Рішення № 11076462, 03.09.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.09.10р.Справа № 40/18-10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна промислова компанія", м.Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ольвія", м.Дніпропетровськ

про стягнення 22642,14 грн.

Суддя Красота О.І.

Представники:

Від позивача: Лісняк Я.В. (довір. № б/н від 05.01.2010 року)

Від відповідача: Кононов Д.О. (довір. № б/н від 05.01.2010т року)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Південна промислова компанія” (надалі-Позивач) звернулося до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути зТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ольвія" (надалі Відповідач) суму боргу у розмірі 22 642 грн.14 коп. та судові витрати.

Представник Відповідача на адресу суду надав відзив на позов, та пояснив що вказана заборгованість зменшена до 4541 грн. 67 коп. просив суд розстрочити виконання рішення суду на три місяці рівними частинами у сумі 1 513 грн. 89 коп., доказів сплати частини заборгованості суду не надав.

Представник Позивача з вказаною сумою заборгованості не погодився вказував про відсутність документів відповідно до яких проведена сплата заборгованості, заперечував проти надання розстрочки Відповідачу на три місяці рівними частинами у сумі 1 513 грн. 89 коп.

Оригінали документів, оглянуті у судових засіданнях, відповідають копіям, залученим до матеріалів справи.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2008 року між Позивачем (продавець) та Відповідачем (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №268 (далі –Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору в порядку та на умовах визначених даним договором та специфікаціями, продавець зобов’язується передати у власність покупця товар, який визначений в п.1.2 даного договору (далі-товар), а покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його вартість.

Позивач згідно договору №268 від 29.12.08р. здійснив поставку товару про що свідчить видаткові накладні, довіреності, які знаходяться в матеріалах справи на суму 22642 грн. 14 коп.

У відповідності до п.5.1 договору оплата за кожну партію товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в строки, вказані у погодженій сторонами Специфікації.

Після виконання Позивачем обов’язків згідно договору, Відповідач порушив умови договору та не виконав свої зобов’язання в частині оплати товару.

Позивачем на адресу Відповідача надіслана вимога вих.№2017/311 від 03.06.2010р. з вимогою погасити існуючу заборгованість в розмірі 22 642 грн. 14 коп., яка залишена останнім без відповіді.

Представник Відповідача у судовому засіданні пояснив, що вказана заборгованість зменьшена до 4541 грн. 67 коп. просив суд розстрочити виконання рішення суду на три місяці рівними часитинами у сумі 1 513 грн. 89 коп, однак доказів сплати частини заборгованості суду не надав.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст.655 ЦК України За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець)

передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов’язковим до виконання.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Довиконаннягосподарськихдоговорівзастосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

З огляду на викладене, позовні вимоги підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню у сумі –22642 грн. 14 коп. основного боргу та витрат по справі.

Позивачем на підставі ст. 33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві, як на підставу своїх позовних вимог.

У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. При цьому суд повинен ураховувати приписи ст. 121 ГПК України, щодо наявності обставин, що можуть ускладнити виконання рішення або зробити його не можливим.

Виносячи рішення щодо розстрочки виконання рішення господарський суд згідно п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України повинен обґрунтувати вказану розстрочку.

У зв»язку з тим, що Відповідачем не надано належних доказів з сплати заборгованості, суд не находить підстав про задоволення вказаної заяви.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на Відповідача.

Керуючись, ст.ст. 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ольвія", (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Лабораторна, буд.45, код ЄДРПОУ 32448517) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна промислова компанія", (69120, м.Запоріжжя, вул.Мікояна, 22/6, код ЄДРПОУ 31507980) суму 22 642 грн. 14 коп. - заборгованості, 227 грн. 00 коп. - державного мита, 236 грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

СуддяО.І. Красота Рішення підписано

02.09.10р.