Рішення № 11077917, 27.07.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

27 липня 2010 року справа № 5020-10/193

Господарський суд міста Севастополя в складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом

Прокурора Гагарінського району міста Севастополя

(вул. Корчагіна, 16, м. Севастополь, 99014)

в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Севтеплоенерго»

Севастопольської міської Ради

(99001, м. Севастополь, вул. Павліченко, 2)

до Приватного багатопрофільного підприємства „ДИС”

(99003, м. Севастополь, вул. Кожанова, 6)

(99003, м. Севастополь, вул. Гоголя, 20-Б)

про стягнення 10940,02 грн., у тому числі: 9643,08 грн. – основний борг, 624,44 грн. – пеня, 91,38 грн. – 3% річних, 581,12 грн. – інфляційних втрат,

за участю представників сторін:

прокурор –не з`явився;

позивача – Іванова П.П., довіреність №5127 від 14.12.2009;

позивача – Чернової І.С., довіреність №2211 від 22.06.2010;

відповідача –не з`явився.

06.07.2010 Прокурор Гагарінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного багатопрофільного підприємства „ДИС” про стягнення 10940,02 грн., у тому числі: 9643,08 грн. – основний борг, 624,44 грн. – пеня, 91,38 грн. – 3% річних, 581,12 грн. – інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем договору купівлі-продажу теплової енергії №1498 від 15.06.2006, а саме, обов’язку щодо внесення плати за поставлену теплову енергію.

В судовому засіданні 27.07.2010 представники позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач у судовн засідання 27.07.2010 явку уповноваженого представника не забезпечив, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, відзив на позовну заяву не надав.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

          15.06.2006 між сторонами був укладений договір №1498 купівлі-продажу теплової енергії (далі –Договір), у порядку та на умовах, визначених у даному договорі, Комунальне підприємство „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (Продавець) зобов’язувалось передати Приватному багатопрофільному підприємству „ДИС” (Покупець) теплову енергію до межі балансової та експлуатаційної відповідальності своєчасно і належної якості, а покупець –прийняти та оплатити одержану теплову енергію за встановленими тарифами (пункт 1.1. Договору) /а.с.6-8/.

Згідно з пунктом 2.2 Договору тарифи на теплову енергію затверджуються органами місцевого самоврядування та можуть бути змінені протягом строку дії Договору, про що продавець має попередити покупця через засоби масової інформації.

          Пунктом 4.1 Договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Покупець щомісячно до 15 числа розрахункового місяця може здійснювати авансові платежі по усіх видах теплопостачання, передбачених даним Договором, згідно виставленого продавцем рахунку у сумі не меншій від 50% від суми нарахування за спожиту теплову енергію у попередньому розрахунковому періоді, з наступним перерозрахунком за фактично відпущену теплову енергію (пункт 4.6. Договору).

          Остаточний розрахунок за теплову енергію здійснюється у строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно тарифів, які діють на день одержання теплової енергії. Рахунок вважається одержаним покупцем, якщо останній до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, не заявить про неодержання рахунку за розрахунковий місяць (пункт 4.7. Договору).

          Додатковою угодою №1 від 06.07.2006 внесено зміни до Договору, пункт 4.5 викладено у наступній редакції:

4.5 Плата за договором встановлюється:

4.5.1 За опалення загальної площі у нежитлових приміщеннях

кількість 226,10 кв.м.

при тарифі без ПДВ 2,1920 грн./кв.м. (протягом року)

в місяц без ПДВ 495,61 грн.

ПДВ 20% 99,12 грн.

Всього з ПДВ 594,73 грн.

          Рішенням Севастопольської міської Ради №6146 від 20.01.2009 /а.с.46/ внесено зміни до додатку 2 до рішення Севастопольської міської Ради №382 від 04.07.2006 „Про реалізацію тарифної політики у сфері теплопостачання та гарячого водопостачання”, пункт 3 викладено у наступній редакції:

3. Тарифи для інших споживачів, у тому числі, військових формувань Чорноморського флоту Російської Федерації:

3.1 за наявністю приборів обліку теплоносія Гкал 468,36

при оплаті протягом року м2 4,53

при оплаті в опалювальний сезон м2 10,86

3.2 Горяче водопостачання за наявністю приборів обліку води м2 25,08

          Рішенням Севастопольської міської Ради №6789 від 20.05.2009 /а.с.45/ повторно внесено зміни до додатку 2 до рішення Севастопольської міської Ради №382 від 04.07.2006 „Про реалізацію тарифної політики у сфері теплопостачання та гарячого водопостачання”, пункт 3 викладено у наступній редакції:

3. Тарифи для інших споживачів, у тому числі, військових формувань Чорноморського флоту Російської Федерації:

3.1 за наявністю приборів обліку теплоносія Гкал 639,288

при оплаті протягом року м2 6,216

при оплаті в опалювальний сезон м2 14,916

3.2 Горяче водопостачання за наявністю приборів обліку води м2 36,55

На виконання умов вказаного договору Позивач свої зобов’язання виконав у повному обсязі, у зв’язку з чим Відповідачу були виставлені відповідні рахунки-фактури /а.с.12-19/, проте, Відповідач, у порушення умов договору, свої зобов’язання перед Позивачем не виконав, у зв’язку з чим станом на 06.07.2010 за ним утворилась заборгованість на загальну суму 9643,08 грн.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі –ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі –ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.

           Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини першої статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною першою статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина сьома статті 193 Господарського кодексу України).

                    З матеріалів справи вбачається, що Позивачем належним чином виконувались прийняті на себе зобов’язання за Договором та постачалась теплова енергія, однак вартість теплової енергії Відповідачем оплачувалась несвоєчасно та не в повному обсязі, через що заборгованість Приватного багатопрофільного підприємства „ДИС” перед Позивачем за період з вересня 2009 року по квітень 2010 року станом на 06.07.2010 склала 9643,08 грн.

                    У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов’язань Позивач просить суд стягнути з Відповідача інфляційні втрати в розмірі 581,12 грн. за період з жовтня 2009 року по квітень 2010 року, 3% річних в розмірі 91,38 грн. за період з 16.10.2009 по 02.06.2010 та пеню в розмірі 624,44 грн. за період з 16.10.2009 по 02.06.2010.

                    В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

                    Пунктом 6.1.2 Договору передбачено, що Покупець несе відповідальність у відповідності до Договору за несвоєчасне внесення платежів за теплову енергію –шляхом уплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки, що діяла у період, за який виплачується пеня від суми простроченого платежу.

                    Обчислюючи розмір пені /а.с.22/, Позивач застосував подвійну облікову ставку Національного банку України, що відповідає нормам спеціального законодавства, а саме - Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 №543/96-ВР (стаття 3).

                    Проте, Позивачем не враховані положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно з вказаними нормами пеня, яка підлягає стягненню з Відповідача в межах позовних вимог, складає 610,22 грн.:

                    16.10.2009 –03.12.2009 (49 днів) 1405,44 грн.х20,5%х49:365 = 38,68 грн.;

16.11.09 –15.05.2010 (181 день) 1405,44 грн.х20,5%х181:365 = 142,87 грн.;

                    16.12.2009 –02.06.2010 (169 днів) 1405,44 грн.х20,5%х169:365 = 133,40 грн.;

           16.01.2010 –02.06.2010 (138 день) 1277,36 грн.х20,5%х138:365 = 99,00 грн.;

                    16.02.2010 –02.06.2010 (107 днів) 1405,44 грн.х20,5%х107:365 = 84,46 грн.;

16.03.2010 –02.06.2010 (79 днів) 1349,75 грн.х20,5%х79:365 = 59,89 грн.;

                    16.04.2010 –02.06.2010 (48 днів) 1401,70 грн.х20,5%х48:365 = 37,79 грн.;

                    16.05.2010 –02.06.2010 (18 днів) 1397,95 грн.х20,5%х18:365 = 14,13 грн.;

          Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок Позивача інфляційних втрат за період з жовтня 2009 року по квітень 2010 року /а.с.23/ визнаний судом неправильним, зокрема, розрахунок інфляційних втрат не відповідає правилам, наведеним у рекомендаційному листі Верхового Суду України №62-97р від 03.04.1997.

                    Згідно з вказаними нормами інфляційні втрати, які підлягають стягненню з Відповідача, складають 296,34 грн.:

за жовтень 2009 року (1405,44 грн. х 100.9% = 1418,08 грн.) –1405,44 грн. = 12,65 грн.

за листопад 2009 року (2810,88 грн. х 101.1% = 2841,80 грн.) –2810,88 грн. = 30,92 грн.

за грудень 2009 року (4216,32 грн. х 100.9% = 4254,27 грн.) –4216,32 грн. = 37,95 грн.

за січень 2010 року (4088,24 грн. х 101.8% = 4161,83 грн.) –4088,24 грн. = 73,59 грн.

за лютий 2010 року (5493,68 грн. х 101.9% = 5598,06 грн.) –5493,68 грн. = 104,38 грн.

за березень 2010 року (6843,43 грн. х 100,9% = 6905,02 грн.) –6843,43 грн. = 61,59 грн.

за квітень 2010 року (8245,13 грн. х 99,7% = 8220,39 грн.) –8245,13 грн. = –24,74 грн.

Розрахунок Позивача 3 % річних за період з 16.10.2009 по 02.06.2010 /а.с.24/ визнаний судом правильним.

Таким чином, вимоги Позивача щодо стягнення 3 % річних за період з 16.10.2009 по 02.06.2010 в розмірі 91,38 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 83, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного багатопрофільного підприємства „ДИС” (99003, м. Севастополь, вул. Кожанова, 6, ідентифікаційний код 16500302, р/р 2600215000570 в СФ АКБ «Правекс-банк», МФО 324979 або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Комунального підприємства “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 2, код ЄДРПО України 03358357, р/р 2603700017270 в СФ ВАТ «Укрексімбанк», МФО 384986) заборгованість в розмірі 10641,02 грн., у тому числі: 9643,08 грн. –основний борг, 610,22 грн. –пеня, 91,38 грн. –3% річних, 296,34 грн. –інфляційних втрат.

3. Стягнути з Приватного багатопрофільного підприємства „ДИС” (99003, м. Севастополь, вул. Кожанова, 6, ідентифікаційний код 16500302, р/р 2600215000570 в СФ АКБ «Правекс-банк», МФО 324979 або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) в дохід Державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район міста Севастополя, р/р 31113095700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополь, ідентифікаційний код 24035598, МФО 824509, код платежу 22090200) державне мито в розмірі 106 грн. 41 коп. (сто шість грн. 41 коп.).

4. Стягнути з Приватного багатопрофільного підприємства „ДИС” (99003, м. Севастополь, вул. Кожанова, 6, ідентифікаційний код 16500302, р/р 2600215000570 в СФ АКБ «Правекс-банк», МФО 324979 або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) в дохід Державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район міста Севастополя, р/р 31212264700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополь, ідентифікаційний код 24035598, МФО 824509, код платежу 22050003) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 229 грн. 55 коп. (двісті двадцять дев`ять грн. 55 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя                     О.М. Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 29.07. 2010.