Рішення № 11077811, 26.08.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

26.08.10                                                                                           Справа№ 11/128 (2010)

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Палюх Г.І., розглянувши матеріали справи           

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Віта», м.Львів.

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Львів». м.Львів

Про стягнення заборгованості в сумі 22 504,73грн.

Представники:

Від позивача –Бойкович Т.В.- представник (доручення б/н від 29.06.2010року).

Від відповідача - не з’явився;

Сторонам, які беруть участь у справі, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Віта»про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Львів»22 504,73грн. боргу, з яких: 20 427,55грн. сума основного боргу та 2 077,18грн. нарахованої пені.

Ухвалою господарського суду від 19.07.2010року суддею Салом І.А. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 10.08.2010року. У зв»язку із неявкою представника відповідача розгляд справи було відкладено на 26.08.2010року.

Згідно розпорядження в.о.голови суду від 25.08.2010року справу передано до розгляду судді Сухович Ю.О.

Позивач в судове засідання з»явився, позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач в засідання суду не з»явився. На адресу суду повернулись конверти в яких було надіслано ухвали про відкладення розгляду справи з довідкою поштового відділення зв»язку про те, що за зазначеною адресою організації немає. Конверти надсилались на юридичну та фактичну адреси відповідача вказані позивачем у позовній заяві, а саме: 82400, Львівська область, м.Стрий, вул.Шевченка, 88Б та 79040, м.Львів, вул.Городоцька, 355-4.

Відповідно до статті 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності сторони, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Від здійснення технічного запису судового процесу представник позивача відмовився.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне:

02.01.2008року між сторонами було укладено договір поставки товару № 4 відповідно до якого постачальник (позивач по справі) зобов’язався поставити, передати у власність покупця товар, а покупець, в свою чергу, (відповідач по справі) прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах даного договору.

В редакції від 02.01.2009року строк дії договору поставки № 4 визначено до 31.12.2009року.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті поставки за участю представників сторін, поставка оформляється накладними, підписання яких покупцем підтверджує факт отримання товару останнім.

Згідно п.2.8 договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 60 календарних днів з моменту отримання товару покупцем за умови своєчасного надання постачальником всіх передбачених даним договором та чинним законодавством України документів на товар, що постачається.

Станом на 01.012009року сальдо за договором поставки товару на користь позивача становило 16 767,89грн., про що сторони склали акт звірки розрахунків за період з 01.01.2009року по 30.11.2009року.

На виконання умов договору позивачем за період з 02.01.2009року по 31.12.2009року поставлено відповідачу товар на загальну суму 49 376,06грн.

Відповідачем за період з 02.01.2009року по 31.12.2009року сплачено 38 750,83грн. та здійснено повернення товару на суму 6 965,55грн. згідно накладної № 1403 від 10.09.2009року на суму 972,04грн. та накладної № 1371 від 02.11.2009року на суму 5 993,53грн.

Остання партія товару була поставлена відповідачу згідно видаткової накладної № 671 від 22.10.2009року.

Оскільки, за поставлений товар відповідач повної оплати не здійснив, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованої суми, що на момент подання позову складає 20 427,55грн., про що сторони склали акт звірки розрахунків за період з 01.11.2009року по 31.12.2009року.

Крім суми основної заборгованості позивачем нараховано 2 077,18грн. пені на підставі п.4.1 договору.

Таким чином, загальна сума позову складає 22 504,73грн.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають до задоволення повністю, з огляду на наступне:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Абзац 1 ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

У відповідності та в межах норм цивільного та господарського законодавства України, відповідачу згідно із умовами договору надавалася відстрочка щодо оплати вартості отриманої продукції.

Відповідно п.2.8 договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 60 календарних днів з моменту отримання товару покупцем за умови своєчасного надання постачальником всіх передбачених даним договором та чинним законодавством України документів на товар, що постачається.

Проте, відповідач на власний розсуд та ризик до настання вказаної дати, оплати товару в повному обсязі не здійснив.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється у відповідній видатковій накладній, яка є невід’ємною частиною договору.

Згідно ч.1 ст.202 ГК України, ст.599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідач свої обов'язки не виконав, чим порушив свої обов'язки за договором.

Відтак позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 20427,55 грн. є підставними до задоволення.

Крім суми основного боргу, позивачем правомірно нараховано 2 077,18грн. пені.

У відповідності до вимог ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов"язання. В даному випадку зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості товару не виконано, внаслідок чого боржник зобов'язаний сплатити штрафні господарські санкції, якими згідно господарського суду України є неустойка, штраф, пеня.

Підставою нарахування пені є п.4.1 договору відповідно до якого, за несвоєчасну оплату товару покупець на вимогу постачальника сплачує в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування.

Таким чином, підписавши договір без будь-яких зауважень, відповідач погодився з його умовами, у тому числі і застосуванням штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно із ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошових зобов’язань не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням.

Отже до стягнення правомірно підлягає пеня в сумі 2 077,18грн.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати слід покласти на відповідача повністю, згідно вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.6,526,610,624,627-629,632,692,712 ЦК України, ст.ст.174, 193, 216, 229 ГК України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-84, 116 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Львів», юр.адреса: 82400, Львівська область, м.Стрий вул. Шевченка, 88Б, м.Львів, факт. адреса: 79040, м.Львів вул.Городоцька, 355-4 (код ЄДРПОУ 35130711) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Віта», 79044, м.Львів, вул. Кульпарківська, 121/89, (код ЄДРПОУ 34814094) 20 427,55грн. основного боргу, 2 077,18грн. пені 225,05грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя