Ухвала суду № 110744186, 09.05.2023, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/1995/23

УХВАЛА

09 травня 2023 року Суддя Залізничного районного суду м.Львова Кирилюк А.І., вивчивши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и в :

22.03.23 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною і скасувати постанову інспектора УПП у Львівській області Головчука С.М. серії БАБ №726482 від 11.07.2022 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутності в його діях ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 122 КУпАП. Крім цього, просить вирішити питання розподілу судових витрат.

При цьому, звертаючись із даним позовом до суду, ОСОБА_1 просив суд поновити пропущений строк для звернення до суду із позовом, обґрунтовуючи пропуск строку тим, що він звернувся у встановлений 10-денний строк із скаргою до УПП у Львівській області щодо оскарження постанови, в результаті розгляду, йому було відмовлено у задоволенні такої. Вказує, що дане рішення про відмову у задоволенні скарги від УПП у Львівській області він отримав 09.09.2022 року та звернувся до суду, однак ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 14.11.2022 року в справі №462/6127/22 позовну заяву залишено без руху; ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 13.12.2022 року позовну заяву повернуто та ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 23.02.2023 року в справі №462/580/23 позовну заяву повернуто.

Ухвалами суду від 23.03.2023 року та 10.04.2023 року позов залишено без руху та вказано, в який строк та які саме порушення вимог норм КАС України позивачу слід усунути, а також роз`яснено позивачу, щонаведені позивачем обставини для поновлення строку на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення суд вважає такими, що не обґрунтовують поважність пропуску встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.

03.05.2023 року позивач ОСОБА_1 подав заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучив заяву про поновлення строку. Данна заява аналогічна за замістом попередній від 07.04.23 року.

Вивчивши подану заяву про поновлення строку звернення, суд виходить з такого.

Згідно позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.01.2021 у справі № 757/48987/18-а законодавче обмеження строку оскарження судового рішення десятиденним строком з дня вручення постанови у справі про адміністративне правопорушення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Таким чином, звернення особи до вищестоящого органу зі скаргою на постанову по справі про адміністративне правопорушення не є досудовим вирішенням спору, а є альтернативним способом захисту своїх прав, що підтверджує відсутність підстав для встановлення тримісячного строку для звернення до суду із вказаним позовом.

Статтею 161 КАС України визначено, щоу разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

При цьому, встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного процесу та своєчасного виконання ними передбаченихКодексом адміністративного судочинства Українипевних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 19.05.2010 708/11/13-10 з посиланням на практику Верховного Суду України, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджується належними доказами.

Звертаючись, як уже вказано судом вище, втретє, позивач ОСОБА_1 у заяві про поновлення строку вказав аналогічні за змістом обставини, попереднім двом заявам, відтак, позивач не навів поважних причин об`єктивної неможливості звернення до суду із позовом у встановлений законом строк.

Суд звертає увагу ОСОБА_1 , що згідно ч.5 ст. 242 КАС Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, слід звернути увагу, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких недопустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відтак, суд приходить до переконання, що підстави для поновлення строку на оскарження постанови, наведені стороною позивача - не можуть бути визнані поважними та такий не може бути поновлено.

Крім того, відповідно до ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

В даному випадку заявлення позивачем тричі клопотань про поновлення строку, аналогічного змісту, розгляд таких же клопотань, з приводу того ж позову у справах №462/6127/22 та №462/580/23, суд вважає зловживанням процесуальними правами в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 45 КАС України, як подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин.

Згідно із п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених ч.2 ст. 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2ст. 123 КАС Україниякщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи наведене, зокрема, що підстави пропуску строку звернення до суду не можуть бути визнані судом поважними, суд приходить до переконання, що позовну заяву ОСОБА_1 слід повернути позивачу.

Керуючись ст. 45, 123,169, 286,241-243КАС України,

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення повернути позивачу.

Роз`яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя: (підпис). З оригіналом згідно.

Суддя: