Рішення № 11063020, 03.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/26203.09.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «К.А.Н. Девелопмент» до          Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні будівельні рішення» про                    повернення сплаченого авансу

                                                                                                              суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Мовчан І.В. (довіреність від 06.07.2010р.);

від відповідача: не з’явились;

В судовому засіданні 03.09.2010р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «К.А.Н. Девелопмент»(надалі ТОВ «К.А.Н. Девелопмент», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні будівельні рішення»(надалі ТОВ «Сучасні будівельні рішення», відповідач) 249266, 05 грн., з них: 224742, 21 грн. безпідставно набуті грошові кошти, 7132, 78 грн. інфляційне збільшення суми заборгованості, 2220, 14 грн. 3% річних згідно ст. 625 ЦК України, 15170, 92 грн. сума пені.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 24/12/09 від 24.12.2009р. за яким, на користь відповідача було перераховано суму передплати в розмірі 254742, 21 грн.. У зв’язку з достроковим припиненням дії вказаного договору між сторонами підписано додаткову угоду № 1 від 02.02.2010р. за умовами якої відповідач зобов’язувався повернути попередню оплату за товар по строку до 15.02.2010р.. Взятих зобов’язань за угодою у встановлені строки відповідачем не виконано, передплата повернута лише в частині, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення вказаних коштів в судовому порядку нарахувавши при цьому штрафні санкції у вигляді пені, інфляційних збитків та 3% річних.

Під час розгляду справи суд не знайшов підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в розмірі 251994, 71 грн., як того просив позивач, а подана заява судом розглянута та відхилена через наступне.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. № 01-8/2776 “Про деякі питання практики забезпечення позову” у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Відповідач відзив на позов не надав, про розгляд справи повідомлений належним чином, представник товариства був присутнім в судовому засіданні 19.07.2010р..

Провадження у справі порушено ухвалою від 22.06.2010р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі матеріали, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

          24 грудня 2009р. між ТОВ «К.А.Н. Девелопмент»та ТОВ «Сучасні будівельні рішення»укладено договір поставки № 24/12/09 за умовами якого постачальник зобов’язувався поставити покупцеві закладні елементи Halfen в кількості, що визначається згідно зі специфікацією матеріалів, а покупець зобов’язувався прийняти та сплатити на користь постачальника вартість поставленого товару.

Додатком № 1 до договору є специфікація у якій сторонами погоджено асортимент, кількість та ціну товарів на суму 363917, 44 грн., що відповідає п. 2.2 договору.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

В силу положень договору (п. 2.1) оплата вартості товару здійснюється шляхом перерахування покупцем у безготівковій формі на поточний рахунок постачальника грошових коштів у порядку визначеному договором.

Згідно з п. 2.4 договору, після підписання договору покупець перераховує на поточний рахунок постачальника аванс у розмірі 70% від вартості товару, сума якого складає 254742, 21 грн., в тому числі ПДВ 20% - 42457, 03 грн..

На виконання зазначеного обов’язку позивачем було перераховано 254742, 21 грн. з призначенням платежу «за закладні елементи Halfen згідно дог. № 24/12/09 від 24.12.2009р. у т.ч. ПДВ 20% - 42457, 03 грн.»що підтверджується платіжним дорученням № 0000042 від 21.01.2010р..

Договір є укладеним з моменту його підписання належним чином уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за ним (п. 11.5 договору).

В силу положень ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Правові наслідки розірвання договору визначені згідно з ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України передбачають, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються; у разі розірвання договору зобов'язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з положеннями договору (п. 11.3) договір може бути розірваний за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до договору…

02.02.2010р. сторони дійшли згоди достроково починаючи з 02.02.2010р. припинити дію договору про що підписали додаткову угоду № 1 від 02.02.2010р..

За умовами додаткової угоди (п. 2) постачальник зобов’язувався повернути замовнику аванс в розмірі 254742, 21 грн., в тому числі ПДВ 20% 42457, 03 грн. до 15.02.2010р..

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Обов’язком відповідача у справі за додатковою угодою № 1 від 02.02.2010р. є повернення отриманих ним грошових коштів в сумі 254742, 21 грн. по строку 15.02.2010р..

Наданою до справи довідкою з банку за вих. № 56-3-1-00/965 від 30.08.2010р. (ПАТ «Райффайзен банк Аваль») підтверджено отримання коштів у періоді з 02.02.2010р. по 20.08.2010р. від ТОВ «Сучасні будівельні рішення»12.04.2010р. в сумі 10000 грн., 11.05.2010р. в сумі 20000 грн. з призначенням платежу «повернення грош. коштів згідно дод. угоди № 1 від 02.02.2010р. до договору поставки № 24/12/09 від 24.12.2009р.».

Доказів повернення попередньої оплати за товар у повному розмірі 254742, 21 грн. у встановлені строки (до 15.02.2010р.) суду не представлено (ухвала від 22.06.2010р.), у зв’язку з чим вимоги про стягнення з відповідача неповерненого авансу в сумі 224742, 21 грн..

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України передбачено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Як те погоджено у п. 4 додаткової угоди № 1 від 02.02.2010р. з моменту набрання чинності додатковою угодою сторони не вважають пов’язаними себе будь-якими правами і обов’язками за договором, але в частині взаєморозрахунків договір продовжує дію до повного та належного їх виконання сторонами.

Згідно з положеннями п. 7.6 договору № 24/12/09 від 24.12.2009р. у випадку дострокового розірвання договору, постачальник зобов’язується повернути покупцю невикористаний аванс протягом п’яти банківських днів від дати такого розірвання.

У відповідності з п. 8.4 договору за порушення строків, передбачених п. 7.6 договору постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобовязання.

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача розрахована позивачем у відношенні суми заборгованості у відповідному періоді при врахуванні здійснених часткових оплат (12.04.2010р., 11.05.2010р.) що зменшують суму на яку здійснюється нарахування пені, за період прострочення з 15.02.2010р. по 04.06.2010р. за обліковою ставкою встановленою Постановою НБУ від 10.08.2009р. № 468 (10, 25%) та складає 15170, 92 грн. (розрахунок суми пені наданий до справи).

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, за договором № 24/12/09 від 24.12.2009р. у відповідача виникли не грошові зобов’язання (поставка товару), а по строку 02.02.2010р. у зв’язку з підписанням додаткової угоди № 1 від 02.02.2010р. відповідач зобов’язаний був повернути суму отриманих коштів у строк до 15.02.2010р., суд погоджується із здійсненим позивачем розрахунком та задовольняє вимоги про стягнення з відповідача 7132, 78 грн. інфляційних збитків та 2220, 14 грн. 3% річних.

Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, належних доказів виконання зобов’язань передбачених додатковою угодою № 1 від 02.02.2010р. по поверненню отриманого авансу у повному розмірі у відповідності з положеннями та у строки погоджені сторонами, суду не представлено, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в розмірі 2492, 66 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні будівельні рішення»(03057, м. Київ, вул. Металістів 11-А, к. 40, р/р 260033117601 в АБ «Банк регіонального розвитку»м. Київ, МФО 300540, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 34617809) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «К.А.Н. Девелопмент»(юрид. адреса: 04073, м. Київ, пров. Куренівський 19/5; адреса: 01601, м. Київ, вул. Мечникова 2, п/р 2600316403 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»м. Київ, МФО 300335, ідент. код 34347602) 224742, 21 грн. (двісті двадцять чотири тисячі сімсот сорок дві гривні 21 копійку) суми отриманого та неповернутого авансу, 15170, 92 грн. (п'ятнадцять тисяч сто сімдесят гривень 92 копійки) пені, 7132, 78 грн. (сім тисяч сто тридцять дві гривні 78 копійок) інфляційних збитків, 2220, 14 грн. (дві тисячі двісті двадцять гривень 14 копійок) 3% річних, 2492, 66 грн. (дві тисячі чотириста дев’яносто дві гривні 66 копійок) витрат по сплаті державного мита, 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 06.09.2010