Рішення № 11062517, 06.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.09.10 р.                     Справа № 6/131                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіної Л.Д.

При секретарі Данилкіной П.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Спец-Контакт” м.Донецьк

до відповідача: Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь”-металургійний завод” м.Донецьк

про стягнення 140997грн. 91коп.

за участю

прокурора

представників сторін:

від позивача – Ілюхіна О.П. - представник за довіреністю вих.№135 від 30.08.2010р.

від відповідача – Животов О.А. – представник за довіреністю №436 від 31.12.2009р.

Відповідно до ст.77 ГПК України у судовому

засіданні оголошувалась перерва з 16.08.2010р.

до 06.09.2010р., для можливого врегулювання

спору між сторонами по справі шляхом,

укладання мирової угоди.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Спец-Контакт” м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь”-металургійний завод” м.Донецьк основного боргу за поставлений товар – виробничо-технічного признання у розмірі 87551грн. 80коп., 3% річних у розмірі 1094грн. 40коп., інфляційних у сумі 4027грн. 37коп. на підставі договору №9597дс від 25.01.2006р. (Усього 92673грн. 57коп.)

Позивач у поясненнях вих.№79 від 29.06.2010р. зазначив, що у видаткових накладних дата договору №9597дс від 21.01.2006р. вказана технічно помилково. Інших договорів, укладених між позивачем та відповідачем не існувало. На підставі наданих видаткових накладних відповідач отримав товар, який був поставлений позивачем саме на виконання умов договору №9597дс від 25.01.2006р. Суд прийняв до уваги дані пояснення.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вих.№17/17-1182юр від 29.06.2010р. заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що відповідач до теперішнього часу не отримував зазначених в п.3.2 договору №9597дс від 25.01.2006р. документів. Також зазначив, що позивачем не надано суду товарно-транспортної накладної (ф.№1-ТН), яка б свідчила про виконання ним умов договору, щодо здійснення факту поставки.

Відповідно до положень статті 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення спору продовжувався за клопотанням сторін.

Відповідач у поясненнях вих.№17/17-1226юр від 30.07.2010р. пояснив, що видаткові накладні містять в собі посилання на інший номер договору, ніж той на якому ґрунтуються позовні вимоги позивача. Отже, наполягає на тому, що поставка товару по вказаним накладним та договорам у адресу відповідача не здійснювалась. Крім того, звернувся до суду з клопотанням про залучення на боці відповідача ВАТ „Вугільну компанію „Шахта”Червоноармійська-Західна №1”, ТОВ „Шахтобудівельну компанію „Донецькшахтопроходка”, ТОВ „СПС ”Енерго” в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, оскільки із змісту довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей до видаткових накладних вбачається, що продукція повинна була бути поставлена у адресу вищевказаних одержувачів, а не відповідачу. Суд відхиляє дане клопотання з наступних підстав. Розглянувши представлені у матеріали справи видаткові накладні судом встановлено, що у графі „Одержувач” сторонами визначений „ЗАТ „ДМЗ”, спірні накладні підписані уповноваженими особами обох підприємств та скріплені печаткою, до кожної накладної відповідачем видані довіреності, факт одержання товару не заперечується відповідачем. Отже, у суду немає жодних підстав для залучення вказаних підприємств до участі по справі №6/131 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

У процесі слухання справи, позивач звернувся до суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог в порядку ст.22 ГПК України, в якій збільшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 133205грн. 40коп., 3% річних у сумі 1665грн. 06коп., інфляційні у сумі 6127грн. 45коп. (Усього 140997грн. 91коп.) Суд приймає до уваги дану заяву та розглядає справу по суті.

Позивач у письмових поясненнях вих.№118 від 06.08.2010р. заперечив проти доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву.

Сторони у судовому засіданні 06.09.2010р. пояснили, що не дійшли згоди щодо укладання мирової угоди.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд -

в с т а н о в и в :

25 січня 2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Спец-Контакт” м.Донецьк та Закритим акціонерним товариством „Донецьксталь”-металургійний завод” м.Донецьк був укладений договір №9597дс, згідно умов якого позивач (далі по тексту-продавець) взяв на себе зобов”язання передати, а відповідач (далі по тексту-покупець) зобов”язався прийняти та оплатити згідно умов даного договору обладнання та продукцію виробничо-технічного призначення.

Додатковою угодою від 19.12.2008р. до договору №9597дс від 25.01.2006р. сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2009р.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Позивач посилається на виконання своїх договірних зобов’язань, де він у виконання умов укладеного договору у період з 21.07.2009р. по 28.09.2008р. включно по видатковим накладним №611 від 21.07.2009р., №610 від 21.07.2009р., №626 від 22.07.2009р., №634 від 24.07.2009р., №636 від 27.07.2009р., №640 від 28.07.2009р., №639 від 28.07.2009р., №648 від 29.07.2009р., №682 від 07.08.2009р., №683 від 07.08.2009р., №751 від 28.08.2009р., №857 від 28.09.2009р., №877 від 05.10.2009р., №1252 від 24.12.2009р., №1255 від 24.12.2009р. здійснив поставку товару на загальну суму 165 143грн. 40коп., який згідно довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей №4098 від 16.07.2009р., №4144 від 20.07.2009р., №4147 від 20.07.2009р., №4223 від 22.07.2009р., №4284 від 24.07.2009р., №4251 від 22.07.2009р., №4156 від 20.07.2009р., №4432 від 31.07.2009р., №4542 від 06.08.209р., №741 від 26.08.2009р., №5554 від 23.09.2009р., №5803 від 02.10.2009р., №7688 від 21.12.2009р., №7724 від 17.12.2009р., прийнятий уповноваженими особами відповідача. Частково продукція була повернуту відповідачем позивачу на суму 1740грн., про що свідчить накладна від 12.01.2010р. та розрахунок коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної №1255 від 24.12.2009р. У підтвердження заявлених вимог позивач представив суду докази поставки продукції, а саме: видаткові накладні, довіреності до них по яким відповідач отримав продукцію, і переконав суд у факті її поставки у адресу Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь”-металургійний завод” м.Донецьк.

Розглянувши матеріали справи судом встановлено, що відповідач здійснив часткову оплату боргу у розмірі 30198грн. з призначенням платежу згідно договору №9597дс від 25.01.2006р.

Як вбачається з довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей вони були видані відповідачем на отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю „Спец-Контакт” м.Донецьк товарно-матеріальних цінностей згідно укладеного договору.

Позивач пояснив, що у видаткових накладних дата договору №9597дс від 25.11.2006р. вказана технічно помилково. Інших договорів, укладених між позивачем та відповідачем не існувало. Сторонами не представлені інші договори.

На підставі вищевикладеного суд доходить висновку, що поставка товару згідно представлених позивачем видаткових накладних відбулася в межах договору №9597дс від 25.01.2006р.

Пунктом 3.1 договору №9597дс від 25.01.2006р. сторони встановили, що покупець здійснює оплату товару шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок продавця на протязі 10 банківських днів з дати його поставки, якщо інше не обумовлено у додаткових угодах.

По факту відвантаження товару продавець надає покупцю наступні документи:

-          товарно-транспортні накладні;

-          рахунок-фактури;

-          сертифікат якості.

Податкова накладна видається в момент виникнення податкових зобов”язань відповідно з ЗУ „Про податок на додаткову вартість”.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 692 ЦК зазначено, що отриманий товар повинний бути оплачений у повному обсязі за встановленою ціною.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За переконанням суду ненадання визначених п.5.7 договору документів не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 ЦК України, тому наявність чи відсутність цих документів не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар, який був ним отриманий та не заперечувалось відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, приписи ст.ст. 525, 530 ЦК України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення основної суми заборгованості в розмірі 133205грн. 40коп.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно вказаної статті закону відповідачу нараховані інфляційні у сумі 6127грн. 45коп., які підлягають стягненню у повному обсязі.

Також відповідно вказаної статті закону відповідачу нараховані 3% річних у сумі 1665грн. 06коп. за період з 03.01.2010р. по 01.06.2010р., які підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

3 січня 2010р. є вихідним, а тому позивач припустився помилкового розрахунку при нарахуванні відповідачу 3% річних у розмірі 1665грн. 06коп.

Отже, арифметичний підрахунок вимог щодо 3% річних здійснений судом за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановив, що розмір 3% річних за період з 04.01.2010р. по 01.06.2010р. (148 днів) відносно заборгованості у сумі 133 205грн. 40коп. складає 1 620грн. 36коп.

За таких обставин, господарський суд позовні вимоги в частині стягнення 3% річних задовольняє частково та стягує з відповідача 3% річних у сумі 1 620грн. 36коп.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки відповідачем до теперішнього часу поставлений позивачем товар не оплачений, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та підлягаючими частковому задоволенню з вищевикладених підстав.

Витрати по сплаті держмита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, пропорційно розміру задоволення позовних вимог, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.525, 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст.22, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Спец-Контакт” м.Донецьк до Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь”-металургійний завод” м.Донецьк про стягнення 140997грн. 91коп. задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь”-металургійний завод” (83062 м.Донецьк, вул.І.Ткаченка,122, п/р26006198028081 в Донбаській філії ВАТ „Кредитпромбанк”, МФО 335593, ЄДРПОУ 30939178) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Спец-Контакт” (факт.адр.: 83086 м.Донецьк, вул.Первомайська, 24/1, п/р26000048457101 в ДФ ПАТ „Брокбізнесбанк” м.Донецьк, МФО 335678, ЄДРПОУ 32019384) основний борг у сумі 133205грн. 40коп., 3% річних у сумі 1620грн. 36коп., інфляційні у сумі 6127грн. 45коп., витрати по сплаті держмита у сумі 1 409грн. 45коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235грн. 92коп.

В решті частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 06.09.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.09.2010р.

Суддя