Постанова № 11078285, 26.08.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.08.2010 р.                                                             справа № 11/105

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Колядко Т.М.

суддівАкулової Н.В. , Скакуна О.А.

за участю представників сторін: від позивача:Патенко В.М. за довір. № 01-9/153 від 26.05.2010р. від відповідача:Онікієнко Є.А. за довір. № 23-08/2010 від 23.08.2010р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скаргивідкритого акціонерного товариства "Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут" м. Донецьк та товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька машинобудівельна компанія" м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області

від17.03.2008 року

по справі№ 11/105 (Ломовцева Н.В.)

за позовомвідкритого акціонерного товариства "Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут" м. Донецьк

до

про

за зустрічним позовом

до товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька машинобудівельна компанія" м. Донецьк

стягнення 184 948,34 грн.

товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька машинобудівельна компанія" м. Донецьк

відкритого акціонерного товариства "Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут" м. Донецьк

провизнання недійсним договору оренди нерухомого майна № 01-07/03-1 від 01.07.2003р. та договору про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, послуг інформаційного характеру № 01-07/03-1.ком від 01.07.2003р.           Господарський суд Донецької області (суддя Ломовцева Н.В.) рішенням від 17.03.2008р. частково задовольнив позовні вимоги відкритого акціонерного товариства "Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут" м. Донецьк (далі - ВАТ "Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут") та стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька машинобудівельна компанія" м. Донецьк (далі - ТОВ "Донецька машинобудівельна компанія") орендну плату в сумі 106 385,40 грн. за договором оренди нерухомого майна № 01-07/03-1 від 01.07.2003р., витрати, пов"язані з відшкодуванням витрат балансоутримувача в сумі 7 575,94 грн., заборгованість за спожиту електроенергію в сумі 8 683,72 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1 267,32 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 78,25 грн. В інший частині позовних вимог суд відмовив. У задоволенні зустрічного позову ТОВ "Донецька машинобудівельна компанія" судом відмовлено.

          Не погодившись з прийнятим рішенням, ВАТ "Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 17.03.2008р. у справі № 11/105 скасувати в частині відмови в позові з мотивів пропуску строку позовної давності щодо стягнення з ТОВ "Донецька машинобудівельна компанія" орендної плати з квітня по червень 2003р. в сумі 49 037,84 грн., заборгованості за електроенергію за період травень-червень 2003р. в сумі 1 382,34 грн., заборгованості за електроенергію за лютий-березень 2004р. в сумі 9 848,76 грн. та витрати, пов"язані з витратами балансоутримувача в сумі 1 515,18 грн. - всього на суму 61 784,12 грн., та відмови в позові за недоведеністю щодо стягнення заборгованості за спожиту електроенергію в грудні 2004р. в сумі 519,16 грн.

          Зокрема, заявник вважає, що трьох річний строк позовної давності за договором № 67/9, а також по заборгованості з червня 2003р. по квітень 2004р. за договором № 01-07/03-1 сплив ще до його звернення до господарського суду, однак, актом звірки розрахунків між сторонами станом на 01.11.2005р. відповідач підтвердив заборгованість перед позивачем за оренду та електроенергію в сумі 200 397,80 грн., тому відповідно до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності перервався і почав заново.

          27.03.2008р. ТОВ "Донецька машинобудівельна компанія" також звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 17.03.2008р. у справі № 11/105 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ВАТ "Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут" відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з"ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а саме: ст.284 Господарського кодексу України, ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 22, 91, 103, 104 Господарського процесуального кодексу України.

          Зокрема, відповідач вважає, що вимога щодо стягнення затрат за користування електроенергією в сумі 25 215,79 грн. є неправомірною, оскільки надані позивачем акти виконаних робіт підписані з боку відповідача невідомою особою, посада та повноваження, якої не вказані в зазначених актах. Крім того, заявник зазначив, що судом першої інстанції неправомірно відмовлено відповідачу у задоволенні зустрічного позову про визнання договору № 01-07/03-1 від 01.07.2003р. недійсним та не враховано, що договір є неукладеним.

          Позивачем (за первісним позовом) надано заперечення, в якому він зазначив, що рішення господарського суду Донецької області від 17.03.2008р. в частині задоволення позовних вимог вважає законним та обґрунтованим, тому просить залишити його в цій частині без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

          Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13.05.2008р. апеляційне провадження по справі № 11/105 зупинено до розгляду господарським судом Донецької області справи № 8/43пд щодо визнання договору оренди нерухомого майна № 01-07/03-1 від 01.07.2003р. неукладеним.

          ВАТ "Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут" звернулось до суду з письмовим клопотанням № 01-9/249 від 20.07.2010р. про поновлення апеляційного провадження у справі № 11/105, у зв"язку з винесенням 30.03.2010р. господарським судом Донецької області рішення у справі № 8/43пд, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду.

          10.08.2010р. ухвалою Донецького апеляційного господарського суду поновлено апеляційне провадження за апеляційними скаргами ВАТ "Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут" та ТОВ "Донецька машинобудівельна компанія" на рішення господарського суду Донецької області від 17.03.2008р. у справі № 11/105 та розгляд справи призначено на 26.08.2010р.

          Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Розглянувши матеріали справи, апеляційні скарги, вислухавши доводи та заперечення представників сторін, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

          ВАТ "Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут" м. Донецьк звернулось до суду з позовом до ТОВ "Донецька машинобудівельна компанія" м. Донецьк про стягнення 191 112,49 грн., з яких: заборгованість в сумі 50 420,18 грн. за договором оренди нерухомого майна від 09.09.2002р. № 67/9 та заборгованість в сумі 140 692,31 грн. за договором оренди нерухомого майна від 01.07.2003р. № 01-07/03-1.

          Позивачем надано суду доповнення до позову за № 01-9/182 від 20.04.2007р. та пояснення за № 01-9/222 від 25.05.2007р., в яких повідомив про зміну адреси відповідача та зазначив, що після підписання сторонами акту звірки 01.11.2005р., який підтверджує визнання відповідачем спірної заборгованості, перебіг позовної давності почався заново.

Відповідачем надано суду заяву від 11.07.2007р. про застосування позовної давності, керуючись ст. 267 Цивільного кодексу України.

Заявою від 20.02.2008р. позивач (за первісним позовом) зменшив суму позовних вимог та заявив до стягнення 184 948,34грн. (а.с. 64 т.2).

31.07.2007р. ТОВ "Донецька машинобудівельна компанія" м. Донецьк звернулось до господарського суду з зустрічним позовом до ВАТ "Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут” м. Донецьк про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна № 01-07/03-1 від 01.07.2003р. та договору про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, послуг інформаційного характеру № 01-07/03-1.ком від 01.07.2003р., посилаючись на той факт, що договір оренди нерухомого майна № 01-07/03-1 від 01.07.2003р. в порушення ст. 284 Господарського кодексу України та ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не містить всі істотні умови, а договір про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, послуг інформаційного характеру № 01-07/03-1.ком від 01.07.2003р. є похідним від вищевказаного договору.

          Як вбачається з матеріалів справи, 09.09.2002р. між ВАТ "Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут" та товариством з обмеженою відповідальністю "АРС Холдинг" був укладений договір оренди нерухомого майна за № 67/9 (далі –Договір № 67/9), згідно з п.1.1. якого Орендатор (позивач) передає, а Орендар (відповідач) приймає у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: 83003, м. Донецьк. пр. Ілліча, 89, адміністративна будівля, блок 1, поверхи з 12 по 14 повністю, строком дії з 09.09.2002р. по 09.10.2007р.

Згідно довідки за № 73224 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, що не пов’язані зі змінами в установчих документах, а саме: товариство з обмеженою відповідальністю "АРС Холдинг" (код 32123460, місцезнаходження: пр. Ілліча, 89, м. Донецьк, 83003) було перереєстровано в товариство з обмеженою відповідальністю "Донецька машинобудівельна компанія" (код 32123460, місцезнаходження: вул. Артема, 143 А, м. Донецьк, 83086).

Загальна площа орендованого приміщення, відповідно до п. 1.2. Договору № 67/9, складає 1 522 кв.м.

Згідно з п. 4.1. Договору № 67/9 орендна плата повинна сплачуватися щомісячно не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням індексу інфляції незалежно від результатів господарської діяльності Орендаря.

Відповідно до п. 1.1. додаткової угоди № 1 від 24.01.2003р. Орендатор передає, а Орендар приймає у тимчасове платне володіння та користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: 83003, м. Донецьк. пр. Ілліча, 89, адміністративна будівля, блок 1, поверхи з 11 по 14 повністю.

В пункті 1.3. додаткової угоди № 1 від 24.01.2003р. п. 4.3. договору № 67/9 був викладений у наступній редакції: "Розрахунок оплати за користування орендним приміщенням складає орендна плата з ПДВ в сумі 22 096,29грн., експлуатаційні витрати з ПДВ в сумі 700,16грн., всього –22 796,45грн.".

Додаткова угода № 1 від 24.01.2003р. вступає в силу з 24.01.2003р. та підписана без заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до акту приймання-передачі від 09.09.2002р. позивач передав, згідно умов договору № 67/9, а ТОВ "АРС Холдинг" прийняло у тимчасове платне володіння та користування нежитлове приміщення, згідно додатку № 1 до договору оренди.

01.07.2003р. за актом приймання-передачі в оренду приміщень № 2 Орендар повернув Орендодавцю раніш надані в оренду приміщення загальною площею 2 059,3кв.м.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач свої зобов’язання щодо оплати орендної плати за договором № 67/9 від 09.09.2002р. в повному обсязі не виконав, у зв’язку з чим виникла заборгованість перед позивачем за період з квітня 2003р. по червень 2003р. в сумі 49 037,84грн., яка відповідачем (за основним позовом) не спростована.

Крім того, позивач просив стягнути за договором № 67/9 заборгованість в сумі 1 382,34 грн. за використану електроенергію за період травень–червень 2003р., пославшись на той факт, що хоча в порушення умов п. 5.12 Договору відповідач не уклав договір з енергопостачальною організацією, але фактично споживав електроенергію, що входить до складу експлуатаційних витрат в розумінні п. 4.2 Договору, яким передбачено, що окрім внесення орендної плати Орендар приймає участь у загальних витратах Орендодавця.

Згідно п. 5.2 Договору № 67/9 Орендар зобов’язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, виходячи з умов договору, на розрахунковий рахунок Орендодавця.

Судом першої інстанції обґрунтовано визнано, що відповідач в силу приписів п. 4.2 Договору зобов’язаний сплачувати вартість спожитої електроенергії позивачу.

Оскільки сторони не обумовили порядок та строк оплати сум щодо загальних витрат орендодавця, виходячи з приписів ст. 165 Цивільного кодексу УРСР, який діяв в спірний період, ВАТ "Донецький проектно-конструкторський інститут" послався на факт пред’явлення відповідачу рахунків на оплату в сумі 893,38 грн., 30,01 грн. та 458,95 грн.

При цьому, відповідач заперечив проти факту отримання зазначених рахунків, а позивач (за основним позовом) не надав суду належних доказів їх вручення.

Таким чином, позивачем не доведено, що ТОВ "АРС Холдинг" спожито саме визначену позивачем в односторонньому порядку кількість спожитої електроенергії. Крім того, посилання позивача на той факт, що облік спожитої електроенергії здійснювався з наростаючим підсумком і акт, складений у грудні 2003р. є належним доказом цього факту, не може бути прийнято судом до уваги в силу приписів ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову в частині стягнення 1 382,34 грн. боргу за спожиту електроенергію за договором № 67/9, оскільки позивач не довів кількість спожитої електроенергії та не надав суду доказів направлення відповідачу відповідної вимоги на її оплату.

01.07.2003р. між ВАТ "Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут" та ТОВ "АРС Холдинг" був укладений договір оренди нерухомого майна за № 01-07/03-1 (далі –Договір № 01-07/03-1), згідно п.1.1. якого з метою підвищення ефективності використання майна ВАТ "ДонПКТІ" та досягнення найбільших результатів господарської діяльності Орендатор передає, а Орендар приймає у тимчасове платне володіння та користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: 83003, м. Донецьк. пр. Ілліча, 89, адміністративна будівля, блок 1, поверх 11.

Загальна площа орендованого приміщення, відповідно до п.1.3. Договору № 01-07/03-1, складає 537,3кв.м.

Згідно п. 4.3. Договору № 01-07/03-1 Орендар зобов’язаний сплачувати орендну плату, яка відповідно до п. 4.2. складає 5 910,30 грн.

Орендна плата сплачується Орендатором щомісячно не пізніше 25 числа місяця, що передує звітному, на рахунок Орендодавця, не залежно від господарської діяльності Орендатора (п. 4.5. Договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та розповсюджується на правовідносини, які існують з 01.07.2003р. по 31.12.2004р. (п. 10.1. Договору № 01-07/03-1).

30.12.2004р. між сторонами за вищевказаним Договором була підписана Додаткова угода, згідно п. 1, якої сторони дійшли згоди про розірвання укладеного сторонами договору оренди з 30.12.2004р.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди від 30.12.2004р. Орендар протягом одного календарного дня повертає Орендодавцю орендованого їм приміщення, що оформлюється відповідним актом прийому-передачі.

Зазначена Додаткова угода вступає в силу з дня його підписання сторонами і є невід’ємною частиною договору № 01-07/2003-1 від 01.07.2003р.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

01.07.2003р. на виконання умов Договору оренди нежитлового приміщення № 01-07/03-1 від 01.07.2003р., між сторонами був підписаний акт приймання-передачі, згідно якого в оренду було передано приміщення площею 537,3 кв.м.

31.12.2004р., відповідно до акту приймання-передачі в оренду приміщення до договору № 67/9 від 09.09.2002р., раніш надані в оренду приміщення площею 537,3 кв.м. були повернуті Орендодавцю.

За договором № 01-07/03-1 позивачем нарахована орендна плата за період з липня 2003р. по грудень 2004р. включно в сумі 106 385,40 грн., розмір відшкодування витрат балансоутримувача з січня по грудень 2004р. в сумі 9091,12грн. та розмір відшкодування витрат за користування електроенергією з січня по грудень 2004р. в сумі 19 051,64 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовної вимоги в частині стягнення боргу з орендної плати в сумі 106 385,40 грн., оскільки відповідно до акту прийому-передачі майно орендодавцю повернено лише 31.12.2004р., а орендатор зобов’язаний оплатити орендну плату самостійно в визначений договором строк. Крім того, посилання ТОВ "Донецька машинобудівельна компанія" на той факт, що акти виконаних робіт щодо оренди приміщення підписані з його сторони неповноважною особою є безпідставними, оскільки обов"язковість підписання таких актів не визначена ані договором, ані законодавством про оренду. Крім того, відповідач не довів, хто саме підписав акти, повноваження цієї особи та не спростував наявність своєї печатки на актах.

Пунктом 4.9 Договору передбачено, що орендна плата, зазначена в п. 4.2 цього Договору, не включає в себе вартість витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, вартість наданих комунальних послуг, послуг інформаційного характеру.

Відповідно до умов п. 5.12 Договору до моменту укладення Орендарем договорів, в тому числі на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендатору, послуг інформаційного характеру; на користування електричною енергією, той зобов’язаний компенсувати Орендодавцю фактичні витрати, понесені у зв’язку із користуванням послугами відповідно до виставлених рахунків.

Відповідно до розділу І договору № 01-07/03-1ком. орендатор користується приміщенням загальною площею 537,3 кв.м., розміщеної на 11 поверсі 1 бл. будівлі. Орендатор по даному договору сплачує балансоутримувачу у якості дольової участі у витратах балансоутримувача по утриманню вищезазначеної будівлі 1,41 грн. за 1 кв.м. орендуємої площі щомісячно, в тому числі ПДВ –0,23 грн.

Строк оплати за договором встановлено не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно п. 5.1 даного Договору його укладено на 6 місяців, який діє з 01.07.2003р. по 31.12.2003р. У разі відсутності від жодної із сторін заяви про припинення або зміну даного договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах (п. 5.4. Договору).

Судом першої інстанції встановлено, що на момент виникнення спірних зобов’язань сторони перебували у договірних відносинах. Цей факт відповідачем не спростовано.

Факт отримання послуг за зазначеним договором відповідачем не оспорювався.

Колегія судів апеляційної інстанції погоджуються з тим, що розрахунок спірної суми за період з січня 2004р. по грудень 2004р. в сумі 9 091,12 грн. зроблено відповідно до умов договорів, та є обґрунтованим.

Крім того, позивачем була заявлена вимога про стягнення 19 051,64 грн. за спожиту електроенергію за період лютий–грудень 2004р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем укладено договір з ВАТ "Донецькобленерго" на постачання електроенергії. Відповідач не заперечував проти того, що використовував електроенергію в спірний період, але послався на той факт, що позивачем не доведено обсяги її споживання, тобто фактичні витрати, понесені орендодавцем.

ВАТ "Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут" оплатив виставлені рахунки енергопостачальної організації, про що свідчить акти виконаних робіт (а.с. 37-46 т. 1).

В обґрунтування вимог щодо кількості та суми спожитої електроенергії відповідачем позивач послався на акти виконаних робіт, які відповідач вважає неналежним доказом, оскільки вони, на його думку, з його боку підписані невідомими особами.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, що акти виконаних робіт, які підтверджують кількість спожитої електроенергії та її вартість за лютий–листопад 2004р. є належним доказом у справі. При цьому, відповідачем не доведено, що вони підписані неуповноваженими особами, оскільки ці підписи засвідчені мокрою печаткою юридичної особи, тобто її орган підтвердив повноважність осіб, які підписали акти. За таких обставин, факт споживання відповідачем електроенергії за лютий–листопад 2004р. є доведеним.

Але залишився недоведеним факт кількості спожитої електроенергії в грудні 2004р., оскільки в обґрунтування вимоги в цій частині позивач послався лише на рахунок-фактуру № 210412, без доказів його вручення (а.с. 47 т. 1).

Відповідно до умов п. 5.12 Договору обов’язок оплатити зазначену суму виникає після пред’явлення відповідачу рахунку на оплату.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що за період січень–листопад 2004р. у відповідача виникло таке зобов’язання, оскільки підписані акти виконаних робіт містять посилання на рахунки на оплату. Таким чином, вимога в цій щодо стягнення боргу за спожиту електроенергію за грудень 2004р. в сумі 512,16 грн. задоволенню не підлягає, у зв’язку з недоведеністю.

Оскільки відповідач наполягає на тому, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права, суд відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України при розгляді справи застосовує позовну давність.

Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, його правила про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється в три роки.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

З позовом про стягнення заборгованості з орендної плати за договором № 67/9 за період з квітня 2003р. по червень 2003р. в сумі 49 037,84грн.; щодо стягнення боргу за електричну енергію та експлуатаційні витрати за договором № 01-07/03-1 за період січень 2003р.–грудень 2004р. позивач звернувся лише 30.03.2007р., про що свідчить відбиток календарного штемпелю поштового відділення. Позивач знав про порушене право щодо боргу з орендної плати з квітня 2003р., що також підтверджується ним самим, коли він зазначив строк прострочення відповідача.

Враховуючи вищезазначене, строк позовної давності для звернення з вимогою стягнути з відповідача борг з орендної плати за договором № 67/9 за період з квітня 2003р. по червень 2003р. в сумі 49 037,84грн., а також борг за договором № 01-07/03-1 за спожиту електроенергію за період січень–березень 2004р. та за експлуатаційні витрати за період січень –лютий 2004р. позивачем пропущено без поважних причин.

Згідно з п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у задоволені позовних вимог.

Посилання позивача на акт звірки розрахунків станом на 01.11.2005р. як на підставу переривання позовної давності, судом до уваги не приймаються, оскільки в ньому не зазначена сума боргу саме за спірними договорами, не зазначено період його виникнення. Крім того, з доказів, наданих відповідачем, вбачається, що крім спірних договорів, сторони перебували у інших договірних відносинах за іншими договорами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині, у зв’язку з пропущенням строку позовної давності.

В ході розгляду справи ТОВ "Донецька машинобудівельна компанія" м. Донецьк звернулось до суду із зустрічним позовом до ВАТ "Донецький проектно-конструкторський інститут" м. Донецьк про визнання договору оренди нерухомого майна № 01-07/03-01 від 01.07.2003р., а також договору на відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендатору, послуг інформаційного характеру № 01-07/03-01.ком від 01.07.2003р., укладених між ВАТ "Донецький проектно-конструкторський інститут” та ТОВ "АРС Холдинг" недійсними.

Заявляючи зустрічний позов, ТОВ "Донецька машинобудівельна компанія" фактично послалась на обставини, з якими пов’язана не недійсність договору, а його неукладеність, а саме: відсутність істотних умов за договором.

Суд першої інстанції не погодився з таким твердження, оскільки: по-перше, позивач не довів суду того, що вартість майна, відображена у п. 1.4 Договору, за експертним висновком є не проіндексованою; по-друге, безпідставними є твердження щодо відсутності за договором умов щодо забезпечення виконання зобов’язання. Так, зокрема, п. 9.3 Договору передбачає застосування штрафів до орендаря при порушенні виконання зобов’язання. І хоча зазначений пункт міститься в розділі "Відповідальність сторін" штраф, який є різновидом неустойки за своєю правовою природою має дві функції: забезпечувальну та відповідальну; по-третє, посилання на приписи ст. 284 Господарського кодексу України щодо необхідності досягнення згоди сторін про відновлення об’єкту оренди та умови щодо його викупу є безпідставними, оскільки оспорений договір укладено 01.07.2003р. та відповідно сторони мали досягти згоди (для визнання договору укладеним) щодо тих істотних умов, які були визначені законодавцем на момент його укладення.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині визнання договору оренди нерухомого майна № 01-07/03-01 від 01.07.2003р. та договору на відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендатору, послуг інформаційного характеру № 01-07/03-01.ком недійсними.

Крім того, рішенням господарського суду Донецької області від 30.03.2010р. у справі № 8/43пд відповідачу відмовлено у задоволенні позову про визнання вищеназваного договору оренди неукладеним, що в силу ст. 35 Господарського процесуального кодексу України є приюдиціальним фактом і не підлягає доведенню у цій справі.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 17.03.2008р. у справі № 11/105 підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

          Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційних скарг покладаються на заявників.

          Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

          Апеляційні скарги відкритого акціонерного товариства "Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут" м. Донецьк та товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька машинобудівельна компанія" м. Донецьк залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 17.03.2008р. у справі № 11/105 залишити без змін.

          Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий          Т.М. Колядко

Судді:          Н.В. Акулова

          О.А. Скакун

Надруковано: 5 прим.: 1. позивачу, 2. відповідачу,

3. у справу, 4. ДАГС, 5. г/с Дон. обл.