Рішення № 11063612, 30.08.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2010 р. Справа № 40/185-10

вх. № 5980/4-40

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, особисто, ОСОБА_1, адвокатське свідоцтво № НОМЕР_2 від 24.09.2009 року відповідача - не з*явився

розглянувши справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с. Куп"янськ-Вузловий

до Статутного територіально - галузевого об"єднання "Південна залізниця", м. Харків

про усунення перешкод та стягнення 71777,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна вимога про зобов*язання Куп*янську дирекцію залізничних перевезень вжити заходів щодо усунення перешкод у користуванні майном та земельною ділянкою позивача, шляхом знесення металевої огорожі; встановлення земельного сервітуту на право проїзду по земельній ділянці, яка належить Куп*янській дирекції залізничних перевезень на праві користування та про стягнення з відповідачів в солідарному порядку майнової шкоди у розмірі 71777,86 грн.

Представник позивача у судовому засіданні та у письмовому поясненні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те, що 14 липня 1998 року між 4-ю Куп'янською дистанцією цивільних споруд Південної залізниці, правонаступником якої на теперішній час є відповідач, в особі начальника Полякова Ю.В. та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (позивачем), за результатами торгів проведених Універсальною товарною біржею "Харків", було укладено договір купівлі продажу державного майна № Ф1-00001.

У відповідності із вимогами вищевказаного Договору позивачем було придбано у приватну власність нежитлове приміщення площею 52,9 м. кв. розташоване за адресою: АДРЕСА_2. За своїми технічними характеристиками, придбане нежитлове приміщення представляє собою одно поверхневу будівлю магазину, який складається із приміщення торгівельного залу, комори, санвузлу, загальною площею 44,8 м. кв., цеглової прибудови площею 24,5 м.кв. та ґанку площею 2,6 м. кв. Вказане приміщення було підключено до мережі газо, електропостачання та каналізації. На підставі вищевказаної угоди та розробленого технічного паспорту, Купянськім міжміським бюро технічної інвентаризації за позивачем було зареєстровано право власності на придбану будівлю, про що свідчить запис про реєстрацію права власності за № 29 від 21 липня 1998 року.

На виконання вимог Земельного кодексу України, Виконавчим комітетом Куп'янської міської ради Харківської області, на підставі заяви позивача та розроблених матеріалів інвентаризації земельної ділянки, було прийнято Рішення № 82 від 16 лютого 1999 року, яким йому було виділено у постійне користування земельну ділянку площею 263 м.кв. розташовану за адресою: с.м.т. Куп'янськ - Вузловий, вул. Печериці буд. 1.

12 вересня 2006 року позивачу було видано державний акт НОМЕР_3 на право власності на вищевказану земельну ділянку, цільове призначення якої було визнано - для роздрібної торгівлі та комерційних послуг.

Земельна ділянка, яка знаходиться у приватній власності Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 межує з земельною ділянкою, яка надана у постійне користування Південній залізниці в особі Куп'янської дирекції залізничних перевезень. Відповідно до проекту реконструкції вокзального комплексу станції Куп'янськ-Вузловий Статутного територіально - галузевого об"єднання "Південна залізниця", на привокзальній площі, де знаходиться будівля магазину та земельна ділянка яка належить позивачу, відповідачем проводились роботи з благоустрою території.

У зв'язку з проведенням ремонтних робіт було демонтовано повітряні лінії електропостачання, підвід газу та водопроводу і каналізації до магазину. Окрім викладеного навколо магазину було демонтовано асфальтне покриття загальною площею близько 100 м. кв.

В подальшому, після закінчення реконструкції вокзалу та привокзальної площі станції Куп'янськ - Вузловий, будівлю магазину та земельну ділянку позивача було огороджено металевим парканом, внаслідок чого використання земельної ділянки до теперішнього часу робиться не можливим. Крім того, до газо- та водопостачання магазин підключено не було, а асфальтне покриття не відновлено.

Вказані дії відповіда унеможливлюють доступ автотранспорту до будівлі магазину Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 і безпечний виїзд автотранспорту, можуть зумовлювати невиправдану затримку завантаження і розвантаження продуктів харчування, загрожують безпеці руху автотранспорту, охороні праці та протипожежної безпеці.

Нормальне господарське використання земельної ділянки та приміщення магазину, які належать на праві приватної власності позивачу неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки по АДРЕСА_2, землекористувачем якої є перший Відповідач.

Окрім того, згідно із договором № 1-П від 09 березня 2010 року на виготовлення проектно-кошторисної документації та договору про видачу технічних умов від 09 березня 2010 року вартість робіт пов'язаних з відновленням газопостачання магазину позивача складає 6 534 грн. 26 коп. (шість тисяч п'ятсот тридцять чотири грн. 00 коп.). Крім того, відповідно до договору підряду № 26 від 25 травня 2010 року вартість робіт пов'язаних з улаштування асфальтобетонного покриття навколо магазину складає 65 243 грн. 60 коп. (шістдесят п'ять тисяч двісті сорок три грн. 00 коп.).

Представник відповідача у судове засідання не з*явився, у наданому запереченні проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши повно та всебічно матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 у повному обсязі виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частинами 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення таких дій для запобігання такому порушенню.

У відповідності до вимог статті 391 Цивільного кодексу України, власник може звернутися з позовом про усунення будь-яких порушень свого права, не пов'язаних з неправомірним позбавленням володіння (негаторний позов).

Суд зазначає, що подання такого позову не вимагає, щоб перешкоди до здійснення права користування й розпорядження були результатом винних дій третіх осіб чи спричиняли збитки. Достатньо, щоб такі дії (бездіяльність) об'єктивно порушували права власника і були протиправними.

Відповідно до частини 1 статті 30 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року, який діяв на час придбання нерухомого майна, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 Земельного кодексу України, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У випадку зміни цільового призначення падання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення земельної ділянки.

Вимогами статті 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, виданим у порядку встановленому Законом.

Відповідно до частини 1 статті 319, частини 1 статті 320 Цивільного коедксу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності. За приписами статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, обмеження у його здійсненні може бути лише у випадках і у порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим, способом.

Згідно з положеннями статті 402 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. В разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

В свою чергу відповідно до частини 2 статті 404 Цивільного кодексу України особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а вразі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Статтею 99 Земельного кодексу України передбачено, зокрема, такий від земельного сервітуту право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

Також, вимогами частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода завдану майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

До складу позовних вимог входить вимога про встановлення сервітуту. Згідно із статтею 402 Цивільного кодексу України та статтею 100 Земельного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може біти встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

В пункті 3.5.2. Рекомендацій №04-06/15 02 лютого 2010 року "Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства" наданих Президією Вищого господарського Суду України зазначається "Вимагати встановлення земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок. Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, який потребує використання суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, обумовлені її місце розташуванням або природним станом".

В пункті 3.5.3. тих же Рекомендацій вказано, що відповідно до частини 1 статті 402 Цивільного кодексу України та частині 1 статті 100 Земельного кодексу України суд може винести рішення про встановлення сервітуту, умови якого визначаються судом з урахуванням обставин справи.

Стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положення частини 4 статті 404 Цивільного кодексу України особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

У частині 1 статті 402 Цивільного кодексу України зазначається, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Суд вважає, що встановлення металевого паркану навколо будівлі магазину по межі земельної ділянки позивача, суперечить вимогам статті 23 Закону України "Про планування і забудову території" від 20 квітня 2000 року оскільки його будівництво було здійснено без відповідного дозволу органу влади та дозволу інспекції Держархбудконтролю, без погодження з користувачем суміжної земельної ділянки, а саме позивачем.

Таким чином вимога Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту відповідає встановленим вимогам чинного законодавства України та підлягають задоволенню.

Відшкодування матеріальної шкоди завданої пошкодженням майна з відповідача, повинно бути стягнуто на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 грошові кошти на загальну суму 71 777 грн. 86 коп. (сімдесят одна тисяча сімсот сімдесят сім грн. 00 коп.).

Суд вважає, що оскільки в ході проведення ремонтних робіт пов'язаних з реконструкцією привокзальної площі залізничної станції Куп'янськ - Вузловий було ліквідовано лінії водо- та газо постачання магазину та асфальтне покриття навколо нього, які належали на праві приватної власності позивачу, останньому було спричинено майнову шкоду, яка виражається у матеріальних збитках пов'язаних з відновленням пошкоджених мереж та асфальтного покриття.

Таким чином, суд вважає, що викладені обставини свідчать про те, що відповідач своїми діями перешкоджає вільному доступу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до належного йому нерухомого майна та здійсненню господарської діяльності, а тому його вимоги про усунення перешкод у користуванні майном є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки з його вини справу було доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 16, 386, 392, 401, 402 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Статутне територіально - галузеве об"єднання "Південна залізниця" (61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, 7, код ЄДРПОУ 01072609, інд. податкоий № 010726020392, свідоцтво № 30007605 від 20 вересня 2000 року) усунути перешкоди у користуванні майном та земельною ділянкою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), шляхом знесення металевої огорожі.

Встановити земельний сервітут на право проїзду по земельній ділянці яка належить Куп'янській дирекції залізничних перевезень (63709, Харківська область, Куп'янський раойн, сел. Куп'янськ-Вузловий, майдан Радянський, 3, розрахунковий рахунок 26005100108 у Харківській філії АБ "Експрес-банк", МФО 350716, код ЄДРПОУ 01073751) на праві користування.

Стягнути з Статутного територіально - галузевого об"єднання "Південна залізниця" (61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, 7, код ЄДРПОУ 01072609, інд. податкоий № 010726020392, свідоцтво № 30007605 від 20 вересня 2000 року) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 71 777, 86 грн. майнової шкоди, 802,80 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписаний 03.09.2010 року.

Суддя