Рішення № 11077893, 06.07.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

06 липня 2010 року справа № 5020-11/078 За позовом:           Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім

          „Меркурій”

          (99055, м.Севастополь, пр.Ген.Острякова, буд.141/В, кв.40)

до:           Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна

          фірма „Гевс ЛТД”

          (99011, м.Севастополь, вул.Леніна, буд.18)

про           стягнення заборгованості у розмірі 2353,98 грн.

Суддя Дмитрієв В.Є.

За участю представників:

позивача –не з’явився, ТОВ „Торгівельний дім „Меркурій”;

відповідача - не з’явився, ТОВ „Виробничо-комерційна фірма „Гевс ЛТД”.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Меркурій” звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Гевс ЛТД” про стягнення 2353,98 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані зобов’язання з оплати отриманого за накладними товару.

Ухвалою суду від 08.04.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-11/078.

Представник позивача у судовому засіданні 03.06.2010 підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив у задоволенні позовних вимог відмовити з посиланням на те, що за даними бухгалтерського обліку відповідача заборгованості останнього перед позивачем не існує.

Крім того, відповідач звертає увагу на відсутність договору на поставку товару та оформлення накладних на отримання товару неналежним чином.

У судовому засіданні оголошувалась перерва для надання нових доказів по справі.

Представникам сторін у судовому засіданні роз'яснені їхні процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

У період з 12.08.2009 по 19.08.2009 позивач за усною угодою на підставі видаткових накладних № ТД-0001416 від 12.08.2009, № ТД-0001537 від 19.08.2009 та № ТД-0001539 від 19.08.2009 (а.с. 7-8) поставив відповідачу товар –соки та напої - на загальну суму 2690,42 грн.

Вказана продукція отримана за вищевказаними накладними повноважними представниками відповідача, про що свідчать відповідні підписи вказаних осіб та відбитки штампів відповідача.

За поставлену продукцію відповідач розрахувався частково на суму 336,44 грн. Проте, зобов`язання з оплати поставленого товару в повному обсязі відповідачем не виконані, у зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 2353,98 грн.

Викладене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно вимог статей 202, 204 цього Кодексу правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 205 Кодексу правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Отже, фактично між позивачем та відповідачем укладений договір купівлі-продажу в усній формі.

Згідно положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На виконання вказаних вимог Цивільного кодексу України 25.05.2009 за вих. №20 позивачем на адресу відповідача надіслано претензію з вимогою повністю погасити заборгованість з оплати вартості поставленого товару (а.с.27), що підтверджується квитанцією від 25.05.2010 (а.с. 28).

Таким чином, строк остаточного розрахунку за вказаними зобов’язаннями сплинув 02.06.2010.

Проте, на момент вирішення спору докази погашення відповідачем заборгованості у розмірі 2353,98 грн. відсутні.

З урахуванням викладеного суд вважає вимоги про стягнення вказаної суми обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на недостовірність накладних № ТД-0001416 від 12.08.2009, № ТД-0001537 від 19.08.2009 та № ТД-0001539 від 19.08.2009, та на те, що ці документи оформлені неналежним чином, суд не приймає до уваги, з урахуванням наступного.

Відповідно до пункту 3.4.1 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999 № 17, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.04.1999 за № 264/3557, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням того, що на витратних накладних № ТД-0001416 від 12.08.2009, № ТД-0001537 від 19.08.2009 та № ТД-0001539 від 19.08.2009 є відбитки печаток позивача, та штампів відповідача, вказані накладні приймаються судом як належні та допустимі докази отримання відповідачем товару на загальну суму 2690,42 грн.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України також покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82–85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Гевс ЛТД”          (99011, м.Севастополь, вул.Леніна, буд.18, код ЄДРПОУ 20742212, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Меркурій” (99055, м.Севастополь, пр.Ген.Острякова, буд.141/В, кв.40, код ЄДРПОУ 36127359, відомості про рахунки в установах банків відсутні) основну заборгованість у розмірі 2353,98 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 102,00 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                   В.Є. Дмитрієв

Рішення оформлено відповідно до

вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 09.07.2010