Постанова № 11017298, 25.08.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2010 р. справа № 2а-15900/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 17 год. 55 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Абдукадирової К.Е.

при секретаріОкрибелашвілі В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Урожай”

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька

про визнання недійсним податкового повідомлення рішення № 0000652341/0 від 07.06.2010 р.

за участю представників сторін:

від позивача: Келембет М.В. за дов. від 5 липня 2009 року

від прокуратури: Ноздрьов С.В. за посвідченням

від відповідача: Івашкевич В.Ю. за дов. від 1 червня 2010 року; Заїкін О.Г. за дов. 13 березня 2010 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Урожай”, звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька (далі відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення рішення № 0000652341/0 від 07.06.2010 р., яким позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 3608408 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції розмірі 1804204 грн., у загальній сумі 5412612 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідачем неправомірно зроблено висновок про те, що позивач не мав права включати до податкового кредиту суму в розмірі 166876 грн. за результатами придбання борошна пшеничного у ВАТ „Маріупольський млинокомбінат”. Позивач вважає, що відповідач помилково наголошує на тому, що позивач не мав наміру використовувати, придбаний у ВАТ „Маріупольський млинокомбінат”, товар у власній господарській діяльності. Така позиція відповідача є наслідком помилкового ототожнення поняття „валового доходу” та „прибутку” субєкта господарювання.

Позивач вказує, що будь-яка підприємницька діяльність спрямована на отримання прибутку, проте його отримання у підсумку не є обовязковою ознакою для кваліфікування діяльності як господарської. Наявність чи відсутність прибутку у підприємства за наслідками звітного періоду (кварталу, півріччя, три квартали, року) встановлюється за даними форми декларації з податку на прибуток підприємства за звітній період, тобто календарний рік. Не можливо оцінювати прибутковість чи неприбутковість діяльності підприємства у розрізі окремо взятої господарської діяльності. Згідно з деклараціями з податку на прибуток підприємства за 2008 рік прибуток позивача складав 175936 грн., за 2009 рік 208096 грн., тобто діяльність позивача була прибутковою.

Як вбачається з вантажних митних декларацій поставка товару (борошна) за зовнішньоекономічним контрактом відбулась значно пізніше ніж були отримані грошові кошти за борошно. При цьому, грошові кошти були отримані у доларах США, які на час їх отримання були конвертовані у національну валюту, на час поставки ціна на борошно на внутрішньому ринку України змінилась у більшу сторону, так само змінився курс долару США в більшу сторону у відношенні до гривні, обовязки позивача за експортним контрактом перед другою стороною, та умови самого контракту, а саме ціна та обовязок здійснити поставку залишились незмінними.

З огляду на перелічені чинники, спірна господарська операція мала всі ознаки доцільності та у сукупності з іншими господарськими операціями позивача призвела до отримання прибутку, що підтверджується податковими деклараціями з податку на прибуток підприємства за 2008-2009 роки.

Придбання борошна у ВАТ „Маріупольський млинкомбінат” було спрямоване на належне виконання зобовязань позивача за експортним контрактом, тобто виконання господарських зобовязань при здійсненні господарської діяльності.

Право позивача на податковий кредит при здійсненні господарської діяльності в сумі 166576 грн. підтверджується відповідними податковими накладними, що були отримані від постачальника ВАТ „Маріупольський млинкомбінат”.

Щодо взаємовідносин з ТОВ „Апекс Груп 7” та ТОВ „Елітагродонбас” позивач наголошує на помилковість тверджень відповідача про те, що правочини на поставку насіння соняшнику є нікчемними. Позивач вказує, що вказані постачальники включені до ЄДРПОУ, знаходяться на обліку у податкових органах, їх реєстрація на момент вчинення спірних правочинів не скасована, з обліку у податкових органах не зняті. Позивач є самостійним підприємством, який не здійснює управління або контроль за діяльністю ТОВ „Апекс Груп 7” та ТОВ „Елітагродонбас”. Тому діяльність позивача та результати цієї діяльності не можуть ставитися у залежність організації діяльності іншими господарювання, а Закон України „Про податок на додану вартість” або Закон України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не покладає відповідальність на одних осіб за будь-які порушення вчиненні іншими.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону України „Про податок на додану вартість”, а податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача

та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Позивач включив до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі наявних податкових накладених, що видані постачальниками по договорах купівлі-продажу.

Тому просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог, надавши письмові заперечення. Свої заперечення обґрунтовує тим, що під час проведення перевірки відповідачем було встановлено, зокрема, порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 3608408 грн. На порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” суми сплаченого податку на додану вартість включено до податкового кредиту у декларації з податку на додану вартість за листопад 2008 р. 61797 грн., за січень 2009 р. 20816 грн., березень 2009 р. 83963 грн. На порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” позивачем було віднесено до податкового кредиту з податку на додану вартість 3441832 грн. при виконані договору комісії, укладеним між позивачем (комісіонер) та ЗАТ „Словянськолія” № 2307/08 від 23.07.2008 р. Податковий орган вважає, що укладення такого договору суперечить п.п. 3.3.4 п. 3.3 ст. 3 Закону України „Про державну підтримку сільського господарства України. За інформацією ДПІ у Київському районі м. Донецька № 4041/7/23-213 від 28.04.2010 р. взаємовідносини між позивачем та постачальником ТОВ „Апекс Груп 7” мають ознаки нікчемності згідно з частинами 1,5 ст. 203, частинами 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України. Згідно з інформацією ДПІ у Київському районі м. Донецька № 4041/7/23-213 від 28.04.2010 р. взаємовідносини між позивачем та постачальником ТОВ „Елітагродонбас” мають ознаки нікчемності згідно з частинами 1,5 ст. 203, частинами 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України. У ТОВ „Елітагродонбас” відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій, надання податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема, у випадках коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Отже, відповідач вважає, що за операціями з ТОВ „Апекс Груп 7” та ТОВ „Елітагродонбас” позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість у квітні 2009 р. в сумі 79333 грн., у травні 2009 р. 34462 грн., у червні 2009 р. 969686 грн., у липні 2009 р. 821562 грн., у вересні 2009 р. 1017913 грн., у грудні 2009 р. 518876 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкового повідомлення рішення № 0000652341/0 від 07.06.2010 р., яким позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 3608408 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції розмірі 1804204 грн., у загальній сумі 5412612 грн. (арк. справи 16).

На підставі викладеного, просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Урожай”, є юридичною особою, ідентифікаційний код 34940079, зареєстрований Виконавчим комітетом Донецької міської ради 14.02.2007 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи А00 № 736478, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Донецька, є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом платника податку на додану вартість (арк. справи 71,72 том, арк. справи 17 том 2).

Відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складений акт про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2009 р., валютного ті іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2009 р. від 06.06.2010 р. № 242/23-213/34940079 (арк. справи 144-171 том 1).

Під час проведення перевірки відповідачем було встановлено, зокрема, порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 3608408 грн.

Податковий орган дійшов висновку, що позивачем завищено валові витрати в розмірі 832876 грн., у тому числі у 4 кварталі 2008 р. в сумі 413062 грн., у 1 кварталі 2009 р. 419814 грн. До складу валових витрат було віднесено вартість товару борошна, придбаного у ЗАТ „Маріупольський млинкомбінат”, не повязаного з господарською діяльністю підприємства. Факт придбання борошна та реалізації його за експортним контрактом у тому самому ж податковому періоді за цінами значно меншими ніж ціна придбання є підтвердженням того, що підприємство не мало наміру використовувати його у власній господарській діяльності. На порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” суми сплаченого податку на додану вартість включено до податкового кредиту у декларації з податку на додану вартість за листопад 2008 р. 61797 грн., за січень 2009 р. 20816 грн., березень 2009 р. 83963 грн.

На порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” позивачем було віднесено до податкового кредиту з податку на додану вартість 3441832 грн. при виконані договору комісії, укладеним між позивачем (комісіонер) та ЗАТ „Словянськолія” № 2307/08 від 23.07.2008 р. Податковий орган вважає, що укладення такого договору суперечить п.п. 3.3.4 п. 3.3 ст. 3 Закону України „Про державну підтримку сільського господарства України.

Згідно з інформацією ДПІ у Київському районі м. Донецька № 4041/7/23-213 від 28.04.2010 р. взаємовідносини між позивачем та постачальником ТОВ „Апекс Груп 7” мають ознаки нікчемності згідно з частинами 1,5 ст. 203, частинами 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України.

В ході проведення перевірки ТОВ „Апекс Груп 7” встановлена відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів.

Згідно з інформацією ДПІ у Київському районі м. Донецька № 4041/7/23-213 від 28.04.2010 р. взаємовідносини між позивачем та постачальником ТОВ „Елітагродонбас” мають ознаки нікчемності згідно з частинами 1,5 ст. 203, частинами 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України. У ТОВ „Елітагродонбас” відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій, надання податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема, у випадках коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Таким чином, відповідач вважає, що за операціями з ТОВ „Апекс Груп 7” та ТОВ „Елітагродонбас” позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість у квітні 2009 р. в сумі 79333 грн., у травні 2009 р. 34462 грн., у червні 2009 р. 969686 грн., у липні 2009 р. 821562 грн., у вересні 2009 р. 1017913 грн., у грудні 2009 р. 518876 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкового повідомлення рішення № 0000652341/0 від 07.06.2010 р., яким позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 3608408 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції розмірі 1804204 грн., у загальній сумі 5412612 грн. (арк. справи 16 то 1).

Суд не погоджується з висновками відповідача з оглядом на наступне.

Предметом доказування в цій справі є правильність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями з ЗАТ „Маріупольський млинкомбінат”, ТОВ „Апекс Груп 7”, ТОВ „Елітагродонбас”.

Позивачем укладений договір на постачання борошна з ЗАТ „Маріупольський млинкомбінат”. Обставина поставки борошна підтверджується, зокрема, видатковими накладними:

1) № РН 0000758 від 25.11.2008 р. на поставку борошна в кількості 195 т. за ціною 1584,53 грн. (арк. справи 43 том 1);

2) № РН 0000889 від 16.12.2008 р. на поставку борошна в кількості 65 т. за ціною 1601,2 грн. (арк. справи 45 том 1);

3) № РН 0000140 від 03.03.2009 р. на поставку борошна в кількості 130 т. за ціною 1614,67 грн. (арк. справи 47 том 1);

4) РН № 0000244 від 12.03.2009 р. на поставку борошна в кількості 130 т. за ціною 1584,53 грн. (арк. справи 49 том 1).

Факт виконання умов договору підтверджується також рахунками-фактурами.

ЗАТ „Маріупольський млинкомбінат” видані податкові накладні:

1) № 1125005 від 25.11.08 на поставку борошна в кількості 195 т. за ціною 11584,5 грн., вартість без ПДВ 308984 грн., ПДВ - 61796,8 грн. (арк. справи 139 том 1).;

2) № 1216006 від 16.12.2008 р. на поставку борошна в кількості 65 т. за ціною 1601,2 грн, вартість без ПДВ 104078 грн., ПДВ - 20815,6 грн. (арк. справи 140 том 1);

3) № 0303004 від 03.03.2009 р. на поставку борошна в кількості 130 т. за ціною 1614,67 грн, вартість без ПДВ 209907,1 грн., ПДВ 41981,42 грн. (арк. справи 141 том 1);

4) № 312005 від 12.03.2009 р. на поставку борошна в кількості 130 т. за ціною1614,67 грн, вартість без ПДВ 209907,1 грн., ПДВ 41981,42 грн. (арк. справи 142 том 1).

Таким чином, судом зясовано, що операції з придбання борошна пшеничного мали реальний товарний характер, що не заперечується відповідачем.

19.08.2008 р. позивачем укладений з ТОВ „Люкс 2004” (Грузія, м. Тбілісі) контракт № 19/08/08-08, відповідно до якого позивач (продавець) зобовязується продати, а ТОВ „Люкс 2004” (покупець) зобовязується прийняти та оплатити пшеничне борошно вищого ґатунку та пшеничне борошно першого ґатунку українського походження (арк. справи 21-24 том 1). Згідно з п. 4.2 наведеного контракту кількість товару в партії, його ціна, порядок сплати та загальна вартість партії визначається сторонами додатками к цьому контракту „Спеціфікаціями”.

Позивачем та ТОВ „Люкс 2004” (Грузія, м. Тбілісі) складені наступні специфікації:

1) № 5 від 07.10.2008 р. на поставку борошна пшеничного вищого ґатунку (в мішках) ДСТУ 46.004-99 у кількості 585 т. за ціною 395 доларів США, загальна вартість 231075 доларів США (арк. справи 35 том 1);

2) № 5/3 від 06.11.2008 р. на поставку борошна пшеничного вищого ґатунку (в мішках) ДСТУ 46.004-99 у кількості 130 т. за ціною 350 доларів США, загальна вартість 455000 доларів США (арк. справи 36, 37 том 1);

3) № 5/5 від 10.12.2008 р. на поставку борошна пшеничного вищого ґатунку (в мішках) ДСТУ 46.004-99 у кількості 65 т. за ціною 220 доларів США, загальна вартість 14300 доларів США (арк. справи 38 том 1);

4) № 6 від 23.02.2010 р. на поставку борошна пшеничного вищого ґатунку (в мішках) ДСТУ 46.004-99 у кількості 130 т. за ціною 225 доларів США, загальна вартість 29250 доларів США (арк. справи 39 том 1);

5) № 7 від 03.03.2010 р. на поставку борошна пшеничного вищого ґатунку (в мішках) ДСТУ 46.004-99 у кількості 130 т. за ціною 202,5 доларів США, загальна вартість 26325 доларів США (арк. справи 40 том 1).

Виконання зовнішньоекономічного контракту, укладеного позивачем з ТОВ „Люкс 2004” (Грузія, м. Тбілісі), підтверджується вантажно митними деклараціями (арк. справи 50-65 том 1).

Таким чином, судом зясовано, що операції з реалізації борошна пшеничного мали реальний товарний характер, що не заперечується відповідачем.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою

подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару (послуг) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товару (послуг).

Висновок відповідача про неправомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за договором з ЗАТ „Маріупольський млинкомбінат” обґрунтовується обставиною реалізацією борошна за ціною, яка нижче ціни придбання, що є підтвердженням того, що позивач не мав наміру використовувати товар у власній господарській діяльності. Але такий висновок відповідача не ґрунтується на законі та спростовується наступним.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст.3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

П. 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. Тобто, в даному випадку, мова йде про господарську діяльність - як сукупність господарських операцій за певний звітний період, за підсумками яких господарюючий суб'єкт отримує доход. При цьому слід зазначити, що терміни "господарська діяльність" та "господарська операція" не є тотожними, оскільки оподаткуванню підлягає сукупність господарських операцій.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, п. 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Суд приходить до висновку, що позиція відповідача про те, що господарська діяльність в межах спірних правовідносин не є господарською діяльністю, суперечать чинному законодавству. Оскільки характерною ознакою господарської діяльності є її здійснення на власний ризик суб'єкта господарювання, що передбачає неоднозначність наслідків такої діяльності і не виключає її збитковості.

Проблемою виникнення спору є різниця в ціні пшеничного борошна, яке придбається на внутрішньому ринку та реалізується за експортним контрактом.

Податковий орган вважає, що різниця між ціною придбання та реалізації пшеничного борошна обумовлює відсутність наміру використовувати його у власній господарській діяльності.

Відповідач вказує на наявність обєктивних причин, які стали причиною визначення розміру ціни за експортним контрактом.

Суд вважає, що в цьому випадку слід оцінювати обставину того, чи обумовлена ціна реалізації розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру), які є обєктивними, тобто перебувають поза волею позивача.

Розглядаючи спірні правовідносини, суд враховує специфіку здійснення експортних операцій. Ризиковість підприємницької діяльності виявляється в імовірному характері прибутку. Зміна цін на борошно пшеничне на внутрішньому та світовому ринках є обєктивним чинником, що не залежить від волевиявлення експортера. За своєю сутністю зміна цін на реалізуємий товар є ризиком субєкта підприємницької діяльності, який є невідємною ознакою підприємницької діяльності в розумінні ст. 42 Господарського кодексу України.

Ціни на пшеничне борошно, що експортувалося, визначалися специфікаціями, які складалися позивачем та ТОВ „Люкс 2004” (Грузія, м. Тбілісі) протягом дії експортного контракту. Позивач не міг передбачити зміну ціни на внутрішньому та світовому ринку. При цьому позивач був зобовязаний виконувати умови експортного контракту.

Суттєвим та впливовим контрактним ризиком є невизначеність ціни товару саме на момент укладення експортного контракту. Ціна борошна пшеничного в країні експорту та світовому ринку є такою, що змінюється.

Також ризиком при здійсненні експортних контрактів є коливання курсу валют. З вантажно митних декларацій вбачається обставина зміни курсу гривні до долару США.

Враховуючи викладене, судом приймаються до уваги обєктивні чинники, що зумовили ціну реалізації за експортним контрактом, а саме ризик цінового коливання на борошно пшеничне в країні експорту та на світовому ринку та ризик валютного коливання.

Обставина наявності обєктивних економічних причин при визначення ціни борошна пшеничного, що експортується, надійшла своє підтвердження під час судового розгляду.

Позивач в письмових поясненнях, вказує, що в жовтні 2008 року позивачем була отримана передплата в сумі 229622,5 доларів США. Позивач в жовтні 2008 року здійснив поставку тільки 197 тон борошна замість 585 тон, що обумовлено не можливістю придбати необхідну кількість борошна та проханням ТОВ „Люкс 2004” (Грузія, м. Тбілісі) здійснити поставку в інший строк у звязку з тим, що військові події в Грузії спричинили труднощі зі складання борошна.

З метою продовження партнерських взаємовідносин та збереження ринку збуту позивач та ТОВ „Люкс 2004” (Грузія, м. Тбілісі) дійшли згоди щодо поставки борошна пшеничного за цінами, що будуть діяти у місяці, в якому буде здійснюватися поставка.

В подальшому позивачем здійснювалася поставка борошна згідно з специфікаціями. Позивачем згідно з умовами поставки отримувалися передплати в доларах США, які переховувалася в національну валюту. Під час виконання умов експортного контракту ціна на світовому ринку на борошно пшеничне зменшилася, а на внутрішньому навпаки збільшилася. Відмова від складення специфікацій обумовила би обовязок позивача повернути суми передплат, що спричинило би збитки позивача у звязку із зміною курсу долару США в більшу сторону у відношенні до гривні та придбанням валюти.

Сподівання позивача на зростання цін на борошно на світовому ринку не справдилися, що є нормальним підприємницьким ризиком. Позивач вказує, що низька ціна на світовому ринку не має великого впливу на цінові пропозиції на внутрішньому ринку.

Судом приймається до уваги, що здійснення позивачем низькорентабельних експортних операцій не мало систематичного характеру. Згідно з деклараціями з податку на прибуток підприємства за 2008 рік прибуток позивача складав 175936 грн., за 2009 рік 208096 грн., тобто діяльність позивача була прибутковою.

Обовязок доказування обставин, що свідчать про умисне вчинення платником податку завідомо збиткових операцій з метою зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість, покладається на податкові органи відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. В свою чергу, відповідачем ж не було подано жодних доказів на підтвердження обставин, які виключають можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями з ЗАТ „Маріупольський млинкомбінат”, як-от завідоме не направлення операції на отримання доходу, вчинення цієї операції виключно з метою отримання податкової вигоди, фіктивність операції тощо.

Таким чином, обставина правильності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за договором з ЗАТ „Маріупольський млинкомбінат”, підтверджується реальністю здійснених поставок борошна, яка підтверджується документами бухгалтерського обліку, наявністю належно оформлених податкових накладних та економічним змістом господарських операцій. Поставка борошна здійснена з метою подальшого використання борошна пшеничного в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а саме виконання зовнішньоекономічного експортного контракту з ТОВ „Люкс 2004” (Грузія, м. Тбілісі).

Відповідачем безпідставно поширена на позивача правова норма, що міститься у 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” згідно з якою, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Позиція відповідача щодо поширення цієї правової норми на позивача спростовується тим, що борошно пшеничне придбавалося позивачем з метою виконання умов експортного контракту, який опосередковує господарську діяльність позивача.

Позивачем укладений з ЗАТ „Словянськолія” договір комісії № 2307/08 від 23.07.2008 р., згідно з яким позивач є комісіонером (арк. справи 76 том 1).

Позивачем був укладений договір № 150609/01 від 15.06.09 з ТОВ „Елітагродонбас”. За цим договором постачальник (ТОВ „Елітагродонбас”) зобовязується передати у власність покупця (позивач), а покупець прийняти та оплатити насіння соняшника в порядку та на умовах, передбачених цим договором (арк. справи 113 том 1).

На виконання умов договору № 150609/01 від 15.06.2009 р. позивачем та ТОВ „Елітагродонбас” складена специфікація № 1 від 16.06.09, згідно з якою сторони погодили поставку насіння соняшника 1200 +/- 10% тон за ціною партії товару з ПДВ 2940000,00 грн. (арк. справи 116 том 1).

На виконання умов договору № 150609/01 від 15.06.2009 р. позивачем та ТОВ „Елітагродонбас” складена специфікація № 2 від 01.07.2009 р., згідно з якою сторони погодили поставку насіння соняшника 500 +/- 10% тон за ціною партії товару з ПДВ 1025000,00 грн. (арк. справи 117 том 1).

На виконання умов договору № 150609/01 від 15.06.2009 р. позивачем та ТОВ „Елітагродонбас” складена специфікація № 3 від 31.08.2009 р., згідно з якою сторони погодили поставку насіння соняшника 100 +/- 10% тон за ціною партії товару з ПДВ 250000,00 грн. (арк. справи 118 том 1).

На виконання умов договору № 150609/01 від 15.06.2009 р. позивачем та ТОВ „Елітагродонбас” складена специфікація № 4 від 01.09.2009 р., згідно з якою сторони погодили поставку насіння соняшника 100 +/- 10% тон за ціною партії товару з ПДВ 252000,00 грн. (арк. справи 119 том 1).

На виконання умов договору № 150609/01 від 15.06.2009 р. позивачем та ТОВ „Елітагродонбас” складена специфікація № 5 від 15.12.2009 р., згідно з якою сторони погодили поставку насіння соняшника 500 +/- 2% тон за ціною партії товару з ПДВ 1600000,00 грн. (арк. справи 120 том 1).

На виконання умов договору № 150609/01 від 15.06.2009 р. позивачем та ТОВ „Елітагродонбас” складена специфікація № 6 від 21.12.2009 р, згідно з якою сторони погодили поставку насіння соняшника 500 +/- 2% тон за ціною партії товару з ПДВ 1575000,00 грн. (арк. справи 121 том 1).

На виконання умов договору № 150609/01 від 15.06.2009 р. позивачем та ТОВ „Елітагродонбас” складена специфікація № 7 від 22.12.2009 р, згідно з якою сторони погодили поставку насіння соняшника 450 +/- 10% тон за ціною партії товару з ПДВ 1395000,00 грн. (арк. справи 122 том 1).

На виконання умов договору № 150609/01 від 15.06.2009 р. позивачем та ТОВ „Елітагродонбас” складена специфікація № 8 від 25.12.2009 р, згідно з якою сторони погодили поставку насіння соняшника 500 +/- 2% тон за ціною партії товару з ПДВ 1600000,00 грн. (арк. справи 123 том 1).

Позивачем був укладений договір № 290909/01 від 29.09.09 з ТОВ „Елітагродонбас”. За цим договором постачальник (ТОВ „Елітагродонбас”) зобовязується передати у власність покупця (позивач), а покупець прийняти та оплатити насіння соняшника в порядку та на умовах, передбачених цим договором (арк. справи 113 том 1).

На виконання умов договору № 290909/01 від 29.09.09 позивачем та ТОВ „Елітагродонбас” складена специфікація № 1 від 29.09.09, згідно з якою сторони погодили поставку насіння соняшника 500 +/- 10% тон за ціною партії товару з ПДВ 1075000,00 грн. (арк. справи 114 том 1).

28.04.2009 р. позивачем з ТОВ „Апекс Груп 7” укладений договір № 280409/01 за яким постачальник (ТОВ „Апекс Груп 7”) зобовязується передати у власність покупця (позивач), а покупець прийняти та оплатити насіння соняшника в порядку та на умовах, передбачених цим договором (арк. справи 76,77 том 1).

На виконання умов договору № 280409/01 від 28.04.2009 р. позивачем та ТОВ „Апекс Груп 7” складена специфікація № 1 від 28.04.2009 р, згідно з якою сторони погодили поставку насіння соняшника 200 +/- 10% тон за ціною партії товару з ПДВ 476000,00 грн. (арк. справи 78 том 1).

На виконання умов договору № 280409/01 від 28.04.2009 р. позивачем та ТОВ „Апекс Груп 7” складена специфікація № 2 від 20.05.2009 р, згідно з якою сторони погодили поставку насіння соняшника 300 +/- 10% тон за ціною партії товару з ПДВ 756000,00 грн. (арк. справи 79 том 1).

На виконання умов договору № 280409/01 від 28.04.2009 р. позивачем та ТОВ „Апекс Груп 7” складена специфікація № 3 від 21.05.2009 р, згідно з якою сторони погодили поставку насіння соняшника 250 +/- 10% тон за ціною партії товару з ПДВ 625000,00 грн. (арк. справи 80 том 1).

На виконання умов договору № 280409/01 від 28.04.2009 р. позивачем та ТОВ „Апекс Груп 7” складена специфікація № 4 від 28.05.2009 р, згідно з якою сторони погодили поставку насіння соняшника 500 +/- 10% тон за ціною партії товару з ПДВ 1240000,00 грн. (арк. справи 81 том 1).

На виконання умов договору № 280409/01 від 28.04.2009 р. позивачем та ТОВ „Апекс Груп 7” складена специфікація № 5 від 01.06.2009 р, згідно з якою сторони погодили поставку насіння соняшника 600 +/- 10% тон за ціною партії товару з ПДВ 1470000,00 грн. (арк. справи 82 том 1).

На виконання умов договору № 280409/01 від 28.04.2009 р. позивачем та ТОВ „Апекс Груп 7” складена специфікація № 6 від 02.06.2009 р, згідно з якою сторони погодили поставку насіння соняшника 300 +/- 10% тон за ціною партії товару з ПДВ 735000,00 грн. (арк. справи 83 том 1).

На виконання умов договору № 280409/01 від 28.04.2009 р. позивачем та ТОВ „Апекс Груп 7” складена специфікація № 7 від 04.06.2009 р, згідно з якою сторони погодили поставку насіння соняшника 300 +/- 10% тон за ціною партії товару з ПДВ 735000,00 грн. (арк. справи 84 том1).

На виконання умов договору № 280409/01 від 28.04.2009 р. позивачем та ТОВ „Апекс Груп 7” складена специфікація № 8 від 12.06.2009 р, згідно з якою сторони погодили поставку насіння соняшника 200 +/- 10% тон за ціною партії товару з ПДВ 490000,00 грн. (арк. справи 85 том 1).

На виконання умов договору № 280409/01 від 28.04.2009 р. позивачем та ТОВ „Апекс Груп 7” складена специфікація № 9 від 16.06.2009 р, згідно з якою сторони погодили поставку насіння соняшника 200 +/- 10% тон за ціною партії товару з ПДВ 484000,00 грн. (арк. справи 86 том 1).

На виконання умов договору № 280409/01 від 28.04.2009 р. позивачем та ТОВ „Апекс Груп 7” складена специфікація № 10 від 19.06.2009 р, згідно з якою сторони погодили поставку насіння соняшника 200 +/- 10% тон за ціною партії товару з ПДВ 480000,00 грн. (арк. справи 87 том 1).

На виконання умов договору № 280409/01 від 28.04.2009 р. позивачем та ТОВ „Апекс Груп 7” складена специфікація № 11 від 31.08.2009 р, згідно з якою сторони погодили поставку насіння соняшника 500 +/- 10% тон за ціною партії товару з ПДВ 1260000,00 грн. (арк. справи 88 том 1).

На виконання умов договору № 280409/01 від 28.04.2009 р. позивачем та ТОВ „Апекс Груп 7” складена специфікація № 12 від 07.09.2009 р, згідно з якою сторони погодили поставку насіння соняшника 500 +/- 10% тон за ціною партії товару з ПДВ 1260000,00 грн. (арк. справи 89 том 1).

На виконання умов договору № 280409/01 від 28.04.2009 р. позивачем та ТОВ „Апекс Груп 7” складена специфікація № 13 від 09.09.2009 р, згідно з якою сторони погодили поставку насіння соняшника 100 +/- 10% тон за ціною партії товару з ПДВ 252000,00 грн. (арк. справи 90 том 1).

29.09.2009 р. позивачем з ТОВ „Апекс Груп 7” укладений договір № 290909/02, за яким постачальник (ТОВ „Апекс Груп 7”) зобовязується передати у власність покупця (позивач), а покупець прийняти та оплатити насіння соняшника в порядку та на умовах, передбачених цим договором (арк. справи 73 том 1).

На виконання умов договору № 290909/02 від 29.09.2009 р. позивачем та ТОВ „Апекс Груп 7” складена специфікація № 1 від 29.09.2009 р, згідно з якою сторони погодили поставку насіння соняшника 120 +/- 10% тон за ціною партії товару з ПДВ 258000,00 грн. (арк. справи 74 том 1 ).

На виконання умов договору № 290909/02 від 29.09.2009 р. позивачем та ТОВ „Апекс Груп 7” складена специфікація № 2 від 30.09.2009 р, згідно з якою сторони погодили поставку насіння соняшника 100 +/- 10% тон за ціною партії товару з ПДВ 215000,00 грн. (арк. справи 75 том 1).

Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

ТОВ „Елітагродонбас” та ТОВ „Апекс Груп 7” як постачальниками складені податкові накладні. На момент складення податкових накладних ТОВ „Елітагродонбас” та ТОВ „Апекс Груп 7” були зареєстровано платником податку на додану вартість, свідоцтво платника податку на додану вартість № 100164994 від 03.02.2009 року, свідоцтво платника податку на додану вартість № 100054822.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Ч. 4 ст. 55 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Ст. 80 Цивільного кодексу України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з ч. 4 ст. 87 Цивільного кодексу України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Ст. 1 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Судом досліджено довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо ТОВ „Елітагродонбас” та „Апекс Груп 7”. З довідок вбачається, що ТОВ „Елітагродонбас” та ТОВ „Апекс Груп 7” під час укладення та виконання спірних договорів були зареєстровані як юридичні особи, записи щодо припинення юридичних осіб відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, судом встановлено, що постачальники позивача ТОВ „Елітагродонбас” та ТОВ „Апекс Груп 7” на час здійснення господарських операцій були юридичними особами та платниками податку на додану вартість, а як наслідок мали право здійснювати господарську діяльність та складати податкові накладні.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Обставина виконання умов договорів щодо постачання насіння соняшника підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, на підставі фактичних обставин та доказів, якими вони підтверджуються, суд приходить до висновку про підтвердження реального здійснення господарських операцій з ТОВ „Елітагродонбас” та ТОВ „Апекс Груп 7”, на підставі яких визначено суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Посилання податкового органу на порушення позивачем п.п. 3.3.4 п. 3.3 ст. 3 Закону України „Про державну підтримку сільського господарства України” не приймаються до уваги у звязку з наступним. По-перше, вказаний Закон визначає основи державної політики у бюджетній, кредитній, ціновій, страховій, регуляторній та інших сферах державного управління щодо стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку аграрного ринку, а також забезпечення продовольчої безпеки населення. По-друге, вказана стаття цього Закону регламентує, правила цінового регулювання та його об'єкт. Враховуючи наведене, вказана стаття Закону не може визначати правила формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд бере до уваги те, що відповідачем при обґрунтуванні обставини нікчемності правочинів порушені вимоги п.п. 2.3.4 п. 2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205. Згідно з вказаним підпунктом цього порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Відповідно до ч. 1,2,4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання відповідача на нікчемність правочинів, їх безтоварний характер, тобто укладення угод без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на податковий кредит, не знайшли свого підтвердження.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобовязання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Для зясування всіх обставин у справі судом запропоновано відповідачу подати докази, що свідчать про нікчемність правочинів, або повідомити суд про наявність таких доказів, яки б міг витребування суд із власної ініціативи. Але відповідачем не надані як докази, так і інформація про їх наявність.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угодипокупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обовязку здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з такими постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобовязань може слугувати підставою для

висновку щодо порушення платником податків правил оподаткування.

Відповідач не навів жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак таких дій, а наведені листи ДПІ у Київському районі м. Донецька № 4041/7/23-213 від 28.04.2010 р., № 4047/7/23-213 від 28.04.2010 р. не можуть вважатися єдиними та вичерпними доказами, що свідчать про нікчемність правочинів, що укладені позивачем, та спростовувати реальність здійснених господарських операцій та правильність формування податкового кредиту за такими операціями.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем неправомірно визначено позивачу податкове зобовязання з податку на додану вартість та застосовані штрафні (фінансові) санкції податковим повідомленням рішенням № 0000652341/0 від 07.06.2010 р.

Неправомірність нарахування податкового зобовязання позивачу обумовлює безпідставність застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій, передбачених п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000652341/0 від 07.06.2010 р. було прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Урожай” до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення рішення № податкового повідомлення рішення № 0000652341/0 від 07.06.2010 р., яким позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 3608408 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції розмірі 1804204 грн., у загальній сумі 5412612 грн., задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька № 0000652341/0 від 07.06.2010 р., яким позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 3608408 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції розмірі 1804204 грн., у загальній сумі 5412612 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Урожай” витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 (три) гривень 40 (сорок) копійок.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 25 серпня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 28 серпня 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.