Рішення № 110819557, 11.05.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2023 року

справа №380/5757/23

провадження № П/380/5809/23

Львівський окружний адміністративний суд

у складі головуючої судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Суліковської У.І.,

представника позивача Астапович О.В.,

представника відповідача Кусий А.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про визнання протиправною і скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича (79000, м. Львів, вул. Грабовського, 11, оф 104), в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича від 07.03.2023 про відкриття виконавчого провадження №71132026.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач не погоджується з оскаржуваною постановою, оскільки не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. Позивач вважає, що у приватного виконавця не було підстав для відкриття виконавчого провадження, позаяк постанова про накладання адміністративного стягнення серії РАП 843502625 була складена 26.10.2022, при цьому заява до приватного виконавця щодо прийняття до примусового виконання постанови була складена представником департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури 13.02.2023. Тобто з моменту складання постанови і до дати звернення її до виконання пройшов строк більше трьох місяців. Крім того, позивач стверджує, що постанову про накладення адміністративного стягнення не отримував.

Ухвалою суду від 03.04.2023 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення її недоліків. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки.

Ухвалою суду від 17.04.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі розгляд якої ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1; код ЄДРПОУ 44448833).

24.04.2023 за вх. №8296ел від представника відповідача надійшла заява про пропущення строків на подання позовної заяви.

24.04.2023 за вх.№8445ел від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що постанова від 26.10.2022 серії РАП №843502625 набрала законної сили 22.11.2022, про що є відмітка на самій постанові, тобто до виконання вона могла бути пред`явлена не скоріше 22 грудня 2022 року, саме від цього моменту потрібно відраховувати тримісячний термін на пред`явлення постанови до виконання, а саме 22 березня 2023 року. Стягувач скерував постанову на виконання 13.02.2023, а приватний виконавець отримав таку 23.02.2023 без пропуску строків, про що свідчить відмітки на заяві про прийняття до примусового виконання №3701-33177 від 13.02.2023. На підставі наведеного вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №71132026 від 07.03.2023 не підлягає скасуванню, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

03.05.2023 за вх.№9342ел від представника відповідача надійшла заява про компенсацію витрат на професійну допомогу, в якій просить стягнути з позивача 12000,00 гривень витрат на правничу допомогу у даній справі.

04.05.2023 за вх.№31911 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

11.05.2023 за вх.№ 9948ел від представника відповідача надійшли додаткові пояснення на позовну заяву. Зазначив, що оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються Законом України «Про виконавче провадження», як спеціальним нормативно-правовим актом, у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Просив суд позов задоволити.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Третя особи явки уповноваженого представника в засідання суду не забезпечила, була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Жодних заяв по суті спору на подавала.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані пояснення, а також докази в їх сукупності, суд встановив таке.

Головним спеціалістом-інспектором з паркування сектору контролю майданчиків для платного паркування відділу інспекторів з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Шинкарено О.Г. 13.10.2022 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення РАП843502625 від 13.10.2022 щодо позивача ОСОБА_1 , якою за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 гривень.

У постанові також зазначено, що постанова відповідно до статті 291 КУпАП набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених ч. 1 ст. 300 цього Кодексу, а саме « 22 листопада 2022 року». Строк пред`явлення постанови до примусового виконання « 23 лютого 2023 року».

13.02.2023 Департаментом міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради складено заяву про примусове виконання постанови та направлено для примусового виконання приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області Білецькому Ігорю Мироновичу.

Така отримана відповідачем 23.02.2023.

07.03.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецькому Ігорю Мироновичу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№71132026 з примусового виконання постанови про накладення адміністративного стягнення серії РАП843502625 від 13.10.2022

Не погоджуючись з постановою приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП№71132026 від 07.03.2023, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини врегульовано законами України (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. (ч. 1 ст. 12 Закону № 1404-VIII)

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону № 1404-VIII строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 2791 КУпАП, Постанова про накладення адміністративного стягнення, що не була виконана шляхом сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом десяти днів з дня її винесення, надсилається відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 142 цього Кодексу, рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи). За зверненням особи постанова про накладення адміністративного стягнення, що вважається виконаною, надсилається рекомендованим листом на її адресу протягом п`яти днів з моменту отримання звернення.

При цьому, ч.8 ст.279-1 КУпАП встановлено, що днем отримання постанови є дата, зазначена в поштовому повідомленні про вручення її відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14'2 цього Кодексу, або повнолітньому члену сім`ї такої особи.

Судом з матеріалів справи встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення РАП №843502625 від 26.10.2022 надіслана позивачу за адресою реєстрації його місця проживання, АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч. 2 ст. 291 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Таким чином, постанова про накладення адміністративного стягнення РАП №843502625 набрала законної сили 22 листопада 2022 року.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст.3011 КУпАП, у разі несплати штрафу особами, зазначеними у частинах першій та другій статті 142 цього Кодексу, протягом 30 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сферах безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів така постанова підлягає примусовому виконанню.

З матеріалів справи встановлено, що постанова стягувача РАП №843502625 від 26.10.2022. набрала чинності 22.11.2022. та могла бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох місяців, тобто до 23.03.2022 включно.

Заява щодо примусового виконання вказаної постанови скерована третьою особою до виконавця 13.02.2022 та отримана останнім 23.02.2023

Оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята 07.03.2023.

Беручи до уваги встановлені по справі обставини та наведені норми матеріального права, суд висновує, що стягувачем не пропущено тримісячний строк пред`явлення виконавчого документу (постанови) до виконання, тому доводи позивача про те, що відповідач відкрив виконавче провадження із пропуском встановленого строку звернення до виконання виконавчого документу є необґрунтованими.

При цьому щодо посилання позивача на положення ст. 303 КУпАП слід зазначити таке.

Дійсно, відповідно до ч. 1 ст. 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Суд зазначає, що КУпАП встановлені спеціальні строки для виконання постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сферах безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів.

Так, у відповідності до ст. 300-2 КУпАП України у разі сплати особами, зазначеними у статті 14-3 цього Кодексу, штрафу протягом 10 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті така постанова вважається виконаною.

У разі несплати штрафу особами, зазначеними у частині першій цієї статті, постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті підлягає примусовому виконанню протягом 30 днів з дня набрання нею законної сили.

Крім того, згідно з частинами 1,2 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Таким чином строк пред`явлення виконавчого листа до виконання регулюється нормами спеціального законодавства, яке регулює спірні правовідносини Закону України «Про виконавче провадження».

Приватний виконавець при прийнятті виконавчого документа керується Законом України «Про виконавче провадження», який визначає принципи діяльності приватного виконавця.

Суд звертає увагу, що в постанові про накладення адміністративного стягнення серії РАП №843502625 від 26.10.2022, зазначено, що вона набрала законної сили 22.11.2022, строк пред`явлення постанови до примусового виконання 23.02.2023.

Отже, в даному випадку, при отриманні приватним виконавцем заяви від 13.02.2022 про примусове виконання постанови про накладення адміністративного стягнення, у приватного виконавця не було підстав для її повернення без прийняття до виконання.

На підставі наведених правових норм та встановлених у ході судового розгляду фактичних обставин, оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження відповідає вищезазначеним нормам Закону № 1404-VIII та винесена із дотриманням передбаченого для цього строку.

Отже, суд висновує, що відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови враховано усі обставини, що мали значення для її прийняття.

Більше того, суд зазначає, що 15.03.2022 прийнято Закон України Про внесення зміни до розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про виконавче провадження №2129-IX.

Відповідно до пункту 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про виконавче провадження тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження», як спеціальним нормативно-правовим актом, у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15.03.2023 у справі №260/2595/22 (провадження №К/990/383/23).

На підставі вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що позиція позивача зі спірних питань щодо неправомірності постанови про відкриття виконавчого провадження № 71132026 від 07.03.2023, а також протиправності дій приватного виконавця є помилковою, такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, та фактичним обставинам справи.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, учасниками справи суду не наведено та не надано.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 серія A, № 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15.11.2007, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Приймаючи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про відсутність фактичних та правових підстав для задоволення позову.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу, то суд зазначає, оскільки у задоволенні позову відмовлено, підстави для стягнення таких витрат відсутні.

Виходячи з висновків суду про відмову у задоволенні позову, підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.

Вирішуючи питання стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини 2 статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Суд зазначає, що предметом даної справи №380/5757/23, було оскарження ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження №71132026.

Відтак, в межах адміністративної справи №380/5757/23, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича, виступає як суб`єкт владних повноважень, тому відповідно до частини 2 статті 134 КАС України, витрати на правничу допомогу адвоката розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 77, 90, 242-246, 268-272, 287, 294, пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ Перехідні положення КАС України, суд:

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича (79000, м. Львів, вул. Грабовського, буд. 11,оф. 104), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, про визнання протиправною та скасування постанови, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Судовий збір стягненню не підлягає.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення, із врахуванням п.п.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України.

Суддя Сподарик Н.І.