Рішення № 11063000, 06.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/15506.09.10 За позовом          Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» До          Управління освіти виконавчого органу Подільської районної у м. Києві ради (Подільської державної районної у м. Києві державної адміністрації)

Про                     стягнення 184784,43 грн.

                                                                                 Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивача           Півень Д.О. (за дов.)

від відповідача          Ковзун Є.К. (за дов.)

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулась акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»з позовом до Управління освіти виконавчого органу Подільської районної у м. Києві ради (Подільської районної у місті Києві державної адміністрації) про стягнення 184784,43 грн. за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8443001 від 01.02.2006 р., а саме: 157391,64 грн. основного боргу за спожиту протягом вересня 2009 року –лютого 2010 року теплову енергію, 11619,85 грн. збитків від інфляції, 2013,57 грн. трьох процентів річних, 13759,37 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2010 р. порушено провадження у справі № 17/155.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе за вказаним вище договором зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за спожиту теплову енергію у гарячій воді.

Відповідач у відзиві на позов та доповненнях до нього зазначив наступне:

- станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду заборгованість становила 70272,72 грн., підтвердженням чого є відповідні платіжні доручення;

- позивач за спірним договором за період з грудня 2008 року по 10 лютого 2009 року отримав від відповідача надлишкові кошти в сумі 25353,10 грн. внаслідок підвищення позивачем тарифів, затверджених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №№ 1661, 1662, 1663 від 27.11.2008 р., №№ 1780, 1780/1, 1782 від 25.12.2008 р. та № 33 від 16.01.2009 р., які були скасовані Указами Президента України у січні 2009 року та є предметом спору у справі № 8/588;

- під час розгляду справи відповідач перерахував позивачеві 70272,72 грн., а отже, основний борг сплачено в повному обсязі;

- вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних та збитків від інфляції є незаконними, оскільки сторонами в договорі не погоджений такий вид відповідальності за несвоєчасну оплату основного боргу;

Крім того, відповідач зробив контррозрахунок пені, згідно з яким пеня, яка підлягає стягненню, становить 136,70 грн.

Позивач у наданій в судовому засіданні 16.06.2010 р. довідці про надходження коштів проти оплати відповідачем основного боргу за спірні періоди не заперечив.

Розгляд справи відкладався, в засіданні суду оголошувалась перерва, за заявою сторін ухвалою суду від 16.06.2010 р. продовжено строк вирішення спору.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01.02.2006 р. позивач та відповідач уклали договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8443001 (далі - Договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до пункту 2.2.1 Договору позивач зобов’язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляції в період опалювального сезону, гарячого водопостачання –протягом року.

Відповідач відповідно до пунктів 2.3.1, 2.3.2 Договору зобов’язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, за період з вересня 2009 року по лютий 2010 включно позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 356176,80 грн.

Факт отримання послуг на зазначену суму відповідачем не заперечується та підтверджений доданими до матеріалів справи підписаними обома сторонами актами приймання-передавання товарної продукції № 01/1010-8443001 за січень 2010 року, № 12/2009-8443001 за грудень 2009 року, № 11/2009-8443001 за листопад 2009 року, № 10/2009-8443001 за жовтень 2009 року, № 09/2009-8443001 за вересень 2009 року, актом звірки розрахунків за грудень 2009 року від 25.01.2010 року та обліковими картками за Договором за спірні періоди.

Пунктом 2 додатку № 4 до Договору передбачено, що відповідач зобов’язаний щомісячно з 12 по 15 число отримувати табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду.

Відповідно до пункту 3 вказаного додатку сплату за вказаними в пункті 2 цього додатку документами відповідач виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Отже, вказаними положеннями Договору спростовується посилання відповідача, викладене у відзиві на позов, про те, що він, як бюджетна організація, має оплачувати спірні послуги лише після підписання акту приймання-передавання товарної продукції.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі –енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як слідує з наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень № 363 від 10.11.2009 р., №№ 2068, 2069, 2070, 2071 від 03.02.2010 р., № 2201 від 24.02.2010 р. та № 3921 від 24.03.2010 р., з урахуванням наявної у відповідача на вересень 2009 року переплату в суму 3011,45 грн. станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду заборгованість відповідача за спірний період становила 70272,72 грн.

За таких обставин, сума основного боргу 87118,92 грн. (157391,64 грн. - 70272,72 грн.), заявлена позивачем безпідставно, оскільки на дату звернення його з даним позовом до суду вказана сума відповідачем йому вже була перерахована.

Отже, враховуючи, що відповідно до приписів ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 87118,92 грн. задоволенню не підлягають.

Під час розгляду справи в суді платіжними дорученнями № 44717 та № 4418 від 01.06.2010 р. відповідач в рахунок погашення спірної заборгованості перерахував позивачеві 70272,72 грн., у зв’язку з чим на момент прийняття рішення спірна заборгованість погашена відповідачем в повному обсязі.

Таким чином, оскільки відповідачем проведено оплату спожитої за умовами Договору в період з вересня 2009 року по лютий 2010 включно теплової енергії у повному обсязі, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 70272,72 грн. на підставі підпункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому посилання відповідача на те, що позивач за спірним Договором за період з грудня 2008 року по 10 лютого 2009 року отримав від відповідача надлишкові кошти в сумі 25353,10 грн. внаслідок підвищення позивачем тарифів, затверджених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №№ 1661, 1662, 1663 від 27.11.2008 р., №№ 1780, 1780/1, 1782 від 25.12.2008 р. та № 33 від 16.01.2009 р., які були скасовані Указами Президента України у січні 2009 року та є предметом спору у справі № 8/588, судом до уваги не приймаються, оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження зазначених обставин.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені, трьох процентів річних та збитків від інфляції, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне зобов’язання), згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов’язку по оплаті отриманої за умовами Договору теплової енергії підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а тому вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій є законними та обґрунтованими.

Щодо вимог про стягнення пені, слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

В силу ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

Пунктом 3.5 Додатку № 4 до Договору визначено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду позивач нараховує відповідачу пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», визначено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи той факт, що у випадку нарахування пені в порядку, визначеному умовами Договору - 0,5%, її розмір буде перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, позивач правомірно нараховує пеню виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ.

Проте, розрахунок позивача виконаний з помилками (у розрахунку пені не було зазначено строки оплати за теплову енергію та не визначено періоди нарахувань), а відтак, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду в сумі 11719,56 грн.

Розрахунок пені сума боргу, щодо якої нараховується пеня грн.період простроченнякількість днів простроченняНБУ*2сума пені, грн. 1801,7501.10.200924.10.20092420,524,29 58116,1925.10.200909.11.20091620,5522,25 56314,4410.11.200924.11.20091520,5474,43 116960,7624.11.200924.12.20093120,52036,40

193971,9625.12.200924.01.20103120,53377,24

281090,8825.01.201002.02.2010920,51420,86

94338,7203.02.201023.02.20102120,51112,68

87118,9224.02.201024.02.2010120,548,93

157391,6425.02.201023.03.20102720,52386,75

70272,7224.03.201031.03.2010820,5315,75

Всього 11719,56

При цьому, суд зауважує відповідачеві на тому, що виконаний ним контррозрахунок пені, згідно з яким сума пені за спірний період становить 136,70 грн., виконаний з помилками, оскільки, як слідує з його змісту, відповідачем встановлено, що річний розмір пені становить 0,5%, в той час як умовами Договору визначено, що 0,5% від суми заборгованості становить денний розмір пені.

Щодо вимог про стягнення з відповідача трьох процентів річних та збитків від інфляції, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд звертає увагу відповідача на те, що зазначені проценти не є неустойкою, а є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Беручи до уваги, що втрати, пов'язані з інфляційними процесами в державі, за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, суд вважає, що зазначені позовні вимоги є правомірними.

Здійснивши перерахунок трьох процентів річних та інфляційних витрат (відповідно до листа Верхового суду України № 62-97р від 03.02.1997 р.), суд дійшов висновку, що зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Стягненню з відповідача на користь позивача підлягають збитки від інфляції в сумі 8588,25 грн.

періодіндекси інфляціїсума боргупроіндексована сума збитки від інфляції

жов 09100,91801,751817,9716,22

лист. 09101,156314,4456950,29635,85

груд. 09100,9116960,76118654,981694,22

січ.10101,8193971,96199188,175216,21

лют.10101,994338,72101446,487107,76

бер.10100,9157391,64165979,898588,25

всього8588,25

Стягненню з відповідача на користь позивача підлягають три проценти річних в сумі 1715,06 грн.

Розрахунок трьох процентів річних сума боргу, щодо якої нараховується % грн.період простроченнякількість днів прострочення3% річнихсума 3% річних 1801,7501.10.200924.10.20092433,55 58116,1925.10.200909.11.200916376,43 56314,4410.11.200924.11.200915369,43

116960,7624.11.200924.12.2009313298,01

193971,9625.12.200924.01.2010313494,23

281090,8825.01.201002.02.201093207,93

94338,7203.02.201023.02.2010213162,83

87118,9224.02.201024.02.2010137,16

157391,6425.02.201023.03.2010273349,28

70272,7224.03.201031.03.20108346,21

Всього 1715,06 Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені та відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню як законні та обґрунтовані.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та з врахуванням суми основного боргу, яка існувала на дату звернення з даним позовом до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 80 ч. 1 п. 1-1, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління освіти виконавчого органу Подільської районної у м. Києві ради (Подільської районної у місті Києві державної адміністрації) (04070, м. Київ, вул. Фролівська, 1, код 26124567) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5; код 00131305, рахунок 260070130718 в АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627) пеню в сумі 11719 (одинадцять тисяч сімсот дев’ятнадцять) грн. 56 коп., збитки від інфляції в сумі 8588 (вісім тисяч п’ятсот вісімдесят вісім) грн. 25 коп., три проценти річних в сумі 1715 (одна тисяча сімсот п'ятнадцять) грн. 06 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 922 (дев’ятсот двадцять дві) грн. 96 коп. та 117 (сто сімнадцяти) грн. 88 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Припинити провадження у справі в частині стягнення основного бору в сумі 70272,72 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                                                 О.Г. Удалова