Рішення № 11063697, 31.08.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2010 року                                                                      Справа №08/1439

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Кучеренко О.І., при секретарі судового засідання Кенкеч О.С., за участю представників сторін:

від позивача –Макарова Т.А. –представник за довіреністю,

від відповідача –представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду справу за позовною заявою

позивача           товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоальянс»

до

відповідача Черкаського обласного комунального підприємства                                         «ОБПАЛИВО»

про                     стягнення 166986,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоальянс»звернулось до суду з позовом про стягнення з Черкаського обласного комунального підприємства «ОБПАЛИВО»заборгованості за поставлене згідно договору на поставку вугілля № 29/10 від 29.10.2009 вугілля кам’яного марки ДГ (0-100) в сумі 166986,00 грн., в тому числі 153938,82 грн. основного боргу, 3 % річних в сумі 3119,72 грн., інфляційних в сумі 9927,46 грн. та відшкодування у зв’язку з цим державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АД № 468392, надісланої до суду позивачем 02.08.2010, вбачається, що відповідачем 21.05.2010 була проведена заміна свідоцтва про державну реєстрацію у зв’язку зі зміною назви на комунальне підприємство «ОБЛПАЛИВО»Черкаської обласної ради.

До початку судового засідання від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову у зв’язку з тим, що на підприємстві відсутні будь-які первинні бухгалтерські документи, які б свідчили про поставку позивачем вугілля за договором, вказане вугілля взагалі відсутнє на складах відповідача. Крім того, 14.07.2010 прокуратурою Черкаської області порушено кримінальну справу за фактом зловживань службовим становищем колишнім керівництвом відповідача за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, тому провадження у справі підлягає до зупинення до завершення розслідування кримінальної справи. Також від представника відповідача до суду надійшло доповнення до відзиву на позовну заяву від 30.08.2010 та клопотання про зупинення провадження у справі від 30.08.2010.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, участь свого представника у судове засідання не забезпечив.

Нез’явлення представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача.

Щодо клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі у зв’язку з перевіркою прокуратурою Придніпровського району у ході розслідування кримінальної справи порушеної 14.07.2010 прокуратурою Черкаської області за фактом зловживань службовим становищем колишнім керівництвом Черкаського обласного комунального підприємства «ОБПАЛИВО»за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, то вказане клопотання до задоволення не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. Тобто частина 1 вказаної статті встановлює обов’язок господарського суду зупинити провадження у справі. Причиною зупинення є неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Як встановлено в судовому засіданні будь-якої іншої справи пов’язаної з цією в провадженні судів не знаходиться. Розгляд справи будь-яким адміністративним органом (органами Антимонопольного комітету, податковими органами, правоохоронними органами тощо) не є підставою для зупинення провадження у справі. У пункті 13 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 №01-8/344 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»зазначається, що іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК України, є будь-який інший орган, що входить до складу судової системи України.

Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:

1) призначення господарським судом судової експертизи;

2) надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів;

3) заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації.

Судом не встановлено, а Відповідачем не доведено, що порушена кримінальна справа за фактом зловживань службовим становищем колишнім керівництвом відповідача за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, будь-яким чином пов’язана з поставкою вугілля згідно договору на поставку вугілля №29/10 від 29.10.2009. У постанові про порушення кримінальної справи від 14.07.2010 зазначено, що «службові особи Черкаського обласного комунального підприємства «Облпаливо», діючи умисно, в інтересах ПВКФ «СЕВ-сервіс 2000»та ПП Єрмоленко, протягом 14-16 травня 2010 року відпустили зі складів підприємства 2261,48 тон вугілля по заниженим цінам, які не покривали витрати, що були понесені підприємством при його закупівлі. Внаслідок зазначених дій службових осіб Черкаського обласного комунального підприємства «Облпаливо»державним інтересам спричинено тяжкі наслідки у вигляді матеріальних збитків на суму 388834,02 грн., що на час вчинення злочину більше ніж в 894 рази перевищувало встановлений законодавством України неоподаткований мінімум доходів громадян».

Таким чином, факти, які перевіряються в межах порушеної кримінальної справи не відносяться до правовідносин, які розглядаються судом в даній справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

29.01.2009 між Черкаським обласним комунальним підприємством «ОБПАЛИВО»(Покупцем –Відповідач по справі), в особі директора Бондаря Е.В., що діє на підставі Статуту та товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоальянс»(Постачальником –Позивач по справі), в особі генерального директора Реви А.Е., що діє на підставі Статуту, було укладено договір на поставку вугілля №29/10 (Далі –Договір), за умовами якого Постачальник зобов’язаний поставити Покупцю вугілля, вказане в специфікаціях, що додаються до Договору, а Покупець зобов’язаний розрахуватися за нього.

Згідно з Розділом 2 Договору поставка вугілля проводиться Постачальником залізничним транспортом (напіввагонами). У відвантажувальних документах Постачальник робить відмітки у відповідності до специфікацій. Об’єм і період поставки –за заявкою Покупця (факс), відвантаження вагонів після заявки Покупця протягом 7 днів. Після відвантаження кожної партії вагонів з вугіллям, Постачальник передає Покупцю наступні документи:

·          залізно-дорожні квитанції –1 прим.;

·          довіреність про якість вугілля –1 прим.;

·          рахунок-фактура –1 прим.;

·          податкова накладна –1 прим.;

·          підтвердження про власність вугілля –1 прим.,

які дають можливість визначити вартість відвантаженого вугілля і контролювати хід виконання Договору.

На виконання умов Договору Постачальником було поставлено залізничним транспортом (залізнична накладна № 51097305) та передано на зберігання на склад відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ»ТОВ «Черкаське хімволокно»(акт №14 та №15 від 30.10.2009) 660 470 кг. вугілля кам’яного марки ДГ (0-100), яке за актом прийому-передачі вугільної продукції до Договору було передано у власність Покупцю.

Відповідно до п. 4.5 Договору розрахунки проводяться Покупцем в національній валюті України на розрахунковий рахунок Постачальника шляхом оплати з моменту отримання вугілля.

29.10.2009 на адресу Покупця було виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000087 для оплати вартості поставленого вугілля 144,960 т. на суму 41071,52 грн. без ПДВ та 515,510 т. на суму 128877,50 грн. без ПДВ, в сього на загальну суму 203938,82 грн. в тому числі з ПДВ 33989,80 грн.

На порушення умов Договору оплату за отримане вугілля Покупець зробив частково, а саме:

30.12.2009 було оплачено 20000,00 грн. (копія виписки по рахунку від 30.12.2009 АТ «БАНК БОГУСЛАВ»);

22.01.2010 було оплачено 10000,00 грн. (копія виписки по рахунку від 22.01.2010 АТ «БАНК БОГУСЛАВ»);

24.02.2010 було оплачено 10000,00 грн. (копія виписки по рахунку від 24.02.2010 АТ «БАНК БОГУСЛАВ»);

16.04.2010 було оплачено 10000,00 грн. (копія виписки по рахунку від 16.04.2010 АТ «БАНК БОГУСЛАВ»).

Всього було оплачено на загальну суму 50000,00 грн.

18.05.2010 на адресу Покупця було направлено претензію вих. №040 з вимогою виконати зобов’язання по Договору протягом 3-х банківських днів з дня отримання претензії. Претензію Покупцю вручено 25.05.2010 уповноваженому Ткаченко, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (а. с. 43).

Вказана претензія залишилась без відповіді та задоволення.

Невиконання Відповідачем взятих на себе зобов’язань стало правовою підставою для звернення до суду.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 173 ГК України зобов’язання, що виникає між суб’єктами господарювання, в силу якого один суб’єкт зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, є господарським зобов’язанням.

Згідно з частиною 1 статті 174 ГК України, господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу урегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов Договору Постачальником було поставлено залізничним транспортом (залізнична накладна №51097305 а. с. 31) та передано на зберігання на склад відкритого підрозділу «Черкаська ТЕЦ»ТОВ «Черкаське хімволокно»660 470 кг. вугілля кам’яного марки ДГ (0-100), яке за актом прийому-передачі вугільної продукції (а. с. 34) було передано у власність Покупцю.

Згідно ст. 691 ЦК України Покупець зобов’язаний оплати товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з умов його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з Розділом 2 Договору поставка вугілля проводиться Постачальником залізничним транспортом (напіввагонами). Після відвантаження кожної партії вагонів з вугіллям, Постачальник передає Покупцю залізно-дорожні квитанції, довіреність про якість вугілля, рахунок-фактуру та ін.

На виконання вказаного положення Договору Позивачем була надана Відповідачу рахунок-фактура №СФ-0000087 від 29.10.2009 для оплати вартості поставленого вугілля вагою 144,960 т. та 515,510 т - (660,470) на загальну суму 203938,82 грн. в тому числі з ПДВ 33989,80 грн. (а. с.35)

Про прийняття рахунку №СФ-0000087 від 29.10.2009 свідчить той факт, що Відповідач частково здійснив оплату поставленого вугілля, про що свідчать банківські виписки від 30.12.2009 на суму 20000,00 грн.. від 22.01.2010 на суму 10000,00 грн., від 24.02.2010 на суму 10000,00 грн. від 16.04.2010 на суму 10000,00 грн., а всього на загальну суму 50000,00 грн. (а. с. 36-40), які містять посилання на вказаний рахунок-фактуру.

Пунктом 2 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки договором не встановлено строк оплати отриманого вугілля, Позивач 25.05.2010 звернувся з письмовою вимогою (претензією) до Відповідача про погашення заборгованості. Отже, Відповідач зобов’язаний був погасити заборгованість до 02.06.2010.

Проте, Відповідач свої зобов’язання в частині оплати товару належним чином не виконав. Наявність заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи копією договору на поставку вугілля, копією акту приймання-передачі, копією рахунку-фактури, копіями виписок по рахунку, копією претензії.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

З врахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованим та доведеним право Позивача на стягнення з Відповідача суми заборгованості за поставлене вугілля у розмірі 153938,82 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 та ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, а також боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. На підставі вказаних вимог, Позивачем нараховано Відповідачу 9927,46 грн. інфляційних та 3119,72 грн. 3% річних, нарахованих за час прострочення виконання грошового зобов’язання.

З огляду на те, що згідно пред’явленої Позивачем вимоги, строк виконання Відповідачем зобов’язання по оплаті поставленого товару закінчився 02.06.2010, то право нарахування передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України інфляційних і річних виникає у Позивача з наступного після вказаного строку. Разом з тим, як свідчить розрахунок Позивача (а с. 44) інфляційні та річні нараховано останнім з жовтня 2009 по 02.06.2010, тобто за період коли у Відповідача не було прострочки виконання грошового зобов’язання, тому суд відмовляє у задоволенні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 3 % річних в сумі 3119,72 грн. та інфляційних в сумі 9927,46 грн.

Заперечення Відповідача щодо відсутності поставки вугілля та відсутності його у Відповідача спростовуються матеріалами справи. Так, на підтвердження поставки 660 470 кг вугілля кам’яного марки ДГ (0-100), Позивачем був наданий договір відповідального зберігання від 20.08.2008 №2008/08 укладений між Позивачем та відокремленим підрозділом «Черкаська ТЕЦ»ТОВ «Черкаське хімволокно»про зобов’язання останнього взяти на зберігання 660470 кг вугілля. На виконання вказаного договору Позивачем надано акти виконаних робіт №14 та №15 від 30.10.2009, що підтверджують надання зберігачем послуг по зберіганню вугілля кам’яного марки ДГ (0-100), яке за актом прийому-передачі вугільної продукції до Договору в подальшому було передано у власність Покупцю.

На підставі ст. 49 ГПК України з Відповідача на користь Позивача, пропорційно до задоволених вимог, підлягають стягненню судові витрати: державне мито в сумі 1539,44 грн. та 217,57 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України суд, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства «ОБЛПАЛИВО»Черкаської обласної ради (м. Черкаси, вул. Будіндустрії, буд. 9, ідентифікаційний код 14180129) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоальянс» (м. Київ, Дніпровський район, вул. Вільде, буд. 5, ідентифікаційний код 30552806) –153938,82 грн. заборгованості за поставлене вугілля, 1539,44 грн. витрат по сплаті державного мита та 217,57 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

          Суддя О.І. Кучеренко