Рішення № 11063019, 03.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/25603.09.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Дін А лтд»

до           Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вассер»

про           стягнення заборгованості та штрафних санкцій

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:           не з’явились;

від відповідача:           не з’явились;

03.09.2010р. у судовому засіданні, у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Дін А лтд»(надалі ТОВ фірма «Дін А лтд», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вассер»(надалі ТОВ «Торговий дім «Вассер», відповідач) суми основного боргу у розмірі 23230,08 грн., 3% річних у сумі 1029,83 грн., індексу інфляції у розмірі 5214,65 грн..

В ході розгляду справи позивач зменшив загальну суму позовних вимог до 28474, 56 грн. у зв’язку з виявленою помилкою в сумі основного боргу.

Зазначена заява свідчить про нову ціну позову з якої і підлягає вирішенню спір у даній справі, і як про те зазначено у п. 6 Листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р., № 01-8/482 факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Аналогічні висновки містяться у п. 14 Листа Вищого господарського суду від 29.06.2010р. № 01-08/369, де зазначено, що про зменшення розміру позовних вимог господарський суд зазначає в описовій частині рішення зі справи; розгляд останньої і прийняття рішення в ній здійснюється виходячи з нового розміру позовних вимог.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням з боку відповідача зобов’язань по оплаті виготовленої та переданої продукції за договором № 3/08 від 01.08.2008р. згідно накладних від 29.08.2008р., від 30.09.2008р., у зв’язку з чим наявними є підстави для звернення з вимогами про стягнення заборгованості в судовому порядку. З посиланням на положення ЦК України позивачем також здійснено нарахування інфляційних збитків та 3% річних, суми яких також заявлені до стягнення з відповідача.

В судове засідання призначене згідно ухвали суду від 19.07.2010р. представник позивача не з’явився, однак враховуючи виконання вимог суду, докази, наявні в матеріалах справи є достатніми для прийняття рішення у справі. Інформації щодо відмови позивача від позову або ж відомостей про сплату заборгованості в сумі заявленій до стягнення відповідачем, суду станом на час прийняття рішення у справі не повідомлено.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (довідка станом на 16.07.2010р. наявна у матеріалах справи).

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала суду про порушення провадження у справі, що надсилалась за адресою вказаною у довідці була повернута поштовим відділенням з відміткою про незнаходження товариства за вказаною адресою.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Наведене кореспондується, зокрема з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України, де зазначено, що у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Провадження у справі порушено ухвалою від 22.06.2010р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, про що відповідача попереджено ухвалою від 19.07.2010р..

Дослідивши наявні у справі докази, розглянувши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 серпня 2008р. між ТОВ фірма «Дін А лтд» та ТОВ «Торговий дім «Вассер»укладено договір № 3/08 за предметом якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт з виготовлення етикеткової та рекламної продукції згідно листів-заявок.

Виконання договірних зобов’язань позивачем підтверджується представленими до матеріалів справи первинними документами: видатковими накладними № 0129-08/08 від 29.08.2008р. на суму 12254, 40 грн., № 0230-09/08 від 30.09.2008р. на суму 10975, 68 грн. що підтверджують поставку продукції, у належним чином засвідчених копіях містяться у матеріалах справи, підписані сторонами, скріплені печатками підприємств. В якості розрахункових документів позивачем також виписані податкові накладні № 5-09 від 30.09.2008р., № 5-08 від 29.08.2008р., виставлені рахунки на оплату № 72 від 30.09.2008р., № 64 від 29.08.2008р., отримання яких відповідачем підтверджено частковою сплатою 11.11.2008р. з призначенням платежу «плата за етикетку згідно рахунку № 72 від 30.09.2008р.».

Вартість робіт та порядок розрахунків сторонами погоджено у розділі 2 договору, за положеннями якого, вартість виготовленої продукції визначається згідно протоколів про договірну ціну на продукцію, що виготовляється, які є невід’ємною частиною договору і диференційовано змінюється у випадку зміни цін та тарифів по статтям видатків, що підтверджується відповідними документами та нормативними актами (п. 2.1); форма оплати погоджується сторонами і фіксується у протоколі про договірну ціну за п. 2.1 (п. 2.2 договору).

У протоколі про договірну ціну, який є додатком № 1 до договору № 3/08 від 01.08.2008р. сторони визначили, що розрахунки проводяться протягом 30 календарних днів після підписання накладної про відвантаження товару на склад замовника.

Розрахунки з позивачем за виготовлену та передану за накладними № 0129-08/08 від 29.08.2008р., № 0230-09/08 від 30.09.2008р. продукцію по договору здійснені не у повному обсязі (банківською випискою за 11.11.2008р., довідкою з банку за вих. 608/170005.08-2 від 19.08.2010р. підтверджено часткову сплату в сумі 1000 грн.), загальна заборгованість станом на час вирішення спору складає 22230, 08 грн., доказів які б спростовували визначену суму заборгованості відповідачем не представлено.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Положення ч. 1 ст. 174 ГК України, а також п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, якою закріплений принцип свободи договору, передбачають можливість існування змішаного типу договору, тобто такого договору, який опосередковує різнорідні відносини та поєднує умови, які є необхідними для формування певного виду зобов'язання.

Договір укладений між сторонами містить в собі елементи як договору підряду, так і договору поставки. Відносини сторін що виникають по договору з приводу поставки продукції регулюються положеннями параграфу 3 глави 54 ЦК України, у главі 61 визначені положення які регулюють відносини що виникають з підряду (виготовлення продукції).

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін; у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару (ст. 692 ЦК України).

          Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням погоджених сторонами розрахунків згідно з протоколом про договірну ціну, що відповідає умовам договору (п. 2.1, 2.2), строк виконання зобовязання по оплаті переданої продукції за накладними № 0129-08/08 від 29.08.2008р., № 0230-09/08 від 30.09.2008р. станом на час вирішення спору є таким, що настав, розрахунок мав бути здійснений протягом 30 календарних днів після підписання накладної про відвантаження товару на склад замовника.

Довідкою з банку за вих. 608/170005.08-2 від 19.08.2010р. (відділення «Львівська регіональна дирекція ВАТ ВТБ Банк») підтверджено отримання оплати за продукцію в сумі 1 000 грн. –11.11.2008р. та відсутність здійснення проплат на користь позивача в періоді з 20.06.2009р. по 22.06.2010р., сума заборгованості відповідача за договором № 3/08 від 01.08.2008р. заявлена до стягнення в сумі 22230,08 грн., і вимоги щодо такої підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за виготовлену та передану продукцію, прострочення в оплаті, суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 5214, 65 грн., що здійснений у відношенні суми заборгованості за період жовтень 2008р. –квітень 2010р., та з розрахунком 3% річних у розмірі 1029, 83 грн., при врахування проведеної часткової оплати 11.11.2008р., що зменшує суму у відношенні якої здійснювалось обчислення, наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.

Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, відзиву на позов та документів на підтвердження своїх заперечень, на вимоги ухвал суду не надано, доказів здійснення розрахунків за договором № 3/08 від 01.08.2008р. у повному обсязі, у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 284, 74 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

В іншій частині здійснені позивачем витрати по сплаті державного мита не підлягають стягненню з відповідача, оскільки зменшення позовних вимог у зв’язку з помилковістю заявленої до стягнення суми основного боргу, не залежить від дій відповідача.

Відповідно до ч. 2 п. 4.2 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вассер»(юрид. адреса: 01001, м. Київ, вул. Софійська, б. 10, літ. «А», з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 32670682) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Дін А лтд»(79008, м. Львів, вул. Винниченка 8, ідент. код 13825357) 22230, 08 грн. (двадцять дві тисячі двісті тридцять гривень 08 копійок) основного боргу, 5214, 65 грн. (п’ять тисяч двісті чотирнадцять гривень 65 копійок) інфляційних збитків, 1029, 83 грн. (одну тисячу двадцять дев’ять гривень 83 копійки) 3% річних, 284, 74 грн. (двісті вісімдесят чотири гривні 74 копійки) витрат по сплаті державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 06.09.2010