Рішення № 11062961, 19.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/25719.08.10 За позовомФізичної особи –підприємця Букшій Віталія Петровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юником"

пророзірвання договору оренди та стягнення заборгованості

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Пашинський А. - представник

від відповідача Ломачинський В.О. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про розірвання договору оренди нежитлового приміщення площею 168 кв.м. в будинку № 4-А по вул. Макіївська в м. Києві, укладеного 29.10.2009 між Фізичною особою –підприємцем Букшій Віталієм Петровичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юником"; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юником" 16598,38 грн., у т.ч.: орендна плата за період з 01.12.2009 по 15.03.2010 у розмірі 13980,65 грн., пеня у розмірі 2417,94 грн., вартість спожитих телекомунікаційних послуг у розмірі 199,79 грн.. Також позивачем заявлені вимоги про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Юником" з вищевказаного нежилого приміщення.           Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач систематично порушує умови договору оренди, оскільки не сплачує обумовлену договором орендну плату.

Відповідач проти задоволення вимог про стягнення заборгованості заперечує та зазначає, що товариство визнано банкрутом, позивач у строк, передбачений законодавством, а ні до суду, а ні до відповідача з вимогами про визнання його кредитором не звертався, а тому підстави для стягнення заборгованості відсутні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

29.10.2009 між Фізичною особою –підприємцем Букшій Віталієм Петровичем, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юником", як орендарем, укладено договір оренди (далі –Договір), у відповідності до умов якого позивач передає, а відповідач приймає у тимчасове платне користування наступне нерухоме майно: нежиле приміщення площею 168,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Макіївська, буд. 4 літ. А.

Цей договір діє з моменту його підписання і до 30.10.2010 (п. 6.1 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору щомісячна плата за користування об‘єктом становить суму в гривнях (без ПДВ), еквівалентну 500 доларів США згідно міжбанківського курсу продажу на міжбанківському валютному ринку України на день укладення цього договору.

Орендодавець зобов‘язується щомісячно виставляти орендареві рахунки на сплату орендної плати не пізніше 3-го числа кожного місяця. Орендна плата сплачується орендарем щомісячно, не пізніше 5-го числа кожного місяця за поточний місяць оренди.

Як зазначає позивач, відповідач починаючи з грудня 2009 взагалі не сплачує орендну плату та станом на 15.03.2010 має заборгованість на загальну суму 13980,65 грн. Позивач звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості з орендної плати 16.12.2009, однак вимога позивача задоволена не була.

Відповідно до п. 3.3.4 Договору вартість послуг з електропостачання, водопостачання та інших спожитих орендарем послуг відшкодовуються орендарем на підставі наданих орендодавцем рахунків впродовж 5 днів з моменту отримання таких рахунків.

Як зазначає позивач, відповідачем не відшкодована вартість спожитих відповідачем телекомунікаційних послуг на загальну суму 199,79 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком".

Факт порушення зобов’язань за Договором відповідачем не заперечується. Наявність заборгованості з орендної плати за період з грудня 2009 року по 15.03.2010 року в розмірі 13980,65 грн., а також заборгованості з телекомунікаційних послуг на загальну суму 199,79 грн. відповідачем не спростовано.

З викладеного вбачається неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань, систематичне порушення умов Договору щодо сплати орендних платежів та затримка їх справляння більше, ніж на два місяця.

Згідно з п. 7.3 Договору орендодавець може в односторонньому порядку відмовитися від договору та розірвати його у разі, якщо орендар впродовж місяця не виконує або неналежним чином виконує грошові зобов‘язання за цим Договором або систематично не виконує зобов‘язання за цим Договором.

З огляду на вищевикладене, позивач в порядку, передбаченому п.п.7.3. Договору, набув законного права вимоги розірвання Договору достроково, оскільки відповідач не виконав обов'язку щодо внесення у встановлений Договором строк орендної плати.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

На підставі ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частиною 2 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

При цьому, істотним слід вважати таке порушення договору, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення мети договору. У зв’язку з цим, термін “шкода” не треба розуміти обмежувальною. Крім можливих значних додаткових витрат, неотримання прибутків, він включає і інші наслідки, що істотно впливають на інтереси сторони.

Згідно зі ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї з сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму в порядку, встановленому ст. 188 Господарського кодексу України.

Факт порушення відповідачем зобов’язань за Договором встановлений судом та по суті відповідачем не спростований. Тому суд вважає вимогу позивача про розірвання договору від 29.10.2009 обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 653 Цивільного кодексу у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються.

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України).

З розірванням договору відповідач втрачає статус орендаря і, оскільки доказів щодо підтвердження права користування спірними приміщеннями відповідач не надав, то вимога позивача про виселення відповідача з орендованого приміщення також підлягає задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 16598,38 грн., пені у розмірі 2417,94 грн. та вартості телекомунікаційних послуг у розмірі 199,79 грн., то такі вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2010 у справі № 50/53-б на підставі ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" порушено провадження у справі про банкрутство за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юником" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юником". Зазначеною ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника. Відповідно до ст. 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” до закінчення провадження у справі зупинено виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів, строк виконання яких настав до введення мораторію), та зупинено заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежі), застосованих до прийняття рішення про проведення мораторію. Мораторій діє на весь час провадження справи про банкрутство.

Постановою Господарського суду міста Києва від 05.02.2010 у справі № 50/53-б визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Юником" та відкрито ліквідаційну процедуру.

13.02.2010 оголошення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Юником" банкрутом було опубліковано в газеті "Урядовий кур‘єр".

Відповідно до ст. 51 "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

У разі виявлення обставин, зазначених у абзаці першому цієї частини, після прийняття рішення про ліквідацію до створення ліквідаційної комісії (призначення ліквідатора) заява про порушення справи про банкрутство подається власником майна боржника (уповноваженою ним особою).

За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності в нього ліцензії.

Кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

Правові наслідки такого незвернення із заявою до боржника передбачені у ч. 2 ст. 14 та ч. 5 ст. 31 Закону про банкрутство, положеннями яких передбачено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Згідно з ч. 5 ст. 31 Закону про банкрутство вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова про визнання відповідача банкрутом та про відкриття ліквідаційної процедури прийнята судом 05.02.2010, оголошення про визнання відповідача банкрутом було 13.02.2010. Тобто місячний строк для подачі претензій до відповідача закінчився 13.03.2010. Позивачем не надано до матеріалів справи жодних доказів звернення до відповідача з вимогою про погашення заборгованості у строк до 13.03.2010. Наявна в матеріалах справи вимога від 01.03.2010 судом не розцінюється як доказ звернення, оскільки позивачем не надано доказів надіслання такої вимоги відповідачу. До суду позивач звернувся 25.06.2010.

Отже суд приходить до висновку, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з орендної плати за період з грудня 2009 по березень 2010 з пропуском місячного строку, тому його вимоги про стягнення заборгованості на загальну суму 13980,65 грн. та заборгованості за телекомунікаційні послуги у розмірі 114,07 грн. по рахунку від 28.02.2010 вважаються погашеними.

Крім того, на підставі приписів ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Що стосується заборгованості за телекомунікаційні послуги, яка виникла по рахунку від 30.04.2010 у розмірі 85,72 грн., то з урахуванням того, що умовами договору передбачено, що відповідач повинен перерахувати кошти протягом 5 днів з моменту отримання рахунку, а доказів направлення рахунку на адресу відповідача позивачем не надано, а також не надано доказів звернення позивача до відповідача з відповідною вимогою, то такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки строк сплати такого зобов‘язання є таким, що не настав, станом на момент вирішення справи судом.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2417,94 грн. за період з 05.12.2009 по 15.03.2010 за несвоєчасну сплату орендних платежів.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.2 Договору у випадку не виконання або неналежного виконання орендарем грошових зобов‘язань за цим Договором, орендар сплачує орендодавцю пенб у розмірі 0,3% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

За змістом п. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

- не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування,податків і зборів (обов'язкових платежів).

Оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2010 у справі № 50/53-б введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, то пеня за період з 18.01.2010 не нараховується.

Отже, за розрахунком суду розмір пені становить 137,88 грн. Зазначена сума пені підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

У зв’язку із задоволенням позову судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

          1. Позов задовольнити частково.

          2. Розірвати договір оренди нежитлового приміщення площею 168 кв.м, розташованого в будинку № 4-А по вул. Макіївська в м. Києві, укладений 29.10.2009 між Фізичною особою –підприємцем Букшій Віталієм Петровичем (код 1562510052) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юником" (код 34191899).

3. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Юником" (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 23, оф. 17, код 34191899) з нежилого приміщення площею 168 кв.м, розташованого в будинку № 4-А по вул. Макіївська в м. Києві.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юником" (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 23, оф. 17, код 34191899, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання судового рішення) на користь Фізичної особи –підприємця Букшій Віталія Петровича (01025, м. Київ, вул. Ентузіастів, 9/1, кв. 133, код 1562510052) пеню у розмірі 137 (сто тридцять сім) грн. 88 коп., державне мито у розмірі 86 (вісімдесят шість) грн. 37 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення:06.09.2009