Рішення № 110709493, 02.03.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/16342/22

Провадження № 2/761/4727/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2023 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Габунії Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів,

ВСТАНОВИВ:

17.08.2022 р. Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на свою користь безпідставно отримані останнім грошові кошти в сумі 9514,70 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у нього на пенсійному обліку перебуває відповідач та отримує пенсію, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивачем було виявлено, що після проведення відповідачу перерахунку пенсії, мала місце надмірна виплата коштів за період часу з 01.01.2008 р. по 30.04.2011 р. у розмірі 9514,70 грн., про що було повідомлено відповідача. Оскільки в позасудовому порядку відповідач відмовляється здійснити відшкодування переплаченої суми пенсії, позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом.

Ухвалою від 16.09.2022 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак на адресу суду надійшло його письмове клопотання, зі змісту якого вбачається, що останній позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі, а також розглянути справу за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, однак на адресу суду надійшов його відзив на позов, у якому він виклав заперечення проти нього, просив відмовити в задоволенні позову та розглянути справу за його відсутності. Також просив застосувати до вимог строк позовної давності.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку у позивача та йому призначено пенсію, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач зазначав, і цього не заперечувала сторона відповідача, що ним було виявлено, що у період часу з 01.01.2008 р. по 30.04.2011 р. мала місце надмірна виплата коштів відповідачу в розмірі 9514,70 грн., про що було повідомлено відповідача.

Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку (ч.1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Це положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Пунктом 1 частини 1 статті 1215 цього Кодексу передбачено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Зобов`язання у зв`язку з безпідставним набуттям майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом. За наявності певних обставин законодавець вважає недоцільним повертати майно одній особі, навіть якщо інша особа набула таке майно за відсутності правових підстав.

Так, у ст. 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 р. у справі № 753/15556/15-ц).

Однією з засад судочинства, регламентованих п.3 ч.1 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.ч.1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом ст. 77 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

За змістом ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч.1 ст. 4 ЦПК України від 01.12.2004 р. № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч.1 ст. 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи висновки Верховного Суду, які викладено в постановах від 03.05.2018 р., 16.01.2019 р., 30.03.2020 р. у справах №№ 473/2859/17, 753/15556/15-ц, 524/1963/17, суд, приймаючи до уваги положення ч.1 ст. 1215 ЦК України, приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову, оскільки в судовому засіданні стороною позивача не було доведено недобросовісність дій відповідача чи зловживання останнім, а також наявності рахункової помилки.

Крім того, оскільки в задоволенні позову було відмовлено через його необґрунтованість, суд не вбачає підстав для застосування позовної давності.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України в місті Києві в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: