Рішення № 11063065, 01.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/28101.09.10 За позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»

доКомунального підприємства «Київпастранс»

простягнення 28069288,85 грн.

СуддяСташків Р.Б. Представники від позивача –Савчук О.Ю.; від відповідача –Хмелюк О.М. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2010 року Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк»(далі –позивач, або Банк) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства «Київпастранс»(далі –відповідач, або Підприємство) про стягнення заборгованості за кредитним договором №79.1/02-КЛТ-08 від 22.01.2008 (далі –Кредитний договір) та додатковими угодами до нього в сумі 28069288,85 грн. в тому числі шляхом звернення стягнення на нерухоме майно –адміністративний-побутовий корпус, загальною площею 4924,50 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Бориспільська 15 (літера «О»), що належить територіальній громаді міста Києва та враховується на балансі Комунального підприємства «Київпастранс»і закріплене за ним на праві господарського відання та передане в іпотеку Публічному акціонерному товариству «Родовід Банк», згідно договору іпотеки №79.1/02-З-08 від 25.01.2008, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Слободяном В.М. 25.01.2008 та зареєстрований в реєстрі за №262.

Ухвалою суду від 25.05.2010 було порушено провадження у справі № 34/281, розгляд справи було призначено на 16.06.2010.

У судове засідання 16.06.2010 представники сторін не з’явилися, проте через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання, відповідно до якого останній просив відкласти розгляд справи.

Ухвалою суду від 16.06.2010 розгляд справи відкладено на 07.07.2010.

У судовому засіданні 07.07.2010 оголошено перерву до 04.08.2010 та продовжено строк вирішення спору.

Ухвалою суду від 22.07.2010 призначено розгляд справи на 01.09.2010.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на виконання своїх зобов’язань за Кредитним договором та додатковими угодами до нього надав відповідачу кредити (транші) відповідно до додаткової угоди №1 в сумі 3100000 грн., відповідно до додаткової угоди №2 у сумі 5000000 грн., відповідно до додаткової угоди №3 у сумі 11900000 грн. шляхом перерахування на його поточний рахунок №2600500012840 у АТ «Родовід Банк», які відповідач у відповідності до Кредитного договору, з урахуванням всіх змін і доповнень до нього зобов’язався повернути не пізніше 12 березня 2010 року та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, передбачених кредитним договором.

Однак, станом на 29.04.2010 відповідач свої зобов’язання щодо сплати заборгованості по кредиту, процентах за користування кредитом, комісії не виконав, чим грубо порушив умови Кредитного договору та вимоги чинного законодавства України.

Отже, ціна позову складається з:

-          20000000 грн. –простроченої заборгованості за кредитом;

-          7192641,38 грн. –заборгованості за простроченими процентами;

-          211350,67 грн. –пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами;

-          625296,80 грн. –пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитами;

-          40000 грн. –комісії.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому, зокрема зазначив, що визнає в повному обсязі основну заборгованість перед позивачем, яка становить 27232641,38 грн. та складається з простроченої заборгованості по кредиту, прострочених процентах та комісії.

Враховуючи тяжке фінансове становище та неотримання відповідачем коштів з Державного та міського бюджетів за 2008 та 2009 роки відповідач просив суд розстрочити виконання судового рішення та зменшити розмір штрафних санкцій, у відповідності до ст.233 Господарського кодексу України (далі –ГК України) за прострочення сплати коштів.

За таких обставин відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.01.2008 між Банком та Позичальником було укладено Кредитний договір, за умовами якого Банк зобов'язувався надати Позичальнику в майбутньому кредити (транші) в межах загальної суми 20000000 (двадцять мільйонів) грн. на основі Додаткових угод про видачу (надання) кредиту (траншу) до Кредитного договору, а Позичальник зобов'язувався повернути надані кредити в строки вказані у відповідних Додаткових угодах, але не пізніше 21 січня 2009 року.

У відповідності до пункту 2.6 Кредитного договору процентна ставка за користування кредитами була встановлена у розмірі 17% (сімнадцять) річних. Сторони погодили, що у випадку невиконання Позичальником умов п. 3.4.10 Кредитного договору (а саме, з метою забезпечення зобов'язань перед Банком по Кредитному договору, протягом двох днів після надання першого кредиту (траншу), укласти договір іпотеки нерухомості (адміністративно-побутовий комплекс, площею 4924,5 кв.м., який розташований в м. Києві, вул. Бориспільська,15 О)) процентна ставка за користування кредитами встановлюється у розмірі 20% (двадцять процентів) річних.

23 січня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до Кредитного договору (далі –Додаткова угода №1), за умовами якої Банк надав Позичальнику кредит (транш) в сумі 3100 000 (три мільйони сто тисяч) грн.

Згідно з п. 3 Додаткової угоди Позичальник зобов'язався погасити заборгованість по кредиту згідно з графіком:

листопад 2008 року1030 000 грн.

грудень 2008 року1030000 грн.

до 21 січня 2009 року1040000 грн.

всього3100000 грн.

Повернення кредиту здійснюється на рахунок Банку №20623501000018.980.

Відповідно до п. 4 Додаткової угоди №1 процентна ставка за користування кредитом була встановлена у розмірі 17% річних.

25 січня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір іпотеки №79.1/02-3-08 (далі –Договір іпотеки), за умовами якого Позичальник для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов'язань перед Банком за Кредитним договором, додатковими угодами та можливими змінами і доповненнями до нього щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені) вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом, яке було прямо передбачене умовами Кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості за Кредитним договором та Договором іпотеки, передав в іпотеку Банку нерухоме майно - адміністративний-побутовий корпус, загальною площею 4924,50 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Бориспільська 15 (літера «О»), що належить територіальній громаді міста Києва та враховується на балансі Комунального підприємства «Київпастранс».

Позивач стверджує, що даний Договір іпотеки було укладено у відповідності з законодавством України зокрема зі ст. 24 Господарського кодексу України в якій зазначено, що «управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб'єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність оперативного управління»та ст. 14 Закону України «Про іпотеку»в якій зазначено, що «предметом іпотеки може бути нерухоме майно, що є об'єктом права державної чи комунальної власності і закріплене за відповідним державним чи комунальним підприємством, установою, організацією на праві господарського відання. Передача в іпотеку цього майна здійснюється після отримання у встановленому законом порядку згоди органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, до сфери господарського відання якого належить відповідне державне чи комунальне підприємство, установа або організація».

Згідно з п. 5.10 Договору іпотеки на Предмет іпотеки надано дозвіл Київської міської ради VIII сесії IV скликання (рішення від 18.11.2004 року №575/1985).

Передане в іпотеку нерухоме майно є власністю Іпотекодавця на підставі свідоцтва про право власності, виданого головним Управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київського міської державної адміністрації) від 15.06.2005, серія ЯЯЯ номер 479704 на підставі наказу №970-В від 15.06.2005 та зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна 17.06.2005 у реєстровій книзі №107п-161, за реєстровим номером 7029-П.

Разом з тим, судом було враховано те, що під час проведення технічної інвентаризації у 2005 році будівлі адміністративно-побутового комплексу площею 4924,5 кв.м. за адресою: вул. Бориспільська, 15, була присвоєна літ. «О», про що зокрема свідчать наявні в матеріалах справи копії довідки-характеристики №13043852 від 25.12.2007, листа за №2499 від 21.01.2008, свідоцтва про право власності від 15.06.2005 та листа за №12/138 від 24.01.2008.

19 лютого 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №2 до Кредитного договору (далі –Додаткова угода №2), за умовами якої Банк зобов’язався надати Позичальнику кредит (транш) в сумі 5000 000 (п'ять мільйонів) грн. Згідно з п. 3 Додаткової угоди №2 Позичальник зобов'язався погасити заборгованість по кредиту згідно з графіком:

листопад 2008 року1670000 грн.

грудень 2008 року1670000 грн.

до 21 січня 2009 року1670000 грн.

всього5000000 грн.

Повернення кредиту здійснюється на рахунок Банку №2062 1501000021.980.

22 лютого 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №3 до Кредитного договору (далі –Додаткова угода №3), за умовами якої Банк надав Позичальнику кредит (транш) в сумі 11900 000 (одинадцять мільйонів дев'ятсот тисяч) грн.

Згідно з п. 3 Додаткової угоди №3 Позичальник зобов'язався погасити заборгованість по кредиту згідно з графіком:

листопад 2008 року3970000 грн.

грудень 2008 року3970000 грн.

до 21 січня 2009 року3960000 грн.

всього11900000 грн. 24 листопада 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №4 до Кредитного договору (далі –Додаткова угода №4), за умовами якої Позичальник зобов'язався погасити заборгованість за наданими кредитам згідно умов Додаткової угоди №1 у сумі 3100 000 грн., Додаткової угоди №2 у сумі 5000 000 грн., Додаткової угоди №3 у сумі 11900 000 грн. в строк не пізніше 21 січня 2009 року.

21 січня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №5 до Кредитного договору (далі –Додаткова угода №5), за умовами якої сторони погодили, що заборгованість за кредитами, наданими за Кредитним договором, має бути погашена з строки, вказані у відповідних Додаткових угодах, але не пізніше 26 березня 2009 року.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №5 Позичальник зобов'язався погасити заборгованість по кредиту наданому згідно з Додатковою угодою №1 згідно наступного графіку:

до 13.03.2009 1500000 грн.

до 20.03.20091600000 грн.

Всього3100000 грн. Відповідно до п.3 Додаткової угоди №5, Позичальник зобов’язується погасити заборгованість по кредиту наданому згідно Додаткової угоди №2 від 19.02.2008 згідно наступного графіку:

до 20.03.2009 3900000 грн.

до 26.03.20091100000 грн.

Всього5000000 грн. Відповідно до п.4 Додаткової угоди №5, Позичальник зобов’язується погасити заборгованість по кредиту наданому згідно Додаткової угоди №3 від 22.02.2008 згідно наступного графіку:

до 26.03.200911900000 грн.

Всього 11900000 грн.

Пунктом 5 Додаткової угоди сторони погодили, що процента ставка за користування кредитним, наданими за цим договором. Встановлюється у розмірі 25,2% річних.

Пунктом 2.7.2 Додаткової угоди №5 сторони погодили викласти п.2.7.2 Кредитного договору в наступній редакції: «Проценти за користування кредитами, наданими відповідно, до додаткових угод, нараховуються Банком щомісячно, 25-го числа (за період з 26-го числа місяця, що передує звітному, до 25-го числа звітного місяця включно –«звітний період»), а також у день повного погашення заборгованості за кредитами, але не пізніше дат погашення кредитів, вказаних у відповідних Додаткових угодах, та дати вказаної в пункті 1.2 цього договору, виходячи із суми заборгованою, на відповідних позичкових рахунках та процентних ставок, що встановлені у відповідних додаткових угодах. При цьому відсотки нараховані за період з 26.12.2008 до 25.01.2009, підлягають сплаті не пізніше 24.02.2009.

У разі якщо день нарахування процентів припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, проценти нараховуються в робочий день, що йому передує».

Відповідно до п. 8 Додаткової угоди №5 пункт 4 Додаткової угоди №1, якою встановлено проценту ставку за користування кредитом на рівні 17% річних втрачає свою дію.

28 січня 2009 року між сторонами було укладено договір про внесення змін №1 до Договору іпотеки (далі –Договір про внесення змін №1), відповідно до п.2 Договору про внесення змін №1 Позичальник зобов'язався погасити заборгованість за Кредитним договором в межах загальної суми 20000000 грн. пізніше 26 березня 2009 року згідно з графіком погашення вказаним у Кредитному договорі.

Відповідно до п. 3 Договору про внесення змін №1 процентна ставка за користування кредитами була встановлена в національній валюті України у розмірі 25,2% річних.

13 березня 2009 року між сторонами було укладено додаткову угоду №6 до Кредитного договору (далі –Додаткова угода №6), за умовами якої сторони погодили, що заборгованість за кредитами, наданими за цим договором, має бути погашена в строки, вказані у відповідних додаткових угодах, але не пізніше 12 березня 2010 року.

Пунктом 5 Додаткової угоди №6 сторони погодили, що процента ставка за користування кредитами, наданими за цим договором, встановлюється у розмірі 30% річних.

В подальшому, а саме 28 жовтня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду №7 до Кредитного договору (далі –Додаткова угода №7), відповідно до якої Позичальник зобов'язався погасити заборгованість по кредиту згідно з Додатковою угодою №1 згідно з графіком:

до 31.01.2010 516667 грн.

до 28.02.2010 516 667 грн.

до 12.03.2010 2066 666 грн.

Всього3100 000 грн. Відповідно до п.2 Додаткової угоди №7 Позичальник зобов'язався погасити заборгованість по кредиту згідно з Додатковою угодою №2 згідно з графіком:

до 31.01.2010833 333 грн.

до 28.02.2010833 333 грн.

до 12.03.20103333334 грн.

Всього 5000 000 грн. Відповідно доп.3 Додаткової угоди №7, Позичальник зобов'язався погасити заборгованість по кредиту згідно з Додатковою угодою №3 згідно з графіком:

до 31.01.20101983333 грн.

до 28.02.20101983333 грн.

до 12.03.20107933334 грн.

Всього 11900000 грн.

Пунктом 4 Додаткової угоди №7 сторони дійшли взаємної згоди встановити термін сплати процентів, нарахованих за період з 26.11.2008 до 25.12.2009 не пізніше 12.03.2010. Проценти, що будуть нараховані починаючи з 26.12.2009, підлягають сплаті в строки, визначені п.2.7.4 договору.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за Кредитним договором в повному обсязі підтверджується виписками з позичкових рахунків №20623501000018.980, №20621501000021.980, №206205010000222.980.

Суду не було надано доказів виконання умов Кредитного договору та додаткових угод до нього Позичальником як у строк до 12.03.2010, так і на дату винесення рішення.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі – України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.п.2.7.3 п.2.7 Кредитного договору у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами у строки, що встановлені у додаткових угодах або у пункті 1.2 цього договору, останнє нарахування процентів за користування кредитами здійснюється наступного робочого дня за датою, вказаною у відповідній додатковій угоді або у пункті 1.2 цього договору, в подальшому проценти за користування кредитами не нараховуються.

Судом встановлено, що КП «Київпастранс»у порушення умов Кредитного договору та додаткових угод до нього своїх зобов’язань щодо своєчасної сплати відсотків та повернення кредиту не виконало.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення на користь позивача заборгованості по кредиту у розмірі 20000 000 грн., 7192641,38 грн. заборгованості щодо сплати процентів за користування кредитом (у строк до 12.03.2010 включно) та 40000 грн. комісії є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов’язання, сплата неустойки (пені, штрафу).

Пунктом 3.4.8 Кредитного договору встановлено, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та/або процентами за користування ними, Позичальник зобов’язаний сплатити Банку пеню від суми простроченого платежу, за кожний день такої прострочки, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, за умови її нарахування Банком.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач, користуючись наданим йому правом нарахував відповідачеві пеню:

-          за прострочення повернення кредитних коштів у сумі 625296, 80 грн.;

-          за несвоєчасне погашення заборговнаості за процентами у сумі 211350,87 грн.

Разом з тим, судом враховано, що відповідно до Статуту затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 24.10.2001 № 2276 (в редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.02.2009 № 149) - Комунальне підприємство «Київпастранс»є суб'єктом господарювання, заснованим на комунальній власності територіальної громади м. Києва, відповідно до рішення Київради від 30.11.2000 № 101/1078 та від 02.01.2001 №61/1495 з метою забезпечення надання послуг з перевезення пасажирів наземним автомобільним та електротранспортом (тролейбус, трамвай, фунікулер) у м. Києві.

Підприємство являється перевізником, який відповідно до ч.2.ст.11 Закону України «Про автомобільний транспорт»- надає соціально значущі послуги та забезпечує перевезення пасажирів наземним та електричним транспортом на пільгових умовах у повному обсязі.

Відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт»(ст. 37) та до Закону України «Про міський електричний транспорт»(ст. 4) - перевізник зобов'язаний здійснювати перевезення пільгових категорій та не вправі від них відмовитись.

Відповідно до ч.7 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об’єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

Відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт»(ст. 7, 29 ) та до Закону України «Про міський електричний транспорт»(ст.14) передбачено обов'язок органів державної влади забезпечувати належне функціонування транспортної системи та компенсацію витрат перевізнику внаслідок перевезення пільгових категорій пасажирів та регулювання тарифів у міському пасажирському транспорті.

Як зазначив відповідач, Підприємство вживає заходів щодо отримання в повному обсязі коштів з державного та місцевого бюджетів, які не надійшли своєчасно для здійснення своєчасної виплати заробітної плати.

Так, станом на 20.10.2009 в провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва знаходиться справа № 2а-1775/09/2670 за позовом КП «Київпастранс» до Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про часткову відміну розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28 січня 2009 року № 90 та зобов'язання відшкодувати збитки завдані пільговими перевезеннями та регулюванням тарифів на перевезення пасажирів.

Збитки завдані підприємству пільговими перевезеннями відповідно до Уточненого розрахунку по КП «Київпастранс»на 2009 р. (копія в додатку) становлять 553 250,1 тис. грн.

Неналежне виконання покладених законодавством обов'язків органів державної влади та виконавчих органів місцевого самоврядування призвело до недоотримання коштів Відповідачем:

за 2008 рік - з Державного бюджету України в обсязі 20, 8 млн. грн. та з міського в обсязі 924 700 грн.;

- станом на 20.10.2009 - з Державного бюджету України в обсязі 6 млн. грн. та з міського в обсязі 8,09 млн. грн.

Відповідач являється збитковим, що підтверджується звітами про результати фінансової діяльності за 2008 та 2009 роки, копії звітів про фінансові результати, форми №2 за зазначені роки наявні у справі.

Відповідно до ст.3 та ч. З ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами па яких маг ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Крім того. ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Дане також кореспондується з положенням ст. 233 ГК України, відповідно до якої у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому береться до уваги ступінь виконання зобов'язання, майновий стан боржника та інші інтереси, які заслуговують на увагу.

Згідно Листа Вищого господарського суду України, від 07.04.2008, № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що:

відповідач є суб’єктом господарювання, заснованим на комунальній власності територіальної громади м. Києва, який надає послуги та забезпечує перевезення пасажирів наземним та електричним транспортом на пільгових умовах у повному обсязі;

фінансову господарську діяльність Підприємство здійснює за рахунок власних доходів та коштів міського та державного бюджетів, які отримує у вигляді компенсації пільгового проїзду окремих категорій громадян, державного регулювання цін та фінансування інших заходів у сфері транспорту;

неналежне виконання покладених законодавством обов’язків органів державної влади та виконавчих органів місцевого самоврядування призвело до недотримання значних коштів відповідачем;

відповідач являється збитковим підприємством;

відповідач в повному обсязі визнає основну заборгованість, яка складається з простроченої заборгованості по кредиту, прострочених процентах та комісії, а також розмір відсотків стягуваної пені у порівнянні з розміром можливих збитків кредитора, співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій з наслідками порушень зобов'язань,

суд вважає справедливим та співрозмірним з отриманими негативними наслідками від порушення зобов'язання пеню в сумі 20000 грн. за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами та 40000 грн. за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитами.

Згідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 11 Закону України «Про іпотеку»визначено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Стаття 590 ЦК України встановлює, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами Договору іпотеки при порушенні Іпотекодавцем своїх обов’язків за основним зобов’язанням щодо строків погашення заборгованості за кредитами, сплати процентів за користування грошовими коштами, відшкодування збитків, неустойки, штрафів, пені та іншої заборгованості,та/або при порушенні Іпотекодавцем умов цього договору та у випадках встановлених законом, у Іпотекодержателя на підставі рішення суду виникає право задоволення своїх вимог за основним зобов’язанням, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку»визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема на підставі рішення суду.

Таким чином, невиконання Позичальником умов Кредитного договору щодо повернення суми кредиту та прострочених процентів є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку з метою повернення суми виданого Позичальнику кредиту, процентів за його користування та штрафних санкцій.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.39 Закону України «Про іпотеку»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

З встановлених в ході судового розгляду обставин, господарський суд дійшов висновку, що задоволення вимог Іпотекодержателя (позивача) має відбуватись шляхом продажу на прилюдних торгах за ціною, згідно експертного висновку суб’єкта оціночної діяльності, що буде здійснений в процесі виконавчого провадження з виконання рішення господарського суду.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, відповідно до статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс»(ідентифікаційний код 31725604, 04070, м. Київ, Набережне шосе, 2, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»(ідентифікаційний код 14349442, 04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3) заборгованість за кредитним договором №79.1/02-КЛТ-08 від 22.01.2008 та додатковими угодами до нього, а саме:

-          20000000 (двадцять мільйонів) грн. –простроченої заборгованості за кредитом;

-          7192641 (сім мільйонів сто дев’яносто дві тисячі шістсот сорок одну) грн. 38 коп. –заборгованості за простроченими процентами;

-          20000 (двадцять тисяч) грн. –пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами;

-          40000 (сорок тисяч) грн. –пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитами;

-          40000 (сорок тисяч) грн. –комісії,

в тому числі шляхом звернення стягнення на нерухоме майно –адміністративний-побутовий корпус, загальною площею 4924,50 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Бориспільська 15 (літера «О»), що належить територіальній громаді міста Києва та враховується на балансі Комунального підприємства «Київпастранс»і закріплене за ним на праві господарського відання та передане в іпотеку Публічному акціонерному товариству «Родовід Банк», згідно договору іпотеки №79.1/02-З-08 від 25.01.2008, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Слободяном В.М. 25.01.2008 та зареєстрований в реєстрі за №262.

Встановити початкову ціну предмета іпотеки згідно експертного висновку суб’єкту оціночної діяльності, що буде здійснений в процесі виконавчого провадження з виконання рішення господарського суду.

Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс»(ідентифікаційний код 31725604, 04070, м. Київ, Набережне шосе, 2, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»(ідентифікаційний код 14349442, 04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3) 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. –витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

СуддяСташків Р.Б.

Повне рішення складено 06.09.2010