Рішення № 1106748, 05.11.2007, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" листопада 2007 р.

Справа № 4/346(15/380)

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Хилька Ю.І.розглянув у відкритому судовому засіданні справу №4/346(15/380)

за позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Балаклійське підприємство по птахівництву", м. Балаклія Харківської області

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Птахівник", м. Мала Виска Кіровоградської області

про стягнення товару на суму 37980 грн. 41 коп.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - Слабунов В. М., довіреність № б/н від 27.03.07;

від відповідача - Корольчук М.Ф., довіреність № 1/2 від 15.06.07.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 06.02.2006 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Птахівник“ на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Балаклійське підприємство по птахівництву“ 37979,90 грн. боргу, 3465,01 грн. пені, 414,44 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

22.02.2006 року на виконання зазначеного рішення видано наказ.

Не погодившись з рішенням господарського суду Кіровоградської області від 06.02.2006р., відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.02.2006р. та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2007 року касаційна скарга задоволена частково, рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.02.2006р. скасовано, а справу передано на новий розгляд.

Резолюцією в.о. голови господарського суду Кіровоградської області справу № 15/380 передано на новий розгляд судді Хилько Ю.І.

Ухвалою суду від 11.09.2007 року справу прийнято до свого провадження суддею господарського суду Кіровоградської області Хилько Ю.І.

При новому розгляді справи судом враховано вимоги ст. 111-12 ГПК України про те, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

При новому розгляді справи господарським судом встановлено наступне.

Правовідносини між учасниками спору виникли на підставі договору поставки від 26.10.04р., предметом якого визначено купівлю-продаж добових курчат м'ясного кросу “Гібро” (в подальшому договір).

Вважаючи відповідача винним в невиконанні зобов'язань за договором позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 41757 грн. 60 коп. боргу та 3864 грн. 64 коп. пені.

До дня судового засідання 11.10.2007 року позивач надіслав заяву про зменшення позовних вимог і просить стягнути з відповідача 37980 грн. 41 коп. боргу.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 37980 грн. 41 коп. підтримав повністю.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній документами.

Вивчивши матеріали справи господарський суд з’ясував наступні факти та відповідні їм правовідносини.

26.10.2004р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 26/10/04, за яким позивач зобов’язався продати, а відповідач купити добових курчат м'ясного кросу “Гібро“.

Зазначеним договором визначено, що поставка здійснюється партіями на підставі заявок покупця, узгоджених з продавцем.

Покупець проводить 50% передплату продукції на протязі 10 банківських днів з дня закладки яєць на інкубацію. Остаточний розрахунок за доставлену партію продукції проводиться при отриманні продукції.

Ціна на продукцію по одній партії договору складає 1,80 грн. за одну голову, в кількості 27000 голів. Загальна вартість продукції по одній партії договору становить 48600грн. Приймання-передача продукції по кількості та якості проводиться представниками продавця і покупця на території покупця із складанням відповідного акту.

Господарський суд приходить до переконання, що між сторонами виникли правовідносини, що повинні регулюватись положеннями законодавства про поставку та купівлю - продаж.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 712 Цивільного України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. ст. 655, 692 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Господарським судом приймається до уваги те, що господарські операції між учасниками спору проводились як на підставі укладеного договору (зокрема поставка за видатковою накладною № РН-1417 від 19.11.2004 року курчат на суму 49215 грн. 60 коп.), так і за усною домовленістю без укладання письмового договору (по видатковій накладній № РН-0123 від 20.01.05р. відповідач отримав від позивача курчат „Гібро” в кількості 20300 штук на загальну суму 44660 грн.), тому до вказаних господарських операцій необхідно застосовувати різні положення щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне проведення оплати.

На виконання умов договору, по видатковій накладній № РН-1417 від 19.11.04р. відповідач отримав від позивача курчат „Гібро” в кількості 27342 штуки на загальну суму 49215 грн. 60 коп., по видатковій накладній № РН-0123 від 20.01.05р. відповідач отримав від позивача курчат „Гібро” в кількості 20300 штук на загальну суму 44660 грн.

По акту приймання-передачі курчат від 20.01.05р. відповідач отримав від позивача 20245 курчат на загальну суму 44530 грн. 91 коп. Всього відповідач отримав від позивача курчат на загальну суму 93746 грн. 51 коп.

Визнаючи факт укладення між сторонами спору договору купівлі-продажу в результаті вільного волевиявлення обох сторін та добровільного погодження його умов, сторони прийшли до згоди щодо його умов на підставі чинного законодавства, зокрема вимог ст.ст. 179, 180, 181, 265-269 Господарського кодексу України, ст.626, 627, 628, 631, 632, 638, 639 Цивільного кодексу України, тобто сторони дійшли згоди з усіх істотних умов.

Оскільки сторони підписали договори після двосторонніх переговорів в результаті обопільних домовленостей та вільного волевиявлення, що підтверджується печатками підприємств і підписами їх керівників, то він є чинним.

За період листопад 2004 року по лютий 2005 року відповідач частково погасив борг в сумі 64406 грн. 61 коп., що підтверджується банківськими виписками і змістом позовної заяви.

При цьому, господарським судом враховується, що грошові кошти в сумі 8640 грн. згідно до платіжного доручення від 19.01.2007 року були перераховані на розрахунковий рахунок позивача в якості попередньої оплати за отримані курчата по видатковій накладній №РН-0123 на суму 44660 грн.

Господарським судом визнається доведеним факт перерахування відповідачем на розрахунковий рахунок позивача 15.11.2004 року 20000 грн., 19.01.2005 року -5766 грн. 61 коп., 10.02.2005 року - 10000 грн., 14.02.2005 року - 9428 грн. та 10572 грн для оплати вартості отриманих курчат по поставці від 19.11.2004 року та проведену передоплату 19.01.2005 року в розмірі 8640 грн. по поставці від 20.01.2005 року.

Отже, аналізуючи проведені сторонами господарські операції, господарський суд вважає, що відповідачем повністю виконані умови договору в частині проведення оплати отриманого товару за видатковою накладною №РН-1417 від 19.11.2004 року, а за отриманий товар по видатковій накладній №РН-0123 від 20.01.2005 року відповідач розрахувався лише частково, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 36020 грн.

Проаналізувавши обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за поставлений товар без письмового узгодження умов поставки, між сторонами виникли правовідносини, які регулюються положеннями законодавства про купівлю - продаж.

Поряд з цим, проводячи господарську діяльність без дотримання вимог цивільного законодавства, порушуючи припис ст.208 Цивільного кодексу України про те, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі позивач поза межами дії договору провів передачу відповідачу через повноважного представника відповідача Єльнікову Т.С. 20300 штук курчат на суму 44660 грн., що підтверджується двостороннім актом приймання-передачі від 20.01.2005 року (а.с.29), з якого вбачається, що партія переданих курчат складає 20300 шт., кількісних та якісних претензій до продавця покупець не має. Поряд з цим, згідно вказаного акту при прийманні - передачі не були прийняті 25 курчат як падіж та 30 шт. як слабкі.

Відповідач прийняв поставлену продукцію повністю без зауважень, факт прийняття продукції завірив своїм підписом на видаткових накладних. Прийняття продукції відповідачем не оспорюється.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача позовні вимоги не заперечує, письмових пояснень по суті вимог до суду не подав.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши правовідносини, що виникли між учасниками спору, господарський суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, оскільки, господарський суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 36020 грн.

Такий висновок господарський суд зробив на підставі наступного.

Господарський суд вважає, що порядок виконання договору, дають підстави вважати, що фактично сторонами укладено правочин в усній формі, що є договором купівлі-продажу.

За приписом ст.265 Господарського кодексу України до правовідносин поставки, які не врегульовані цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, господарський суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини, що підпадають під дію глави 54 Цивільного кодексу України.

Так, згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач прийняв поставлений товар повністю, але не виконав свої зобов'язання по оплаті поставленого товару.

Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639, 655, 691 Цивільного кодексу України підтверджують, що це саме договір купівлі-продажу. Специфікація товару, ознаки, якість, ціна, вартість - визначені в видатковій накладній (а.с. 13).

На користь відносин купівлі-продажу свідчить і застереження в документах на отримання товару про ціну з ПДВ.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. Саме невиконання умов договору з боку відповідача і стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Спір фактично виник через небажання відповідача провести оплату поставленого позивачем товару на суму 36020 грн.

Норми діючого законодавства не містять підстав для звільнення відповідача від обов'язку виконати зобов'язання по оплаті поставленого та отриманого товару.

Позивач правомірно просить стягнути наявний борг в розмірі 36020 грн. з відповідача на підставі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має бути виконано в натурі.

Господарським судом безспірно встановлено, що відповідач отримав від позивача товар на суму 44660 грн., а провів оплату шляхом передоплати на суму 8640 грн.

При проведенні господарських операцій сторони дотримувались вимог п.п. 1 і 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. за N 293/ 1318 ( надалі –інструкція), сировина, матеріали паливо та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери ( надалі – цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Вимоги вказаної інструкції поширюються на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності.

Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, договором, замовленням або іншим документом, що його замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей ( п. 6 Інструкції). Цим же пунктом встановлений порядок виписки довіреності.

Відповідно до вимог пунктів 12, 13 і 15 Інструкції забороняється відпускати цінності у випадках подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами.

Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреності разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов’язки з ведення бухгалтерського обліку. Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей.

Господарський суд вважає, що визначальним для вирішення спору є приписи ст. 692 ЦК України за якими покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що покупець зобов’язаний, якщо інше не встановлено договором, оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів. Господарський суд даючи належну оцінку видатковій накладній № РН-0123 від 20.01.2005р., за якою відповідач отримав від позивача курчат “Гібро“ в кількості 20300 штук на загальну суму 44660,00 грн. без попереднього замовлення, вважає, що надавши позивачу довіреність ЯКВ №213151 від 20.01.2005 року та отримавши за цією довіреністю згідно до видаткової накладної №РН-0123 20.01.2005 року товар на суму 44660 грн. відповідач взяв на себе зобов'язання провести оплату вказаного товару. Претензія позивача про проведення оплати №425 від 20.07.2005 року залишена відповідачем без задоволення, однак визнається судом як заявлена вимога в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України.

Залишок боргу становить 36020 грн., доказів погашення якого сторони господарському суду не подали.

Господарський суд приймає до уваги, що остаточні позовні вимоги не містять посилання на стягнення пені, оскільки заборгованість фактично виникла за проведеною поставкою без письмового погодження умов, в тому числі і нарахування та стягнення пені в якості способу забезпечення виконання зобов'язання.

Господарський суд прийшов до висновку, що визначені вищезгаданим договором зобов'язання поширювались лише на поставку, яка була проведена по видатковій накладній №РН-1417 від 19.11.2004 року на суму 49215 грн. 60 коп.

Проаналізувавши обґрунтованість підстав для забезпечення позову згідно до заяви позивача №772 від 24.09.2007 року (а.с.96), господарський суд приходить до переконання, що позивачем не приведено належних доказів про те, що невжиття таких заходів як арешт майна і грошових коштів відповідача та незаборонення йому вчиняти будь-які дії щодо відчуження майна зробить неможливим виконання рішення суду.

Крім того, заяву про забезпечення позову подано без врахування положень ст.67 Господарського процесуального кодексу України згідно до яких позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві та забороною вчиняти певні, а не будь-які дії, як зазначено в заяві про забезпечення позову.

На підставі ст. ст. 47-1, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 526, 546, 547, 549, 625, 655, 692, 714 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32-34, 43, 44, 47-1, 49, 75, 82 - 85, 116 Господарського процесуального кодексу України господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Птахівник" (26200, Кіровоградська область, м. Мала Виска, вул. Щорса, 100, п/р 260077469 у відділенні "Райффайзенбанк Аваль" м. Мала Виска, МФО 323588, ідентифікаційний код 30898888) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Балаклійське підприємство по птахівництву" (Харківська область, м. Балаклія, вул. Червоноармійська, 13, р/р 26007700954101 ХФКБ „Експобанк” МФО 351964, ідентифікаційний код 05405799) 36020 грн. боргу, 360 грн. 20 коп. сплаченого державного мита, 92 грн. 20 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набранням рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Заяву про забезпечення позову від 24.09.2007 року залишити без задоволення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

До набрання рішенням законної сили воно може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Ю.І. Хилько