Рішення № 110670560, 26.04.2023, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/14/23

Справа №754/3912/19

РІШЕННЯ

Іменем України

(повне рішення суду виготовлено 28.04.2023)

26 квітня 2023 року м. Київ, Деснянський районний суд м. Києва, суддя: Грегуль О. В., секретар судового засідання: Гончаренко М.М., справа № 754/3912/19

ОСОБА_1 - позивач ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на час подання позову був неповнолітнім і від його імені позов подано ОСОБА_2 )

ОСОБА_3 - відповідач

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес» - третя особа

Вимоги позивача: відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок ДТП

Федченко В.В. - адвокат позивача

Іванець А.Ю. - адвокат відповідача (згідно заяви адвоката від 16.03.2023 його повноваження у даній справі припинені)

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 діючи в інтересах неповнолітньої дитини, подав до суду позов, вимоги якого уточнювались про відшкодування моральної шкоди заподіяної неповнолітній дитині внаслідок ДТП, яка як вважає ОСОБА_2 сталася з вини відповідача.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 19.03.2019 відкрито провадження у справі № 754/3912/19 за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 29.072019 у справі № 754/3912/19 відмовлено в клопотанні відповідача про зупинення провадження у справі.

Після відкриття провадження у справі суду було повідомлено, що згідно поліса № АІ/9597901 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (діє на території України) від 17.03.2016 на період з 17.03.2016 по 17.03.2017 цивільно-правова відповідальність водія ТЗ Volkswagen Transporter р. н. НОМЕР_1 була застрахована ПрАТ «СК «Брокбізнес».

Внесеною до протоколу судового засідання ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 02.10.2019 до участі у справі в якості третьої особи залучено ПрАТ «СК «Брокбізнес».

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 06.12.2019 у справі № 754/3912/19 за клопотанням ОСОБА_2 призначено судово-психологічну експертизу.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 20.01.2023 у справі № 754/3912/19 поновлено провадження.

Досягнувши повноліття ОСОБА_1 через свого адвокат подав заяву про збільшення позовних вимог разом з уточненою позовною заявою від 21.02.2023 поданою від свого імені.

У своєму позові позивач посилаючись на заподіяння йому шкоди злочином просить стягнути з відповідача: 4000000 грн. - моральної шкоди, яка виражається в фізичному болю і стражданнях із-за отриманих тяжких тілесних ушкоджень, необхідності тривалого лікування, реабілітації, нездатності повноцінно продовжувати свою життєву діяльність, порушенні життєвих зв`язків та життєвого устрою, стресі, емоційному навантаженні, психотравмуючих факторах, які перешкоджають активній та повноцінній життєдіяльності і викликають формування негативних психологічних переживань, вимушеному перериванні навчання. Також позивач просить стягнути з відповідача: 8580,50 грн. - оплати висновку експертів за результатами проведення судової психологічної експертизи у цивільній справі № 754/3912/19.

Внесеною до протоколу судового засідання Деснянського районного суду м. Києва від 20.01.2023 у справі № 754/3912/19 прийнято подану після досягнення повноліття позивачем його позовну заяву, подану від його імені адвокатом позивача, а також цією ж ухвалою суд перейшов із спрощеного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Внесеною до протоколу судового засідання Деснянського районного суду м. Києва від 16.03.2023 у справі № 754/3912/19 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні адвокат позивача позов підтримав та не заперечував проти розгляду справи по суті за відсутності відповідача і третьої особи.

Відповідач і третя особа в судове засідання не з`явились і доказів про поважність причин своєї неявки суду не надали, хоча всі учасники справи про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином (пошта, електронна пошта, SMS, а сторона позивача і під розписку), а також інформація про рух справи розміщується на сайті суду і є загальнодоступною.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Згідно ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, 1. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. 2. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Заяв/клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Стороною відповідача подано відзив з проханням повністю відмовити в задоволенні позову і в той же час у цьому відзиві сторона відповідача просить стягнути з самого ж відповідача 300000 грн. - моральної шкоди та понесених судових витрат.

З урахування викладеного і ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів дляч її розгляду по суті за відсутності відповідача і третьої особи.

Вислухавши адвоката позивача, дослідивши матеріали справи, суд у судовому засіданні встановив наступне.

19.03.2016 біля 09:55 відповідач керуючи автомобілем Volkswagen Transporter р. н. НОМЕР_1 та рухаючись навпроти буд. № 89 по пр. Маяковського в м. Києві по проїжджій частині пр.-ту Маяковського зі сторони вул. М.Цвєтаєвої у напрямку вул. Милославської в м. Києві і наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу позначеного інформаційними дорожніми знаками 5.35.1,5.35.2 «Пішохідний перехід» та дорожньою розміткою 1.14.3 ПДР України в порушення вимог п.1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п.1.7 водії зобов`язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як діти; п.2.3п.б для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п.18.1 водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а вразі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, не був уважним, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода: ОСОБА_1 , який переходив проїжджу частину по нерегульованому пішохідному переходу з права наліво по ходу руху автомобіля. В результаті порушення зазначених правил безпеки дорожнього руху водієм потерпілому на пішохода: ОСОБА_1 були заподіяні тілесні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма у вигляді забою головного мозку з формуванням геморагічних вогнищ у лобній, тім`яній та скроневій частках справа, травматичного субарахноїдального крововиливу, перелому лобної кістки справа з переходом на передню черепну ямку в області верхньої стінки орбіти та кліток решітчастого лабіринту, пара орбітальних гематом обох очей, множинних саден обличчя справа, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 06.04.2017, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19.02.2018 і постановою Верховного Суду від 03.10.2019, відповідача визнано винним у вчинені злочину за ч. 2 ст. 286 КК України та звільнено від відбування покарання на підставі ст. ст. 75 і 76 КК України.

Відповідно до висновку експертів за результатами проведення судової психологічної експертизи у цивільній справі № 754/3912/19 від 05.01.2023 № 7256/7257/20-61 між отриманими ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 стражданнями (моральною шкодою) та ДТП, яка сталася 19.03.2016 існує прямий причинно-наслідковий зв`язок і розмір грошової компенсації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 за завдані страждання (моральну шкоду) становить 864 мінімальні заробітні плати, що встановлені на момент розгляду справи судом.

На момент розгляду даної справи судом розмір мінімальної заробітної плати в Україні становить: 6700 грн. (у місячному розмірі).

864 х 6700 грн. = 5788800 грн..

За складання висновку експертів за результатами проведення судової психологічної експертизи у цивільній справі № 754/3912/19 від 05.01.2023 № 7256/7257/20-61 стороною позивача сплачено: 8580,50 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 14.12.2021.

У позові позивач просить про стягнення: 4000000 грн. - моральної шкоди саме з ОСОБА_3 .

У попередній редакції позову, поданій ще до призначення судом експертизи та складання самого висновку експертів за результатами проведення судової психологічної експертизи у цивільній справі № 754/3912/19 від 05.01.2023 № 7256/7257/20-61, стороною позивача повідомлено, що третьою особою виплачено: 1923,17 грн. - страхового відшкодування моральної шкоди (а. с. 181 т. 1).

Згідно ст. 13 ЦПК України, 1. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. 2. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. 3. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. 4. Суд залучає відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє.

З урахуванням ст. 13 ЦПК України суд вирішує спір у межах заявлених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, 1. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ст. 1187 ЦК України, 1. Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. 2. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. 3. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах. 4. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення. 5. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно ст. 1193 ЦК України, 1. Шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. 2. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. 3. Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання. 4. Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення.

Згідно ст. 1194 ЦК України, 1. Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-ІV страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в"пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Згідно ч. 1, ч. 4 - ч. 7 ст. 81 ЦПК України, 1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 4. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. 5. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. 6. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 7. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, 6. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, 4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.06.2020 у справі № 757/1782/18: «Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, саме позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.».

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Вищевикладене дає суду правові підстави для висновку, що відповідач має нести цивільно-правову відповідальність перед позивачем.

Що до розміру відповідальності, то з урахуванням викладеного, а також, ступеня вини відповідача, обставин ДТП, тривалості страждань та негативних наслідків, які настали для позивача у зв`язку з ушкодженням здоров`я суд вважає, що 4000000 грн. про стягнення яких просить позивач саме з відповідача: ОСОБА_3 є достатнім розміром для відшкодування заподіяної позивачу злочином моральної шкоди.

Доводи сторони відповідача у відзиві на недоведеність стороною позивача розміру морального відшкодування, спростовуються висновком експертів за результатами проведення судової психологічної експертизи у цивільній справі № 754/3912/19 від 05.01.2023 № 7256/7257/20-61, який стороною відповідача не спростовувався.

На виконання вимог ст. 1193 ЦК України при визначенні розміру морального відшкодування, як судом так і стороною позивача, враховувалась і наявність у відповідача неповнолітніх дітей на що є посилання у відзиві сторони відповідача, зокрема, стороною позивача повідомлено, що наявність у відповідача неповнолітніх дітей, призвела при поданні позову до зменшення саме стороною позивача розміру морального відшкодування, визначеного висновком експертів за результатами проведення судової психологічної експертизи у цивільній справі № 754/3912/19 від 05.01.2023 № 7256/7257/20-61.

Будь-яких конкретних правових доказів, які б свідчили, що моральної шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, стороною відповідача суду не надано, як не надано і конкретних правових доказів, які б повністю або частково спростовували позовні вимоги.

За таких обставин, позов задовольняються.

Позивачу шкоди завдано вчиненням злочину.

При поданні сторона позивача була звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VІ, 1. Судовий збір справляється: у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.

Згідно з ч. 1 і ч. 2 ст. 141 ЦПК України, 1. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП суду не повідомлено) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно позову адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса для листування: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ): 4000000 грн. - моральної шкоди та 8580,50 грн. - оплати висновку експертів за результатами проведення судової психологічної експертизи у цивільній справі № 754/3912/19 від 05.01.2023 № 7256/7257/20-61.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП суду не повідомлено) у дохід держави: 1073,60 грн. - судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: