Рішення № 11077716, 02.09.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

02.09.10                                                                                           Справа№ 22/107

за позовом Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний інвестиційний банк”, м.Київ в особі філії Відділення ПАТ „Промінвестбанк” в м.Львів, м.Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофуд”, с.Розвадів, Миколаївського району Львівської області

про звернення стягнення на заставлене майно на суму 886518,29 грн.

Суддя М.Желік

Представники

від позивача: Бачинський А.В.(довіреність б/н від 09.06.10р.)

від відповідача: не з’явився

Суть спору:

Розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства ”Акціонерний комерційний інвестиційний банк”, м.Київ в особі філії Відділення ПАТ” Промінвестбанк” в м.Львів, м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофуд”, с.Розвадів, Миколаївського району Львівської області про звернення стягнення на заставлене майно на суму 886518,29 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 07.06.2010р. призначив розгляд справи на 29.06.2010 р. В порядку ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 13.07.10р., 27.07.2010р., 02.09.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, своїм процесуальним правом, що передбачене ст.22 ГПК України не скористався, про причини неявки суду не повідомив, незважаючи на те, що про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, проте повторно подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з необхідністю витребуванням та поданням нових доказів, ознайомлення з матеріалами справи, надання відзиві на позовну заяву, а також, що справа була передана у порядку адвокатського переведення новому представникові 01.09.2010р. Розглянувши клопотання відповідача, суд дійшов висновку про безпідставність задоволення цього клопотання враховуючи те що ухвалами суду від 29.06.10р., 13.07.2010р., за клопотаннями відповідача, розгляд справи відкладався; у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та, наданням додаткових доказів; відповідачу надавався час для врегулювання спору в добровільному порядку,; участь представників сторін обов’язковою не визнавалась, докази не витребовувались, нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, тому суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача. Відповідач подав відзив на позовну заяву (б/н від 26.07.2010р.), зазначивши, що позовні вимоги заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті.

Представнику позивача роз’яснено його права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

21 березня 2008р. між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №241/05-К (з подальшими внесеними змінами від 23.07.2009р.), відповідно до умов якого позивач зобов’язується надати відповідачу (позичальнику) кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 700 000,00 грн. на умовах, встановлених цим договором, під 16% річних за користування кредитними коштами, а відповідач (позичальник) зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти встановлені договором у відповідності до графіку погашення, встановленого п.2.1 кредитного договору №241/05-К від 21.03.08р. з остаточним поверненням кредиту –21 березня 2011р. із щомісячним зменшенням ліміту кредитної лінії.

Відповідно до п.2.3 кредитного договору кредит видавався на придбання сільськогосподарської техніки, обладнання та сільськогосподарського інвентарю.

Кредит надається банком позичальнику шляхом оплати в межах сум та відповідно до термінів визначених п.2.1 цього договору розрахункових документів (платіжних доручень) відповідача (позичальника) безпосередньо з позичкового рахунку на рахунки контрагентів відповідача (позичальника) відповідно до цільового призначення кредиту (п.3.1 договору).

На виконання умов вищевказаного договору, позивач відповідно до розпоряджень надав відповідачу грошові кошти в сумі 700 000,00 грн.

Відповідно до п.3.2 договору про внесення змін №182/05-К-2 від 09.06.2008р. до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 241/05-К від 21.03.2008р., проценти за користування кредитом сплачуються відповідачем (позичальником) виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 16,7% річних.

Відповідно до п.3.4 договору про внесення змін №182/05-К-2 від 09.06.2008р. до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 241/05-К від 21.03.2008р. встановлено що у випадку порушення відповідачем строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту, відповідач сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки 22% річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно п.3.2 цього договору.

У зв’язку з неповернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у строк, встановлений кредитним договором, позивач 08.09.2009 р. направив на адресу відповідача претензією №09-522 з вимогою сплатити заборгованість по кредиту та проценти в сумі 772498,56 грн., яка останнім залишена без відповіді та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо повернення суми кредиту по кредитному договору № 241/05-К від 21.03.2008р. виконав частково і станом на 01.06.2010р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 886 518,29 грн.

У забезпечення виконання відповідачем зобов’язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем укладено договір застави сільськогосподарської техніки №242/05-3 від 21.03.2008р.( з подальшими внесеними змінами від 09.06.2008р. № 242/05-3) на підставі якого останній передав у заставу сільськогосподарську техніку: сівалку з культиватором та прикаточним валом HRRTAU-II; жатку до комбайна; комбайн New Idea; оборотний плуг Lemken, яке знаходиться за адресою: Тернопільська область, Бережанський район, м.Бережани, вул.Лепких, 42а на загальну суму 880 000,00 грн.

Пунктом 1.1 договору застави сільськогосподарської техніки №242/05-3 від 21.03.2008р сторони обумовили, що заставою забезпечуються вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 241/05-К від 21.03.2008р.(а також усіх договорів про внесення змін до нього), укладеного між заставодержателем та заставодавцем, за умовами якого останній зобов’язаний повернути заставодержателю до 21.03.2011р. кредит у розмірі 700 000,00 грн., проценти за користування ним у розмірі 16% річних (комісійну винагороду за управління кредитом у розмірі 0,075% від ліміту кредитної лінії), у тому числі проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі 25% річних, сплатити неустойку (пеню, штрафи), а також відшкодувати заставодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання заставодавцем умов кредитного договору, у розмірі і випадках, передбачених кредитним договором.

Визначаючи предмет договору застави сільськогосподарської техніки №242/05-3 від 21.03.2008р сторони в пункті 1.2 договору зазначили, що заставою є сільськогосподарська техніка, перелік якої викладений у додатку № 1 до цього договору, який є його невід’ємною частиною.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про заставу” застава - це спосіб забезпечення зобов'язань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо (стаття 3 Закону України “Про заставу”).

Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 589 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 590 ЦК України).

Статтею 19 Закону України “Про заставу” встановлено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно абз.1 ст.20 Закону України “Про заставу”, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса якщо інше не передбачене законом або договором застави (абз.6 ст.20 Закону України “Про заставу”).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи наведене, суд, прийшов до висновку, що позов обґрунтований поданими доказами і підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 22. 43, 49. 75, 82. 84. 85,115-1 17 ГПК України, суд –

В І Р ІШ И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофуд” (81617 Львівська область, Миколаївський район, с.Розвадів, вул.Сагайдачного,72, ЄДРПОУ 30061167, р/р 26006301414727 у філії „Віділення ПАТ „Промінвестбанк” в м.Львів, МФО 325633) на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний інвестиційний банк”, м.Київ в особі філії Відділення ПАТ „Промінвестбанк” в м.Львів (79007 м.Львів, вул.Ак.Гнатюка,2, ЄДРПОУ 09325637, р/р 29092301414727 у філії „Відділення ПАТ „Промінвестбанк” в м.Львів, МФО 325633) заборгованість по кредитному договору про відкриття кредитної лінії № 241/05-К від 21.03,2008р. на суму 886518,29 грн. в тому числі 550000,00 грн. –строкової заборгованості за кредитом; 150000,00 грн. –простроченої заборгованості за кредитом; 157870,13 грн. –прострочених процентів за користування кредитом; 8400,00 грн. –простроченої комісії за управління кредитною лінією; 6690,41 грн. –пені за несвоєчасну сплату кредиту; 667,86 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією шляхом звернення стягнення на заставлене майно, яке належить ТзОВ „Агрофуд”, а саме: сівалку з культиватором та прикаточним валом HRRTAU-II; жатку до комбайна; комбайн New Idea; оборотний плуг Lemken, яке знаходиться за адресою: Тернопільська область, Бережанський район, м.Бережани, вул.Лепких, 42а, згідно договору застави сільськогосподарської техніки від 21.03.2008р. за реєстраційним № 242/05-3.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофуд” (81617 Львівська область, миколаївський район, с.Розвадів, вул.Сагайдачного,72, ЄДРПОУ 30061167, р/р 26006301414727 у філії Віділення ПАТ „Промінвестбанк” в м.Львів, МФО 325633) на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний інвестиційний банк”, м.Київ в особі філії Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Львів (79007 м.Львів, вул.Ак.Гнатюка,2, ЄДРПОУ 09325637, р/р 29092301414727 у філії Відділення ПАТ „Промінвестбанк” в м.Львів, МФО 325633) 8865,18 державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя