Ухвала суду № 110835717, 12.05.2023, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/3205/17

Провадження № 1-кс/466/1059/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2023 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про самовідвід судді ОСОБА_3 з розгляду кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,-

встановив:

згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.05.2023 судді Шевченківського районного суду м.Львова ОСОБА_1 передано заяву про самовідвід судді ОСОБА_3 з розгляду з розгляду кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

В обґрунтування заяви про самовідвід суддя, суддя ОСОБА_3 керувався п.4 ч.1 ст.75 КПК України та зазначив, що суддя ОСОБА_5 не мав права брати участь у вищезгаданому кримінальному провадженні.

Крім того, суддя ОСОБА_3 зазначив, що розподіл справи відбулося в порушення п.6.9 розділу II Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням ВРП 17.08.2021 року №1845/0/15-21.

Вказані обставини можуть викликати в учасників судового розгляду кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України сумнів у його об`єктивності та неупередженості у випадку розгляду ним даної справи та ухвалення рішення за результатами її розгляду.

Тому, з метою уникнення будь-яких сумнівів в об`єктивному і неупередженому розгляді скарги, суддя ОСОБА_3 заявив самовідвід, з врахуванням положень ст. 75 КПК України.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду заяви про самовідвід повідомлялись належним чином. Неявка не є перешкодою для розгляду заяви про самовідвід судді.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Дослідивши заяву та матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

При вирішенні цієї заяви, суд керується положеннями кримінального процесуального законодавства України, а також враховує практику Європейського суду з прав людини.

У справі за заявою Мироненка і Мартиненка проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності суду має визначатися для цілей п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах Фей проти Австрії, Ветштайн проти Швейцарії). У кожній окремій справі слід визначити чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та сутність, що свідчать про те, що суд є безстороннім (справа Пуллар проти Сполученого королівства).

Відповідно п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Як роз`яснив Європейський суд з прав людини в п.66 рішення від 3 травня 2007 року у справі «Бочан проти України», в п.49, п.52 рішення від 9 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» та в п.28 рішення від 15 липня 2010 року у справі «Газета «Україна-центр» проти України», безсторонність в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію, тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

Крім того, у п. 105 рішення від 9 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» Європейський суд з прав людини наголосив, що між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності.

Згідно Бангалорським принципам поведінки суддів, схваленими резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН №2006/23 від 27 липня 2006 року, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

За змістом ст. 2, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрійі статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. У п.п. 1, 2, 4 ч. 7 ст. 56 цього Закону зазначено, що суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів; виявляти повагу до учасників процесу.

При вирішенні заяви про відвід, суддею враховується передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним та безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно ч. 1 ст. 81 КПК України у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду.

У справі «П`єрсак проти Бельгії» Європейський суд з прав людини зазначив, що безсторонність суду, зазвичай, означає відсутність упередженості й включає в себе суб`єктивний та об`єктивний критерії. Визначаючи суб`єктивну складову вказаного поняття, ЄСПЛ у справі «Гаусшильдт проти Королівства Данії» вказав, що в процесі об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі, при цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки. Таким чином, критерієм суб`єктивної безсторонності є відсутність з боку судді умисних або необережних висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим чином давали б підстави сумніватися в його об`єктивності.

Об`єктивну складову категорії «безсторонній суд» Європейський суд з прав людини визначив у справі «Фей проти Австрії», зазначивши, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів у тому, що її забезпечено й гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, що можуть бути встановлені та змусити сумніватися в неупередженості судді. В рішенні у справі «Мироненко і Мартиненко проти України» ЄСПЛ констатував необхідність визначення в кожній окремій справі, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, яка свідчить про небезсторонність суду.

Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Згідно ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Наведений перелік підстав для заявлення відводу чи самовідводу судді є вичерпним.

Щодо посилання на обставину, що суддя ОСОБА_5 не мав права брати участь у вищезгаданому кримінальному провадженні, то слід зазначити, що ухвалою судді ОСОБА_6 від 11.04.2023 залишено без розгляду заяву ОСОБА_7 про відвід судді ОСОБА_5 у розгляді заяви про відвід судді ОСОБА_8 , оскільки заявлення відводів судді, який розглядає відвід іншому судді, а отже, не здійснює повноваження судді у даному кримінальному провадженні, а лише перевіряє наявність підстав, що виключають участь судді у цьому кримінальному провадженні, КПК не передбачено. Заявлення такому судді відводів можна розцінювати як зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження

Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначає, що здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 48 даного Закону встановлено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Для відводу (самовідводу) судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.

Неупередженість є ключовою характеристикою судді, головною ознакою судової влади та основою судового процесу і вважається очевидним фактом. Презумпція неупередженості має значну вагу. Особа, яка заявляє про упередженість, повинна бути здатна довести реальну або очевидну відсутність неупередженості у судді, але простої заяви недостатньо, необхідно навести достовірні докази. Особиста думка або незгода з рішеннями судді не є доказом упередженості. У будь-якому випадку, припущення щодо упередженості є правовим питанням, яке має бути винесеним на розгляд суду. За виключенням надзвичайних обставин, заява про справжню або можливу упередженість не є питанням поведінки судді.

Виходячи з системного аналізу загальноприйнятих підстав для самовідводу судді, вважаю, що ті обставини, які викладені у заяві про самовідвід, не свідчать про упередженість судді при розгляді цього провадження.

Будь-яких інших підстав, які викликали б сумнів в об`єктивності та неупередженості судді, не виявлено.

На підставі наведеного та, керуючись вимогами ст.ст.1, 8, 9, 75, 76, 80-82, 369-372, 376 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви про самовідвід судді ОСОБА_3 з розгляду кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1