Рішення № 11062677, 02.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.09.10 р.                     Справа № 14/217                               

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Гладковій К.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Комунального підприємства „Донецькміськводоканал, м.Донецьк

до відповідача відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м.Горлівка в особі Донецьких електричних мереж, м.Донецьк

про стягнення 32406 грн. 48 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Костиркін А.А.- юрисконсульт, Федорова С.М. – бухгалтер, Рядова Л.М. -інженер

від відповідача: не прибув

За клопотання обох сторін, з урахуванням виняткових обставин справи, витребування додаткових матеріалів, спір було вирішено у більш тривалий час, ніж передбачено частиною першої ст. 69 ГПК України.

          Постановою Вищого господарського суду України від 23.02.10р. у справі №14/217 рішення господарського суду Донецької області від 13.10.09р. та постанову Донецького апеляційного суду від 08.12.09р. у справі №14/217 було скасовано, а справа направлена на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

          Відповідно ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. В постанові Вищого господарського суду України від 23.02.10р. у справі №14/217 обов’язковому дослідженню підлягають, зокрема:

·          при застосуванні норм ст.35 ГПК України, судами попередніх інстанцій не враховано, що не може надаватися преюдиціального значення описовому фрагменту судового рішення в іншій справі, яке не є встановленим фактом та про яке не було зазначено в резолютивній частині рішення;

·          не були досліджені первинні документи, на підтвердження проведення між сторонами господарських операцій за спірним договором, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

          Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 07.06.10р. справу №14/217 було передано на розгляд судді Підченко Ю.О.

Суть спору: Комунальне підприємство „Донецькміськводоканал” звернулося до господарського суду з позовними вимогами до відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” в особі Донецьких електричних мереж про стягнення заборгованості в сумі 32406 грн. 48 коп. згідно договору №310 від 01.01.02р. на водопостачання та прийом господарсько – побутових стоків.

          Неприбуття своєчасно у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України. Втім відповідач письмово на листі надав свої заперечення відносно заявлених до нього позовних вимог., в яких посилається на те, що позивачем не дотримані вимоги Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України, вимоги Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, у зв’язку з чим вважає, що у його діях відсутня вина.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову оцінку правовідносинам сторін, вислухавши доводи представників позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що рішенням господарського суду Донецької області від 08.05.2009р. у справі №2/374пн за позовом відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” до Комунального підприємства „Донецькміськводоканал” було встановлено, що між сторонами, які є учасниками сучасного судового процесу, був укладений договір №310 від 01.01.2002р., згідно з яким позивач (у цій справі) зобов’язаний постачати відповідачу (у цій справі) питну воду та приймати від нього господарсько-побутові стоки в каналізаційні мережі, а відповідач зобов’язаний сплачувати зазначені послуги за затвердженими тарифами та на умовах, визначених договором.

Зазначений договір підписаний сторонами з урахуванням узгоджених розбіжностей за протоколом від 05.04.2002р. Згідно листа позивача від 15.01.2003р. №111/20, номер договору був змінений на №3535. Відповідно до предмету зазначеного договору, об’єктами водоспоживання є об’єкти відповідача за адресами: м. Донецьк, вул. Постишева, буд. 99; вул. Ватутіна, буд.37; вул.Грінкевича, буд .6. За змістом пункту 4 предмету вказаного договору, об’єм поставляємої відповідачу питної води визначається за приладами обліку, водоспоживання без засобів обліку заборонено.

Пунктом 7 предмету договору сторони обумовили, що у всіх взаємовідносинах, пов’язаних із виконанням зазначеного договору, сторони зобов’язуються керуватися Правилами користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах та селищах України (далі Правила користування), Правилами прийому стічних вод підприємств у систему міської каналізації м.Донецька та іншими нормативними актами місцевих органів влади та чинним законодавством України.

Пунктом 3 розділу “Ціни та порядок розрахунків” договору встановлено, що послуги з водозабезпечення та водовідведення сплачуються відповідачем протягом 5 банківських днів після отримання рахунку від позивача. Об’єктом спірних відносин були водолічильники відповідача, які встановлені на водопровідних вводах за адресою: м.Донецьк, вул.Постишева, буд.99 корпусу №1 та корпусу №2 ПЕМ.

Зокрема, відповідно до акту від 27.02.2003р. контролером Водоканалу був опломбований обвідною засувкою з шифром пломби “Вода7” водолічильник №2784, діаметром 25 в корпусі №1 ПЕМ за адресою: м.Донецьк, вул.Постишева, 99. Показання водолічильника на момент опломбування зафіксовані 04979 куб.м.

Відповідно до акту від 08.09.2003р. відповідачем був встановлений, а позивачем був введений в експлуатацію та опломбований водолічильник №00380, діаметром 40 в корпусі №2 ПЕМ. Показання на момент опломбування – 08846 куб. м. Згідно акту від 05.11.2004р. вказаний водолічильник після держповірки 15.09.2004р. був прийнятий в експлуатацію Водоканалом з показаннями –09744 куб. м. та визначенням строку наступної повірки –листопад 2006р. Вищезазначені акти складені та підписані уповноваженими працівниками позивача та відповідача.

28.08.2007р. відповідачем був отриманий від позивача лист №111/3400 від 23.08.2007р., відповідно до якого йому було необхідно в строк до 03.09.2007р.:

·          здійснити держповірку водолічильника Д-25 мм, встановленого в корпусі №1, у зв’язку із спливом такого строку;

·          здійснити заміну наявного лічильника Д-40 мм, встановленого в корпусі №2, у зв’язку із необхідністю поліпшення обліку води на підставі п.4.2 Правил користування.

Зазначеним листом відповідач був попереджений про наслідки визначення витрати води згідно пункту 9.6 Правил користування, в разі невиконання приписів водоканалу. Листами від 06.09.2007р. №111/3618 та від 19.10.2007р. №111/4099 відповідача було повідомлено про невиконання рекомендацій водоканалу та у зв’язку з чим, здійснено нарахування у вересні та жовтні 2007р. за пропускною здатністю труби, згідно 9.6 Правил користування.

За наслідками встановленого позивачем невиконання рекомендацій водоканалу, на підставі п.4.2 Правил користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах та селищах України відповідачу було нараховано до сплати 108326,16 грн. за період з 18.08.2007р. до 15.10.2007р. (ПЕМ корпус №1) та до 10.10.2007р. (ПЕМ корпус №2) за витрату води, виходячи із розрахунку, передбаченого пунктом 9.6 вказаних Правил.

У зв’язку з чим, відповідачу був виставлений до сплати акт-рахунок №3535 від 10.09.2007р. на загальну суму 58656,96 грн. за об’єм води 9052 куб. м., з яких 2543 куб. м. на суму 16478,64 грн. з ПДВ –витрати води за водолічильником 2784 на вводі ПЕМ корпус №1, та 6509 куб. м. на суму 42178,32 грн. з ПДВ - витрати води за водолічильником на вводі ПЕМ корпус №2. Розрахунок витрати води проведений згідно п.9.6 Правил користування за період з 18.08.2007р. до 16.09.2007р.

Також, відповідачем був отриманий до сплати спірний акт-рахунок №3535 від 17.10.2007р. на загальну суму 50563,44 грн., з яких сума 894,24 грн. визначена за кількість спожитої води 138 куб. м., яка визначена за показниками водолічильників по об’єктам водоспоживання (м. Донецьк, вул. Грінкевича, 6, пр. Ватутіна, 37), а решта суми 49669,20 грн. розрахована за витрати води на вводах ПЕМ корпус №1 (за період з 17.09.2007р. до 15.10.2007р.) та №2 (за період з 17.09.2007р. до 10.10.2007р.) за адресою: м.Донецьк, вул.Постишева, 99 на підставі пункту 9.6 Правил користування.

Пояснення та докази у підтвердження обчислення та розрахунку об’ємів витрати води у вересні, жовтні 2007 року з Правилами пункту 9.6, місцевий господарський суд у своєму рішенні дійшов висновку про відсутність у позивача підстав для визначення об’ємів витрат води у вересні 2007р. в розмірі 6509 куб. м., у жовтні 2007р. в розмірі 5207 куб. м., неправомірним застосування розрахунку витрат води у цій період на спірному об’єкті (корпус №2 ПЕМ) за правилами пункту 9.6 Правил користування, та у зв’язку з чим виникнення у відповідача зобов’язань по сплаті на користь позивача за актами-рахунками від 10.09.2007р. №3535 в частині визначення суми 42178,32 грн. з ПДВ та за актом-рахунком від 17.10.2007р. №3535 в частині визначення суми 33741,36 грн. з ПДВ.

Додатково судом встановлено, що до найменувань об’єктів, які входять до спірного акту-рахунку №3535 від 17.10.2007р. також включені об’єкти енергонадзору за адресою: м.Донецьк, пр.Гриневича, 6 та ПЕМ за адресою: м.Донецьк, пр.Ватутіна, 37, водоспоживання за якими здійснюється за водолічильниками щодо яких не має заперечень у сторін в порядку визначення об’ємів поданої води та суми, що підлягає сплаті відповідачем. За цими водолічильниками у спірному акті-рахунку розраховано за показниками загальну суму 894,24 грн., яка підлягає погашенню відповідачем.

Актами-рахунками №3535 від 10.09.2007р., від 17.10.2007р. визначались витрати води за правилами пункту 9.6 Правил користування по об’єкту водоспоживання позивача на вводі № 1 ПЕМ за адресою: м. Донецьк, вул. Постишева, 99. Підставою для нарахування відповідачу за пропускною здатністю води за цим об’єктом є невиконання відповідачем вимог водоканалу щодо державної повірки спірного лічильника, який знаходиться на вводі №1.

Судом було встановлено, що спірний існуючий водолічильник Д-25, тип 2784 на вводі ПЕМ корпус №1 за адресою: м. Донецьк, вул. Постишева, 99, був встановлений, опломбований та введений в експлуатацію згідно акту від 27.02.2003р. За вимогами водоканалу, викладеними у листі від 23.08.2007р. №111/3400, відповідач повинен був виконати держповірку цього водолічильника, до 03.09.2007р., у зв’язку із спливом строків держповірки.

Фактично зазначені вимоги були виконанні відповідачем 10.10.2007р. шляхом заміни спірного водолічильника на новий типу 2481552 Д-20мм, що підтверджується відповідним актом вводу в експлуатацію водолічильників холодної води на вводі №1, а також, укладеним договором №5965 від 25.09.2007р. із фізичною особою –підприємцем Сергеєвим І.В. на виконання робіт із демонтажу існуючого водолічильника та монтажу водолічильника холодної води Ду 20 „Мокроход” з комплектуючими та влаштуванням двох вентілей за рахунок виконавця. Зазначені роботи були виконані в повному обсязі, згідно акту приймання виконаних робіт №1 від 05.10.2007р.

Згідно пункту 1.3 цих Правил водопровідні вводи підприємств, відомчих жилих будинків і жилих будинків громадян, а також, прилади й пристрої на них, у тому числі колодязі, запірна арматура, водолічильники, витратоміри та інші прилади обліку, стабілізатори тиску й обмежувачі витрат, належать абонентові та ним експлуатуються.

Згідно пункту 4.1 Правил для абонентів, приєднаних до системи комунального водопостачання та водовідведення, встановлена система обліку та контролю водопостачання за обов’язковою наявністю приладів обліку для розрахунків з водоканалом.

Усі водолічильники, в обумовлені паспортом строки, підлягають повірці представником Держспоживстандарту з встановленням пломби з перевірочним тавром. Водолічильники, що не мають відповідного тавра, до встановлення та експлуатації не допускаються. Метрологічний нагляд за забезпеченням єдності вимірювань у сфері метрології здійснює метрологічна служба Держжитлокомунгоспу.

Згідно статті 28 Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність”, засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці через міжповірочні інтервали, порядок встановлення яких визначається нормативно-правовим актом ЦОВМ. Законом встановлений обов’язок організацій та фізичних осіб своєчасно подавати засоби вимірювальної техніки на повірку.

Судом було встановлено, що спірний водолічильник на вводі №1 ПЕМ був влаштований відповідачем 27.02.2003р. Доказів проведення його державної повірки за період з моменту встановлення до заміни на новий –10.10.2007р., відповідачем надано не було. Тобто, за висновками суду, порушення строків державної повірки з боку відповідача відбувалось з 27.02.2007р. та не усунені в строки визначені водоканалом. Як наслідок, вимоги водоканалу, викладені у листі від 23.08.2007р., щодо термінової повірки зазначеного водолічильника в строк до 03.09.2007р., були визнані судом правомірними та обґрунтованими.

Таким чином, виходячи із наявних матеріалів справи, та з урахуванням відсутності підтвердження відповідачем проведення державної повірки лічильника, суд дійшов висновку, що на протязі періоду з 27.02.2003р. до 03.09.2007р. державна повірка спірного водолічильника не відбувалась. Зі змісту пункту 11.1 вказаних Правил встановлено, що кількість води, використаної абонентами, визначається за показниками повірених у встановленому порядку водолічильників та інших приладів обліку, які мають бути опломбовані.

Тобто, законодавчо встановлені умови визначення об’єму води за показниками спірного водолічильника не можуть бути застосовані у даному випадку, внаслідок відсутності своєчасної та належної повірки цього водолічильника. Такий прилад обліку води не може бути застосований для здійснення комерційних розрахунків і як наслідок цього визначення кількості витраченої відповідачем води не має будь-яких наслідків для визначення розрахунків за ним. У зв’язку з цим, наслідки визначення витрати води за таким лічильником передбачені пунктом 4.12. Правил користування та обчислюються за правилами пункту 9.6.

Пунктом 4.12 Правил користування у разі відсутності або розміщення абонентом водомірних пристроїв з порушенням чинних Правил технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів, Сніп, паспорта водолічильника, цих правил та умов встановлення водолічильників водопостачання абонента вважається без обліковим і витрати води визначаються за п.9.6 цих Правил.

За приписами пункту 9.6 Правил користування, усі посилання на вказаний пункт, що мають місце в цих Правилах, відносяться виключно до порядку проведення розрахунків витрат води. Зокрема, цим пунктом встановлений такий порядок виконання розрахунку витрат води: за пропускною здатністю вводу труби при швидкості руху води в ній 2 м/сек протягом 24 годин.

Виходячи із наведеного вище законодавства, судом були досліджені первинні документи на відображення між сторонами господарських операцій за спірним договором. Так, судом встановлено, що пред’явлені позивачем акти-рахунки №3535 від 10.09.2007р. та від 17.10.2007р. в частині визначення кількості витраченої води за пропускною здатністю труби вводу №1 ПЕМ за адресою: м. Донецьк, вул. Постишева, 99 та розрахування вартості води в загальній сумі 32406,48 грн. нараховані правомірно та підлягають сплаті відповідачем. Ухвалою господарського суду по справі від 15.07.10р. відповідно до вимог пункту 8 статті 65 ГПК України до судового засідання були викликані представники бухгалтерських служб сторін.

Пунктом 3 розділу “Ціни та порядок розрахунків” договору встановлено, що послуги з водозабезпечення та водовідведення сплачуються відповідачем протягом 5 банківських днів після отримання рахунку від позивача. Факт отримання відповідачем актів-рахунків №3535 від 10.09.2007р. та від 17.10.2007р. встановлений рішенням господарського суду Донецької області від 08.05.2009р. по справі №2/374пн.

Представник бухгалтерської служби позивач, присутній у судовому засіданні, відповідно до вимог ст. ст. 8, 9 Закону України „ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99р. № 996-XIV, із змінами та доповненнями, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88, із змінами та доповненнями, Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку: розділ 11 „Зобов’язання”, розділ 10 „Дебіторська заборгованість”, розділ 3 „ Звіт про фінансові результати”, надав суду для дослідження факту проведення між сторонами господарських операцій первинні документи, зокрема: оборотно-сальдові відомості за вересень 2007 року, за жовтень 2007 року, за вересень 2008 року, довідки про обсяг та розрахунків за водоспоживання та водовідведення за 2007 рік, відповідно за 2008 рік та 2009 рік, за 2010 рік, лист позивача від 23.08.07р. за №111/3400, акти –рахунки № 3535 від 27.09.07р., №3535 від 17.10.07р., розрахункові документи у вигляді платіжних доручень, реєстр платіжних вимог-доручень від 01.10.09р. від 19.10.07р., та письмово на листі відобразив, що у відповідача за спірним договором існує дебіторська заборгованість, яка складає, з урахуванням часткового погашення - 33968 грн. 16 коп., до якої увійшла і сума заборгованості заявлена у позову – 32406 грн. 48 коп. Натомість, представник відповідача не забезпечив у судове засідання явку представника своєї бухгалтерської служби, не надав письмово на листі висновок бухгалтерської служби на підтвердження факту проведення між сторонами господарських операцій за спірним договором господарсько-побутових стоків.

Щодо застосування у спірних відносинах сторін приписів статті 35 ГПК України, то судом враховано, що у рішенні по справі №2/374пн від 08.05.09р. зазначено, що виставлені позивачем акти - рахунки в частині визначення кількості витраченої води за пропускною здатністю труби вводу №1 ПЕМ. Нарахування вартості наданих послуг (води) дорівнює сумі 32406 грн. 48 коп., і здійснено правомірно та підлягає сплаті відповідачем. Даний факт є преюдиційним згідно вимог ст. 35 ГПК України та не підлягає доведенню у рамках справи 14/217.

Законодавець встановлює, що за загальним правилом, кожна особа, що бере участь у справі, повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень(стаття 33 ГПК України). Водночас коментована стаття визначає підстави, з яких ці особи звільняються від обов’язку доказування. Підстави звільнення від доказування можна поділити на три групи:

·          а) обставини, визнані господарським судом загальновідомими (частина першої статті 35 ГПК України;

·          б) преюдиціальні факти (частини 2-4 статті 35 ГПК України);

·          в) законні презумпції ( частина п’ята статті 35 ГПК України).

Відповідно до частини 3 статті 43 ГПК України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов’язковими. Отже, таке визнання не є підставою звільнення від доказування, тобто незалежно від того, що одна сторона визнає певні обставини, які наводяться іншою стороною, остання повинна надати відповідні докази.

Втім, описова та мотивувальна частини судового рішення мають обов’язкове значення лише остільки, оскільки вони також встановлює преюдиційні факти (обставини). Щодо тлумачення правових норм та висновків про можливість (неможливість) їх застосування до певних правовідносин, то тут описова та мотивувальні частини судового рішення можуть або не можуть бути визнані обов’язковими для будь-якої особи, у тому числі для суду. Припускаються помилки ті учасники судового процесу і, які тлумаченню в судовому рішенні правових норм та висновкам щодо їх застосування надають значення преюдиційних фактів, оскільки при цьому взагалі не йдеться про встановлення фактів. Таке тлумачення на висновки є судовим прецедентом, який в національному законодавстві України не визнається джерелом права.

Однак, ніколи факти в розумінні вимог статті 35 ГПК України встановлені судом не зазначаються в його резолютивній частин, а обов’язково тільки в його описової та мотивувальній. Таким чином, звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права у справі №2/374 підтверджує факт отримання відповідачем актів – рахунків за № 3535, а тому такі обставини є загальновідомими та не потребують доказуванню. Втім, факти встановлені у рішенні суду по справі №14/217 зазначені у його мотивувальній частині, що і відповідає з урахуванням всіх фактичних обставинам справи вимогам статті 84 ГПК України.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 33 ГПК України зобов’язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Стаття 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Позивачем доведено на підставі первинних документів на явність заборгованості відповідача, підтверджено факт не виконання ним обов’язків за договором. Відповідач не спростував докази у справі, не довів відсутність вини щодо виникнення у нього заборгованості за спірним договором.

На підставі викладеного, позовні вимоги Комунального підприємства „Донецькміськводоканал” до відкритого акціонерного товариства „ Донецькобленерго” в особі Донецьких електричних мереж про стягнення заборгованості в сумі 32406 грн. 48 коп. згідно договору №310 від 01.01.02р. на водопостачання та прийом господарсько – побутових стоків, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь. Це пов’язане з тим, що відповідно до вимог статті 55 ГК України відокремлені підрозділи не є суб’єктами господарювання. Тому стягнення здійснюється з юридичної особи – відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”.

У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судових витрат зі справи, у тому числі і сум державного мита за подання заяви про перегляд рішення в апеляційному або у касаційному порядку, здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат за приписами ст.ст. 44, 46, 47, 49 ГПК України.

Витрати по державному миту в сумі 324 грн. 06 коп. та забезпеченню судового процесу в сумі 118 грн. покладаються на відповідача у справі - відкрите акціонерне товариство „ Донецькобленерго” згідно вимог ст.ст. 44,49 ГПК України.

Витрати по державному миту в сумі 162 грн. 04 коп. за подання скарги за перегляд рішення у апеляційному порядку відносяться на відповідача у справі – відкрите акціонерне товариство „ Донецькобленерго”.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державно мито незалежно від результатів вирішення спору. З урахуванням викладеного, витрати по державному миту за подання скарги про перегляд рішення у касаційному порядку в сумі 162 грн. 04 коп. відносяться на відповідача у справі відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго”.

У судовому засіданні, яке відбулося 02.09.10р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 599 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 42, 43, 22, 33, 34, 35, 43, 44, ч. 4 ст. 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Комунального підприємство „Донецькміськводоканал” до відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” задовольнити.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” 84601, Донецька область, м. Горлівка, проспект Леніна, 11, п/р 26006303282 у філії „ Донецького обласного управління ВАТ „ Державний Ощадбанк України”, ід. код 21515381 на користь:

- Комунального підприємства „Донецькміськводоканал”, 83114, м. Донецьк, вул. Щорса, 110, р/р 260039801206 у ДОФ АКБ УСБ м. Донецьк, МФО 334011, ід.код 03361477заборгованість в сумі 32406 грн. 48 коп., витрати по державному миту в сумі 324 грн. 06 коп. та забезпеченню судового процесу в сумі 118 грн., видавши наказ.

3. Витрати по державному миту в сумі 162 грн. 04 коп. за подання скарги за перегляд рішення у апеляційному порядку відносяться на відповідача у справі – відкрите акціонерне товариство „ Донецькобленерго”.

4. Витрати по державному миту за подання скарги про перегляд рішення у касаційному порядку в сумі 162 грн. 04 коп. відносяться на відповідача у справі відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго”.

           5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                               

Повний текст рішення складено –06.09.10р.