Рішення № 11077906, 20.07.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

20 липня 2010 року справа № 5020-11/141 За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю „Добриня і Ко”

(99029, м.Севастополь, пр.Ген.Острякова, 15)

про стягнення 26470,69 грн.

Суддя Дмитрієв В.Є.

За участю представників:

позивача - ОСОБА_2, довіреність № 1876 від 22.06.2010, ФОП ОСОБА_1;

відповідача - не зявився, ТОВ "Добриня і Ко".

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Добриня і Ко” (далі - відповідач) про стягнення 26470,69 грн., з яких: основна заборгованість 19008,00 грн., пеня 975,84 грн., збитки від інфляції 5321,19 грн., 3% річних 1165,66 грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обовязки щодо оплати виконаних позивачем робіт за договором № 34 від 02.04.2008.

Ухвалою суду від 06.07.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-11/141.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову; явку повноважних представників в судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 22).

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Представнику позивача у судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

02.04.2008 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Добриня і Ко” (Замовник) укладений договір № 34 (далі - Договір) (а.с. 13).

Відповідно до розділу 1 Договору виконавець зобовязується виготовити та встановити на обєкті вул.Кірова, вул.Історична на комплексі орк металеву огорожу на підпірних стінах. Замовник зобовязується оплатити виконану роботу у повному обсязі, узгодженому сторонами.

Згідно з пунктом 2.2 Договору строк виконання замови 60 календарних днів з моменту отримання авансу.

Пунктом 2.5 Договору встановлений порядок розрахунків 50% попередня оплата.

Позивачем зобовязання за Договором виконані належним чином, про що свідчать акти здачі-приймання виконаних робіт від 04.07.2008, 21.07.2008 (а.с.14-16).

Проте, за твердженням позивача, зобовязання з оплати наданих послуг відповідачем виконані частково, у звязку з чим станом на момент подання позову у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 19008,00 грн.

Викладене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що договір № 34 від 02.04.2008, укладений між сторонами, по своїй правовій природі фактично є договором підряду.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На виконання вимог зазначеної статті 21.08.2009 позивачем була вручена представнику відповідача претензія від 19.08.2009 (а.с. 19-20).

Таким чином, судом встановлено, що строк оплати за Договором сплинув 29.08.2009.

Докази погашення відповідачем заборгованості у розмірі 19008,00 грн. відсутні.

З урахуванням викладеного, а також того, що відповідачем визнавалась наявна заборгованість у розмірі 19008,00 грн., що підтверджується актом звірення взаєморозрахунків, який підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками, суд вважає вимоги про стягнення вказаної суми обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три відсотку річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1165,66 грн. за період з 21.07.2008 по 21.06.2010 та збитки від інфляції у розмірі 5321,19 грн. за період з серпня 2008 по травень 2010 року.

Перевіривши розрахунок збитків від інфляції, здійснений позивачем, суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок має певні недоліки, у звязку з чим позовні вимоги у цій частині є такими, що підлягають задоволенню частково, за період з вересня 2009 по травень 2010 року у розмірі 1444,61 грн. за наступним розрахунком:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

вересень 2009 травень 2010190081.0761444.6120452.61 1 Середній індекс інфляції за період розраховується за формулою: ІІ ср. = ІІ1 х ІІ2 ...х ІІХ/100, де ІІ1 індекс інфляції за перший місяць заборгованості; ІІ2 індекс інфляції за другий місяць заборгованості; ІІХ індекс інфляції за останній місяць заборгованості

2 Інфляційне збільшення суми боргу розраховується за формулою: С. інфл. = С х ІІср., де С сума боргу; ІІср.- середній індекс інфляції

3 Сума боргу з врахуванням індексу інфляції розраховується за формулою: С заг. = С + С інфл., де С сума боргу; С інфл. - інфляційне збільшення суми боргу.

Розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, на думку суду також має певні недоліки, у звязку з чим позовні вимоги у цій частині є такими, що підлягають задоволенню частково, за період з 29.08.2009 по 21.06.2010 у розмірі 464,00 грн., за наступним розрахунком:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

1900829.08.2009 - 21.06.20102973 %464.00 Розрахунок 3 % річних здійснений за формулою: Сума санкції = С х 3 х Д : 365 : 100, де:

С - сума заборгованості,

Д - кількість днів прострочення.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України (далі Кодексу) штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною першою статті 546 Кодексу передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 547 Кодексу правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина перша статті 548 Кодексу).

Відповідно до частини другої статті 551 Кодексу якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Оскільки договір № 34 від 02.04.2008, укладений між сторонами спору, не містить положення відносно відповідальності сторін у вигляді неустойки (пені, штрафу) за порушення ними правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання, а також договором не встановлений розмір неустойки і іншої угоди з цього приводу сторонами не укладалося, вимога позивача відносно стягнення суми пені у розмірі 975,84 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 75, 8285 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Добриня і Ко” (99029, м.Севастополь, пр.Ген.Острякова, 15, код ЄДРПОУ 16328694, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про рахунки в установах банків відсутні) основну заборгованість у розмірі 19008,00 грн., 3% річних у розмірі 464,00 грн., збитки від інфляції у розмірі 1444,61 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 209,16 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 186,48 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Суддя В.Є. Дмитрієв

Рішення оформлено відповідно до

вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України

та підписано 22.07.2010.