Ухвала суду № 110820764, 09.05.2023, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 183/4070/23

Провадження № 1-кс/206/292/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.05.2023 м.Дніпро

Слідчий суддя Самарського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції, клопотання старшого слідчого-криміналіста СУ ГУНП в Луганській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Лисичанської окружної прокуратури Луганської області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню №12012030240000385 від 13.12.2012 стосовно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вовчеярівка, Сєвєродонецького району, Луганської області, громадянину України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Дніпровськогоапеляційного судувід 18.04.2023до Самарськогорайонного судуміста Дніпропетровськабуло направленоклопотання старшогослідчого-криміналістаСУ ГУНПв Луганськійобласті старшоголейтенанта поліції ОСОБА_4 ,погоджене зпрокурором Лисичанськоїокружної прокуратуриЛуганської області ОСОБА_3 про застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою покримінальному провадженню№12012030240000385від 13.12.2012стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказане клопотання обґрунтовано тим, що у провадженні СУ ГУНП в Луганській області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.12.2012 за №12012030240000385, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в середині грудня 1995 року, точної дати та місця в ході досудового слідства не встановлено, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 на ґрунті неприязних стосунків скоїв умисне вбивство ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , труп якого було виявлено 27 лютого 1996 року в розчленованому вигляді у металевій будці на території цеху №24 BAT «Лисичанський завод ГТВ».

27 лютого 1996 року була винесена постанова про порушення кримінальної справи №113969013 за ст. 94 КК України ( 1960 року).

25 березня 1996 року старшим слідчим прокуратури м. Лисичанська по особливо тяжким справам ОСОБА_7 , була винесена постанова про притягнення в якості обвинуваченого ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за ст. 94 КК України (1960 року).

25 березня 1996 року старшим слідчим прокуратури м. Лисичанська ОСОБА_7 винесена постанова про взяття під варту ОСОБА_5 , який обвинувачується в скоєнні злочину, передбаченого ст. 94 КК України (1960 року).

25 березня 1996 року прокурором м. Лисичанська ОСОБА_7 - ОСОБА_5 був оголошений в розшук.

30 вересня 2004 року ції ОСОБА_5 були перекваліфіковані з ст. 94 КК України (1960 року) на ч. 1 ст. 115 КК України (2001 року).

06 вересня 2007 року старшим слідчим прокуратури м. Лисичанська ОСОБА_8 було внесене подання про обрання запобіжного заходу в якості тримання під вартою ОСОБА_9

13 грудня 2012 року вищевказаний факт внесений в ЕРДР за №12012030240000385 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України.

27 вересня 2016 року органом досудового розслідування складено письмове повідомлення ОСОБА_5 про підозру, яке відповідно до ч. 1 ст. 278, ч. 3 ст. 111 ст. 135 КПК України поштою направлено останньому.

Слідчий суддя, вислухавши доводи слідчого, яка підтримала клопотання та навела підстави для його задоволення, дослідивши письмові докази, вважає його таким, що підлягає задоволенню.

Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення підтверджується:

??- оглядом місця події від 27 лютого 1996 року в металевій будці для використання та зберігання відходів електрообладнання, що знаходиться на території цеху № 24 орендного підприємства «ГТВ» м. Лисичанська, в ході якого біло виявлено труп невстановленої особи чоловічої статі без рук та голови;

- додатковим оглядом місця поді від 28 лютого 1996 року в металевій будці для використання та зберігання відходів електрообладнання, що знаходиться на території цеху № 24 орендного підприємства «ГТВ» м. Лисичанська:

- допитом свідка ОСОБА_10 , яка пояснила, що з ОСОБА_5 1974 року народження вона спів мешкає з вересня 1995 року. Вона знає, що у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були нормальні стосунки. По вечорам ОСОБА_5 уходив з дому, куди йшов не казав. Вдома у ОСОБА_10 були великі санки, саморобні. З грудня 1995 року речі ОСОБА_5 вона прала самостійно, на них ніяких слідів крові не бачила. Також вдома у них була одна сокира, яка на момент 28 лютого 1996 року була відсутня. Санки зникли 18 лютого 1996 року. ОСОБА_5 казав що відвіз їх брату в с. Вовчеярівка. 27 лютого 1906 року о 14 годині ОСОБА_5 прийшов додому наляканий, вона запитала «що сталось?» на що ОСОБА_11 відповів, що зараз на його роботі відкриють сарай та побачать там труп». ОСОБА_10 запитала : «Що за труп ?», на що ОСОБА_5 відповів « ОСОБА_12 ». ОСОБА_10 запитала «Який ОСОБА_12 ?» та за що він так зробив?, на що ОСОБА_5 відповів що так сталось та за старі борги. Що за борги вона не запитувала ОСОБА_5 спішив, побув 5 хвилин та сказав, що скоро за ним приїде міліція, та щоб ОСОБА_10 не відчиняла двері. Також сказав що поїде до брата та сам її потім знайде;

??- допитом свідка ОСОБА_13 , який пояснив, що ОСОБА_5 працював на заводі «ГТВ» 2-3 роки слюсарем. Ключі від слюсарної будки були тільки в ного. Останній раз ОСОБА_13 там був в жовтні 1995 року. 27 лютого 1996 року після обід, прийшла ОСОБА_14 та попросила у ОСОБА_5 відкрити металеву будку, також сказала ОСОБА_13 що пропадає масло та що треба оглянути металеву будку. Він сказав, що ключі від будки тільки у ОСОБА_5 вона ще раз попросила ОСОБА_5 відкрити будку, на що він відповів, що там окрім кабелів нічого немає. Після цього ОСОБА_5 вийшов з майстерні, ОСОБА_14 відразу пішла за ним. Після цього ОСОБА_13 пішов на дільницю. Коли він повернувся то побачив ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , а ОСОБА_5 був в побутовій кімнаті. Потім він побачив, що ОСОБА_5 , переодягнувся та підійшов до металевої будки, а ОСОБА_13 пішов. Через деякий час до нього підійшла ОСОБА_14 та спитала, де ОСОБА_5 на що він відповів, що не бачив його. Після чого ОСОБА_17 разом з ОСОБА_18 , та ОСОБА_19 підійшов до металевої будки, в якій в бочці виявили труп чоловіка. ОСОБА_5 на цей час поруч не було.;

- допитом свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_15 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 які підтвердили покази ОСОБА_13 ;

??- впізнанням сокири ОСОБА_10 , яка показала, що сокира, яка вилучена в ході огляду місця події в металевій будці для використання та зберігання відходів електрообладнання, шо знаходиться на території цеху № 24 орендного підприємства «ГТВ» м. Лисичанська схожа на сокиру, яка знаходилась у них вдома та зникла;

- ??пред`явленням трупа до впізнання в ході якого встановлено, що труп виявлений 27 лютого 1996 року в металевій будці для використання та зберігання відходів електрообладнання, що знаходиться на території цеху № 24 орендного підприємства «ГТВ» м. Лисичанська, є ОСОБА_6 ;

??- висновком судово-медичної експертизи № 73 від 28 лютого 1996 року, згідно якого смерть ОСОБА_6 невстановлена в зв`язку з розчленуванням тіла та відсутності його частин.;

- допитом ОСОБА_23 , який пояснив що з сім?єю ОСОБА_24 він мешкає протягом довгого часу, та з 1996 року він ОСОБА_5 не бачив та чув від його матері, що ОСОБА_5 скоїв вбивство;

Таким чином, с підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 скоїв умисне вбивство, а саме кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.115 КК України, яке відповідно до санкції даної статті карається позбавленням волі на строк від 7 до 15 років і відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

Про існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_5 переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, відповіло то ч.1 ст. 178 КПК України свідчать такі обставини, як тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, те шо він ніде не працює, неодружений, шо свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв?язків.

Відповідно до ст. 3 Конституції України - Основного закону нашої держави - Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод - а саме ст. 2, найвищим правом людини є Право на життя, право кожного на життя охороняється законом. Нікого не може бути умисно позбавлено життя інакше ніж на виконання смертного вироку суду, винесеного після визнання його винним у вчиненні злочину, за який закон передбачає таке покарання.

Разом з тим, відповідно до ст. ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини зауважив, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитися від слідства.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм вмотивованим рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі підозрюваного настільки, що його неможливо відвернути не взявши особу під варту.

Всі вищевказані обставини, з урахуванням особливої тяжкості злочину, вчиненого підозрюваним ОСОБА_5 , з метою запобігання уникнути кримінальної відповідальності шляхом переховування від органів досудового розслідування та/або суду, вимагають вжиття з боку правосуддя дієвого та ґрунтовного запобіжного заходу відносно підозрюваного.

З метою ефективності у розслідуванні даного кримінального провадження, з дотриманням вимог ст. 2 КПК України, враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у скоєнні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за скоєння якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років або довічного позбавленням волі, вважаємо за доцільним обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою останньому.

У даному випадку інший, більш м`який запобіжний захід не тільки унеможливить забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов`язків, а навпаки є підґрунтям для спроб останнього переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на учасників кримінального провадження, таким чином уникнути від справлення правосуддя.

Наявність обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, свідчить про наявність об`єктивної необхідності в обранні підозрюваному ОСОБА_5 , саме такого виключного запобіжного заходу як тримання під вартою.

У зв`язку з чим, слідчий просив застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на 60 діб.

У судовому засіданні прокурор подане слідчим клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Слідчий суддя, заслухавши думку слідчого, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного.

Відповідно до ч.6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначенічастиною першою статті 7цього Кодексу.

Положеннями ч. 1 ст. 193 КПК України встановлено, що розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Кримінальним процесуальним Кодексом України визначено мету, підстави та обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У клопотанні орган досудового розслідування зазначає, що 25.03.1996, повідомлення про підозру направлено для вручення ОСОБА_5 ..

Відповідно до ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Відповідно до ч. 2 ст. 135 КПК України у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Слідчим не надано до суду доказів, що підтверджують факт вручення повідомлення про підозру, як це передбачено вимогами ч. 2 ст. 135 КПК України.

Разом з тим, надані матеріали свідчать про те, що слідчий не вручав повідомлення про підозру самому ОСОБА_5 , а також матеріали справи не містять підтвердження тієї обставини, що саме поштою останньому було направлено повідомлення про підозру.

Крім того, матеріали справи містять чисельні постанови про відновлення та зупинення досудового розслідування, доручення слідчого про встановлення місця знаходження підозрюваного та проведення слідчих розшукових дій в порядку ст. 40 КПК України.

Нових відомостей щодо направлення повідомлення про підозру для вручення ОСОБА_5 матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає, що на цей час слідчим не доведено, що ОСОБА_5 має статус підозрюваного, оскільки йому належним чином не вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до рекомендації Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеними в листі №511-550/0/4-13 від 04.04.2013 року, про те, що відповідно до ст.188КПК прокурор,слідчий запогодженням зпрокурором,наділені правомодночасно податиклопотання прообрання запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоюта клопотанняпро дозвілна затриманняз метоюприводу.У разізадоволення клопотанняпро дозвілна затриманняз метоюприводу,клопотання прообрання запобіжногозаходу увиді триманняпід вартоюзалишається безрозгляду.

В ходідосудового слідствавстановлено,що ОСОБА_5 став нашлях переховуваннявід органівдосудового розслідування,за місцемреєстрації немешкає,про місцесвого перебуванняоргани досудовогорозслідування неповідомив,але ухвалислідчого суддіпро дозвілна затриманняпідозрюваного зметою йогоприводу досуду дляучасті урозгляді клопотанняпро застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою,не надано.Підозрюваного незатримано тане доставленов суддля участіу розглядіклопотання прозастосування запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою,тому клопотанняслідчого прозастосування запобіжногозаходу увиді триманняпід вартоюпідлягає залишеннюбез розглядудо моменту приводу підозрюваного до суду для розгляду питання про обрання запобіжного заходу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 176-178, 183, 184, 186, 187, 193-194, 196, 197, 205, 206, 309 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання старшогослідчого-криміналістаСУ ГУНПв Луганськійобласті старшоголейтенанта поліції ОСОБА_4 ,погоджене зпрокурором Лисичанськоїокружної прокуратуриЛуганської області ОСОБА_3 про застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою покримінальному провадженню№12012030240000385від 13.12.2012стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без розгляду.

Ухвала можебути оскарженабезпосередньо доДніпровського апеляційного судупротягом п`ятиднів здня їїпроголошення,а особамиякі небули присутніпри проголошенніухвали втой жестрок змоменту отриманнякопії цієїухвали.

Слідчий суддя: ОСОБА_1