Ухвала суду № 110642092, 03.05.2023, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/6482/23

Провадження №: 1-кп/752/1596/23

У Х В А Л А

підготовчого судового засідання

03.05.2023 року м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

провівши в приміщенні суду підготовче судове засідання кримінального провадження №12023100010000343 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

встановив:

вказаний обвинувальний акт надійшов до Голосіївського районного суду м. Києва 05.04.2023 року із Голосіївської окружної прокуратури м. Києва.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05.04.2023 року призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні №12023100010000343.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просить призначити справу до судового розгляду по першій інстанції, оскільки вона підсудна даному суду, підстав для закриття провадження немає.

Сторона захисту ОСОБА_3 та ОСОБА_6 просили призначити справу до судового розгляду одноособово.

Даний обвинувальний акт підсудний Голосіївському районному суду м. Києва.

Підстав для закриття чи зупинення провадження у справі на даній стадії немає.

Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового розгляду, дослідивши матеріали справи, вважає що надісланий до суду обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а тому йому необхідно повернути прокурору, виходячи з наступного.

У відповідності до положень ст. 2 КПК України, одним із завдань кримінального провадження - є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

Слід вказати, що відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунутому в порядку, встановленому КПК України.

Згідно вимог п. 1 ч. 3 ст. 42 КПК України, зокрема, обвинувачений повинен знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують.

У рішенні від 25 липня 2000 року, ухваленому у справі «Маттоціа проти Італії», детальніше прописано: «Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.».

Аналіз норми п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України свідчить, що закон вимагає обов`язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: фактичних обставин кримінального правопорушення; правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення»); формулювання обвинувачення.

При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Таким чином, обвинувальний акт - це важливий процесуальний документ досудового розслідування, який оформляє його результати, який містить формулювання вчиненого особою діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів його вчинення, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України, можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.

Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_3 обвинувачується у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту психотропних речовин та особливо небезпечних психотропних речовин у великих розмірах, у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин в особливо великих розмірах, вчинені за попередньою змовою групою осіб, у незаконному придбанні зберіганні з метою збуту та у незаконному збуті психотропних речовин, у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та у незаконному збуті психотропних речовин, вчинені повторно, тобто у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 307, ч.2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України.

Проте, з обвинувального акту не можливо встановити за якою частиною статті 307 КК України кваліфікується кожне з діянь (епізодів) ОСОБА_3 , яких в обвинувальному акті 17.

Таким чином, можна стверджувати, що обвинувачення, яке пред`явлено ОСОБА_3 є незрозумілим, неконкретним, що позбавляє обвинуваченого в повній мірі зрозуміти суть обвинувачення по кожному з епізодів та використати своє право на захист.

Крім того, в обвинувальному акті в епізодах з третього по сімнадцятий зазначено, що у ОСОБА_3 , зокрема, виник злочинний умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання з метою збуту та незаконний збут психотропної речовини. Разом з цим, обвинувальний акт не містить даних щодо часу, місця, способу та інших фактичних обставин вчинення ОСОБА_3 незаконного збуту психотропної речовини, а зазначено лише дії, які вказують на незаконне придбання та зберігання з метою збуту психотропної речовини, хоча вказані дані є обов"язковими у формулюванні обвинувачення, оскільки впливають на його обсяг і кваліфікацію дій особи.

Враховуючи вищевикладене, обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК, що позбавляє можливості сторону захисту належним чином здійснювати свій захист під час судового розгляду та може призвести до скасування будь-якого прийнятого судом кінцевого рішення у зв`язку із порушенням права на захист обвинуваченого, а тому обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України.

Керуючись ст.ст. 291, 314 КПК України, суд

ухвалив:

обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023100010000343 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, повернути прокурору Голосіївської окружної прокуратури міста Києва, у зв?язку з його невідповідністю вимогам КПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 7 діб з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1