Рішення № 11077923, 26.07.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

26 липня 2010 року справа № 5020-3/091 За позовом          Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011)

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю

„Виробничо-комерційна фірма „Надел”

                    (вул. Івана Голубця, буд. 3, кв. 15, м. Севастополь, 99003)

про спонукання внести зміни до договору оренди комунального майна,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради) –Михайлова О.Є., головний спеціаліст відділу правового забезпечення, довіреність №55 від 11.01.2010;

відповідач (ТОВ „ВКФ „Надел”) – Мікеш А.А., представник, довіреність б/н від 16.07.2010.

Суть спору:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (далі –позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Надел” (далі –відповідач) про спонукання внести зміни до договору №193-02 оренди комунального майна від 01.08.2002.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на статті 651, 762 Цивільного кодексу України, статтю 286 Господарського кодексу України, статтю 21 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, положення яких передбачають можливість внесення змін в договір оренди на вимогу однієї сторони у випадках, встановлених законом. При цьому позивач зазначає, що необхідність внесення змін до Договору щодо розміру орендної плати визначена Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Постановою Кабінету Міністрів України №1846 від 27.12.2006 „Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна”, якою до орендованого відповідачем майна встановлено іншу оренду ставку, а тому розмір орендної плати має бути переглянутий.

Відповідач в порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України надав відзив на позов /арк. с. 83-84/, згідно з яким позовні вимоги не визнав, посилаючись на недотримання позивачем вимог статті 188 Господарського кодексу України щодо надсилання пропозиції про зміну договору іншій стороні. Крім того відповідач зазначає, що зміна умов договору можлива лише після набрання відповідним судовим рішенням законної сили. Також відповідач висловив заперечення щодо строку дії спірного Договору, пославшись на встановлення рішенням господарського суду м. Севастополя від 19.12.2008 у справі №5020-11/472 факту продовження цього Договору на строк до 04.07.2011.

У письмових поясненнях від 26.07.2010 /арк. с. 80/ позивач погодився із відповідачем щодо того, що спірний Договір після закінчення строку його дії за відсутності заперечень сторін був продовжений на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені Договором.

У судовому засіданні 26.07.2010 оголошувалась перерва. Після перерви судове засідання було продовжено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

01.08.2002 між Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації, правонаступником якого є Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (пункт 3 Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, затвердженого рішенням Севастопольської міської Ради від 12.06.2007 №2070 /арк. с. 47-51/) (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Надел” (Орендар) був укладений договір №193-02 оренди нерухомого майна (далі –Договір), предметом якого є оренда вбудованих підвальних приміщень загальною площею 181,83 м2, розташованих за адресою: місто Севастополь, вул. Л. Толстого, 20, що перебувають на балансі РЕП-1 /арк. с. 9-10/.

У п. 7.1 Договору визначено, що договір діє з моменту його підписання до 04.07.2005.

Об’єкт оренди був переданий Орендарю на підставі акта приймання-передачі майна від 01.08.2002 /арк. с. 11, зворотний бік/.

Сторони неодноразово змінювали умови Договору шляхом підписання відповідних Протоколів /арк. с. 13-18/. В основному, зміни стосувалися вартості об’єкта оренди, його цільового призначення, розміру орендної плати та порядку її внесення, а також строку дії Договору.

Так, відповідно до останньої редакції Договору (Протокол від 15.11.2006 погодження змін до Договору оренди №193-02 від 01.08.2002 /арк. с. 17-18/) вартість об’єкта оренди згідно з Актом оцінки (експертним висновком) від 30.09.2006 становить 180153,00 грн. (п. 1.1 Договору в редакції Протоколу від 15.11.2006).

Розмір орендної плати визначається відповідно до Методики, затвердженої рішенням сесії міської Ради №344 від 13.11.2002 та складає 10823,26 грн. на рік. Орендна плата визначена виходячи з орендної ставки 2%, 10%, 12% від вартості об’єкта оренди (п. 3.1 Договору в редакції Протоколу від 15.11.2006).

Передача майна в оренду не тягне передачі Орендарю права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається міська Рада, а Орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.1 Договору).

Протоколом від 05.10.2005 погодження змін до Договору оренди №193-02 від 01.08.2002 /арк. с. 15-16/ сторони змінили строк дії Договору до 04.07.2008.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 19.12.2008 у справі №5020-11/472 за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Надел” про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном, даний факт було підтверджено та, крім того, встановлено, що й після 04.07.2008 Договір оренди №193-02 від 01.08.2002 не припинив свою дію, а в силу статті 764 Цивільного кодексу України та частини другої статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” був поновлений (продовжений) на строк, який встановлений Договором /арк. с. 32-33/.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з інформацією, яка міститься в Базі даних „Документообіг господарських судів”, рішення господарського суду м. Севастополя від 19.12.2008 у справі №5020-11/472 не оскаржувалась і набрало законної сили.

Таким чином, Договір №193-02 оренди комунального майна від 01.08.2002 діє до 07.06.2014.

Висновок відповідача стосовно того, що спірний Договір №193-02 від 01.08.2002 є продовженим на строк до 04.07.2011, суд визнає помилковим, оскільки загальний строк договору, з урахуванням його редакції від 05.10.2005 (протокол від 05.10.2005 погодження змін до Договору оренди №193-02 від 01.08.2002 /арк. с. 15-16/) становить 5 років 11 місяців 3 дні (з 01.08.2002 по 04.07.2008), а не 3 роки як вважає відповідач.

23.04.2010 позивач надіслав відповідачеві пропозицію про зміну Договору оренди №193-02 від 01.08.2002, що підтверджується описом вкладень до цінного листа та фіскальним чеком №5552 від 23.04.2010 /арк. с. 19, зворотний бік/, разом із підписаним та скріпленим печаткою Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради Протоколом від 20.04.2010 погодження змін до Договору оренди №193-02 від 01.08.2002 /арк. с. 20-21/.

Проте, відповідач жодним чином не відреагував на пропозицію позивача, що і стало причиною для звернення останнього до суду із позовом про внесення змін до Договору №193-02 оренди нерухомого майна від 01.08.2002.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтями 13, 41 Конституції України визначено, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до статей 142-143, 145 Конституції України, пунктів 3, 5 статті 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об’єктів, належить нерухоме майно, що є у власності територіальних громад, управління яким здійснюють відповідні територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах отриманих повноважень. Права органів місцевого самоврядування захищаються у судовому порядку.

За змістом частини першої статті 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, визначене відповідно до закону як об’єкти права комунальної власності, належить територіальним громадам сіл, селищ, міст та районів у містах.

Відповідно до пунктів 2, 9 Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, затвердженого рішенням Севастопольської міської Ради від 12.11.2002 №339 (в редакції рішення Севастопольської міської Ради від 12.06.2007 №2070), Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради є виконавчим органом Севастопольської міської Ради по управлінню майном комунальної власності територіальної громади міста Севастополя, одним із завдань якого є управління у визначених Радою межах майном комунальної власності /арк. с. 56-60/.

Статтею 1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 №2269-XII (з наступними змінами і доповненнями) унормовано, що даний Закон регулює організаційні відносини, пов’язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі –підприємства), їх структурних підрозділів; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідні положення містить і пункт 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України.

Суд зазначає, що хоча Договір №193-02 оренди комунального майна був укладений 01.08.2002, тобто до набрання чинності Цивільним і Господарським кодексами України (01.01.2003), спірні правовідносини сторін продовжують існувати до теперішнього часу.

Отже, застосуванню до спірних відносин сторін підлягають відповідні норми Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, а враховуючи те, що об’єктом оренди є комунальне майно, –також і норми спеціального законодавства в сфері оренди комунального майна, яким є Закон України „Про оренду державного та комунального майна”.

За приписами частини 1 статті 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, орендар за користування об’єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення закріплено в частині першій статті 188 Господарського кодексу України.

При цьому, статтею 188 Господарського кодексу України унормовано, що сторона, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, надсилає пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з врахуванням часу поштового обігу заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Судом встановлено, що пропозиція про зміну договору була надіслана позивачем відповідачу 23.04.2010, даний позов до суду поданий 25.05.2010, тобто після спливу встановленого статтею 188 Господарського кодексу України 20-денного строку.

Таким чином, вимога позивача про зміну умов договору в судовому порядку є правомірною.

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 09.07.2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів №1-2/2002), Верховний Суд України в постанові від 17.06.2008 (справа №8/32пд) та Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 15.01.2010 №01-08/12 наголошують на тому, що недотримання стороною вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов’язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання або зміну договору, не позбавляє його права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення до відповідача прямого позову з цього приводу.

За приписами статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (стаття 652 Цивільного кодексу України).

Частинами першою та третьою статті 762 Цивільного кодексу України унормовано, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Частиною першою статті 286 Господарського кодексу України також встановлено, що орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

В пункті 3.4 Договору сторони погодили можливість перегляду розміру орендної плати на вимогу однієї із сторін у випадку зміни цін і тарифів, а також в інших випадках, передбачених чинними законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” встановлено, що методика розрахунку пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем та порядок використання орендної плати визначаються: Кабінетом Міністрів України –для об’єктів, що перебувають у державній власності; органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим, –для об’єктів, що належать Автономній Республіці Крим; органами місцевого самоврядування –для об’єктів, що перебувають у комунальній власності.

Частиною 2 статті 21 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” також передбачено, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об’єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” надає позивачеві право вимагати перегляду розміру орендної плати, оскільки відповідно до частини 3 статті 118 цього Закону договори оренди державного та комунального майна, укладені до 1 січня 2007 року (крім договорів на оренду державного та комунального майна, укладених бюджетними установами, Пенсійним фондом України та його органами, а також щодо цілісних майнових комплексів), у шестимісячний термін підлягають обов’язковому перегляду відповідно до встановленої норми.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №301-р від 23.05.2007, органам місцевого самоврядування відповідно до статті 118 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” рекомендовано у 2007 році під час визначення розміру орендної плати за комунальне майно, що передається в оренду в містах обласного значення, містах Києві та Севастополі, застосовувати орендні ставки за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств та нерухомого державного майна, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786.

За приписами частини п’ятої статті 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об’єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об’єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

На підставі викладеного, рішенням Севастопольської міської Ради №1617 від 18.03.2007 „Про розрахунок орендної плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади м. Севастополя, і пропорції розподілу плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади м. Севастополя” було, зокрема, вирішено, що розрахунок розміру орендної плати здійснюється згідно з Методикою розрахунку орендної плати, визначеною для розрахунку розміру орендної плати за використання державного майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 (зі змінами та доповненнями).

Тому суд вважає правомірним посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 №1846 „Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна”, якою в новій редакції затверджена як сама Методика, так і процентні ставки по оренді майна.

У пункті 3.1 Договору в редакції Протоколу від 15.11.2006 погодження змін до Договору оренди №193-02 від 01.08.2002 /арк. с. 17-18/ розмір орендної плати встановлюється відповідно до Методики, що затверджена рішенням сесії міської Ради №344 від 13.11.2002.

За наведених обставин позивач вправі вимагати від орендаря приведення спірного договору у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення потрібних змін стосовно розміру орендної плати з метою усунення порушення сторонами договору вимог законодавства, обов’язкового для позивача і відповідача.

Зі змісту спірного договору оренди вбачається, що орендоване приміщення використовується орендарем під магазин з підакцизною групою, відділ „Кафетерій” з підакцизною групою, допоміжні приміщення, прокат більярдних столів (п. 4.3 Договору в редакції Протоколу від 15.11.2006).

Крім того, розрахунок розміру орендної плати до договору оренди /арк. с. 18/, який підписаний відповідачем, також передбачає, що спірне приміщення останній використовує окремо під магазин з підакцизною групою, окремо під відділ „Кафетерій” з підакцизною групою, окремо як допоміжні приміщення, окремо під прокат більярдних столів, тому і розмір орендної плати нараховувався за трьома різними ставками –12%, 12%, 10% та 2% відповідно.

Отже, вказане цільове призначення орендованого майна (магазин, кафе з підакцизною групою) підпадає під пункти 9, 11 Додатку 2 до Методики розрахунку та використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (з наступними змінами і доповненнями), яка застосовується до комунального майна в силу рішення Севастопольської міської Ради №1617 від 18.03.2007 „Про розрахунок орендної плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади м. Севастополя, і пропорції розподілу плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади м. Севастополя”, і відповідають процентним ставкам 18% і 15% відповідно. Саме такі ставки і запропоновано Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради в пропозиції щодо внесення змін до пункту 3.1 Договору.

Також позивач пропонує викласти пункт 2.2 Договору в наступній редакції: „Об’єкт оренди залишається на балансі РЕП-1 та оплачується Орендарем з 01.04.2007 в сумі 2512,28 гривень на п/рахунок Орендодавця щомісячно. Амортизаційні відрахування на орендоване майно нараховуються балансоутримувачем. Амортизаційні відрахування від вартості орендованого майна є власністю Орендодавця”; пункт 3.2 Договору –„Орендна плата з квітня 2007 року складає 2512,28 грн. за місяць оренди (із застосуванням індексів інфляції станом на квітень 2007 року) та перераховується Орендарем Орендодавцю на поточні рахунки:

-          97% на рахунок місцевого бюджету м. Севастополя, п/р 33213870700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ОКПО 23895637, код платежу 22080400;

-          3% на рахунок місцевого бюджету м. Севастополя, п/р 31516933700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ОКПО 23895637 код платежу 50110007.

Орендна плата з квітня 2010 року складає 4157,12 грн. за місяць оренди (із застосуванням індексів інфляції станом на квітень 2010 року) та перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20-го числа поточного місяця, з яких:

-          97% в сумі 4032,41 грн. на рахунок місцевого бюджету м. Севастополя, п/р33213870700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ОКПО 23895637, код платежу 22080400;

-          3% в сумі 124,71 грн. на рахунок місцевого бюджету м. Севастополя, п/р31516933700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ОКПО 23895637 код платежу 50110007”.

Відповідач заперечує проти встановлення нового розміру орендної плати саме з 01.04.2007 /арк. с. 83-84/.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Виходячи з принципу диспозитивності та свободи договору, визначення конкретної дати, з якої сторони встановили початок дії змін щодо свого договору є виключною прерогативою сторін цього договору, якщо інше не встановлено законодавством.

Матеріали справи підтверджують відсутність згоди відповідача щодо дати (01.04.2007), вказаної позивачем у пунктах 2, 5 Протоколу від 20.04.2010 погодження змін до Договору оренди №193-02 від 01.08.2002 /арк. с. 20-21/.

Частиною п’ятою статті 188 Господарського кодексу України унормовано, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

З огляду на відсутність згоди сторін та відповідної імперативної норми законодавства суд вважає, що підстави для внесення змін до пунктів 2.2, 3.2 Договору в частині запропонованої позивачем дати визначення нового розміру орендної плати –2512,28 грн. –з 01.04.2007 та 4157,12 грн. –з 01.04.2010 відсутні, тому новий розмір орендної плати буде діяти для сторін з дня набрання судовим рішенням у цій справі законної сили.

Перевіривши розмір річної та місячної орендної плати, наданий позивачем /арк. с. 21/, суд зазначає, що він повністю відповідає Методиці розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (з наступними змінами і доповненнями), яка застосовується до комунального майна в силу рішення Севастопольської міської Ради №1617 від 18.03.2007 „Про розрахунок орендної плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади м. Севастополя, і пропорції розподілу плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади м. Севастополя”.

Водночас, суд вважає за потрібне визначити розмір орендної плати на липень 2010 року, оскільки дане рішення, якщо його не буде оскаржено в апеляційному порядку, набере чинності не раніше ніж через 10 днів із дня підписання, тобто у серпні 2010 року.

Відповідно до пункту 3.3 Договору сума орендної плати підлягає щомісячному корегуванню Орендарем при внесенні чергового платежу на індекс інфляції, визначений Міністерством статистики України (на теперішній час –Державний комітет статистики України).

Згідно з пунктом 13 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

За повідомленням Державного комітету статистики України індекс інфляції за квітень 2010 року –99,7%, за травень 2010 року –99,4%, за червень 2010 року –99,6%.

Таким чином, розмір орендної плати становитиме:

за травень 2010 року –4144,65 грн. (4157,12*99,7%);

за червень 2010 року –4119,78 грн. (4144,65*99,4%);

за липень 2010 року –4103,30 грн. (4119,78*99,6%), з яких:

-          97% в сумі 3980,20 грн. підлягають перерахуванню на рахунок місцевого бюджету м. Севастополя, п/р33213870700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ОКПО 23895637, код платежу 22080400;

-          3% в сумі 123,10 грн. –на рахунок місцевого бюджету м. Севастополя, п/р31516933700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ОКПО 23895637 код платежу 50110007.

Поряд із наведеною вимогою позивач просить змінити пункти 2.1, 2.6 Договору.

Дослідивши зміст запропонованих Орендарем змін до пунктів 2.1, 2.6 Договору №193-02 оренди нерухомого майна від 01.08.2002, суд зазначає, що вони повністю відповідають умовам Типового договору оренди нерухомого майна, орендодавцем якого виступає Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (пункти 2.1, 5.3-5.5), затвердженого рішенням Севастопольської міської Ради №1466 від 13.02.2007 „Про затвердження типових договорів оренди майна, що є власністю територіальної громади м. Севастополя” (опубліковано 28.02.2007 в газеті „Севастопольские известия” /арк. с. 81-82/).

За викладених обставин позовні вимоги в частині внесення змін до пунктів 2.1, 2.6 Договору є обґрунтованими.

Позивач пропонує умови пунктів 2.1, 2.6 Договору вважати істотними умовами (п. 9 Протоколу від 20.04.2010).

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 638 Цивільного кодексу України Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічне визначення істотних умов наведено і в частині другій статті 180 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, який є спеціальним законодавчим актом, істотними умовами договору оренди є: об’єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов’язань; забезпечення виконання зобов’язань –неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об’єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов’язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови.

Враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо визначення умов пунктів 2.1, 2.6 Договору як істотних, суд вважає позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають до задоволення.

Також, позивач просить доповнити Договір пунктом 4.2 наступного змісту: „При укладенні договору оренди строком на три роки і більше здійснити нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію цього Договору в строки, що встановлені діючим законодавством, та здійснити оплату послуг щодо підготовки документів, необхідних для нотаріального посвідчення”.

Суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно з частиною другою статті 793, статтею 794 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Як встановлено судом, строк дії Договору №193-02 оренди нерухомого майна від 01.08.2002 (з урахуванням рішення господарського суду м. Севастополя від 19.12.2008 у справі №5020-11/472 за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Надел” про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном) –11 років 10 місяців 6 днів.

В силу частини першої статті 220, частини третьої статті 640 Цивільного кодексу України здійснення нотаріального посвідчення та державної реєстрації Договору є умовою його дійсності чи укладеності.

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, за винятком встановлення нового розміру місячної орендної плати з 01.04.2007.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, покладаються на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

З дев’яти запропонованих позивачем змін та доповнень (100%), суд задовольнив позовні вимоги стосовно семи пунктів, що становить 77,78%.

Таким чином, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на відповідача –державне мито в розмірі 66,11 грн. (77,78%*85,00), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 183,56 грн. (77,78%*236,00); на позивача –державне мито в розмірі 18,89 грн. (85,00-66,11), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 52,44 грн. (236,00-183,56).

Керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Викласти п. 2.1 договору №193-02 оренди нерухомого майна від 01.08.2002 в наступній редакції:

„Передача об’єкта оренди в оренду не тягне передачі Орендарю права власності на цей об’єкт (його частину). Орендар, здійснюючи невід’ємні поліпшення об’єкта оренди, не придбаває частки в праві власності Орендодавця на об’єкт оренди в будь-якому разі, у тому числі в разі, якщо в результаті поліпшення, здійсненого Орендарем, створено нову річ. Власником об’єкта оренди залишається територіальна громада міста Севастополя в особі Севастопольської міської Ради, а Орендар користується ним впродовж строку оренди. Підписуючи цей договір, Сторони підтверджують, що дані умови відповідають їх волі та не порушують і не обмежують їх прав та законних інтересів”.

3.          Викласти п. 2.2 договору №193-02 оренди нерухомого майна від 01.08.2002 в наступній редакції:

„Об’єкт оренди залишається на балансі РЕП-1 із зазначенням, що це майно є орендованим, та оплачується Орендарем з 01 липня 2010 року в сумі 4103,30 гривень на п/рахунок Орендодавця щомісячно. Амортизаційні відрахування на орендоване майно нараховуються балансоутримувачем. Амортизаційні відрахування від вартості орендованого майна є власністю Орендодавця”.

4.          Викласти п. 2.6 договору №193-02 оренди нерухомого майна від 01.08.2002 в наступній редакції:

„Всі поліпшення об’єкта оренди, відокремлені без шкоди об’єкту, є власністю Орендаря. Сторони домовились, що витрати Орендаря на проведення невід’ємних поліпшень об’єкта оренди, у тому числі поліпшень, здійснених за згодою Орендодавця, Орендарю не відшкодовуються. Підписуючи договір, Сторони підтверджують, що дана умова відповідає їх волі та не порушує, та не обмежує їх прав та законних інтересів.

Якщо у період дії договору Орендар проводив на об’єкті оренди ремонтні роботи, перепланування, інші поліпшення або встановив обладнання чи комунікації, які неможливо відокремити від об’єкта оренди, Орендар зобов’язаний при поверненні об’єкта оренди передати Орендодавцю протягом 7 календарних днів дозволи, погодження, технічну та іншу документацію, яка необхідна для існування та експлуатації таких поліпшень та обладнання.

Орендар, здійснюючи поліпшення об’єкта оренди, не придбаває частки у праві власності на об’єкт оренди у будь-якому разі, у тому числі і в разі, коли в результаті поліпшення, зробленого за згодою Орендодавця, створено нову річ. Підписуючи цей договір, Сторони підтверджують, що дані умови відповідають їх волі та не порушують і не обмежують їх прав та законних інтересів”.

5.          Викласти п. 3.1 договору №193-02 оренди нерухомого майна від 01.08.2002 в наступній редакції:

„Розмір орендної плати визначається відповідно до рішення Севастопольської міської Ради №1617 від 13.03.2007 та складає 27684,30 грн. (двадцять сім тисяч шістсот вісімдесят чотири грн. 30 коп.) на рік. Орендна плата встановлена, виходячи з орендної ставки 18%, 15% від вартості об’єкта оренди, яка визначена незалежною оцінкою майна, що передається в оренду, станом на 30.09.2006. Амортизаційні відрахування та вартість послуг Орендодавця не включаються до орендної плати”.

6.          Викласти п. 3.2 договору №193-02 оренди нерухомого майна від 01.08.2002 в наступній редакції:

„Орендна плата з 01 липня 2010 року складає 4103,30 грн. за місяць оренди та перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20-го числа поточного місяця, з яких:

-          97% в сумі 3980,20 грн. на рахунок місцевого бюджету м. Севастополя: п/р33213870700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ОКПО 23895637, код платежу 22080400;

-          3% в сумі 124,71 грн. на рахунок місцевого бюджету м. Севастополя: п/р31516933700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ОКПО 23895637, код платежу 50110007.

Орендна плата сплачується Орендарем щомісячно”.

7.          Викласти п. 3.3 договору №193-02 оренди нерухомого майна від 01.08.2002 в наступній редакції:

„Відповідно до рішення Севастопольської міської Ради №1617 від 13.03.2007, розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, який відповідає попередньому”.

8.          Доповнити договір №193-02 оренди нерухомого майна від 01.08.2002 пунктом 4.2 в наступній редакції:

„При укладенні договору оренди строком на три роки і більше здійснити нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію цього договору в строки, встановлені чинним законодавством, та здійснити оплату послуг з підготовки документів, необхідних для нотаріального посвідчення”.

9.          Викласти п. 7.1 договору №193-02 оренди нерухомого майна від 01.08.2002 в наступній редакції:

„Згідно з рішенням господарського суду м. Севастополя (справа №5020-11/472) від 19.12.2008 цей договір вважається пролонгованим до 07.06.2014”.

10.          Доповнити договір №193-02 оренди нерухомого майна від 01.08.2002 пунктом 7.9 в наступній редакції:

„Умови пунктів 2.1, 2.6 цього Договору визнаються сторонами істотними”.

11.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Надел” (вул. Івана Голубця, буд. 3, кв. 15, м. Севастополь, 99003; ідентифікаційний код 16330828; п/р260033020137 в СФ ПАТ "Банк "Таврика", м.Севастополь, МФО 324377) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044; п/р37188003000416 в ГУ ДКУ в м.Севастополі, МФО 824509, код платежу 25750044) державне мито в сумі 66,11 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 183,56 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.О. Головко

Рішення оформлено

і підписано в порядку

статті 84 ГПК України

30.06.2010.