Ухвала суду № 1106233, 25.07.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-38814/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“25” липня 2007 року м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Брайка А.І., Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Федорова М.О.,

при секретарі: Міненка О.М.

за участю представників:

позивача: Дмитренко А.М.

відповідача: Губенка В.Г., Любченка А.А., Шаповал Н.В., Москаленка Ю.О.

розглянувши касаційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції

на постанову господарського суду Полтавської області від 11 серпня 2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21 листопада 2006 року

у справі №9/119-19/257

за позовом Закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»

доКременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У липні 2004 року позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення рішення №0000322305/067 від 29.06.2004р..

Дана справа неодноразово переглядалась судовими інстанціями.

Останнім рішенням господарського суду Полтавської області від 11 серпня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21 листопада 2006 року, було скасовано постанову господарського суду Полтавської області від 26.01.2006р. за нововиявленими обставинами та задоволено позовні вимоги ЗАТ транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта».

Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати вищезазначені рішення судів, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови господарського суду Полтавської області від 26.01.2006р..

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено позапланову перевірку позивача з питань правильності, повноти і обґрунтованості відшкодування ПДВ за листопад, грудень 2003р. та січень, лютий 2004р., за результатами якої складено акт №87/23-513/00152307 від 25.06.2004р..

Контролюючим органом було зазначено, що оскільки по ланцюгу постачання нафти отриманої позивачем підприємствами ТОВ «Хімотекс» та ДП «Тайстра-Полтава-Експрес» не було сплачено належні суми ПДВ, то відсутні підстави для бюджетного відшкодування, тобто зроблено висновок, що з держбюджету можливо бути відшкодовано тільки суми, які фактично до нього надійшли.

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2003р. в сумі 2562461грн., за грудень 2003р. в сумі 24923732,00грн., за січень 2004р. в сумі 42967702,00грн., за лютий 2004р. в сумі 9198129,00грн..

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Промекспорт» було укладено наступні договори купівлі продажу нафти: №572/2/2120 від 03.04.2003р. та №2232/2/2120 від 29.12.2003р..

На виконання умов договорів позивачем придбано та здійснено повну оплату кожної партії нафтової сировини у кількості зазначеній в додаткових угодах до вказаних договорів, що підтверджено копіями: актів прийому-передачі товару, платіжних доручень, що містяться у матеріалах справи (окремими рядками у яких зазначено суми податку на додану вартість).

Відповідно до п.п.1.8 ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем, за період що перевірявся, на підставі отриманих від контрагента податкових накладних було віднесено до податкового кредиту суми сплаченого в складі ціни придбаного товару ПДВ.

На підтвердження факту правомірності включення позивачем відповідних сум до податкового кредиту попередніми судовими інстанціями було досліджено акти прийому-передачі нафти та виписки банківської установи про рух коштів, які засвідчують виконання договірних зобовязань за договорами купівлі-продажу, що були укладені між позивачем та ТОВ «Промекспорт».

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Приймаючи до уваги, що Закон України «Про податок на додану вартість» підставою для отримання відшкодування визначав дані тільки податкової декларації за звітний період і не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків, твердження відповідача є неправомірними. Водночас, цей Закон не ставив в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання відємного значення суми ПДВ поширювалося тільки на окремо взятого платника податків і не ставило цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо отримання такого відшкодування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З урахуванням викладеного а також того, що рішення Вищого господарського суду України від 10.03.2005р. по справі №15/112 та від 17.11.2004р. по справі №3/39 є чинними і ніким не скасованими, а ця обставина, повинна була враховуватись при ухваленні постанови господарського суду Полтавської області від 26.01.2006р., отже потягло за собою неправильність прийнятого рішення.

За таких обставин, судова колегія касаційної інстанції погоджується з попередніми судовими інстанціями, що вказані обставини є істотними для справи, що не були відомі суду на час розгляду справи та про правомірність задоволення заяви позивача про скасування за нововиявленими обставинами постанови господарського суду Полтавської області від 26.01.2006р..

Доводами касаційної скарги наведене не спростовано.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в якихповно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Полтавської області від 11 серпня 2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий (підпис)

Судді (підписи)