Рішення № 11063081, 31.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/16631.08.10 За позовом           Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

до                     Недержавного закладу «Спеціальний експериментальний соціально -

реабілітаційний центр «СПОЛОХ»

про                     виселення та повернення нежилого приміщення

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

від позивача Харченко С.Л.          

від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація»звернулось до суду з позовом до Недержавного закладу «Спеціальний експериментальний соціально - реабілітаційний центр «СПОЛОХ»про виселення відповідача та повернення ним нежилого приміщення загальною площею 2491 кв.м. в будинку № 16-а літер А на вул. Сабурова.

Ухвалою від 15.06.2010р. господарський суд порушив провадження у справі та призначив судове засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представники Позивача з’являлися у судові засідання, підтримували обставини, викладені у позові та просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники Відповідача з’являлися у судові засідання, письмового відзиву на позов не подали, проте усно заперечували проти позову в повному обсязі, посилаючись на позитивне рішення профільної комісії з питань охорони здоров'я та соціального захисту Київської міської ради від 16.06.2010 року (витяг з протоколу засідання комісії).

Відповідачем 30.08.10р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано клопотання про відкладення розгляду справи до часу вирішення Київською міською радою питання передачі спірної в межах даної справи будівлі на баланс ГО «Український конгрес інвалідів»(попереднє рішення профільної комісії з питань охорони здоров'я та соціального захисту прийнято 16.06.2010 року).

Присутній представник позивача стосовно відкладення розгляду справи заперечень не висловив.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, і такими обставинами, зокрема, є: 1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; 2) неподання витребуваних доказів; 3) необхідність витребування нових доказів; 4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; 5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

В поданому клопотанні від 30.08.10р. передбачених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи відповідачем не наведено та не обґрунтовано. Враховуючи вищенаведене, судом відхиляється клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, як необґрунтоване.

Рішення по справі виноситься на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 31.08.10р. судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, оглянувши надані позивачем оригінали документів, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд —

ВСТАНОВИВ:

Між Ватутінським відділом освіти та Спеціальним експериментальним освітньо-культурологічним центром "Сполох" (правонаступник - Недержавний заклад "Спеціальний експериментальний соціально-реабілітаційний центр "Сполох" (надалі –Відповідач)) було укладено Договір безоплатного користування нежилими приміщеннями загальною площею 2491 кв.м в будинку № 16-а на вул. Сабурова в м. Києві (надалі –Договір).

Нежилий будинок № 16 літер А на вул. Сабурова на виконання рішення Київради від 29.11.2001 № 151/585 «Про затвердження переліку нежитлових будівель комунальної власності територіальної громади міста Києва»та згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 22.02.2002 № 347 «Про закріплення нежилих будинків та приміщень комунальної власності територіальної громади м. Києва» 27.06.2002 передано на баланс Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (надалі –Позивач).

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»в разі переходу права власності до інших осіб, договір оренди зберігає свою чинність для нового власника. На підставі ст. 770 ЦК України у разі зміни власника майна, переданого у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

17.03.2003 р. між Позивачем та Відповідачем укладено договір про внесення змін до Договору безоплатного користування нежитловим приміщенням в будинку № 16 літ. А (згідно з планом за поверхами –16-а літер А) на вул. Сабурова. Вказаним договором внесено зміни в преамбулу Договору від 29.08.1999 р. та визначено, що орендодавцем є Позивач, а орендарем –Відповідач.

Відповідно до умов Договору Позивач передав, а Відповідач прийняв в користування нежиле приміщення загальною площею 2491 кв.м. в будинку № 16-а на вул. Сабурова, в м. Києві.

Відповідно до п. 8.1 Договору, строк його дії –10 років з моменту підписання.

Відповідно до умов Договору, даний договір припиняє свою дію, зокрема, в разі закінчення строку на який його було укладено; в цьому випадку після закінчення строку дії договору Відповідач зобов’язаний повернути займане приміщення (будівлю, споруду) Позивачеві.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»Позивач повідомив Відповідача листом №155/1/05-4041 від 07.09.2009р. про закінчення строку дії Договору та про припинення його дії. Також у вказаному листі позивач зазначив, що в разі ненадання відповідачем нових розпорядчих документів на укладення нового договору, позивач просить відповідача звільнити займане за Договором приміщення та повернути його позивачеві.

Відповідно до п. 2 ст. 26 та п. 1 ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому в договорі.

Відповідачем, станом на дату винесення рішення, не надано суду документів, що підтверджують його право на зайняття спірного в межах даної справи приміщення, у відповідності до норм чинного законодавства, та зокрема Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, після закінчення строку дії Договору (надане відповідачем позитивне рішення профільної комісії з питань охорони здоров'я та соціального захисту Київської міської ради від 16.06.2010 року (витяг з протоколу засідання комісії)) таким документом не є виходячи з положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є нормативно та документально обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з позовом до господарського суду.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 35, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Виселити Недержавний заклад «Спеціальний експериментальний соціально -

реабілітаційний центр «СПОЛОХ»(м. Київ, вул. Сабурова, 16-А; ідентифікаційний код 25411230) з нежилого приміщення загальною площею 2491 кв.м. в будинку № 16-а літер А на вул. Сабурова в м. Києві та повернути приміщення Комунальному підприємству “Київжитлоспецексплуатація” (м. Київ, вул. Володимирська, 51-а; код 03366500).

Стягнути з Недержавного закладу «Спеціальний експериментальний соціально - реабілітаційний центр «СПОЛОХ» (м. Київ, вул. Сабурова, 16-А; ідентифікаційний код 25411230) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»(м. Київ, вул. Володимирська, 51-а; код 03366500) 85 (вісімдесят п’ять) грн. держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                           І.О.Домнічева

Повне рішення складено 03.09.10р.