Рішення № 11063740, 07.09.2010, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

_________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                              Тел. 698-166, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

"30" серпня 2010 р.                                                  Справа № 10/111

Першого заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави

В особі: Кабінету Міністрів України, вул. М.Грушевського 12/2, м. Київ ,01008

В особі: Державного комітету України по земельним ресурсам,

вул. Народного ополчення, 3, м. Київ,03151

В особі: Державного комітету України по водному господарству,

вул. Червоноармійська, 8, м. Київ,01000

В особі: Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області, вул. Малясова, 12, м. Чернігів,14017

Третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача : Іванівська сільська рада, вул. Дружби, 33, с. Іванівка, Чернігівська область, 15562

Третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача : Чернігівська обласна державна санітарно –епідеміологічна станція, вул. Любецька, 11-а, м. Чернігів, 14000

Третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача : Головне державне управління використання та відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства в Чернігівській області, вул. П”ятницька, 69, м. Чернігів, 14000

Відповідач 1: Чернігівська районна державна адміністрація,

вул. Шевченка 48, м. Чернігів, 14027

Відповідач 2: Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова енергія",

вул. Коцюбинського, 39-а/1, м. Чернігів,14000

Предмет спору: про визнання недійсним розпорядження Чернігівської районної державної адміністрації № 657 від 12.12.2007року, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 12.12.2007року та додаткової угоди № 12/14 від 16.12.2008року.

Суддя І.Г.Мурашко

Представники сторін:

Прокурор: Кушнір Л.В., прокурор відділу, посвідчення №85, від 31.01.07р.

Позивач1: не з"явився

Позивач 2: Клочко К.В., довіреність № б/н від 05.08.2010р., представник

Позивач 3: не з"явився

Позивач 4: не з"явився

Третя особа1: не з"явився

Третя особа2: не з"явився

Третя особа3: не з"явився

Відповідач1: Синько О.О., довіреність № 02-15/724 від 17.06.2010р., представник

Відповідач2: Родінченко М.М., довіреність № 1 від 18.01.2010р., представник

Шкраб В.А., довіреність № 2 від 14.07.2010р., директор

В судовому засіданні 30.08.2010р., на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення оголошується після оголошеної 25.08.10р. перерви на підставі ст.77 Господарсько –процесуального кодексу України.

Першим заступником прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного комітету України із земельних ресурсів, Державного комітету України по водному господарству, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Іванівської сільської ради, Чернігівської обласної санітарно –епідеміологічна станції, Головного державного управління використання та відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства в Чернігівській області подано позов до відповідачів Чернігівської районної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова енергія" , про скасування розпорядження Чернігівської районної державної адміністрації № 657 від 12.12.2007 року, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 12.12.2007року та додаткової угоди № 12/14 від 16.12.2008 року та зобов”язати відповідача ТОВ “Нова Енергія”повернути земельну ділянку до складу земель запасу Іванівської сільської ради. Позовні вимоги обґрунтовані недодержанням сторонами в момент вчинення спірного правочину вимог чинного законодавства, зокрема щодо порядку передачи в оренду земельних ділянок водного фонду, що є підставою для визнання спірного правочину недійсним в порядку ст..215 Цивільного кодексу України. Предметом спору та спірного договору є право користування земельною ділянкою, винесення спірного розпорядження “Про надання земельної ділянки в оренду” за № 657 від 12.12.2007 року Чернігівською районною державною адміністрацією, яка від імені держави здійснює повноваження власника землі в межах, наданих чинним законодавством, та укладення на підставі нього спірного договору оренди від 12.12.2007року, зачіпає інтереси держави в частині правового регулювання порядку отримання та законності використання природних об»єктів, що надає право прокурору звертатись з позовом до суду в інтересах держави на підставі ст..121 Конституції України та ст..36-1 Закону України «Про прокуратуру».

Позивач 1, 3, 4, третя особа 1, 2, 3 в судове засідання не з"явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

До початку судового засідання від позивача 4 надійшло письмове клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника, яке було задоволено судом та письмові пояснення, відповідно до яких в порядку ст..51 Водного кодексу України спірний договір на право користування на умовах оренди земельної ділянки до Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області на погодження від відповідача 2 не надходив.

Прокурор в судовому засіданні виклав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі. Представник позивача 2 підтримав позовні вимоги.

Представники відповідача 1 та 2 надали письмові відзиви на позов в якому проти задоволення позовних вимог заперечують в повному обсязі та зазначають, що надання відповідачу 2 в оренду земельної ділянки площею 15,4933га відбувалось на підставі та у відповідності до норм законодавства, земельна ділянка надавалась в оренду без зміни її цільового призначення, такою ж площею, як і попередньому користувачу, підстави для розробки проекту із землеустрою щодо її відведення відсутні, тобто, порядок передачі в оренду земельної ділянки не порушувався.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення прокурора, повноважних представників позивача 2 та відповідачів 1, 2, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд, -

В С Т А Н О В И В :

12.12.07р. відповідачем 1 прийнято розпорядження № 657 від 12.12.2007 року, яким затверджено технічну документацію із землеустрію та надано в оренду відповідачу 2 строком на 49 років земельну ділянку площею 15,4933га, з них 11,897 га забудованих земель, 1,2964 га пасовищ та 2,2999 га під ставками за рахунок земель запасу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Іванівської сільської ради (а.с.13)..

На підставі цього розпорядження між Чернігівською районною державною адміністрацією та відповідачем 2 укладено спірний договір оренди земельної ділянки від 12.12.2007року, зареєстрований 24.12.07р. у Чернігівському районному відділі регіональної філії ДЗК за № 040783900170 та додаткова угода до договору оренди № 12/14 від 16.12.2008 року , зареєстрована 20.01.09р. у Чернігівському районному відділі регіональної філії ДЗК за № 040983900001 ( а.с.14-17) , - без проекту відведення ( п.18 договору).

Земельна ділянка ( адреса місцезнаходження земельної ділянки в оскаржуємому договорі та розпорядженні не зазначено) передана відповідачу 2 за актом прийому передачі від 18.12.07р. ( а.с.18).

Згідно Витягу з державного земельного кадастру (довідки 6-зем), відповідач 2 є користувачем земельної ділянки за межами Іванівської сільської ради, загальною площею 15,4933 га, у тому числі 13,1934 га сільськогосподарського призначення (1,2964 га пасовища, 11,8970 га під будівлями) та 2,2999 га води, у тому числі 2,2999 га під ставками ( а.с.139)..

Відповідно до вимог ч.1 ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема на землі сільськогосподарського призначення ( п.»а») та землі водного фонду(п. «є»).

Статтею 58 цього кодексу ( аналогічну норму має ст..4 Водного кодексу України) встановлено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів ( ч.1). Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою ( ч.2).

У ч.1 ст. 60 цього кодексу також зазначено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Відповідно до ч.4 ст. 59 цього кодексу, громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Стаття 5 Водного кодексу України розподіляє всі водні об»єкти України на водні об»єкти загальнодержавного та місцевого значення, при цьому п.1 ч.2 встановлено, що саме до водних об'єктів місцевого значення належать поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення. Статтею 8 цього кодексу встановлено, що розпорядження водними об'єктами місцевого значення відноситься до відання Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських Рад.

Аналогічно, згідно ст..51 цього кодексу, у користування на умовах оренди водні об'єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях., при цьому. орендодавцями водних об'єктів (їх частин) місцевого значення є Верховна Рада Автономної Республіки Крим і обласні Ради. Право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства.

Суд не приймає до уваги доводи відповідачів щодо того, що йому надана в оренду земля під водним об»єктом, а ні сам водний об»єкт, а тому на думку відповідачів не підлягають застосуванню вимоги Водного кодексу України. При цьому відповідач посилається на ст..85 Водного кодексу України, згідно з якою надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством. Однак, згідно цієї ж статті у тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним та фізичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб,культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт. Користування цими земельними ділянками у зазначених цілях здійснюється з урахуванням вимог щодо охорони річок і водойм від забруднення, засмічення та замулення, а також з додержанням правил архітектури планування приміських зон та санітарних вимог у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 27.11.07р. по справі № 04/326 (31.01.08р. Верховним судом України відмовлено у порушенні провадження з перегляду Постанови).

Суд також звертає увагу відповідачів, що вимоги щодо обов»язкового встановлення прибережних захисних смуг навколо водосховищ та водойомів , водоохоронних зон, розміри яких визначаються за проектами землеустрою, встановлені саме Земельним кодексом України.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Частиною 1 ст.215 цього кодексу встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи все вищезазначене, а також те, що відносини щодо користування земельною ділянкою, які є предметом спору, має господарський характер, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог прокурора. При цьому суд виходить з того, що прокурор заявив позов саме в інтересах держави, зазначивши згідно чинного законодавства органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах. Позов обґрунтований порушенням інтересів держави в частині правового регулювання порядку отримання та законності використання природних об»єктів, а ні порушенням інтересів органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах. Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 03.02.09р. по справі 11/6618.

Доводи відповідачів щодо того, що спірна земельна ділянка, площею 15,4933га надавалась в оренду без зміни її цільового призначення, такою ж площею, як і попередньому користувачу, в зв»язку із придбанням відповідачем 2 у попереднього користувача об»єктів нерухомості, а тому підстави для розробки проекту із землеустрою щодо її відведення відсутні, судом не може бути прийнято до уваги, виходячи з наступного.

Згідно договору купівлі –продажу від 07.08.07р., відповідачем 2 було придбано нерухоме майно, площею 2469 кв.м , що знаходяться за адресою: с.Количівка, Чернігівського району, 14 км Ніжинського шосе.( а.с.11-12). Як зазначено в договорі , придбані приміщення розташовані на земельній ділянці, площею 15,4932 га, наданій попередньому власнику приміщень згідно договору оренди від 06.11.03р. для сільськогосподарського використання, строком на 5 років. В зв»язку із продажем зазначеного майна попередній землекористувач звернувся до відповідача 1 із заявою про розірвання договору оренди спірної земельної ділянки ( а.с.136), внаслідок чого відповідачем 1 було прийнято розпорядження № 450 від 30.08.07р.( а.с.138), яким було розірвано договір оренди спірної земельної ділянки з попереднім землекористувачем та спірна земельна ділянка була передана до складу земель запасу на території Іванківської сільської ради. Зазначене розпорядження є чинним..

В зв»язку із придбанням об»єктів нерухомості, площею 2469 кв.м , що знаходяться за адресою: с.Количівка, Чернігівського району, 14 км Ніжинського шосе, відповідач 2 звернувся до відповідача 1 із заявою про укладення договору оренди спірної земельної ділянки ( а.с.137). Однак, відповідачами не враховано, що придбана відповідачем 2 нерухомість та спірна земельна ділянка є різними об»єктами правовідносин, та придбання відповідачем нерухомості ( нежитлових приміщень), не має наслідком надання відповідачу 2 в оренду земельної ділянки такої ж площі та складу, якою користувався попередній користувач земельної ділянки. Спірна земельна ділянка надавалась відповідачу 2 із земель запасу на території Іванківської сільської ради та має в своєму складі землі водного фонду, які мають певні особливості , визначені Земельним та Водним кодексами України щодо порядку надання їх в оренду, що не було враховано відповідачами.

Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. За таких обставин, вирішуючи спір в межах заявлених вимог, суд не надає правової оцінки дотримання вимог закону при укладенні договору оренди спірної земельної ділянки з попереднім користувачем , тим більш, що зазначений договір вже припинив свою дію.

Керуючись ст.ст. 4, 22,29, 33, 34, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

1. Визнати недійсним розпорядження Чернігівської районної державної адміністрації № 657 від 12.12.07року.

2. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 15,4933 га ( кадастровий номер 7425582800:05:000:1001) , що знаходиться на території Іванівської сільської ради, укладений 12.12.07р. Чернігівською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова енергія", зареєстрований 24.12.07р. в Чернігівському райвідділі регіональної філії Центру ДЗК за №040783900170 та додаткову угоду № 12/14 від 16.12.08року, зареєстровану в Чернігівському райвідділі регіональної філії Центру ДЗК 20.01.09р. за №040983900001.

3. Зобов»язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова енергія"(вул. Коцюбинського, 39-а/1, м. Чернігів,14000, код ЄДРПОУ 32818165) повернути земельну ділянку площею 15,4933 га ( кадастровий номер 7425582800:05:000:1001) , що знаходиться на території Іванівської сільської ради, до складу земель запасу Іванівської сільської ради.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.Г.Мурашко

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 06.09.10р.

Суддя І.Г.Мурашко

07.09.10