Вирок № 110728604, 02.05.2023, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/3204/23

Провадження № 1-кп/466/641/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2023 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого - судді ОСОБА_1

секретаря с/з ОСОБА_2

справа №466/505/23,1-кп/466/383/23

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львова обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023141380000015 від 04.01.2023 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Львова, українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, неодруженого, військовозобов`язаного, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , згідно ст.89 КК України раніше не судимого,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, -

де сторонами та учасниками провадження виступають з боку:

обвинувачення - прокурор ОСОБА_4

захисту - захисник ОСОБА_5

- обвинувачений ОСОБА_3

за участю прокурора, захисника, обвинуваченого, -

встановив:

у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності ЗСУ та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102,пунктів 1,17,20 частини першої статті 106 Конституції України, Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на території України оголошена та проводиться загальна мобілізація.

ОСОБА_3 , у зв`язку із оголошенням загальної мобілізації та призовом на військову службу у Збройні Сили України по мобілізації, 26 вересня 2022 пройшов військово-лікарську комісію, згідно якої був визнаний придатним до військової служби під час мобілізації на особливий період.

ОСОБА_3 вручено під особистий підпис повістку про явку на 04.10.2022 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що по АДРЕСА_2 для відправки на мобілізацію і подальшого проходження військової служби у Збройних Силах України.

Проте, військовозобов`язаний ОСОБА_3 , будучи придатним до військової служби під час мобілізації, на особливий період, та не маючи права на відстрочку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», діючи умисно з метою ухилення від призову за мобілізацією, без поважних причин, маючи можливість прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що по АДРЕСА_2 , в порушення вимог ст.65 Конституції України, ст. 1, 10, 42 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», 04.10.2022 та в подальшому не прибув в указаний час до місця призову.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України - ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 заперечив свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення та пояснив, що він не ухилявся від призову за мобілізацією, без поважних причин, а пройшовши військово-лікарську комісію готовий був прибути до місця призову, однак в день відправки на мобілізацію проспав і вчасно не прибув до місця призначення. На наступний день і всі інші дні не прибув в РТЦК, оскільки не мав можливості з`явитися у зв`язку з тим, що в нього хворі батьки. На даний час готовий до призову на військову службу.

В судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_6 , який перебуває на військовій службі в Збройних Силах України на посаді заступника військового комісара - начальника мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 показав, що обвинувачений ОСОБА_3 , у зв`язку із оголошенням загальної мобілізації та призовом на військову службу у Збройні Сили України по мобілізації, 26 вересня 2022 пройшов військово-лікарську комісію, згідно якої був визнаний придатним до військової служби під час мобілізації на особливий період. Йому було вручено під особистий підпис повістку про явку на 04.10.2022 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що по АДРЕСА_2 для відправки на мобілізацію і подальшого проходження військової служби у Збройних Силах України. В день відправки, а саме 04.10.2023 року обвинувачений ОСОБА_3 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 та не попередив про обставини, які б перешкодили його прибуттю. В подальшому не з`явся до ІНФОРМАЦІЯ_2 , на телефонні дзвінки не відповідав, хоча повинен був прибути в обов`язковому порядку.

Вказані показання судом визнаються допустимими доказами, оскільки вони були отримані у порядку, встановленому КПК України, зокрема, з дотриманням вимог ст.352 КПК України щодо допиту свідка в судовому засіданні, наданням можливості стороні захисту перехресного допиту свідка.

Більше того, ці показання оцінюються судом як достовірні, оскільки підстав сумніватися у їх правдивості судом не встановлено.

Також, судом враховуються показання самого обвинуваченого, які ним дані у судовому засіданні та не викликають у суду сумніву щодо їх правдивості.

Незважаючи на заперечення вини самим обвинуваченим, його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України підтверджується показаннями свідка в судовому засіданні та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, яким судом надано ретельну оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, зокрема:

-витягом з ЄРДР у кримінальному провадженні від 27.12.2022 року №12022141380001567;

-заявою про вчинення кримінального правопорушення, яка зареєстрована в базу ІТС ІНПП за №23477 від 26.12.2022;

-рапортом слідчого СВ ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_7 від 04.01.2023 про факт вчинення гр. ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України;

-постановою прокурора Галицької окружної прокуратури м.Львова ОСОБА_8 про виділення матеріалів досудового розслідування від 04.01.2023 року.

Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ст.336 КК України і доводиться повністю наступними дослідженими судом в ході судового розгляду доказами, а саме:

-витягом з ЄРДР у кримінальному провадженні від 04.01.2023 року № 12023141380000015;

- оригіналом розписки на відправку від 26.09.2022 року (явка до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 08:00 год. 04.10.2022 року ) гр. ОСОБА_3 ;

-копією паспорта гр.. ОСОБА_3 ;

-довідкою військово-лікарської комісії від 26.09.2022 року №210/6138, в якій зазначено, що сол. ОСОБА_3 «на підставі статті графи ІІ. Розкладу хвороб 402-2008 та графи 2-7. Таблиці вимог «Б» придатний до військової служби за мобілізацією»;

-копією ухвали Шевченківського районного суду м.Львова від 03.03.2023 про надання дозволу на затримання підозрюваного ОСОБА_3 з метою його приводу для розгляду клопотаня про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту;

-протоколом затримання ОСОБА_3 від 28.03.2023 на підставі ухвали слідчого судді про дозвіл на затримання, складеного оперуповноваженим СКП ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області лейтенантом поліції В.Нос.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, іншими письмовими матеріалами справи, що узгоджується з фактами, які мали місце і досліджені судом.

Відповідно до ст.94 КПК України, аналізуючи вищезазначені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх матеріалів кримінального провадження, керуючись законом, приходить до переконання, що зазначені докази є належними, допустимими, достовірними, перебувають між собою у взаємозв`язку, доповнюють один одного, не суперечать між собою, тобто подія кримінального правопорушення мала місце, провина обвинуваченого повністю доведена, противоправні дії ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ст.336 КК України, оскільки він при вищезазначених і досліджених судом обставинах своїми умисними діями вчинив ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

При обранні обвинуваченому ОСОБА_3 виду та міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, його вік та соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчиненого злочину, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Вивченням відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він згідно стю.89 КК України раніше не судимий, з середньою спеціальною освітою, неодружений, має батьків інвалідів ІІІ групи та малолітню сестру, не перебуває на обліку у лікаря - нарколога та психіатра.

Вимогами ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Згідно з ч.6 ст.368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України та практику Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права.

Так, у постанові ВСУ від 01 лютого 2018 року (справа № 634/609/15-к, провадження № 51-658 км17) зазначено, що підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи».

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

За таких обставин, призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд виходить із положень ст.ст.50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, дані про особу винного, його відношення до скоєного злочину, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за ст.336 КК України в межах санкції частини зазначеної статті у виді позбавлення волі.

Разом з цим, враховуючи фактичні обставини справи, беручи до уваги наведені обставини в сукупності, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає, що його виправлення можливе без відбування покарання і вважає за можливе на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов`язків передбачених ч. 1 п. 1, 2, ч.3 п.2 ст.76 КК України.

Речові докази та процесуальні витрати відсутні.

Запобіжний захід у виді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_3 залишити до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст. ст. 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України засудженого ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий термін 2 (два) роки.

На підставі ст.76 КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_3

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий термін рахувати засудженому ОСОБА_3 з часу проголошення вироку.

Речові докази та процесуальні витрати відсутні.

До набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_3 запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.

Вирок виготовлено в одному примірнику в нарадчій кімнаті.

Суддя ОСОБА_1