Рішення № 110717425, 09.05.2023, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/556/23

Провадження №2/226/136/2023

РІШЕННЯ

іменем України

08.05.2023 місто Мирноград

Димитровський міській суд Донецької області у складі:

головуючого судді Салькової В.С.,

за участю секретаря судового засідання Козлової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мирнограді Донецької області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції і вимоги позивача

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В обґрунтування вимог зазначив, що з 07.10.2019 по 22.02.2023 він перебував із відповідачем у трудових правовідносинах, працюючи гірничим виїмкових машин підземним з повним робочим днем у шахті у ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська», був звільнений 22.02.2023 за п.2 ст.40 КЗпП України у зв`язку із невідповідністю займаній посаді за станом здоров`я. Дотепер відповідач не виплатив йому заборгованість із заробітної плати в розмірі 125684,11 грн (після утримання обов`язкових платежів і зборів). У день звільнення він не працював, тому 16.03.2023 звернувся до підприємства із заявою про проведення остаточного розрахунку, однак цього досі не відбулося. Просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість із заробітної плати в сумі 125684,11 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.03.2023 і по день ухвалення судом рішення.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи

До суду позивач та його представник адвокат Малькевич Н.В. не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Надали суду заяви про розгляд справи без їхньої участі.

Представник відповідача Державного підприємства «Селидіввугілля» також до суду не прибув, відповідач повідомлений про час та місце розгляду справи у порядку, передбаченому ЦПК України.

У наданому відповідачем відзиві зазначено, що позовні вимоги підприємством не визнаються. Позивач дійсно був звільнений 22.02.2023 за станом здоров`я. Перед ним у підприємства наявна заборгованість із заробітної плати у розмірі 125684,11 грн, причиною невиплати якої є важке фінансове становище підприємства, а після 24.02.2023 військова агресія РФ проти України. Шахта, де працював позивач, знаходиться на території, де проводяться активні бойові дії, працівники були вимушені евакуюватися, зменшився обсяг видобутку вугілля, наявні часті перебої електропостачання, коли робота повністю припиняється. Кошти на виконання зобов?язань у відповідача відсутні. 28.02.2022 Торгово-промислова палата України листом №2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія РФ проти України, що стало підставою введення воєнного стану. Роботодавець звільняється від відповідальності за затримку розрахунку зі співробітниками, лише якщо доведе, що така затримка викликана бойовими діями або іншими обставинами непереборної сили. Керівництвом шахти здійснюються всі можливі заходи з вирішення питання сплати працівникам заборгованості із заробітної плати. У день звільнення позивач не працював, заява про проведення з ним остаточного розрахунку від 16.03.2023, на яку він посилається, до відповідача не надходила, а була додана до адвокатського запиту, і її не можна розцінювати як особисте звернення або вимогу ОСОБА_1 , тому вона не розглядалася і не бралася до уваги підприємством. Отже, вимога про стягнення середнього заробітку, на думку відповідача, не підлягає задоволенню. Просить відмовити у задоволенні позову, врахувати принцип пропорційності та співмірності між заявленими вимогам і фактичною сумою боргу.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

11.04.2023 ухвалою суду відкрите спрощене позовне провадження у справі, відповідачу запропоновано подати судові відзив на позовну заяву. Призначено розгляд справи на 08.05.2023.

28.04.2023 судом отримано відзив Державного підприємства «Селидіввугілля» на позовну заяву із додатками.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Згідно з відомостями трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 працював у ВП «Шахта 1/3 «Новогродівська» і 22.02.2023 був звільнений з роботи на підставі ч.2 ст.40 КЗпП України.

У день звільнення 22.02.2023 позивач не працював, що підтверджено табелем обліку використання робочого часу по дільниці ПР-3 ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» за лютий 2023 року.

16.03.2023 представник позивача адвокат Малькевич Н.В. спрямувала ДП «Селидіввугілля» електронною поштою заяву ОСОБА_1 про проведення остаточного розрахунку.

Згідно з довідкою ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» №48/03р від 23.03.2023 загальна заборгованість підприємства перед ОСОБА_1 становить 125684,11 грн (заробітна плата за січень 2023 року 6810,14 грн, компенсація за невикористану відпустку при звільненні за лютий 2023 року 1211,12 грн, вихідна допомога при звільненні за лютий 2023 року 117662,83 грн). Середньоденна заробітна плата позивача становить 2266,27 грн.

V. Оцінка суду

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Згідно зі ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси осіб, які звернулися до суду, у спосіб, визначений законами.

Конституція України у статті 43 гарантує, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 21Закону України«Про оплатупраці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

За положеннями статті 94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За приписами ч.1 ст.115КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною першою статті 116КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Під час розгляду справи належними і допустимими доказами встановлено, що позивач дійсно перебував у трудових відносинах із відповідачем, але обов`язку з оплати його праці відповідач повною мірою не виконав, і на момент звільнення ОСОБА_1 не були виплачені всі належні йому суми.

Отже, заборгованість із заробітної плати, наявність якої в загальній сумі 125684,11 грн відповідач фактично визнає у наданому відзиві і підтверджує довідкою, підлягає стягненню з ДП «Селидіввугілля» на користь позивача в повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку суд зазначає таке.

Конституція України у статті 43 гарантує, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За положеннями статті 21Закону України«Про оплатупраці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно з частиною першоюстатті 117 КЗпП Українив разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Виплата працівникові середнього заробітку за час затримку розрахунку при звільненні є формою матеріальної відповідальності роботодавця, яка виникає у випадку вчинення ним порушення норм трудового законодавства. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця.

Як зазначалося вище, у день звільнення позивач не працював, тому звернувся із заявою до роботодавця про проведення розрахунку, яка була отримана ДП «Селидіввугілля» 16.03.2023. Твердження відповідача про відсутність підстав вважати цю заявою особистою вимогою ОСОБА_1 про розрахунок суд також не приймає з підстав того, що ця заява складена саме ОСОБА_1 і спрямована на електронну адресу підприємства представником позивача адвокатом Малькевич Н.В., обсяг повноважень якої із представництва інтересів ОСОБА_1 у справі підтверджений.

Закон чітко покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок та виплатити всі суми, що йому належать, і у разі невиконання такого обов`язку настає передбаченастаттею 117 КЗпП Українивідповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання, на що звертає увагу суд, є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Розмір середньоденного заробітку позивача за відомостями, наданими відповідачем, становить 2266,27 грн. Оскільки вимога про розрахунок фактично одержана відповідачем 16.03.2023, а повний розрахунок із ОСОБА_1 досі не здійснений, період для обрахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні обчислюється з 17.03.2023 по день ухвалення рішення суду 08.05.2023 і складає 37 робочих днів, сума середнього заробітку за цей час становить 83851,99 грн.

Ознак непропорційності і неспівмірності між заявленими вимогами про стягнення середнього заробітку та фактичною сумою боргу підприємства перед позивачем не вбачається з огляду на те, що сума фактичної заборгованості близько уполовину перевищує суму обрахованого судом середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні, тому підстав для зменшення цієї суми немає.

Відповідаючи на доводи відповідача про наявність форс-мажорних обставин та врахування цього підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання з оплати праці ОСОБА_1 , суд зауважує, що згіднозі ст.10Закону України«Про організаціютрудових відносинв умовахвоєнного стану» заробітна плата виплачується працівникові на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 26.10.2022 у справі №905/857/10 (провадження №12-56гс21) зазначила, що заробітна плата є відповідальністю в розумінністатті 617 ЦК України, від якої роботодавець може бути звільнений внаслідок випадку непереборної сили, а також дійшла висновку, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Отже, підтвердженням існування обставин непереборної сили на конкретному підприємстві є сертифікат, виданий торгово-промисловою палатою у порядку та на підставіст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні». Лист торгово-промислової палати від 28.02.2022, на який посилається відповідач, не підтверджує наявності вказаних форс-мажорних обставин саме у ДП «Селидіввугілля» та не дає підстав для звільнення відповідача від відповідальності перед працівником за затримку виплат належних працівникові сум. Крім цього, посилаючись у відзиві на зменшення обсягів виробництва та погіршення фінансового стану підприємства, жодного доказу на підтвердження вказаних обставин відповідачем суду не надано.

За правиламистатті 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів того, що невиплата усіх належних позивачеві при звільненні сум сталася саме внаслідок настання обставин непереборної сили (форс-мажору ведення на території, де знаходиться роботодавець, воєнних дій), відповідно, він як роботодавець, не звільняється від відповідальності, передбаченоїстаттею 117 КЗпП України.

Посилання відповідача у наданому відзиві на те, що підприємство перебуває у складному фінансово-економічному стані, не впливає на висновки суду про наявність підстав для задоволення позову, оскільки не ґрунтуються на законі. За висновком, наведеним у постанові Верховного суду України від 03.07.2013 у справі №6-64ц13, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченоїст.117 КЗпП України.

Отже, позивачеві до стягнення з відповідача підлягає сума заборгованості із заробітної плати у розмірі 125684,11 грн та сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 83851,99 грн.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами

За приписами ст.141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням судом вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1073,60 грн, сплачений ОСОБА_1 при пред`явленні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,4,5,10-13,141,259,263,265,352,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державного підприємства «Селидіввугілля» (85401, Донецька область, місто Селидове, вул. Карла Маркса, 41, ЄДРПОУ 33426253) про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за період січень-лютий 2023 року у розмірі 125684 (сто двадцять п`ять тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн 11 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 83851 (вісімдесят три тисячі вісімсот п`ятдесят одна) грн 99 коп. за період затримки з 17.03.2023 по 08.05.2023 включно.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене 09.05.2023.

Суддя: В.С. Салькова