Постанова № 11078304, 01.09.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

31.08.2010 р.                                                             справа №22/132

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скакуна О.А.

суддівАкулової Н.В. , Колядко Т.М. за участю представників сторін: від позивача:не з'явився, від відповідача:не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора" м.Донецьк

на рішення господарського судуДонецької області

від09.02.2010 року

по справі№22/132 (суддя Іванченкова О.М.)

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Бересклет" м.Київ

дотовариства з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора" м.Донецьк

простягнення 4 357,70 грн. Рішенням господарського суду Донецької області від 09.02.2010 року у справі №22/132 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Бересклет" м.Київ (далі по тексту - ТОВ "Бересклет") до товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора" м.Донецьк (далі по тексту - ТОВ "ТС Обжора") про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 4 357,70 грн. - задоволені повністю.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та доведені належним чином.

Відповідач з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зауважує, що оскільки сторони не узгодили строк оплати поставленого за видатковими накладними товару, а позивач відповідно до приписів ч.2 ст.530 ЦК України направив відповідачу лист №155 від 03.09.2009 року з вимогою про оплату поставленого товару, проте не надав доказів про отримання відповідачем зазначеного листа, тому у відповідача не настало обов’язку оплати заявленої до стягнення заборгованості.

Крім того, скаржник зауважує, що в матеріалах справи відсутні довіреності на приймання матеріальних цінностей осіб, підписи яких містяться у видаткових накладних, що свідчить про неотримання відповідачем товару.

Також в апеляційній скарзі наведені і інші заперечення, які на думку відповідача є підставою для скасування оскарженого рішення.

Позивач відзив на апеляційну скаргу суду апеляційної інстанції не надав.

Сторони не скористалися своїм процесуальним правом щодо участі своїх повноважних представників у судовому засіданні апеляційної інстанції, незважаючи на те, що про час та і місце слухання справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Тому колегія суддів дійшла висновку, що відсутність сторін не є перешкодою для подальшого розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.ст.75, 99 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, Донецький апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Бересклет" за видатковими накладними №БС-0002364 від 01.08.2006р., №БС-0001041 від 13.04.2006р., №БС-0001363 від 03.05.2006р., №БС-0001382 від 16.05.2006р., №БС-0001989 від 03.07.2006р. (а.с.8-12) поставило, а ТОВ "ТС Обжора" отримало товар на загальну суму 9 729грн. 23 коп., що підтверджується підписами на вказаних накладних.

Відповідачем у добровільному порядку частково був оплачений поставлений товар, у зв’язку з чим за останнім виникла заборгованість у сумі 4 357грн. 70коп., наявність якої, на думку позивача, також підтверджується актом зведення взаєморозрахунків клієнта ТОВ "ТС Обжора" з 01.10.2008р. по 31.10.2008р.

Позивачем відповідачу направлений лист №155 від 03.09.2009 року (а.с.13) з вимогою оплатити наявну заборгованість за поставлений товар у розмірі 4 357грн. 70коп. протягом 7 днів після отримання останнього відповідачем. Факт направлення вищевказаного листа підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальним чеком №3668 від 12.09.2009р. та описом вкладення до цінного листа (а.с.14).

Відповіді на вищевказаний лист відповідач не надав та наявної заборгованості не сплатив.

За умовами того, що відповідач свої зобов'язання з повної та своєчасної оплати отриманої продукції у встановлені строки не виконав, ТОВ "Бересклет" звернулось до господарського суду Донецької області з позовною вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 4 357грн. 70коп., яку рішенням господарського суду Донецької області від 09.02.2010 року у справі №22/132 задоволено у повному обсязі.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Згідно зі ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1, 2 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ч.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Крім того, ст.218 ЦК України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

За приписом ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З матеріалів справи вбачається, що фактично укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, тому спірні відносини регулюються згідно до ст.ст.655-697 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Предметом спору є стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 4 357грн. 70коп.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за видатковими накладними №БС-0002364 від 01.08.2006р., №БС-0001041 від 13.04.2006р., №БС-0001363 від 03.05.2006р., №БС-0001382 від 16.05.2006р., №БС-0001989 від 03.07.2006р. (а.с.8-12) поставив відповідачу товар на загальну суму 9 729грн. 23 коп., а останній його отримав, що підтверджується підписами його представників на вказаних накладних.

Розглянувши спірні правовідносини сторін по справі, апеляційний суд вважає, що дії позивача та відповідача по справі свідчать про волевиявлення сторін до вчинення правочину поставки продукції на суму 9 729грн. 23 коп.

Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання (ст. ст. 610, 612 ЦК).

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Натомість, в даному випадку, як встановлено судом першої інстанції, строк (термін) виконання відповідачем грошового обов’язку на користь позивача у справі, з огляду на характер зобов’язань, що виникли між сторонами з приводу поставки, не уявляється можливим, оскільки між сторонами відсутні будь-які письмові угоди щодо визначення умов оплати поставленого товару.

Положення ч. 2 ст. 530 ЦК України зазначають, що у випадку, коли строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, момент виникнення у позивача права вимоги оплатити вартість поставленого товару та відповідно кореспондуючого з ним обов’язку відповідача з приводу його оплати, виходячи з положень ч. 2 ст. 530 ЦК України, визначаються моментом пред’явлення вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач оплатив поставлену продукцію частково у розмірі 5 371 грн.53 коп., внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 4 357грн. 70коп.

Листом №155 позивач направив відповідачу 12.09.2009р. вимогу оплатити наявну заборгованість, але в порушення приписів ст.ст.525, 526 ЦК України відповідач свої зобов’язання з оплати поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 4 357грн. 70коп. як законні та обґрунтовані.

При цьому, суд першої інстанції не прийняв до уваги твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву від 13.11.2009р. (а.с.61), щодо сплину позовної давності у спірних правовідносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 12.09.2009р. звернувся до відповідача в порядку ч.2 ст.530 ЦК України з вимогою про оплату товару. Відповідач не виконав зобов’язання з оплати товару у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, після сплину якого має місце порушення відповідачем права та охоронюваного законом інтересу позивача. З позовом до суду позивач звернувся 08.10.2009 року.

Тому колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції та вважає, що позивач звернувся з позовом з пропуском встановленого законом строку позовної давності з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.5 ст.261 ЦК України, за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки інший строк оплати товару сторонами у видаткових накладних встановлений не був, то відповідач мав розрахуватись з позивачем після отримання товару.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що право пред'явити вимогу про оплату переданого товару у позивача виникло:

—          за накладною №БС-0002364 від 01.08.2006р. - 01.08.2006р.;

—          №БС-0001041 від 13.04.2006р. - 13.04.2006р.;

—           №БС-0001363 від 03.05.2006р. - 03.05.2006р.;

—          №БС-0001382 від 16.05.2006р. - 16.05.2006р.;

—          №БС-0001989 від 03.07.2006р. - 03.07.2006р., а тому строк позовної давності згідно з приписами ч.5 ст.261 ЦК для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу у позивача сплинув відповідно:

—          за накладною №БС-0002364 від 01.08.2006р. - 01.08.2009р.;

—          №БС-0001041 від 13.04.2006р. - 13.04.2009р.;

—           №БС-0001363 від 03.05.2006р. - 03.05.2009р.;

—          №БС-0001382 від 16.05.2006р. - 16.05.2009р.;

—          №БС-0001989 від 03.07.2006р. - 03.07.2009р.

Згідно ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що відповідач заявляв про сплив позовної давності, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду приходить до висновку, що позивач звернувся до суду з пропуском встановленого законом строку позовної давності, а тому відмовляє останньому в задоволенні позову.

На підставі вищенаведеного, апеляційна інстанція скасовує рішення господарського суду Донецької області від 09.02.2010 року по справі №22/132, оскільки воно винесене з порушенням норм матеріального права при неповному з'ясуванні істотних обставин справи.

          Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати відносяться на позивача.

          Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора" м.Донецьк задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 09.02.2010 року по справі №22/132 скасувати.

В позовних вимогах товариства з обмеженою відповідальністю "Бересклет" м.Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора" м.Донецьк про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 4 357,70 грн. - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Бересклет" м.Київ (02166, м.Київ, вул.Колекторна, 30, код ЄДРПОУ 32913958, п/р 26007032556781 в Київській міській філії АКБ "УКРСОЦБАНК", МФО 322012) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора" (83050 м.Донецьк, Ворошиловський район, пр.Театральний,4, код ЄДРПОУ 33967456, р/р 26009301785819 в ГУ Промінвестбанку, МФО 334635) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 51грн.00 коп.

Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Головуючий          О.А. Скакун

Судді:          Н.В. Акулова

          Т.М. Колядко

Надруковано: 6 прим.

1 - позивачу;

2,3 - відповідачу ;

4 у справу;

5 ДАГС;

                                                                                                    6.ГСДО.