Рішення № 11077909, 22.07.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

22 липня 2010 року справа № 5020-11/106 За позовом:           Товариства з обмеженою відповідальністю „Строитель”

          (99053, м.Севастополь, вул.Фіолентовське шосе,1/1)

до:           Товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум”

          (99007, м.Севастополь, вул.М.Музики, 58-74)

          (99040, м.Севастополь, Камишове шосе, 7-г)

про:           стягнення 6561,57 грн.,

Суддя Дмитрієв В.Є.

За участю представників:

позивача - Мокін О.І., довіреність б/н від 04.04.2008, ТОВ "Строитель";

відповідача - не з’явився, ТОВ "Максимум".

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Строитель” (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “Максимум” (далі відповідач) про стягнення 14098,24 грн., з яких: основна заборгованість –5953,05 грн., пеня –6125,19 грн., послуги адвоката –2020,00 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов’язки щодо оплати отриманого за договором № 691 від 12.12.2008 товару.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 31.05.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-11/106.

У судовому засіданні 22.07.2010 представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 5953,05 грн., та пеню у розмірі 608,52 грн. відповідно до розрахунку пені, здійсненому відповідачем у відзиві на позовну заяву. Вказана заява прийнята судом.

У судовому засіданні представник позивача виклав уточнені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнає позовні вимоги у розмірі 6561,57 грн., з яких: основна заборгованість - 5953,05 грн., пеня - 608,52 грн.

Представникам сторін у судовому засіданні роз'яснені їхні процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

12.12.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю „Строитель” (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю „Максимум” (Покупець) було укладено договір поставки № 691 (далі –Договір) (а.с. 11).

Відповідно до розділу 1 Договору постачальник зобов’язується передавати (поставляти) у власність покупця будівельні матеріали (далі –Товар), а покупець зобов’язується прийняти товар та здійснити його оплату за умовами даного Договору відповідно до витратних накладних, які є невід’ємною частиною даного Договору.

Поставка здійснюється відповідно до заявок Покупця, асортимент, ціна та обсяги яких узгоджуються сторонами. Кількість, асортимент та ціна заявлених Покупцем та відпущених постачальником товарів фіксуються у рахунку та витратних накладних (пункт 1.2 Договору).

Згідно з пунктом 3.3 Договору факт відвантаження підтверджується витратною накладною, яка підписана сторонами даного Договору.

Відповідно до пункту 11.2 Договору він вступає в силу з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2009, а у частині виконання зобов’язань за Договором –до повного їх виконання, якщо сторони за місяць до закінчення строку дії Договору не заявили про його розірвання договір автоматично продовжується на той же строк.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 139244,25 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками відповідача та долучені до матеріалів справи (а.с. 15-26).

За твердженням позивача, зобов’язання з постачання товару виконувались ним належним чином та своєчасно, але оплата за отриманий товар відповідачем здійснювалась несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв’язку з чим заборгованість останнього перед позивачем станом на момент подання позову склала 5953,05 грн.

Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 4.1 Договору товар за даним Договором продається з відстроченням платежу строком на 30 календарних днів з моменту поставки товару.

Станом на момент вирішення спору докази погашення відповідачем заборгованості у розмірі 5953,05 грн. відсутні.

З урахуванням викладеного, а також того, що відповідачем визнається наявна заборгованість, суд вважає вимоги про стягнення вказаної суми обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі зазначеного позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 608,52 грн. за період з 12.09.2009 по 12.03.2010, розрахунок якої здійснений відповідачем у відзиві на позовну заяву (а.с. 44).

Перевіривши розрахунок пені, здійснений відповідачем, суд вважає, що вказаний розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум” (99007, м.Севастополь, вул.М.Музики, 58-74; 99029, м.Севастополь, вул.Соловйова, 10, кімн.2, код ЄДРПОУ 31005009, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Строитель” (99053, м.Севастополь, вул.Фіолентовське шосе,1/1, код ЄДРПОУ 23445302, відомості про рахунки в установах банків відсутні) основну заборгованість у розмірі 5953,05 грн., пеню у розмірі 608,52 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 65,62 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                   В.Є. Дмитрієв

Рішення оформлено відповідно до

вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 23.07.2010