згідно з положеннями 12, ст. 25 КК України засуджений ОСОБА_5 скоїв необережний тяжкий злочин.

Відповідно, як де - юре (формальні підстави застосування пільги, яка передбачена ст. 82 КК України) засуджений ОСОБА_5 підпадає під положення п. 1 ч. 4 ст. 82 КК України, так як станом на день слухання справи, - станом на 11.05.2023 року відбув більше, ніж 1\3 частину покарання, так як 1\3 строку покарання засудженим ОСОБА_5 відбута 16 березня 2023 року.

Отже, що стосується формально - юридичних підстав щодо застосування до засудженого ОСОБА_5 положень ст. 82 КК України, то такі є в наявності в повному обсязі.

Що ж стосується оціночних підстав умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, які необхідні для застосування положень ст. 82 КК України, то суд вважає, що їх недостатньо на даному етапі відбування покарання засудженим ОСОБА_5 призначеного йому покарання.

Суд на обґрунтування своєї позиції враховує ту обставину, що засуджений ОСОБА_5 своєю поведінкою за час, який послідував після скоєння злочину, за весь період відбування покарання в повній мірі не довів своє виправлення та перевиховання.

Встановлюючи ці підстави застосування ст. 82 КК України, суд, зокрема, наголошує на наступному:

Висновки про те, чи став засуджений на шлях виправлення, можливо зробити врахувавши увесь комплекс даних, які характеризують засудженого, його поведінку, відношення до праці, відношення до вчиненого злочину та його наслідків, наявність заохочень, їх кількість та регулярність отримання, наявність чи відсутність стягнень, тощо.

У відповідності до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» від 26.04.2002 р. умовно - дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого.

При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений став на шлях виправлення.

З огляду на положення, які викладені в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» від 26.04.2002 р. суд вважає, що в поведінці ОСОБА_5 відсутній комплекс даних, які давали б змогу суду прийти до висновку щодо того, що засуджений став на шлях виправлення та перевиховання.

Відповідно, суд вважає, що для позитивного вирішення питання щодо застосування положень ст. 82 КК України, яка є пільгою для засудженого, який має її отримати, в діях засудженого ОСОБА_5 повинна бути системність та стабільність в отриманні заохочень, так як просто відбування покарання без отримання стягнень, - є не правом, а обов`язком засудженого.

Причому, - отримані заохочення повинні бути не лише за сумлінне ставлення до праці, а й за зразкову поведінку в установі виконання покарань.

Суд наголошує на тій обставині, що засуджений ОСОБА_5 хоч і має 2 (два) заохочення за добросовісне відношення до праці в установі виконання покарань, проте, - мав одне дисциплінарне стягнення за злісне порушення правил відбування покарання, - що, на думку суду, - не може свідчити про його стабільну правослухняну поведінку, та ставлення на шлях виправлення та перевиховання, можливість його самокерованої правослухняної поведінки.

Окрім того, - в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості щодо участі засудженого ОСОБА_5 у вирішенні питань відпочинку, побуту, впливу на інших засуджених, розвиток корисних соціальних зв`язків, в той же час суд вважає, що засуджений своєю поведінкою під час відбування покарання повинен показувати приклад іншим засудженим, а, з огляду на обставини справи, які судом вказані вище, поведінка засудженого ОСОБА_5 не може слугувати прикладом для поведінки для інших засуджених в розрізі не ставлення до праці, а в розрізі зразкової поведінки в установі виконання покарань.

Отже, суд відноситься критично до представника установи виконання покарань щодо тієї обставини, що засуджений ОСОБА_5 за час відбування покарання мав позитивну характеристику за місцем відбування покарання, та став на шлях виправлення та перевиховання та заслуговує на пільгу, яка передбачена ст. 82 КК України, так як, як вбачається з матеріалів справи, - засуджений ОСОБА_5 має лише два заохочення, поруч з цим мав одне дисциплінарне стягнення, тобто, в даному випадку відсутня значна перевага заохочень над дисциплінарними стягненнями, причому:

- в діях засудженого ОСОБА_5 відсутня чиста системність (отримання трьох і більше) отримання заохочень при відсутності стягнень (в тому числі знятих чи погашених в установленому порядку), в діях ОСОБА_5 вбачається проста повторність у отриманні заохочень;

- перше заохочення лише послугувало приводом для зняття попереднього дитсциплінарного стягнення;

- дисциплінарне стягнення знято лише за три місяці до слухання даного кримінального провадження, а тому суд вважає, що за такий короткий проміжок часу, - три місяці, - неможливо встановити, що засуджений став на шлях виправлення та перевиховання, - що є однією із підстав для застосування до засудженого пільги, яка передбачена ст. 82 КК України.

Щодо відсутності діючих стягнень, (дисциплінарне стягнення знято в установленому законом порядку), - то така обставина сама по собі не може самі по собі свідчити про виправлення засудженого, оскільки сумлінна поведінка засудженого передбачає не тільки наявність у останнього заохочень, застосованих у порядку, визначеними статтями 67, 130 КВК України, але й те, що засуджений подає позитивний приклад для поведінки інших засуджених. При цьому, під сумлінною поведінкою слід розуміти зразкове додержання засудженим вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, безперечне виконання законних вказівок та розпоряджень адміністрації установи виконання покарань, корисну ініціативу, соціальну активність, участь у вирішенні питань організації навчання, відпочинку, побуту, вплив на виправлення інших засуджених, розвиток корисних соціальних зв`язків, - чого в поведінці засудженого ОСОБА_5 , - немає.

Суд зазначає, що дотримання порядку та умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання відповідно до ст. 9 КВК України є обов`язком засудженого, а процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним.

Відповідно, суд вважає, що дії засудженого не відповідають вимогам щодо застосування положень, які передбачені ст.. 82 КК України та невідповідають положенням ст.. 9 КВК України.

Суд вважає, що за час відбування покарання засуджений ОСОБА_5 , - ще остаточно не став на шлях виправлення та виховання.

Крім того, щодо свого висновку щодо відсутності в повному обсязі підстав для застосування до засудженого ОСОБА_5 пільги, яка передбачена ст. 82 КК України, суд застосовував положення ст. 6 КВК України.

Так, згідно ст. 6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Відповідно, зглядаючись на вищевказані норми права, суд вважає, що для застосування пільги, яка передбачена ст. 82 КК України необхідно, щоб в діях засудженого, який відбуває покарання, однозначно були в наявності ознаки ресоціалізації.

Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

Отже, обставини справи, які судом зазначені вище, не свідчать, на думку суду, що в діях засудженого ОСОБА_5 є в наявності ознаки усталеної ресоціалізації.

Відповідно, суд наголошує на тому, що дотримання порядку та умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання відповідно до ст. 9 КВК України є обов`язком засудженого, а процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним, а не оцінюватися за короткий проміжок часу, який передує настанню пільги.

Відповідно, суд вважає, що дії засудженого не відповідають вимогам щодо застосування положень, які передбачені ст.. 82 КК України та невідповідають положенням ст.. 9 КВК України, так як засуджений ОСОБА_5 почав відбувати покарання ще з 16.11.2020 року, а в установі відбування покарання відбуває покарання у виді позбавлення волі ще з 02.06.2022 року, - тобто, засуджений ОСОБА_5 вже фактично відбув покарання терміном 2 (два) роки та п`ять місяців, а за час відбування покарання засудженим отримано було стягнення, а заохочення засуджений ОСОБА_5 почав отримувати лише за два місяці до настання пільги, яка передбачена ст. 82 КК України.

Отримання засудженим ОСОБА_5 заохочень безпосередньо перед настанням пільги, - розцінюється судом лиш як намагання засудженого домогтися настання формально - юридичних підстав для застосування пільги, яка передбачена ст. 82 КК України, - без настання оціночних підстав для застосування такої пільги.

Окрім того, суд звертає увагу на наступні обставини справи, що стосуються тяжкості скоєного злочину, його наслідків, обставини скоєного злочину, та наслідків скоєного злочину, відношення засудженого ОСОБА_5 до скоєного злочину, його наслідків.

Суд наголошує на тій обставині, що застосування до засуджених положення ст. 82 КК України, - це є нічим іншим, як застосування державною в особі суду пільги до засудженого, причому, - таку пільгу засуджений отримує лише в тому випадку, коли своєю сумлінною поведінкою (переосмислення своєї злочинної поведінки, визнання вини, щире каяття) та зразковим ставленням до праці довів своє виправлення та перевиховання, - чого, на думку суду, - немає в поведінці засудженого ОСОБА_5 .

Суд, з огляду на обставини справи, - вважає, що засуджений просто намагається досягнути обставини, які б дали змогу уникнути в подальшому відбування ним покарання у виді позбавлення волі (це - відбування певного терміну покарання, по сплину якого виникає право на пільгу), - без здійснення з його боку юридично - значущих дій, - як - то - мати системність отримання заохочень за зразкову поведінку, щирого визнання вини, відшкодування шкоди потерпілій стороні, участь в суспільному житті колонії, тощо.

Далі, при відмові у застосуванні до засудженого ОСОБА_5 пільги, яка передбачена ст. 82 КК України, - заміни призначеного судом більш м`яким покаранням, - судом було враховано аналіз особи засудженого ОСОБА_5 як у загально - соціальному плані, так і в плані його потенційної небезпеки, було враховано наслідки, що настали внаслідок скоєного ОСОБА_5 злочину;

- також суд враховує ту обставину, що внаслідок злочину, який скоїв ОСОБА_5 , - загинула особа, а тому суд вважає, що відбуття такого незначного терміну покарання у виді позбавлення волі, при призначеному судом тривалості покарання у виді позбавлення волі 7 (сім) років, - не відповідатиме тяжкості наслідків, є юридичною дією, яка не співрозмірна з заподіяною шкодою, та обставинам скоєного злочину (злочин скоєно в стані алкогольного сп`яніння).

Відповідно, суд вважає, що:

- застосування до засудженого ОСОБА_5 пільги, яка передбачена ст. 82 КК України, - заміна призначеного судом покарання більш м`яким у виді обмеження волі, - на даному етапі відбування покарання, - є неспіврозмірним з наслідками, які заподіяні злочином, не відповідатиме тяжкості вчиненого злочину, та обставинам його вчинення, поведінці засудженого під час відбування покарання, особі засудженого.

Так, суд наголошує на тій обставині, що внаслідок скоєння злочину засудженим ОСОБА_5 загинула особа, причому, - злочин було скоєно при обтяжуючій обставині, - в стані алкогольного сп`яніння, а тому відбування покарання у виді позбавлення волі лише на протязі 2 (двох) років 5 місяців за скоєння тяжкого злочину, та за який призначено покарання у виді позбавлення волі терміном на 7 (сім) років, - є неспівмірним із заподіяною шкодою у виді позбавлення життя людини, хоча і необережне.

Так, суд наголошує на тій обставині, що внаслідок скоєння злочину засудженим ОСОБА_5 загинула особа, а тому заміна покарання з позбавлення волі на обмеження волі (з 7 - ми років позбавлення волі з призначеного покарання), - є неспівмірним із заподіяною шкодою.

Так, невідбутий термін покарання у засудженого ОСОБА_5 становить 4 роки 189 днів позбавлення волі, а засуджений бажає, щоб йому замінили такий вид покарання та такої тривалості лише на аналогічний термін покарання у виді обмеження волі, - що, на думку суду, - далеко від поняття співмірності та законності;

- у засудженого ОСОБА_5 дисциплінарне стягнення знято лише за три місяці до слухання питання про застосування до нього пільги, яка передбачена ст. 82 КК України, - що, на думку суду, - не може свідчити достеменно про його належну поведінку під час відбування покарання, а для досягнення наявності оціночних підстав для застосування пільги, - слід враховувати весь комплекс даних, які також мають важливе значення при вирішенні питання про застосування до засудженого пільги у виді заміни призначеного судом покарання більш м`яким;

- засудженим ОСОБА_5 з моменту винесення вироку та по даний час, - не відшкодовано в добровільному порядку шкоду потерпілій стороні, що, на думку суду, - не може свідчити про щире каяття засудженого, адже одним із елементів щирого каяття є саме добровільне відшкодування шкоди, яка заподіяна злочином, - чого в поведінці засудженого ОСОБА_5 , - немає;

- засудженим ОСОБА_5 не відшкодовано в добровільному порядку судові витрати по кримінальному провадженні.

До позиції засудженого ОСОБА_5 , яка полягає в тому, що він не сплатив судові витрати, так як не знав рахунки, на які слід сплачувати кошти, - суд відноситься критично, адже суд вважає, що за 2 (два) роки та майже 5 місяців, на протязі яких засуджений ОСОБА_5 відбуває покарання, - засуджений, при його бажанні - мав змогу сплатити судові витрати, та перепон об`єктивного характеру для сплати судових витрат - у засудженого ОСОБА_5 , - не було;

- з огляду на обставини, які вказані судом вище, - поведінка засудженого ОСОБА_5 не може бути прикладом для поведінки інших засуджених;

- засуджений ОСОБА_5 не приймав активної участі в суспільному житті колонії;

- засуджений ОСОБА_5 не мав жодного заохочення за зразкову поведінку, а мав лише заохочення за сумліненне ставлення до праці, причому одне з таких заохочень, - застосовано для зняття дисциплінарного стягнення;

- дисциплінарне стягнення з засудженого ОСОБА_5 знято лише за три місяці до подачі клопотання засудженим, а тому суд вважає, що за такий короткий проміжок часу, - 3 місяці, - довести ту обставину, що засуджений став на шлях виправлення та перевиховання, - з огляду на положення ст. 82 КК України, - неможливо;

- суд, з огляду на вищевказані обставини справи, - критично відноситься до позиції представника установи виконання покарань про те, що засуджений ОСОБА_5 остаточно став на шлях виправлення та перевиховання;

Отже, вищевказані обставини не дають можливості суду застосувати до засудженого ОСОБА_5 пільгу, яка передбачена ст. 82 КК України, - заміни призначеного судом бульш м`яким покаранням, зокрема, - на такий вид покарання, якобмеження волі.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність лише формально-юридичних, проте, відсутність в достатньому обсязі оціночних підстав для застосування до засудженого ОСОБА_5 пільги, яка передбачена ст. 82 КК України, - заміну призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі на більш м`яке покарання, - а саме, - як наполягає засуджений - на обмеження волі, а тому суд приймає рішення про відмову в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 щодо заміни йому покарання у виді позбавлення волі більш м`яким покаранням, - на обмеження волі.

При вирішенні даного питання судом було застосовано положення ППВСУ від 26.04.2002 року № 2 «Про умовно дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким.»

Суд вважає, що застосування до засудженого ОСОБА_5 положення ст. 82 КК України, - заміна призначеного судом покарання більш м`яким, - на обмеження волі, - на даній стадії відбування покарання буде суперечити реалізації принципу невідворотності покарання особи за вчинений злочин, даним рішенням суду не буде виконана мета кримінального покарання - як її каральної так і виправної складової, тобто, на думку суду, застосування положень ст. 82 КК України (заміна покарання у виді позбавлення волі на більш м`яке покарання у виді обмеження волі) до засудженого ОСОБА_5 є необґрунтованим, не відповідатиме вимогам співмірності наслідкам скоєного злочину та терміну відбутого покарання, та, на думку суду, - є передчасним на даному етапі відбування покарання.

Що стосується застосування норм процесуального права, то в даному випадку суд застосував ст.ст. 537, 539 КПК України.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 КПК України має право вирішувати питання прозаміни невідбутої частини покарання більш м`яким.

Згідно ст.. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням ( поданням ) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Відповідно, суд при винесенні даної ухвали враховував ті обставини, що у діях засудженого ОСОБА_5 відсутні достатні ознаки остаточного перевиховання та ставлення на шлях виправлення, засуджений ОСОБА_5 , як вбачається з матеріалів кримінального провадження, та позиції учасників процесу, зокрема, прокурора, - остаточно ще не став на шлях виправлення та перевиховання, в даному випадку відсутні в повному обсязі позитивні оціночні підстави для застосування пільги, яка передбачена положеннями ст. 82 КК України, - що є безумовною підставою для відмови в задоволенні клопотання засудженого.

Отже, при винесені ухвали щодо засудженого ОСОБА_5 суд керувався положеннями Конституції України, раїни, нормами діючого КПК України, КК України, КВК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 6, 9 КВК України, ст.ст. 12, 25, 82, ч. 2 ст. 286 КК України, ч. 2 ст. 369, 370 - 372, 537, 539 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого:

- 20.07.2021 року Києво - Святошинським районним судом Київської області за скоєння кримінального правопорушення (тяжкого злочину), який передбачено ч. 2 ст. 286 КК України до основного покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років, та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, -

- 23.12.2021 року Київським апеляційний судом винесено ухвалу, згідно якої апеляційні скарги обвинуваченого та його захисників, - залишено без розгляду, а вирок Києво - Святошинського районного суду Київської області від 20 липня 2021 року, - залишено без змін, -

- який з 16.11.2020 року утримувався в ДУ «Київський СІЗО», та з 02.06.2022 року відбуває основне покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)», -

- про застосування до нього положення ст. 82 КК України, - заміну невідбутої частини призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі, - більш м`яким, а саме, - на обмеження волі, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду потягом 7 діб з моменту проголошення, в разі проголошення резолютивної частини ухвали, - протягом 7 днів з моменту отримання повного тексту ухвали.

Суддя: ОСОБА_1