Рішення № 110724680, 08.05.2023, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/30986/21

Провадження № 2/752/1890/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2023 року м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Гладибороди Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання припиненими зобов`язань (правовідношень) за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії, -

у присутності:

позивача: не з`явився

представника позивача: Присяжнюк А.Ю. - адвокат (ордер серія АІ №1195353 від 30.05.2022р.)

представник відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання припиненими зобов`язань (правовідношень) за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії та просить визнати припиненими зобов`язання (правовідношення) за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №028/25-572 від 26.12.2007р., укладеним між позивачем та відповідачем, а також стягнути судовий збір.

В обгрунтування позову зазначає, що між ним та відповідачем був укладений Договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №028/25-572 від 26.12.2007р., за яким позивачу надано кредит у розмірі 124 600,00 доларів США зі сплатою 13 % річних, з кінцевим терміном погашення кредиту до 25.12.2007р. Крім того, п. 4.4. Кредитного договору сторони визначили, що в разі невиконання позичальником обов`язків, визначених пунктами 3.3.4., 3.3.8, 3.3.10-3.3.12 цього Договору, протягом більше ніж 90 календарних днів, термін користування кредитом вважається таким, що закінчився, сплив та, відповідно, позичальник зобов`язаний погасити кредит та сплатити проценти. Позивач зазначає, що останній платіж за договором кредиту був здійснений ним ще у квітні місці 2009 року і подальших платежів ним не проводилось, а тому ще в 2009 році в банку виникло право на пред`явлення позову до суду. На підставі цього, на думку позивача, виходячи з умов Кредитного договору, правовідношення, зобов`язання по кредитному договору припинилися ще в 2009 році. При цьому, як вказує позивач, оскільки взаємні права та обов`язки у позивача та відповідача припинилися ще в серпні 2009 році (+90 днів з дати останнього платежу), фактично припинилась дія кредитного договору, а

разом з ним взаємні права та обов`язки сторін, що існували протягом дії договору кредиту.

Відповідач надав письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог, за якими просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає з посиланням на ст. 598 Цивільного кодексу України, що за загальним правилом зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Сплив позовної давності як підставу для припинення зобов`язання норми глави 50 «Припинення зобов`язання» Цивільного кодексу України не передбачають. Позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи. У зобов`язальних відносинах суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку. Відповідач вказує про те, що подання позовної заяви є способом ухилення позивача від взятих на себе зобов`язань.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 11.01.2022р. відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 15.03.2022р. закрито підготовче провадження, справу призначеного до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду даної справи повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від представника відповідача до суду не надійшло, суд не повідомлений про поважні причини неявки сторони відповідача.

Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди

розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Згідно положення частини 1, 3 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правам та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, 26.12.2007р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником всіх прав та обов`язків якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк», як кредитором, та ОСОБА_1 , як позичальником, був укладений Договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №028/25-572, за умовами якого кредитор зобов`язується надавати позичальнику грошові кошти в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, на умовах, визначених цим Договором та додатковими угодами.

Згідно з підпунктами 1.1.1. та 1.1.1.1. Договору надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами зі сплатою 13% річних в межах максимального ліміту заборгованості до 124 600,00 доларів США. Видача кредитних коштів проводитиметься до 26.12.2008р.

Підпунктом 1.1.2. Договору визначений графік погашення траншів кредиту, починаючи з січня 2009 року щомісячно до 10 числа згідно з графіком та кінцевим терміном, до якого має бути повністю погашено кредит, а також сплачено проценти за користування кредитом до 25 грудня 2017р.

У відповідності до п. 4.4. Договору у разі невиконання позичальником зобов`язань за п.п. 3.3.4. - 3.3.8. та п.п. 3.3.10 - 3.3.12. цього Договору протягом більше 90 календарних днів термін надання кредиту вважається таким, що закінчився та, відповідно, позичальник зобов`язаних погасити кредит та сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції.

Так, за підпунктами 3.3.4. - 3.3.8. та підпунктами 3.3.10. - 3.3.12. Договору встановлено, що позичальник зобов`язаний суворо дотримуватися положень цього Договору, а також договорів, визначених п. 1.3. цього Договору; використовувати кредит лише на цілі, визначені п. 1.2. цього Договору; сплачувати проценти за користування кредитом у порядку, визначеному п.п. 2.4.1. цього Договору; повернути в повному обсязі кредит згідно з графіком, визначеним п. 1.1.2. цього Договору, достроково повернути кредит, нараховані проценти за користування кредитом та можливі штрафні санкції у випадках п.п. 3.2.3., 4.4., 5.4. цього Договору, протягом дії цього Договору не здійснювати будь-яких дій щодо зниження вартості засобів забезпечення виконання, протягом дії цього Договору не здійснювати будь-яких дій щодо зниження вартості засобів забезпечення виконання зобов`язання, визначених п. 1.3. цього Договору, а також надавати кредиторові можливість перевірки їх дійсності та грошової оцінки, протягом 10 робочих днів повідомляти кредитора про зміна адреси, місця роботи, номерів телефонів, прізвища та імені, а також про факти розлучення, одруження, народження дітей, з наданням відповідних документів, що їх підтверджують, а також надавати кредитору довідку

про розмір отриманої заробітної плати та/або отриманих доходів раз на рік не пізніше 26 числа останнього місяці кожного року користування кредитом; з`явитися до кредитора у строк, визначений в п. 2.7.3. цього Договору для підписання відповідної додаткової угоди, в який визначений розмір процентної ставки за користування кредитом на наступний рік.

Позивач зазначає, що останній платіж за Договором ним був сплачений ще у квітні 2009р., а тому, на його думку, враховуючи положення п. 4.4. Договору, фактично припинилась дія Договору, а разом з нею взаємні права та обов`язки сторін, що існували протягом дії Договору, і, відповідно, мають бути визнані зобов`язання по Договору припиненими. У відповідача, при цьому, як вказує позивач, ще в 2009 році виникло право на пред`явлення позову до суду. Окрім того, позивач звертає увагу суду, що згідно Договору, кінцевий термін до якого має бути погашений кредит, є 25.12.2017р.

Відповідач вказує на безпідставність доводів позивача та на те, що названих позивачем підстав припинення зобов`язань цивільне законодавство не містить, сплив позовної давності як підставу для припинення зобов`язання норми глави 50 «Припинення зобов`язання» Цивільний кодекс України не передбачають.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Питання припинення зобов`язання унормоване главою 50 Цивільного кодексу України.

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 Цивільного кодексу України).

У зобов`язальних відносинах суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо.

За змістом статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у меж якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правилами статті 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Згідно з приписами статті 267 Цивільного кодексу України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку захистити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

Однак за змістом статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.

Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов`язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша статті 267 Цивільного кодексу України), установлюючи для особи, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.

Нормами Цивільного кодексу України не передбачено, що сплив позовної давності є окремою підставою для припинення зобов`язання.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2020 року у справі № 761/44698/16-ц, від 06.05.2020р. у справі №539/3306/17.

Щодо пункту 4.4. Договору про надання невідновлювальної кредитної лінії від 26.12.2007р., то слід зазначити, що вказаним пунктом сторони узгодили, що в разі невиконання позивачем, як позичальником, зобов`язань, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився і при цьому позивач зобов`язаний погасити кредит та сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції. Це означає не припинення зобов`язань за цим Договором, і, зокрема, зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, сплати відсотків та інших передбачених Договором платежів, а те, що в даному випадку змінюється кінцевий термін повернення кредиту - він вважається таким, що закінчився після 90 днів невиконання визначених Договором зобов`язань.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, в суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження вимог, з огляду на що слід відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 247, 258, 259, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання припиненими зобов`язань (правовідношень) за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії залишити без задоволення.

2 Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано,

набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Акціонерне товариство «Сенс Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, код ЄДРПОУ 23494714).

Повний текст рішення суду складений та підписаний 09.05.2023р.

Суддя І.О. Ольшевська