Рішення № 110819556, 10.05.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/16892/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2023 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (Відповідач), в якому із урахуванням заяв від 27 січня 2023 року про зміну предмета позовних вимог просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Львівській області № Ф-2469-51У від 22 листопада 2021 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 8448,00 грн;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області видалити із інтегрованої картки платника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) запис про наявність боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 8448,00 грн;

- стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43143039) на мою користь судовий збір в розмірі 2065,40 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що отримавши свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю обрав форму здійснення адвокатської діяльності у вигляді здійснення адвокатської діяльності індивідуально. З 15 листопада 2012 року позивач перебував на обліку у податковому органі як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність. 12 грудня 2017 року податковий орган провів державну реєстрацію припинення незалежної професійної діяльності позивача. Водночас ще 12 серпня 2016 року позивач разом з іншим адвокатом зареєстрував Адвокатське об`єднання «Бочуляк і Партнери», в якому позивач є засновником та учасником по сьогодні. Відповідно з 12 серпня 2016 року позивач здійснює адвокатську діяльність у формі адвокатського об`єднання, про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру адвокатів. Окрім цього, з 09 вересня 2016 року і дотепер позивач перебуває у трудових відносинах з Адвокатським об`єднанням «Бочуляк і Партнери» на посаді Керуючого партнера, а отже з цієї дати зазначене адвокатське об`єднання, як податковий агент, сплачує за позивача єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі також єдиний внесок), що підтверджується відповідною звітністю. Разом з цим 24 січня 2018 року позивач подав до податкового органу Звітність про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік, а також Податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік, з яких вбачається відсутність у позивача будь-якого доходу у 2017 році, як самозайнятої особи, що підтверджує відсутність бази для нарахування єдиного внеску, оскільки в цей час за нього, як працівника, уже сплачено єдиний внесок Адвокатським об`єднанням «Бочуляк і Партнери». З урахуванням наведеного позивач уважає, що винесена Головним управлінням ДПС у Львівській області вимога № Ф-2469-51У від 22 листопада 2021 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 8448,00 грн (далі також оскаржувана вимога) є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки нарахування контролюючим органом єдиного внеску позивачу, як самозайнятій особі, в період сплати за нього, як найманого працівника, єдиного внеску Адвокатським об`єднанням «Бочуляк і Партнери» є помилковим та призводить до подвійної сплати єдиного внеску, що у свою чергу суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

У зв`язку з вищенаведеним адміністративний позов просить задовольнити в повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що, починаючи з 01 січня 2017 року, у разі якщо особи, які проводять незалежну професійну діяльність, не отримали дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов`язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Станом на 21 грудня 2022 року згідно з даними інформаційної системи ДПС України заборгованість позивача з єдиного внеску становить 8448,00 грн. Відповідно до вимог чинного законодавства та на підставі цих даних податковий орган сформував оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки). Згадана вимога сформована відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовна вимога про визнання її протиправною та скасування задоволенню не підлягає. Відповідач зазначає, що дія спеціальних норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не зупинена пунктом 9-4 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, отже їх дія розповсюджується на всіх платників єдиного внеску незалежно від місця їх перебування на обліку. Норми пункту 9-4 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» застосовуються до тих обов`язків, які платник не мав можливості виконати з об`єктивних обставин через провадження антитерористичної операції. У цій справі такі об`єктивні обставини відсутні, що унеможливлює звільнення позивача від сплати єдиного внеску. Також, на думку відповідача, безпідставними є посилання позивача на Закон України від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та на постанову Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р, як на підставу для скасування оскаржуваної вимоги, оскільки приписи вказаних нормативно-правових актів не звільняють органи доходів і зборів від обов`язку щодо формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) на підставі наданої платником звітності.

У зв`язку з наведеним у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

27 січня 2023 року від позивача до суду надійшли дві заяви про зміну предмета позовних вимог (ідентичні за змістом, тільки подані різними способами), в яких позивач зазначає, що саме по собі визнання протиправною та скасування оскаржуваної вимоги не призведе до відновлення його порушених прав, оскільки може мати місце повторне складання вимоги контролюючим органом з огляду на наявність відповідної інформації про заборгованість в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 , у зв`язку з чим позивач доповнив зміст позовних вимог такою позовною вимогою: зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області видалити із інтегрованої картки платника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) запис про наявність боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 8448,00 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з розпорядженням Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року № 29/р «Про призначення повторного автоматизованого розподілу справ» визначено відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду провести повторний автоматизований розподіл, зокрема справи № 380/16892/22.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 січня 2023 року визначено головуючою суддею Клименко Оксану Миколаївну.

Ухвалою судді від 20 січня 2023 року прийнято матеріали адміністративної справи № 380/16892/22 до провадження.

Ухвалою суду від 10 травня 2023 року замінено відповідача у справі Головне управління Державної податкової служби у Львівській області (код за ЄДРПОУ 43143039) на його правонаступника Головне управління Державної податкової служби у Львівській області (код за ЄДРПОУ ВП 43968090).

Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю, що підтверджується Свідоцтвом № 1978 від 08 вересня 2012 року.

З 15 листопада 2012 року позивача взято на облік платника податків у ДПІ у Залізничному районі м. Львова за № 6133, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 15 листопада 2012 року № 6133/10/18-2027.

12 серпня 2016 року проведено державну реєстрацію (запис № 1 415 102 0000 039652) Адвокатського об`єднання «Бочуляк і Партнери», керівником якого є ОСОБА_1 , що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18 жовтня 2017 року.

Відповідно до наказу Адвокатського об`єднання «Бочуляк і Партнери» від 07 вересня 2016 року № 1К «Про призначення на посаду керуючого партнера» ОСОБА_1 приступив до виконання трудових обов`язків Керуючого партнера Адвокатського об`єднання «Бочуляк і Партнери» з правами та обов`язками згідно зі Статутом з 09 вересня 2016 року із занесенням запису до трудової книжки.

12 грудня 2017 року податковий орган провів державну реєстрацію припинення незалежної професійної діяльності позивача, що підтверджується листом Головного управління ДПС у Львівській області від 11 листопада 2022 року № 20575/6/13-01-13-03 «Про розгляд звернення».

22 листопада 2021 року Головне управління ДПС у Львівській області відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи податкових органів винесло вимогу № Ф-2469-51У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 8448,00 грн (за 2017 рік).

Не погоджуючись із вказаною вимогою, уважаючи її протиправною, позивач оскаржив таку до суду.

Предметом розгляду у цій справі є правомірність винесення відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2469-51У від 22 листопада 2021 року, оскільки позивач стверджує про відсутність у нього обов`язку зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за спірний період (2017 рік).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Згідно з частиною 2 цієї ж статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне відзначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464-VI, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно з підпунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

За приписами статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI) адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом (пункт 1); адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (пункт 2).

За змістом частини третьої статті 4, частини першої статті 13 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Отже, фізична особа, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, у тому числі й адвокатську, підлягає взяттю на облік у контролюючому органі. Одночасно особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, вважається самозайнятою лише за умови, що вона не є найманим працівником.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 27 травня 2020 року у справі № 500/576/19 та від 04 червня 2020 року у справі № 240/9527/19.

Таким чином, якщо адвокат обирає індивідуальну діяльність, цьому кореспондує обов`язок стати на облік в контролюючому органі та сплачувати єдиний соціальний внесок на умовах, визначених Законом № 2464-VI. Якщо ж адвокат працює за трудовим договором, платником єдиного внеску за нього відповідно до цього ж Закону, є його роботодавець (підприємство, установа та організація, яке використовує працю фізичної особи на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством). При цьому база нарахування єдиного соціального внеску для означеного вище платника податку є різною (сума нарахованої працівникові заробітної плати та сума доходу (прибутку), отриманого від провадження незалежної професійної діяльності).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 01 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Водночас відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа у відповідні періоди фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за чинними видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отож, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Таким чином, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають (перебували у періоди, за який їм нараховано єдиний внесок) на обліку в органах ДПС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Суд встановив, що оскаржуваною вимогою про сплату боргу (недоїмки) позивачу нараховано єдиний внесок за 2017 рік.

У цей період, а саме з 01 січня 2017 року по 12 грудня 2017 року позивач перебував на обліку в податковому органі як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокат).

Водночас з 06 вересня 2016 року позивач відповідно до наказу Адвокатського об`єднання «Бочуляк і Партнери» від 07 вересня 2016 року № 1К «Про призначення на посаду керуючого партнера» приступив до виконання трудових обов`язків Керуючого партнера Адвокатського об`єднання «Бочуляк і Партнери» з правами та обов`язками згідно зі Статутом із занесенням запису до трудової книжки.

Отже, з 06 вересня 2016 року позивач перебуває у трудових відносинах з Адвокатським об`єднанням «Бочуляк і Партнери», тобто є найманим працівником.

У вказаний період, який включає строк, за який позивачу нараховано суми єдиного внеску оскаржуваною вимогою (2017 рік), роботодавець позивача здійснював відрахування єдиного внеску за ОСОБА_1 до бюджету, що підтверджується звітами про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (Форма № Д4 (місячна)) за кожен з місяців 2017 року.

Докази отримання позивачем у цей період доходів від провадження іншої незалежної професійної діяльності (адвоката) у матеріалах справи відсутні. Наведена обставина підтверджується поданими позивачем до податкового органу Звітом про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік (Форма № Д5 (річна)), а також Податковою декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік, зі змісту яких вбачається відсутність у позивача будь-якого доходу у 2017 році, як самозайнятої особи.

Отже, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок щодо сплати у цей період єдиного внеску позивачем ще і як самозайнятою особою, який має право провадити господарську діяльність, проте не отримував дохід від неї у відповідному періоді.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27 листопада 2019 року у справі № 160/3114/19, від 05 грудня 2019 року у справі № 260/358/19, від 23 січня 2020 року у справі № 480/4656/18, від 27 лютого 2020 року у справі № 0440/5632/18, від 28 травня 2020 року у справі № 200/10723/18-а.

Зважаючи на викладене, на переконання суду, відповідач протиправно сформував позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2469-51У від 22 листопада 2021 року.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що норми пункту 9-4 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI застосовуються до тих обов`язків, які платник не мав можливості виконати з об`єктивних обставин через провадження антитерористичної операції, однак у цій справі такі об`єктивні обставини відсутні, а також, що безпідставними є покликання позивача на Закон України від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та на постанову Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р, як на підставу для скасування оскаржуваної вимоги, суд відхиляє, оскільки у позовній заяві позивач не покликається на вказані норми та обставини, і такі не є підставою заявленого позову.

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що оскаржувана вимога не відповідає встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, а тому порушує права позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання її протиправною та скасування. Відповідно позовна вимога у цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача видалити із інтегрованої картки платника ОСОБА_1 запис про наявність боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 8448,00 грн суд зазначає таке.

Правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування встановлені Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який затверджений наказом Міністерства фінансів України № 5 від 12 січня 2021 року (далі Порядок).

Відповідно до абзацу 6 пункту 2 розділу 1 Порядку інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу.

Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу II Порядку з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

За змістом пункту 1 глави 4 розділу V Порядку працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем вносять дані до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи.

Відображенню в інформаційній системі підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв`язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій.

Такими матеріалами є: скарга (заява) платника податків; рішення про результати розгляду скарги (заяви); ухвала суду про відкриття провадження; рішення суду, прийняте по суті.

Таким чином, суд доходить висновку, що прийняття рішення суду, яким визнається протиправною та скасовується вимога про сплату боргу (недоїмки), є підставою для внесення змін до інформаційних систем.

За таких обставин вимога позивача щодо зобов`язання відповідача видалити із інтегрованої картки платника ОСОБА_1 запис про наявність боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 8448,00 грн є передчасною та з цієї підстави не підлягає задоволенню.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

Відповідно до правил статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Суд встановив, що за першу позовну вимогу позивач сплатив судовий збір у розмірі 992,40 грн, а з другу 1073,60 грн.

Ураховуючи те, що першу позовну вимогу суд задовольнив повністю, а в задоволенні другої відмовив повністю, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути 992,40 грн сплаченого судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп. 15.5 п. 15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003) про визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2469-51У від 22 листопада 2021 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79026, код ЄДРПОУ 43968090) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 992,40 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 10 травня 2023 року.

Суддя Клименко О.М.