Постанова № 11063844, 02.09.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2010 р.Справа № 27/32-10-1590

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мацюри П.Ф.,

суддів Андрєєвої Е.І., Ліпчанської Н.В.,

при секретарі судового засідання Подуст Л.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Олевинський С.Є,

від відповідача: не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Компанія „Райз”

на рішення господарського суду Одеської області від 21.06.2010 р.

у справі №27/32-10-1590

за позовом Публічного акціонерного товариства „Компанія „Райз”

до Підприємства, заснованого на власності об’єднання громадян „Санвіт”

про стягнення 266322,68 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство компанія „РАЙЗ” звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Підприємства заснованого на власності об'єднання громадян „Санвіт” грошові кошти у розмірі 266 322,68 грн., згідно Договору поставки на умовах відстрочення кінцевого розрахунку №8059/041/06 від 18.08.2008р., з яких 192 583,20 грн. - основна заборгованість, 73739,48 грн. - 28% річних за неправомірне користування коштами та судові витрати, в якості забезпечення позову позивач просив накласти арешт на грошові кошти в розмірі позовних вимог, а саме 229 221,91 грн., які знаходяться на розрахунковому рахунку відповідача.

02 червня 2010 року представник позивача звернувся до господарського суду першої інстанції з клопотанням відповідно до якого просить суд вважати найменування Публічне акціонерне товариство „Компанія „РАЙЗ" вірним у зв'язку із зміною найменування юридичної особи з Закритого акціонерного товариства компанія "РАЙЗ", що підтверджується наявним у матеріалах справи свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 18.05.2010р. серія А01 №215254, що в свою чергу підтверджує належні повноваження ПАТ „Компанія „РАЙЗ" для звернення з даним позовом.

Господарський суд Одеської області зазначив, що вважає ПАТ „Компанія „РАЙЗ" правонаступником прав та обов'язків Закритого акціонерного товариства компанії „РАЙЗ" та правомірним звернення з позовом до Підприємства заснованого на власності об'єднання громадян "Санвіт" за захистом своїх порушених прав та обов'язків.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21 червня 2010 року у справі №27/32-10-1590 (суддя Невінгловска Ю.М.) позов Публічного акціонерного товариства “Компанія “РАЙЗ” задоволено частково. Стягнуто з Підприємства заснованого на власності об'єднання громадян “Санвіт” на користь Публічного акціонерного товариства “Компанія “РАЙЗ” 175875,9 грн. заборгованості, 1758,76 грн. державного мита 155,76 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, в решті позову відмовлено. Судом першої інстанції було зазначено, що у зв'язку з тим що позивачем не було надано належних доказів, що підтверджують необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на рахунки відповідача у розмірі позовних вимог, у задоволенні зазначеного клопотання було відмовлено.

Приймаючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ПАТ “Компанія “РАЙЗ”, з огляду на те що, застосування позивачем курсової різниці до суми заборгованості є необгрунтованим, оскільки спірний договір не є зовнішньоекономічним договором (контрактом) , в зв'язку з чим у його положеннях, а саме п.п. 2.2, 9.3 Договору мова не йде про застосування будь-якої іноземної валюти при розрахунках між сторонами та щодо застосування вартості товару в іноземній валюті, а лише передбачено додаткову плату, яка підлягає сплаті Підприємством заснованим на власності об'єднання громадян "Санвіт", в разі збільшення офіційного курсу гривні до іноземної валюти на день фактичної оплати вартості товару чи введення нових або змін існуючих ставок ввізного мита, ПДВ при імпорті товару, а розрахунки сторін за договором відбуваються в гривні за фіксованою ціною у гривні.

Господарський суд задовольняючи вимоги позивача в частині стягнення 28% річних за неправомірне користування коштами зазначив, що розрахунок позивача підлягає задоволенню частково, оскільки за період з 02.02.2009 р. по 10.03.2010 р. він здійснений виходячи із сум заборгованостей самостійно помножених позивачем на курсову різницю, проте виходячи із суми заборгованості визначеної протоколами №43 від 01.09.2008р., №1 від 01.02.2009р., додатковою угодою №1 від 10.02.2009р. та ціни товару, визначеної Договором.

Таким чином, господарський суд першої інстанції зробивши власний розрахунок нарахування 28% за неправомірне користування коштами встановив, що загальна перерахована сума сплати процентів за користування чужими грошовими коштами становить 54 064,10 грн.

Позивач із судовим рішенням не згодний, в апеляційній скарзі ПАТ “Компанія “РАЙЗ” просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог в розмірі 90446,78 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

При цьому позивач посилається на те, що рішення суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, згідно доводів позивача, суд приймаючи рішення неправомірно послався на норми ч.2 ст. 189 і ч.2 ст. 198 ГПК України та Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” зазначивши про невідповідність законодавству визначення грошових зобов'язань в укладеному договорі в іноземній валюті, оскільки при укладанні спірного договору сторони правомірно і у відповідності з вимогами чинного законодавства встановили, що грошові зобов'язання покупця існують і підлягають сплаті у гривні та встановили еквівалент грошового зобов'язання покупця виражений в іноземній валюті, валютою виконання якого є гривня.

Також відповідач посилається на те, що в рішенні суду першої інстанції всупереч вимогам п.3 ст.84 ГПК України не вказано конкретних норм законодавства, якими керувався суд обґрунтовуючи підстави перерахунку суми заборгованості і визнаючи необґрунтованим перерахунок скаржника суми заборгованості на курсову різницю.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на таке.

Як правильно встановлено матеріалами справи і сторонами у справі не заперечується, на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки на умовах відстрочення кінцевого розрахунку №8059/041/06 з додатком №1 від 18.08.2009 р. позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 204375,09 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковою накладною №ВН-10006-01706 від 28.08.2008 р. та довіреністю на отримання ТМЦ серія НББ №831548 від 28.08.2008 р. (а.с. 11).

Умовами договору передбачено, що протягом строку дії договору, грошові зобов'язання Покупця існують і підлягають сплаті у гривні. Сума у гривні, що підлягає сплаті Покупцем на виконання ним зобов'язань по Договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості товару в іноземній валюті, вказаній в додатку №1 до Договору, на офіційний курс гривні до такої іноземної валюти, який буде встановлений Національним Банком України на день фактичної оплати вартості товару Покупцем. Також сторони передбачили, що ця умова не застосовується, якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти, що існує на день фактичної оплати вартості товару Покупцем, менший (нижчий) або рівний курсу, який існував на день підписання договору (п.2.2 договору). Покупець проводить оплату вартості (ціни) товару, шляхом перерахування коштів в розмірі гривневої суми договору, вираховона відповідно до положень п.22., на рахунок постачальника у банківській установі, термін оплати вартості товару встановлений в Додатку до договору №1 (п.7.2. договору).

Додатком №1, що є специфікацією до Договору та його невід'ємною частиною, від 18.08.2008 року встановлено ціну товару на день підписання Договору у розмірі 204 375,09 грн. у т.ч. ПДВ, що у грошовому еквіваленті в іноземній валюті становить —40 482,54 дол. США (у т.ч. ПДВ 6 747,26 дол. США). Також цією додатковою угодою визначено, що датою оплати Покупцем ціни товару є 01.09.2008р.

Пунктом 7.4 Договору передбачено що у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару покупець сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування грошовими коштами в розмірі 28% річних від простроченої суми.

Матеріалами справи встановлено, що в зв'язку із існуванням між сторонами заборгованостей за цим Договором та Договорами №10006-20 від 31.07.2008р., №1580/46 від 07.04.2006р., №1580/46 від 07.04.2006р., №8059/033/06 від 26.05.2008р., 01.09.2008р. сторонами був складений протокол №43 про закриття взаєморозрахунків, відповідно до якого проведено взаємозалік заборгованостей, в зв'язку з чим станом на день складання акту заборгованість Відповідача перед Позивачем становила 141 173,33 грн. З підписанням цього протоколу сторони дійшли згоди щодо внесення змін до вищевказаних договорів про зміну форми розрахунків.

Відповідно до листа Підприємства заснованого на власності об'єднання громадян "Санвіт" вих. №54-08 від 12.11.2008р. сума у розмірі 728,76грн. 01 лютого 2009р. була зарахована Позивачем в погашення заборгованості за Договором № 8059/041/06 від 18.08.2008р., таким чином, станом на 01.02.2009р. за Відповідачем рахувалася заборгованість перед Позивачем у розмірі 140 444,57грн.

01.02.2009р. між сторонами Договору був укладений протокол № 1 про закриття взаєморозрахунків між ЗАТ компанія "РАЙЗ" та Підприємством заснованим на власності об'єднання громадян „Санвіт” відповідно до якого проведено взаємозалік заборгованості за Договором №8059/04/06 від 18.08.2008р., змінено форму розрахунків та встановлено, що станом на день складання протоколу заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 111 651,77 грн., що у валютному еквіваленті згідно Договору становить 22 109,26 дол. США. Пунктом 5 цього протоколу визначено, що у зазначену суму заборгованості не включено курсову різницю передбачену п.2.2 Договору та штрафні санкції.

10.02.2009р. між сторонами Договору було укладено Додаткову угоду до Договору №8059/041/06 від 18.08.2008р., відповідно до якої проведено дооцінку товару за накладною №ВН-10006-01706 від 28.08.2008р. і визначено, що станом на 10.02.2009р. дооцінка товару складає 10 160,00 грн. (у т.ч. ПДВ).

Між тим, відповідач не виконав своїх зобов'язань по договору, не сплативши в визначений термін вартість отриманого товару, що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача основного боргу і 28% річних.

Згідно з розрахунком позивача, основний борг відповідача станом на 10.03.20107р. складає 192583,2 грн., 28% річних - 73739,48 грн.

Оскаржуваним судовим рішенням позов ПАТ “Компанія “РАЙЗ” задоволений частково з підстав, викладених в описовій частині постанови.

Апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції не повно з’ясував обставини, що мають значення для справи, а саме

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як зазначалося вище відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором, а саме прострочив строки сплати за фактично отриманий товар.

Згідно ст.198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях.

Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Разом з тим відповідно до ст. 533 ЦК України, виконуватися грошове зобов'язання повинно у гривнях. якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно- правовим актом.

Таким чином, у договорі, сторони правомірно встановили що протягом дії договору грошові зобов'язання покупця існують і підлягають сплаті у гривні. Як вже зазначалося раніше сума у гривні, що підлягає сплаті Покупцем на виконання ним зобов'язань по Договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості товару в іноземній валюті, вказаній в додатку №1 до Договору, на офіційний курс гривні до такої іноземної валюти, який буде встановлений Національним Банком України на день фактичної оплати вартості товару Покупцем, однак, сторони узгодили, що ця умова не застосовується, якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти, що існує на день фактичної оплати вартості товару Покупцем, менший (нижчий) або рівний курсу, який існував на день підписання договору.

Твердження господарського суду першої інстанції про порушення позивачем ст. 198 ГК України є безпідставними, оскільки як вбачається, оплата по спірному договору відбувається у гривні, що закріплено пунктами договору і не заперечується сторонами. Також слід зазначити, що вказана стаття міститься в главі 22 “Виконання господарських зобов'язань “ ГК України і її припис не суперечить ст. 533 глави 48 “Виконання зобов'язань” ЦК України, на яку посилається позивач при визначенні суми заборгованості. Сторони не порушили вказані норми, обумовлюючи обов'язок розрахуватися в національній валюті України і визначивши грошовий еквівалент в іноземній валюті суми, яка підлягає сплаті у гривні. Порядок же визначення ціни товару обумовлений сторонами у спірному договорі, відповідає нормі ст. 524 ЦК України.

Оскільки при отриманні товару був один курс долару США- валюти еквіваленту договору, а на час подачі позову інший, збільшений, то позивачем вірно у відповідності до договору сума заборгованості перерахована на курсову різницю.

Враховуючи викладене колегія господарського суду апеляційної інстанції не погоджується із рішенням господарського суду Одеської області про часткове задоволенням позовних вимог.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже вимога позивача про стягнення з Підприємства заснованого на власності об'єднання громадян “Санвіт” 28% річних є правомірною та обґрунтованою, а розрахунки позивача відповідають вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства “Компанія РАЙЗ”

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Компанія “РАЙЗ” задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 21 червня 2010 року по справі №27/32-10-1590 скасувати частково в частині відмови в стягненні 90446,78 грн.

3.Додатково стягнути з розрахункового рахунку Підприємства заснованого на власності об'єднання громадян „Санвіт” (68000, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Карла Маркса, буд. 2Б, кв. 62, код ЄДРПОУ 32927412) на користь Публічного акціонерного товариства "Компанія "РАЙЗ" (03680, м. Київ, вул.Академіка Заболотного,152, код ЄДРПОУ 13980201, п/р. 26005090016675 в ВАТ „Укрексімбанк" у м. Київ, МФО 322313) 90446,78 грн.

4. Господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.          

Головуючий суддя

Судді П.Ф.Мацюра

Е.І. Андрєєва

Н.В. Ліпчанська