Рішення № 11062501, 31.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.08.10 р.                     Справа № 9/82                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Марченко О. А.,

Судді Лейби М.О., судді Левшиної Г.В.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Тотал”, м.Дніпропетровськ

до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Айс-маркет”, м.Єнакієве

про стягнення 20552грн.40коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Тотал”, м.Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Айс-маркет”, м.Єнакієве, про стягнення заборгованості в розмірі 20552грн.40коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на видаткову накладну №РН-0001437 від 01.09.2008р., претензію б/н та дати, податкову накладну №1438 від 01.09.2008р., довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯЕС №080722 від 26.08.2008р., рахунок-фактуру №СФ-0001477 від 01.09.2008р., акт звіряння взаєморозрахунків станом на 30.09.2008р., банківські виписки.

20.05.2010р. та 03.06.2010р. відповідач надав заперечення на позов вих.№204 від 18.05.2010р. та доповнення до заперечення вих.№221 від 02.06.2010р., відповідно до яких останній проти позову заперечує, посилаючись на необґрунтованість, недоведеність та безпідставність позовних вимог.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №5895034 Відкрите акціонерне товариство „Айс-маркет”, м.Єнакієве станом на 05.05.2010р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстровано як юридична особа.

02.07.2010р. позивачем надана заява про уточнення до позову вих.№б/н від 24.06.2010р., відповідно до якого останній зменшує розмір позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 19552грн.40коп.

Одночасно, наведеною заявою позивач збільшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні витрати в розмірі 1837грн.93коп., 3% річних в розмірі 586грн.57коп.

Згідно з п.3 ст.57 Господарського процесуального кодексу України позивачем до позовної заяви (в даному випадку до заяви про уточнення до позову) повинні бути додані документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку та розмірі.

Одночасно, згідно з Декретом Кабінету Міністрів України „Про державне мито” №7-93 від 21.01.1993р. та п.14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України 22.04.1993р. за №15, передбачено правило, відповідно до якого до позовної заяви повинен бути доданий останній примірник платіжного доручення про перерахування державного мита з написом установи банку: “Зараховано в доход державного бюджету України __ грн. (дата)”, який скріплюється першим та другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Як встановлено судом, позивачем до заяви про уточнення до позову вих.№б/н від 24.06.2010р. не надано доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі. З урахуванням зазначеного, у господарського суду відсутні докази сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі.

Крім того, за приписом п.2 ст.57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви (в даному випадку до заяви про уточнення до позову) повинно бути надано докази, що підтверджують направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Всупереч вимогам Господарського процесуального кодексу України позивачем не подано будь-яких доказів надсилання відповідачу копії заяви про уточнення до позову вих.№б/н від 24.06.2010р.

Оскільки позивачем не надані документи, що підтверджують сплату державного мита в установленому порядку та не представлено будь-яких доказів надсилання відповідачу копії заяви про уточнення до позову, суд на підставі п.п.4, 6 ст.63 Господарського процесуального кодексу України, не приймає збільшені позовні вимоги та розглядає зменшені позовні вимоги відповідно до вищевказаної заяви.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у попередніх судових засіданнях, господарський суд встановив:

За твердженням позивача, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Тотал”, м.Дніпропетровськ та Відкритим акціонерним товариством „Айс-маркет”, м.Єнакієве досягнуто згоди про поставку на адресу останнього продукції.

Відповідно до ч.1, 2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ч.1 ст.206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Крім того, ст.218 Цивільного кодексу України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

За твердженням позивача, на виконання умов домовленості останнім на адресу відповідача здійснена поставка продукції на загальну суму 20552грн.40коп., що підтверджується видатковою накладною №РН-0001437 від 01.09.2008р. та податковою накладною №1438 від 01.09.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Для всебічного та об`єктивного розгляду справи господарський суд ухвалою від 21.04.2010р. зобов’язав відповідача надати письмові пояснення стосовно наявності підпису на видатковій накладній №РН-0001437 від 01.09.2008р., надати письмові пояснення щодо наявності довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯЕС №080722 від 26.08.2008р., надати письмові пояснення стосовно отримання від позивача рахунку-фактури №СФ-0001477 від 01.09.2008р., ухвалою від 19.05.2010р. суд зобов’язав відповідача надати письмові пояснення щодо наявності довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯЕС №080722 від 26.08.2008р., ухвалами від 03.06.2010р., 21.06.2010р., 30.06.2010р. та 14.07.2010р. суд зобов’язав відповідача надати письмові пояснення щодо наявності довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯЕС №080722 від 26.08.2008р., надати письмові пояснення стосовно факту отримання товару за видатковою накладною №РН-0001437 від 01.09.2008р. з огляду наявності підписів сторін.

Як зазначено вище, 20.05.2010р. та 03.06.2010р. відповідач надав заперечення на позов вих.№204 від 18.05.2010р. та доповнення до заперечення вих.№221 від 02.06.2010р., відповідно до яких останній проти позову заперечує та зазначає, що відповідач за видатковою накладною №РН-0001437 від 01.09.2008р. товару від позивача не отримував, оскільки на наведеній видатковій накладній не зазначено номер та дату договору, у рамках якого здійснювалась поставка товару, не зазначено уповноваженого на отримання товару з боку покупця, номеру, дати видачі та періоду дійсності довіреності уповноваженого одержувача від імені Відкритого акціонерного товариства „Айс-маркет”, м.Єнакієве та на наведеній вище накладній відсутня печатка підприємства відповідача. Однак наведені відповідачем обставини спростовуються наступним:

По-перше, відповідач посилається на те, що останній за видатковою накладною №РН-0001437 від 01.09.2008р. товару від позивача не отримував, оскільки на наведеній видатковій накладній не зазначено номер та дату договору, у рамках якого здійснювалась поставка товару, проте, виходячи з позовної заяви та заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „Тотал”, м.Дніпропетровськ на заперечення відповідача, постачання продукції відбувалось на підставі видаткової накладної №РН-0001437 від 01.09.2008р., тобто відбулась позадоговірна поставка.

По-друге, відповідач посилається на те, що на видатковій накладній №РН-0001437 від 01.09.2008р. не зазначено уповноваженого на отримання товару з боку покупця, номеру, дати видачі та періоду дійсності довіреності уповноваженого одержувача від імені Відкритого акціонерного товариства „Айс-маркет”, м.Єнакієве та на наведеній вище накладній відсутня печатка підприємства відповідача, проте відповідно до видаткової накладної №РН-0001437 від 01.09.2008р. товарно-матеріальні цінності були отримані уповноваженим представником позивача, оскільки наведена накладна містить посилання на довіреність ЯЕС №080722 від 26.08.2008р., дослідивши яку судом встановлено, що довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача ЯЕС №080722 від 26.08.2008р. видана відповідачем та дійсна до 06.09.2008р.

Крім того, сторонами без заперечень підписано та акцептовано печатками акт звіряння взаєморозрахунків станом на 30.09.2008р., з якого вбачається, що відповідач без заперечень отримав зазначену вище продукцію за видатковою накладною №РН-0001437 від 01.09.2008р. (копії акту додано до матеріалів справи). Заперечень сторін щодо підписання зазначеного акту суду не надходило.

Одночасно, ухвалою від 03.06.2010р. господарський суд зобов’язав Державну податкову інспекцію у м.Єнакієве надати відомості щодо знаходження у податковому обліку Відкритого акціонерного товариства „Айс-маркет”, (вул.Станционна, 59, м.Єнакієве, 86414, ЄДРПОУ 01550872) податкової накладної №1438 від 01.09.2008р.

Виходячи з вищенаведеного, Єнакіївська об’єднана державна податкова інспекція у Донецькій області 29.06.2010р. надала копію податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2008р. від 20.10.2008р. №32896 з якої вбачається, що відповідач отримав товарно-матеріальні цінності на загальну суму 20552грн.40коп. від позивача.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного та оскільки доказів того, що печатка підприємства відповідача втрачена та довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯЕС №080722 від 26.08.2008р. останнім не видавалась суду не представлено, суд вважає, що фактичне отримання відповідачем товару, зазначеного у видатковій накладній №РН-0001437 від 01.09.2008р. підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на вищезазначеній накладній, а також довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯЕС №080722 від 26.08.2008р., а отже прийнятий відповідачем без заперечень.

За приписом ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.2 п.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, між сторонами виникли зобов`язувальні правовідносини у результаті фактичних дій сторін, направлених на встановлення цих правовідносин.

Отже, угода укладена між сторонами шляхом підписання вищезазначеної видаткової накладної.

Згідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, прийнявши продукцію від позивача, у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати отриманого товару.

На сплату отриманої за видатковою накладною №РН-0001437 від 01.09.2008р. продукції позивачем на адресу відповідача виставлений рахунок-фактуру №СФ-0001477 від 01.09.2008р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Докази направлення вказаного рахунку на адресу відповідача в матеріалах справи відсутні, проте суд вважає, що зазначений рахунок наданий відповідачу разом із товаром, отриманим відповідно до видаткової накладної №РН-0001437 від 01.09.2008р., оскільки з наявних у матеріалах справи банківських виписок вбачається, що відповідач сплатив позивачу грошові кошти в розмірі 1000грн.00коп. з призначенням платежу: „за ароматизатор, с№1477 від 01.09.2008р.”.

У зв`язку з несплатою боргу позивачем на адресу відповідача 12.06.2009р. була направлена претензія б/н та дати про погашення заборгованості за поставлений товар на протязі 3 днів (докази направлення претензії відповідачу наявні в матеріалах справи). Як зазначено позивачем, дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до вимог ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у триденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки строк оплати сторонами не встановлювався, в даному випадку, суд вважає за необхідне при встановлені моменту виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманої продукції застосувати положення ч.2 ст.530 ЦК України, на підставі якої зобов`язання щодо оплати поставленого товару виникає у відповідача після спливу зазначеного позивачем у претензії б/н та дати 3 денного строку.

Крім того, 12.05.2010р. позивач повторно направив на адресу відповідача аналогічну претензію, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається (ст.525 ЦК України).

Аналогічно, ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, позивач свої обов`язки за домовленістю сторін виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати отриманої продукції не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду у останнього виникла заборгованість у розмірі 19552грн.40коп.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованості в розмірі 19552грн.40коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Тотал”, м.Дніпропетровськ щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 19552грн.40коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають пропорційному розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись Декретом Кабінету Міністрів України „Про державне мито” №7-93 від 21.01.1993р., Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України 22.04.1993р. за №15, ст.ст.11, 205, 206, 218, 509, 525, 526, 530, 692 Цивільного кодексу України, ст.174, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 57, 63, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Тотал”, м.Дніпропетровськ до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Айс-маркет”, м.Єнакієве, про стягнення заборгованості в розмірі 19552грн.40коп. – задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Айс-маркет” (за адресою: вул.Станційна, 59, м. Єнакієве, Донецька область, 86414, код ЄДРПОУ 01550872) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Тотал” (за адресою: вул.Героїв Сталінграду, 139, м.Дніпропетровськ, 49030 (юридична адреса), а/с 1942, м.Дніпропетровськ, 49029 (поштова адреса), р/р 26006118329001 в КБ „Приватбанк”, МФО 305299, код ЄДРПОУ 24241464) суму основного боргу в розмірі 19552грн.40коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 195грн.52коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 224грн.52коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Позивачу видати довідку для повернення з державного бюджету держмита в сумі 5грн.01коп., перерахованого згідно платіжного доручення №510 від 29.03.2010р., в зв’язку із внесенням державного мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 31.08.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Головуючий суддя                               

Суддя                                                                                М.О. Лейба

Суддя                                                                                Г.В. Левшина

Повне рішення складено 06.09.2010р.