Рішення № 11064796, 06.09.2010, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

№2-3005-2010

РІШЕННЯ

іменем України

06 вересня 2010 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі головуючого судді Ткаченко О.А., за участю секретаря Шиліна А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, -

встановив:

Позивач звернулась до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, в якій зазначає, що вона знаходиться в зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 17.07.1999 року, актовий запис у відділі реєстрації актів громадського стану Лозівського міськвиконкому Харківської області №197. Від цього шлюбу мають дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з позивачем і знаходиться на повному її утриманні.

Спільне життя з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння одне до одного, спільне господарство не ведеться, відносини між ними припинилися в 2009 році і до теперішнього часу не підтримуються, відповідач проживає окремо від сімї.

Відповідач працює в Лозівській дистанції колії №01073125 оператором дефектоскопного візка. З відповідача проводяться стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Позивач працює спеціалістом 2 категорії у відділі державної виконавчої служби Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області.

Тому, позивач просить суд стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини його заробітку (іншого доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей даної категорії, щомісячно до повноліття, починаючи з дня звернення до суду з позовом, допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Позивач в судове засідання не зявилась, але надала суду заяву, в якій просить розглянути справу без її участі, уточнила свої позовні вимоги, та просить зменшити розмір аліментів з відповідача з 1/4 на 1/6, але не менш ніж 30% на дитину відповідного віку, оскільки у відповідача на утриманні є інша дитина.

Відповідач в судове засідання не зявився, але надав суду заяву, згідно якої прохає розглядати справу за його відсутності в звязку із зайнятістю на роботі, проти стягнення аліментів не заперечує, однак просить суд стягнути на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі 1/6 частини його доходів, в звязку з тим, що з нього вже проводяться стягнення за виконавчим листом на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Крім того, відповідач зазначив, що він проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, працює оператором дефектоскопного візка в Лозівській дистанції колії ПЧ-4, пільгами з держави не користується.

Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку встановленому ст.174 ЦПК України. Згідно ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження, за час спільного проживання у позивача та відповідача, народилась донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає з позивачем, про що свідчить довідка з місця реєстрації (а.с.14,15).

Згідно ст.180 Сімейного кодексу України, батьки повинні утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач матеріальну допомогу позивачу на утримання їх спільної дитини не надає.

Своїми діями, відповідач порушує свої зобовязання передбачені Положеннями Конвенції Організації Обєднаних Націй «Про права дітей» від 20.11.1989 року (ратифіковані Україною відповідно до Постанови Верховної ради України від 27.09.1991 року №789-XII), якими передбачено, що діти, враховуючи їх фізичну і розумову відсталість, вимагають спеціальної опіки і турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження, а обовязки утримання дітей до їх повноліття, закріплені ч.2 ст.51 Конституції України від 28 червня 1996 року і покладаються на батьків.

Аналогічне твердження закріплене в статті 180 Сімейного Кодексу України. В принципі №6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, записано: «… Дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення». В ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, що діє на Україні з 27 вересня 1991 року вказано: «Держави-учасники зобовязуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні їй для її злагоди, приймаючи до уваги права та обовязки її батьків, опікунів та інших осіб, котрі відповідають за неї по закону і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи».

Відповідно до ст.ст.8,11,12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року №2402: «… Кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних доля всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Сімя є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сімї разом з батьками або в сімї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обовязком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Виховання в сімї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобовязані виховувати дитину, піклуватися про її здоровя, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці».

Керуючись вимогами ст.182 Сімейного Кодексу України та п.17 Постанови Верховного суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоровя та матеріальне положення дитини, стан здоровя та матеріальне положення позивача, відповідача.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не зявилась, але надала суду заяву, згідно якої просить розглядати справу за позовом ОСОБА_1 без її участі, проти позову не заперечує.

Суд враховує, що відповідач повністю визнав позов позивача, працює, має задовільний стан здоровя та те, що з нього проводяться стягнення за виконавчим листом (а.с.16).

Відповідно до ст.184 Сімейного Кодексу України, суд вважає можливим стягнути з відповідача аліменти на користь позивача на утримання дитини, в розмірі 1/6 частини його заробітку (доходів) відповідача (30%) щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною віку повноліття.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Згідно до п.6 ч.1 ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст.79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи.

Частиною 5 розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України встановлено, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.

На підставі ч.2 ст.88 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ст.ст.81,88 ЦПК України, а також відповідно до п.5 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7-93 «Про державне мито», суд стягує на користь держави з відповідача судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Керуючись ст.ст.10,11,31,57,60,77,79,81,88,130,169,174,208,209,212-215,218,223, ч.1 ст.367 ЦПК України, ч.5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Кодексу України, ст.ст.180,181,182,183,191 Сімейного кодексу України, Принципом №6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року; Положеннями Конвенції Організації Обєднаних Націй «Про права дітей» від 20.11.1989 року (ратифіковані Україною відповідно до Постанови Верховної ради України від 27.09.1991 року №789-XII), ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року №2402; ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7 «Про державне мито», п.17 Постанови Верховного суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3 про стягнення аліментів на дитину задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця п.Полазна, Добрянського району, Пермської області, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер №НОМЕР_1, працюючого на посаді оператора дефектоскопного візка Лозівської дистанції колії, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1\6 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду 18.08.2010 року і до досягнення дитиною віку повноліття.

Рішення, в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в розмірі 51 (пятдесят одна) гривня.

Стягнути з ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) гривень (одержувач коштів: УДК у Лозівському районі, м.Лозова, код ЄДРПОУ 24134414, МФО 851011, розрахунковий рахунок №31211259700015).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.А.Ткаченко