Рішення № 11077898, 08.07.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

08 липня 2010 року справа № 5020-9/088 За позовом Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” (01030, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 18) в особі Севастопольської філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” (99011, м. Севастополь, вул. Ген. Петрова, буд. 15)

до Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської (99040 м. Севастополь, вул. Хрустальова, 60)

про стягнення 3627,98 грн.,

суддя Рибіна С. А.

За участю представників:

позивача –Михайлюк Юлія Володимирівна, довіреність № 303 від 23.09.2009;

відповідача - не з’явився.

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком” (далі –ВАТ „Укртелеком”) в особі Севастопольської філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської (далі –Севастопольська КЕЧ морська) про стягнення заборгованості у розмірі 3627,98 грн., з яких: 3557,27 грн. –основна заборгованість, 19,29 грн. –3% річних, 51,42 грн. –інфляційне відшкодування.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов’язки щодо оплати за надані послуги електрозв’язку відповідно до умов договору №6795 від 01.02.2006, доводи та обґрунтування викладені у позові (а.с.2-3).

Ухвалою суду від 28.05.2010 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-9/088.

До початку судового засідання від відповідача надійшов відзив на позов, в якому позовні вимоги визнає в частині основного боргу в розмірі 2645,81 грн. та просить розглянути справу без участі його представника (а.с.60).

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2006 між ВАТ “Укртелеком” (Підприємство зв’язку) та Севастопольська КЕЧ морська (Споживач) був укладений договір №6795 про надання послуг електрозв’язку (далі –Договір) (а.с.9-15).

Відповідно до пункту 7.1 Договору цей договір набрав чинності з дня його підписання та діє п’ять років.

Згідно пункту 7.2 Договору якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодна зі сторін не повідомила про його припинення, то Договір вважається дійсним на той же термін.

Згідно розділу 1 цього Договору Підприємство зв’язку зобов’язується надавати послуги електрозв’язку, перераховані у додатку 1, 4 безоплатні послуги, перераховані у додатку 2.

У свою чергу споживач зобов’язаний своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону (пункти 3.2.8 та 4.3 Договору).

Відповідно до розділу 4 “Оплата та порядок розрахунків” послуги, які надаються підприємством зв’язку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством. Споживач сплачує послуги електрозв’язку за спільно погодженою системою оплати – кредитною по наданню рахунків.

Розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв’язку за кожний попередній місяць повинні здійснюватися споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим (пункт 4.5 Договору).

Зобов’язання з надання послуг зв’язку позивач виконував у повному обсязі, рахунки по оплаті за послуги виставлялись позивачем своєчасно, але оплата за надані послуги у період з листопада 2009 року по квітень 2010 року відповідачем не здійснювалась, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача із позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором №6795 від 01.02.2006 про надання послуг електрозв’язку та нарахування штрафних санкцій.

          Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 33 Закону України "Про телекомунікації" (надалі –Закон) споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Обов’язок щодо своєчасної оплати отриманих телекомунікаційних послуг покладений на Споживача цих послуг і пунктом 32 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 № 720.

Докази погашення відповідачем суми заборгованості за договором №6795 від 01.02.2006 в період з листопада 2009 року по квітень 2010 року на день прийняття рішення не надані.

Крім того, відповідач частково визнав позовні вимоги, а саме наявність боргу в розмірі 2645,81 грн., що відповідає заборгованості за листопад 2009 року –лютий 2010 року. Заперечення щодо боргу за березень-квітень 2010 року відповідачем не надані.

Враховуючи викладене заявлена позивачем сума основної заборгованості у розмірі 3557,27 грн. підлягає стягненню в повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання грошового зобов’язання суму 3 % річних у розмірі 19,29 грн. та інфляційне відшкодування у розмірі 51,42 грн.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 Кодексу).

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом №3.2-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов’язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Розрахунок позивача на суму простроченої заборгованості 3 % річних у сумі 19,29 грн. та інфляційного відшкодування у розмірі 51,42 грн. перевірений судом та вимоги в цієї частині визнані такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, суд визнає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню повністю, в розмірі 3627,98 грн., з яких: 3557,27 грн. –основна заборгованість, 19,29 грн. –3% річних, 51,42 грн. –інфляційне відшкодування.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 49, 82–85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської (99040 м. Севастополь, вул. Хрустальова, 60, ідентифікаційний код 22992545, відомості про рахунки відсутні) на користь Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Севастопольської філії (99011, м. Севастополь, вул. Ген. Петрова, 15, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01190103, р/р 2600613647 в КРД “Райффайзен банк Аваль”, МФО 324021) 3965,98 грн., з яких: 3557,27 грн. –основна заборгованість, 19,29 грн. –3% річних, 51,42 грн. –інфляційне відшкодування, 102,00 грн. - витрати по сплаті державного мита та 236,00 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя           підпис                     С.А. Рибіна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 13.07.2010