Рішення № 11063609, 02.09.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2010 р. Справа № 54/165-10

вх. № 5679/1-54

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Яковенко О.Г., дов. від 22.01.2010 року

3-ї особи - Кравченко Т.А., дов. № 6397 від 04.12.2009 року

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ПП "Юнайтед Консалтінг", м. Харків

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ЗАТ КБ "ПриватБанк", м. Харків

до СПДФО ОСОБА_3, м. Харків

про визнання недійсним договорів

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу № А-1498, укладений між ФОП ОСОБА_3 та ПП "Юнайтед Консалтінг" 22.07.2008 року та договір купівлі-продажу № А-1509, укладений між ФОП ОСОБА_3 та ПП "Юнайтед Консалтінг" 23.07.2008 року. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Запис розгляду судової справи № 54/165-10 здійснюється на диск CD-R, серійний номер сіс х-06687 за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Діловодство суду”.

31 серпня 2010 року через канцелярію суду від позивача, в порядку ст. 22 ГПК України, надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх. 17889), в яких позивач просить суд застосувати наслідки недійсності договорів купівлі-продажу № А-1498 від 22 липня 2008 року та № А-1509 від 23 липня 2008 року, укладеними між ФО-П ОСОБА_3 та Приватним підприємством "Юнайтед Консалтінг" в особі ОСОБА_3.

У відповідності до положень ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Однак надана позивачем заява про збільшення розміру позовних вимог (вх. 16914) подана з порушенням вимог господарсько-процесуального законодавства, а саме з порушенням п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України, оскільки позивачем не надано до заяви доказів направлення її відповідачу, в зв'язку з чим суд повертає заяву про збільшення розміру позовних вимог без розгляду згідно п. 6 ст. 63 ГПК України.

02 вересня 2010 року до канцелярії господарського суду Харківської області представникам позивача надано заяву про залучення до матеріалів справи документів перелічених у заяві, яка задовольняється судом та надані документи залучаються судом до матеріалів справи.

02 вересня 2010 року до канцелярії господарського суду Харківської області від 3-ї особи надійшло клопотання, яке судом залучається до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник 3-ї особи у судовому засіданні підтримує правову позицію, викладену у письмових поясненнях та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином .

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

22 липня 2008 року між ФО-П ОСОБА_3 (відповідач) та Приватним підприємством „Юнайтед Койнсалтині" (позивач) був укладений договір купівлі-продажу № А-1498, відповідно до умов якого відповідач (продавець) продає, а позивач (покупець) купує сідловий тягач - Е МАN ТG 460, двигун НОМЕР_2, шасі № НОМЕР_3, рік випуску 2001, колір жовтий.

22 липня 2008 року між ФО-П ОСОБА_3 (відповідач) та Приватним підприємством „Юнайтед Койнсалтині" (позивач) був укладений договір купівлі-продажу № А-1509, відповідно до умов якого відповідач (продавець) продає, а позивач (покупець) купує сідловий тягач - Е Renault Premium Н420DСІ, двигун НОМЕР_4, шасі № НОМЕР_5, 2001 року випуску, білого кольору.

Відповідно до п. 2 вищезазначених договорів зазначений у договорі товар до теперішнього часу нікому не подарований, не проданий, під забороною не складається і судових суперечок із ним не існує.

На думку позивача, обставини викладені у позовній заяві свідчать про те, що його права були порушені внаслідок того, що відповідачем не було повідомлено позивача про те, що транспортні засоби, які є предметом спірних договорів купівлі-продажу на момент укладення договорів знаходилися у заставі ЗАТ КБ „ПриватБанк" і їх відчужування третім особам було заборонено. Це обставина, вважає позивач, є підставою для захисту його порушених прав та охоронюваних законом інтересів в судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У відповідності до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Отже, для чинності правочину волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, тобто формування волевиявлення має бути вільним від чинників, що могли б змінити уяву особи про зміст правочину. Тому у випадку, коли воля суб'єкта правочину формувалася не вільно і не відповідала волевиявленню (наприклад, мав місце обман), такий правочин визнається недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.03.2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ФОП ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 049/Е-07, в забезпечення якого відповідач надав у заставу транспортний засіб: сідловий тягач - Е Renault Premium Н420DСІ, двигун НОМЕР_4, шасі № НОМЕР_5, 2001 року випуску, білого кольору, згідно договору застави рухомого майна від 07.03.2007 року.

27.09.2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ФОП ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 196/Р-07, в забезпечення якого відповідач надав у заставу транспортний засіб: сідловий тягач - Е МАN ТG 460, двигун НОМЕР_2, шасі № НОМЕР_3, рік випуску 2001, колір жовтий, згідно договору застави рухомого майна від 27.09.2007 року.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Позивач в обґрунтування вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу № А-1498, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ПП "Юнайтед Консалтінг" 22.07.2008 року та договору купівлі-продажу № А-1509, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ПП "Юнайтед Консалтінг" 23.07.2008 року, зокрема, вказує наступне.

Згідно витягу з державного реєстру обтяжень рухомого майна № 27120292 від 13.05.2010р. позивач дізнався, що транспортні засоби, які виступають предметом спірних договорів купівлі-продажу на момент укладення договорів знаходилися у заставі ЗАТ КБ „ПриватБанк" і їх відчужування третім особам було заборонено.

Натомість, відповідач не повідомив позивача про цю обставину, яка має істотне значення. Більше того у пункті 2 оскаржуваних договорів відповідач гарантував, що „зазначений товар до теперішнього часу нікому не подарований, не проданий, під забороною не складається і судових суперечок із ним не існує.

Крім того, позивач зазначає, що за умовами оскаржуваних договорів до відповідача мали перейти права володіння, користування та розпорядження зазначеними транспортними засобами. При цьому під володінням розуміють право фактичного утримання майна власником, під користуванням - право витягу з речі корисних властивостей, під розпорядженням - право вирішення долі речі. В результаті до позивача не було передано третю складову права власності на автотранспортні засоби, а саме право розпорядження майном, що вказує на відсутність переходу права власності взагалі.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов*язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві).

Згідно з ст 659 ЦК України продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається.

Статтею 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 сі. 317 ЦК України змістом права власності являються права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За таких обставин та враховуючи, що згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним, суд вважає позовні вимоги щодо визнання недійсними договору купівлі-продажу № А-1498, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ПП "Юнайтед Консалтінг" 22.07.2008 року та договору купівлі-продажу № А-1509, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ПП "Юнайтед Консалтінг" 23.07.2008 року обґрунтованими, такою, що відповідають вимогам чинного законодавства, і задовольняє її.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 15, 16, ч.1 ст. 203, 215, 230 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44-49, 8285 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Повернути заяву позивача про збільшення позовних вимог на 3-х аркушах, у тому числі платіжна квитанція № ПН3712 від 31.08.2010 року, без розгляду судом.

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу № А-1498 від 22.07.2008 року, укладений між ФОП ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) та ПП "Юнайтед Консалтінг" (61070, м. Харків, Білгородське шосе, 2/1, іденот. код 34471181).

Визнати недійсним договір купівлі-продажу № А-1509 від 23.07.2008 року, укладений між ФОП ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) та ПП "Юнайтед Консалтінг" (61070, м. Харків, Білгородське шосе, 2/1, іденот. код 34471181).

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Юнайтед Консалтінг" (61070, м. Харків, Білгородське шосе, 2/1, іденот. код 34471181) 170,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст судового рішення підписано 03.09.2010 року.