Постанова № 11081122, 01.09.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2010 р. справа № 2а-19160/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Шинкарьової І.В.

при секретаріГорюновій Л.С.

за участю

представника відповідача Могили Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Сніжнеантрацит» до Державної податкової інспекції у м. Сніжному Донецької області про визнання протиправним податкове повідомлення рішення від 19.07.2010 року №0002571540/0,

встановив:

Позивач, Державне підприємство «Сніжнеантрацит», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сніжному Донецької області про визнання протиправним податкове повідомлення рішення від 19.07.2010 року №0002571540/0.

В обґрунтування позову посилається на те, що податковим органом проведена перевірка за результатами якої складений акт. На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення рішення від 19.07.2010 року №0002571540/0, згідно якого підприємство зобовязано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 12886,00 грн. Позивач вважає, що зазначене податкове повідомлення рішення прийнято в протиріччі з чинним законодавством, оскільки податковий орган, втручаючись в діяльність підприємства скерував суми зазначені в платіжних дорученнях на погашення податкового боргу з податку на додану вартість, узгодженого уточнюючим розрахунком.

Просить суд визнати протиправним податкове повідомлення рішення від 19.07.2010 року №0002571540/0.

Представник позивача у судове засідання не зявився, надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач надав судові заперечення на адміністративний позов в яких посилається на те, що інспекцією було проведено перевірку позивача, за результатами якої складений відповідний акт. На підставі акту перевірки було прийнято спірне податкове повідомлення рішення, згідно якого ДП «Сніжнеантрацит» зобовязано сплатити штраф у розмірі 12886,00 грн. з податку на додану вартість. Підприємство за період, що перевірявся постійно мало борг по податку на додану вартість, разом з цим сплачувало поточні зобовязання по сплаті цього податку. Вважає, що підприємство порушувало, як вимоги підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 так і вимоги п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким визначено порядок черговості погашення податкових зобовязань та податкового боргу. Оскільки позивач на момент сплати узгоджених податкових зобовязань повністю з бюджетом не розрахувався і мав податковий борг, то цей податковий борг був правомірно погашений попередньо перед тими податковими зобовязаннями, які податковим боргом не є.

Просить суд у задоволені позову відмовити.

Представник відповідача, що діє за довіреністю, у суді позов не визнав з підстав, зазначених у запереченні.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Сніжнеантрацит» є юридичною особою, йому присвоєно код в ЄДРПОУ 31906124, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Сніжному Донецької області.

Судом встановлено, що податковим органом проведена невиїзна документальна перевірка Державного підприємства «Сніжнеантрацит» з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість нарахованих 27.05.2009 року та сплаченого за період 02.07.2010 року по 14.07.2010 року.

За результатами перевірки складено відповідний акт від 15.07.2010 року №524/15-31906124 про результати проведення невиїзної документальної перевірки (а.с. 6-9).

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення законодавчо встановлених граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань з податку на додану вартість у сумі 25772,00 грн.

19 липня 2010 року заступником начальника Державної податкової інспекції у м. Сніжному Донецької області винесено податкове повідомлення рішення №0002571540/0, яким на підставі акту перевірки, за затримку на 413 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 25772,00 грн. Державне підприємство «Сніжнеантрацит» зобовязано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 12886,00 грн. з податку на додану вартість (а.с. 5).

Предметом зазначеного податкового повідомлення рішення є визначений позивачу штраф (з податку на додану вартість) за порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку.

Правовою підставою прийняття податкового повідомлення рішення податковим органом визначено пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф.

Як вже зазначалось вище судом, частиною 1 підпункту 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації (розрахунку), протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (розрахунку).

Підпункт 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначає, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що може, зокрема, дорівнювати календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Судом встановлено, що позивач платіжними дорученнями:

- від 26 травня 2010 року №19/1 на суму 43000,00 грн. із визначенням платежу сплатив заборгованість з податку на додану вартість за розстрочкою відповідно до рішення про розстрочення податкового боргу №14/24 від 29.05.2007 року (а.с. 10);

- від 31 травня 2010 року №26/1 на суму 56236,53 грн. із визначенням платежу сплатив заборгованість з податку на додану вартість за розстрочкою відповідно до рішення про розстрочення податкового боргу №14/24 від 29.05.2007 року (зворотній бік а.с. 10);

- від 31 травня 2010 року №25/1 на суму 11763,47 грн. із визначенням платежу сплатив заборгованість з податку на додану вартість за розстрочкою відповідно до рішення про розстрочення податкового боргу №4/24 від 23.04.2007 року (а.с. 10).

Таким чином, позивач перерахував зазначеними платіжними документами поточні платежі з податку на додану вартість за розстрочкою відповідно до рішень про розстрочення податкового боргу, ані погашав податковий борг.

Із акту перевірки (сторінка акту 7, а.с. 9) вбачається, що підставою для визначення строку затримки сплати податку на додану вартість по уточнюючому розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість №7349 від 27.05.2009 року є платіжні доручення від 26.05.2010 року №19/1, від 31.05.2010 року №25/1, від 31.05.2010 року №26/1.

З наведеного вбачається, що під час перевірки податковий орган враховував частину сум сплачених платіжними дорученнями від 26 травня 2010 року №19/1 на суму 43000,00 грн. (в акті перевірки сума за зазначеним дорученням складає 23773,88 грн.), від 31.05.2010 року №25/1 на суму 11763,47 грн. (в акті перевірки сума за зазначеним платіжним дорученням складає 592,82 грн.), від 31.05.2010 року №26/1 на суму 56236,53 грн. (в акті перевірки сума за зазначеним платіжним дорученням складає 1405,30 грн.).

Згідно зворотного боку облікової картки платника податку на додану вартість Державного підприємства «Сніжнеантрацит» станом на 31.05.2010 року, податковим органом здійснено погашення пені в результаті розподілу сум за платіжними дорученнями від 26.05.2010 року №19/1, від 31.05.2010 року №26/1, від 31.05.2010 року №25/1.

Правовою підставою розподілу сплачених за платіжними дорученнями сум став абзац 2 пп. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Таким чином, розподіл податковим органом сплаченої суми передбачається лише у випадку, коли платник податку сплачує податковий борг (або його частку) і не сплачує пеню, нараховану на такий податковий борг ( або його частку).

Під поняттям податкового боргу слід розуміти ( п.1.3. ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами») податкове зобовязання, самостійно узгоджене платником податків, або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений законом строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

З вищенаведеного вбачається, що позивач фактично сплатив поточні платежі з податку на додану вартість за розстрочкою відповідно до рішень про розстрочення податкового боргу №4 від 23.04.2007 року, №14/24 від 29.05.2007 року, тому у податкового органу не було підстав для розподілу цієї суми в рахунок погашення пені.

Право на такий розподіл у податкового органу виникає лише у випадку, коли платник податків самостійно сплачує податковий борг ( або його частку), не виділяючи у платіжному документі розмір пені, у результаті чого податковий орган складає податкові повідомлення про розподіл сплаченої суми.

При вирішенні справи суд не приймає до уваги посилання відповідача на правомірність зарахування сплачених позивачем сум в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».

Відповідно до наведеного пункту Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях.

Зазначена норма Закону не визначає, хто саме із субєктів зазначених правовідносин - контролюючий орган чи платник податків зобовязаний здійснювати погашення зобовязань у встановленому нею порядку. Ця норма також не встановлює право чи обовязок контролюючого органу (в даному випадку органу державної податкової служби) будь-яким чином змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Таке право податкового органу не передбачено і будь-якими іншими нормами зазначеного Закону, а також інших законів з питань оподаткування.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд вважає, що податкове повідомлення рішення від 19.07.2010 року №0002571540/0 винесені Державною податковою інспекцією у м. Сніжному Донецької області безпідставно, тому необхідно визнати його протиправним.

Відповідно до ст.ст. 87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив :

Позов Державного підприємства «Сніжнеантрацит» до Державної податкової інспекції у м. Сніжному Донецької області про визнання протиправним податкове повідомлення рішення від 19.07.2010 року №0002571540/0 - задовольнити.

Визнати протиправним податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Сніжному Донецької області від 19 липня 2010 року №0002571540/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Сніжнеантрацит» (86500, Донецька обл., м. Сніжне, вул. Леніна, 13, код в ЄДРПОУ 34301714), витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 01 вересня 2010 року в присутності представника відповідача.

Постанову у повному обсязі складено 06 вересня 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.