Ухвала суду № 110792797, 10.05.2023, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/1889/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2023 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,

за участю секретаря судового засідання Довгалюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів,-

В С Т А Н О В И В :

20.02.2023 позивач ГУ ПФУ в м. Києві звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти в сумі 4326,26 грн.

Ухвалою суду від 27.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

02.05.2023 до суду надійшла заява від представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

03.05.2023 від представника позивача на адресу суду надійшла заява про відмову від позову та закриття провадження у справі, у якій позивач відповідно до ст. 206 ЦПК України відмовився від позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 , вказуючи на те, що останнім 11.04.2023 було внесено на рахунок ГУ ПФУ в м. Києві пред`явлену до стягнення суму коштів у повному обсязі. Крім того, представник позивача на підставі ч.1 ст. 142 ЦПК України просить стягнути з відповідача на користь позивача 60% судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову, що становить 1640,40 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частин першої-третьої ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Як вбачається із заяви про відмову від позову, її подано у відповідності до вимог ст. 206 ЦПК України, наслідки відмови від позову та наслідки закриття провадження по справі, передбачені ч.3 ст. 256 ЦПК України, позивачу відомі та зрозумілі, представник позивача має повноваження на подання заяви про відмову від позову.

Будь-яких підстав для неприйняття відмови позивача від позову судом не встановлено.

Ураховуючи наведене, суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від позову.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги те, що позивач відмовився від позову і така відмова прийнята судом, провадження у даній справі підлягає закриттю.

Вирішуючи клопотання представника позивача про стягнення з відповідача судових витрат по справі, суд керується наступним.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Підстави та порядок вирішення питання розподілу витрат у разі визнання позову визначено статтею 142 ЦПК України.

Так, частиною першою вказаної статті передбачено, що у разі відмови позивача від позову до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно з частиною третьою цієї статті у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Правовий аналіз ч. 3 ст. 142 ЦПК України дає підстави для висновку, що в разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за винятком, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №283 від 07.02.2023.

Встановлено також, позовні вимоги ГУ ПФУ в м. Києві були задоволені відповідачем ОСОБА_1 після пред`явлення позову, шляхом внесення ним грошових коштів у сумі 4326,26 грн. на розрахунковий рахунок позивача.

Вказана обставина встановлена із заяви про відмову від позову, поданої представником позивача до суду 03.05.2023, а також підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції 0.0.2943316127.1, наданою до суду відповідачем ОСОБА_1 , згідно з якою сума грошових кошті у розмірі 4326,26 грн. була внесена ОСОБА_1 на рахунок ГУ ПФУ в м. Києві 11.04.2023.

Із наведеного слідує висновок, що позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем.

З огляду на вказане, приймаючи до уваги положення статті 142 ЦПК України, суд вважає, що в даному випадку наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат на підставі ч.3 ст. 142 ЦПК України.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.04.2021 у справі № 199/9188/16-ц (провадження № 61-12504св20).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати по сплаті судового збору, у розмірі 2684,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 142, 206, 247, 255, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Прийняти відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від позову до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів.

Провадження у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів закрити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяО. О. Ковбасюк