Рішення № 11077305, 30.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 44/255-46/25030.08.10

За позовомМіністерства внутрішніх справ України

До Акціонерного товариства “Українська автомобільна корпорація”

Третя особаяка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Центральна база ресурсного забезпечення МВС України

ПроСтягнення 61071,78 грн

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаГрінцов М.М. представник за довіреністю

Від відповідача Мацькевич Ю.В. представник за довіреністю

Від третьої особиПерчук І.В. представник за довіреністю

30.08.2010 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство внутрішніх справ України звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства “Українська автомобільна корпорація” 61071,78 грн. пені за прострочення виконання зобовязання з поставки товарів (автомобілів) за договором від 30.07.2008 р. № 352.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.09.2009 р. у справі № 44/255 було задоволено позовні вимоги Міністерства внутрішніх справ України про стягнення з Акціонерного товариства “Українська автомобільна корпорація” 61071,78 грн. пені за прострочення виконання зобовязання з поставки товарів (автомобілів) за договором від 30.07.2008 р. № 352.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2010 р. вищевказане рішення було скасовано, у позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2010 р. рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2009 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2010 р. у справі № 44/255 скасовано та передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

За резолюцією голови Господарського суду міста Києва Саранюка В.І. справу № 44/255 передано на новий розгляд судді Омельченку Л.В.

Ухвалою від 04.06.2010 р. справу № 44/255 прийнято до свого провадження суддею Омельченком Л.В., присвоєно № 44/255-46/250 та призначено до розгляду на 25.06.2010 р.

У судове засідання, призначене на 25.06.2010 р., зявилися представники сторін.

Представник відповідача надав заперечення проти позову, представник позивача заявив усне клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи Центральної бази ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України (установи, яка отримувала товар за договором від відповідача).

Представник відповідача заперечував проти задоволення вказаного клопотання.

Розглянувши клопотання представника позивача, вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає за доцільне його задовольнити та залучити до участі у справі Центральну базу ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, оскільки наслідки вирішення спору у справі можуть вплинути на її права та обовязки.

Ухвалою від 25.06.2010 р. судом залучено до участі у справі в якості третьої особи Центральну базу ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України.

25.06.2010 р. розгляд справи відкладався.

У судове засідання, призначене на 30.08.2010 р., зявилися представники сторін.

В судовому засіданні 30.08.2010 р. оголошувалась перерва до 17 год. 40 хв.

Під час розгляду спору по суті представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог на порушення відповідачем умов договору щодо строків поставки товарів (автомобілів).

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що автомобілі були поставлені позивачу у терміни, передбачені договором.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.07.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 352 на закупівлю спецавтомобілів “Нива - Шевроле” (далі договір), за умовами якого відповідач зобовязався поставити в обумовлені договором строки позивачеві спецавтомобілі “Нива - Шевроле” для потреб підрозділів позивача (далі товар) в комплектності, визначеній у Специфікації (Додаток № 1), а позивач зобовязався прийняти товар та сплатити його вартість у порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 2.1. договору загальна вартість товару становить 18676000,00грн. з ПДВ.

26.08.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1/401 до договору, якою було зменшено загальну вартість товару до 18576000,00грн. з ПДВ, встановлено кількість товару у розмірі 172 штук та ціну за одиницю товару у розмірі 108000,00 грн.

Відповідно до п. 2.3. договору місцем поставки товару сторони визначили Центральну базу ресурсного забезпечення позивача (м. Київ, вул. Святошинська, 27).

Згідно з п. 3.1. договору відповідач зобовязався здійснити поставку товару протягом 30 календарних днів з дати одержання ним відповідної заявки від позивача.

Положеннями пункту 3.2. договору сторони визначили, що датою поставки товару вважається дата отримання товару позивачем за адресою Центральної бази ресурсного забезпечення позивача: м. Київ, вул. Святошинська,27 та підписання уповноваженими представниками сторін Акту приймання матеріальних цінностей Центральної бази ресурсного забезпечення позивача.

Відповідно до п. 4.2. договору сторони зобовязалися складати Акти приймання матеріальних цінностей Центральної бази ресурсного забезпечення позивача за кількістю та якістю під час передачі товару позивачеві.

Відповідно до п. 2.6. договору оплата товару здійснюється позивачем протягом 30 календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін Акту приймання матеріальних цінностей Центральної бази ресурсного забезпечення позивача.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання договору позивач направив відповідачу заявки № 25/3-3097 від 26.08.2008 р., № 25/3-3877 від 06.10.2008 р., № 25/3-4184 від 03.11.2008 р. на поставку 172 автомобілів.

Відповідач здійснив поставку автомобілів за заявками № 25/3-3097 від 26.08.2008 р., № 25/3-3877 від 06.10.2008 р., що підтверджується видатковими накладними та актами приймання матеріальних цінностей (в матеріалах справи).

Як вбачається з матеріалів справи, заявку № 25/3-4184 від 03.11.2008 р. на поставку 88 автомобілів відповідачем було отримано 13.11.2008 р., що підтверджується листом відповідача № 707 від 05.12.2008 р., а відтак, в порядку умов договору відповідач зобовязаний був у строк до 13.12.2008 р. поставити позивачеві 88 автомобілів.

Станом на 13 грудня 2008 року AT «УАК»поставило на адресу ЦБРЗ МВС України лише 37 спецавтомобілів, що підтверджується видатковими накладними 3/87 від 21.11.2008 (14 автомобілів), 2609/10 від 03.12.2008 (8 автомобілів), 2609/11 від 10.12.2008 року (5 автомобілів), 2609/14 від 12.12.2008 року (10 автомобілів).

Недопоставлена партія автомобілів, що надійшла в рахунок виконання заявки від 03.11.2008 р. № 25/3-4184, була поставлена на ЦБРЗ МВС частинами протягом 15-18 грудня 2008 року, а саме 15 грудня 2008 року відповідач поставив 6 автомобілів (видаткова накладна № 2609/9 від 15.12.2008 р), 18 грудня 2008 року відповідач поставив 45 автомобілів (видаткові накладні № 2609/85 від 18.12.2008 р. (44 авто) та № 2609/12 від 18.12.2008 р. (1 авто).

Таким чином, на момент закінчення терміну поставки товару відповідач порушив строки поставки партії товару, поставивши з порушення строків 51 автомобіль.

Поставка відповідачем автомобілів після 13.12.2008 р. підтверджується оформленими належним чином актами на прийом матеріальних цінностей № 3/91 від 15.12.20008 р., № 3/99 від 18.12.2008 р. та № 3/98 від 18.12.2008 р.

Відповідач зазначає, що поставку автомобілів за заявкою № 25/3-4184 від 03.11.2008 р. розпочато 17.11.2008 р. та завершено 13.12.2008 р.

Поставка відповідачем 13.12.2008 р. за заявкою № 25/3-4184 від 03.11.2008 р. спростовується матеріалами справи, а саме: відповідно до розпорядку роботи ЦБРЗ МВС графік роботи бази встановлено з понеділка по пятницю, а 13.12.2008 р. є суботою; відповідно до витягу з книги реєстрації разових перепусток ЦБРЗ МВС, наданого позивачем до матеріалів справи, 13.12.2008 р. на територію бази поставка автомобілів відповідачем не здійснювалась.

Крім того, відповідач також наголошує, що довіреність на отримання матеріальних цінностей ОСОБА_5 № 433 від 03.12.2008 р. діяла до 13.12.2008 р., тому поставка автомобілів згідно договору не могла відбутись за довіреністю, строк дії якої закінчився 13.12.2008 р.

Відповідно до службової записки старшого лейтенанта міліції Пацери С.В. від 12.12.2008 р. останній звертався до керівництва ЦБРЗ МВС щодо продовження терміну дії довіреності № 433 від 03.12.2008 р. до 31.12.2008 р. у звязку з затримкою поставки автомобілів.

Таким чином, зазначеним вище спростовується твердження відповідача щодо неможливості поставки за довіреністю № 433 від 03.12.2008 р. після 13.12.2008 р.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобовязаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.( п. 1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. (ст. 230 ГК України).

Відповідно до п. 6 ст. 231 штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

В порядку п. 9.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобовязань за договором щодо строків поставки товару та/або строків усунення недоліків відповідач зобовязався сплачувати на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент порушення, від загальної вартості договору за кожен день прострочення виконання зобовязання.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 61071,78 грн. підлягають задоволенню.

Виходячи з приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по справі покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з акціонерного товариства ”Українська автомобільна компанія” (01004, м.Київ, вул. Червоноармійська, 15/2, ідентифікаційний код 03121566) на користь Міністерства внутрішніх справ України (01024, м. Київ, вул. Ак. Богомольця, 10, ідентифікаційний код 0032684) 61 071 (шістдесят одну тисячу сімдесят одну) грн. 78 коп. пені, 610 (шістсот десять) грн. 72 коп. державного мита і 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 06.09.2010 р.