Рішення № 110589866, 28.04.2023, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого В.М. Братасюка

за участю секретаря М.О. Мокрій

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Теребовлянська міська рада про виділення літньої кухні з правом її реконструкції під житло та реальний розподіл земельної ділянки необхідного для обслуговування виділених будівель,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 , з залученням судом у підготовчому судовому засіданні 30.01.2017 року в процесуальному статусі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Теребовлянської міської ради, в якому просила виділити їй літню кухню з правом її реконструкції під житло, що є при житловому будинку АДРЕСА_1 , залишивши відповідачу на праві власності житловий будинок в цілому та реально поділити земельні ділянки загальною площею 0.3041 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, ведення особистого селянського господарства, розміщених за вказаною адресою, в частках необхідних для обслуговування виділених будівель відповідно до висновку експертизи.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначала що їй відповідно до свідоцтва про право на спадщину належить на праві власності 1/3 частина житлового будинку по АДРЕСА_1 , відповідачу ОСОБА_2 належить 2/3 частини відповідного будинку. Позивач просить виділити їй літню кухню з правом реконструкції під окремий житловий будинок, так як вона не має іншого житла, а проживати в одному будинку з відповідачем та його сім`єю не може через непорозуміння між сторонами. При цьому позивач просить врахувати висновок судової будівельно- технічної експертизи №754/755/756 від 02.09.2013 року, в якій вказані варіанти поділу будинку та земельних ділянок.

Усно проголошеною ухвалою суду від 23.11.2022 року, закрите підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання від позивачки надійшло клопотання позивачки про розгляд справи за її відсутності, позов остання підтримує у повному обсязі.

Відповідач при новому розгляді, після скасування касаційним судом попередніх рішень першої та апеляційної інстанції, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився.

Представник третьої особи Теребовлянської міської ради при новому розгляді, після скасування касаційним судом попередніх рішень першої та апеляційної інстанції будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, попередньо скерував клопотання (арк.. справи 26 том 2) про розгляд за відсутності представника, при вирішенні спору покладається на думку суду.

Всесторонньо, повно та об`єктивно дослідивши письмові докази, судом встановлено наступні обставини.

ОСОБА_1 є власником 1/3 частини жилого будинку і приміщення для зберігання пального та літньої кухні по АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 10 січня 1984 року, виданим Теребовлянською державною нотаріальною конторою, та реєстраційним посвідченням від 15 лютого 1984 року, виданим Тернопільським обласним об`єднаним бюро технічної інвентаризації.

ОСОБА_2 належить 2/3 частин жилого будинку і приміщення для зберігання пального та літньої кухні по АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 07 грудня 1983 року, виданим Теребовлянською державною нотаріальною конторою, та реєстраційним посвідченням від 15 лютого 1984 року, виданим Тернопільським обласним об`єднаним бюро технічної інвентаризації.

Житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами

по АДРЕСА_1 знаходиться на земельній ділянці (призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд) площею 0,1000 га, власникам якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується виданими їм 08 серпня 2006 року державними актами на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку від 08 серпня 2006 року, виданих відповідно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , останнім на праві спільної власності також належить земельна ділянка площею 0,2041 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 проживає в квартирі АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_3 .

Згідно з рішенням виконавчого комітету Теребовлянської міської ради від 26 квітня 2016 року ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проектно-технічної документації реконструкції літньої кухні під житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Згідно наданого позивачем висновку експерта від 02 вересня 2013 року, який проводив судову будівельно-технічну експертизу, що призначалася Теребовлянським районним судом Тернопільської області у іншій справі, житловий будинок по АДРЕСА_1 під літ. А-1 поділу по 1/3 та 2/3 не підлягає. Можливим варіантом розподілу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , при яких співвласнику 2/3 ідеальних частин залишити житловий будинок, а співвласнику 1/3 ідеальних частин виділити літню кухню з подальшим проведенням її реконструкції під житловий будинок є наступний: співвласнику 2/3 надати будинок під літ А-1 вартістю 24 314,66 грн (додаток № 2 таблиця № 1), а співвласнику 1/3 надати літню кухню під літ В та сарай під літ Б (ІІІ) вартістю 45 516,06 грн (додаток № 2 таблиця № 1 синій колір). Згідно із запропонованим варіантом розподілу встановлено грошову компенсацію за відхилення від ідеальної частки у вартості будинковолодіння, а саме: співвласник 1/3 частки повинен сплатити грошову компенсацію співвласнику 2/3 частки у розмірі 22 240 грн.

Мотиви, з яких виходить Суд, та застосовані норми права.

У справі, яка переглядається, предметом позову є виділ частки у майні, що є у спільній частковій власності сторін, а саме, виділення літньої кухні з правом її реконструкції під житло та реальний поділ земельної ділянки необхідного для обслуговування виділених будівель.

Поняття спільної часткової власності визначено у частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Згідно з частинами першою-другою статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України, виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести з несуттєвим відступленням від розміру ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.

Отже, поділ нерухомого майна в натурі та виділ частки у майні, яке перебуває у спільній частковій власності не є тотожними.

Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України, виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

Статтею 380 ЦК України визначено, що житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Відповідно до частин першої та другої статті 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю, а приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Житловий будинок може складатися власне із самого будинку або з будинку та інших приміщень, що забезпечують нормальне проживання в ньому людини (наприклад, гараж, погріб, сарай, відокремлений санвузол тощо). У цьому випадку будинок є головною річчю, а різні господарські будівлі (літні кухні, сараї тощо) є підсобними будівлями і становлять з будинком одне ціле і не є самостійними нерухомими речами.

З обставин справи слідує, що між сторонами у справі існує спір щодо житлового будинку АДРЕСА_1 , поділ якого є неможливим.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 19 грудня 2013 року, яке набрало законної сили, ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову про поділ спірного будинку ( а. с. 107-115 т.1 ).

У позовній заяві позивачка ОСОБА_1 просить виділити їй, як співвласнику майна, літню кухню з правом її реконструкції під житло, що є при спірному житловому будинку.

В судове засідання від позивачки не надходило клопотань про призначення експертизи для визначення варіантів виділу спірної літньої кухні, натомість приєднано висновок експерта від 02.09.2013 року №754/755/756 з матеріалів іншої судової справи.

Відтак, Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна (далі - об`єкти нерухомого майна), крім земельних ділянок, та застосовується суб`єктами господарювання, які здійснюють технічну інвентаризацію об`єктів нерухомого майна (далі - суб`єкти господарювання) при підготовці проектних документів щодо можливості проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року №55 (в редакції від 04.11.2014 року)(далі - Інструкція). Поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна або Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна.

Пунктом 3.10 Інструкції визначено, що суб`єкт господарювання готує Висновок щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна (додаток 2 Інструкції) для укладення договору про виділ в натурі частки з об`єкта нерухомого майна або договору про виділ частки з об`єктів нерухомого майна, що є у спільній частковій власності.

В ДБН В.2.2-15:2019 "Житлові будинки. Основні положення", затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України 26.03.2019 № 87, наведено поняття реконструкції об`єкта нерухомості, відповідно до якого реконструкція житлового будинку - перебудова житлового будинку з метою поліпшення умов проживання, експлуатації, зміни кількості житлових квартир, загальної і житлової площі тощо у зв`язку зі зміною геометричних розмірів, функціонального призначення, заміною окремих конструкцій, їх елементів, основних техніко-економічних показників.

З матеріалів справи вбачається що позивачка є власником 1/3 частини жилого будинку і приміщення для зберігання пального та літньої кухні в АДРЕСА_1 .

Відповідно до норм статей 186, 380,381 ЦК України, господарсько-побутові будівлі (сарай, гараж, санвузол), наземні і підземні комунікації (водопостачання, очисні споруди тощо), що розташовані з житловим будинком на одній земельній ділянці і призначені для забезпечення власника необхідними засобами благоустрою, вважаються приналежністю головної речі і не є самостійними нерухомими речами.

Оскільки виділити в натурі частки жилого будинку неможливо, відповідно не може бути виділена одному із співвласників літня кухня з господарським спорудами, яка є приналежністю головної речі - будинку та призначені для забезпечення обох власників необхідними засобами благоустрою . Варіант виділу літньої кухні з господарськими спорудами суперечить нормам матеріального права не відповідає інтересам відповідача, який є власником 2/3 частин майна.

Так, відповідно до варіанту поділу будинку, запропонованому експертом у висновку від 02.09.2013 року № 754/755/756, одному із співвласників виділяються лише господарські будівлі, а іншому - житловий будинок, і при цьому вартість господарських будівель вдвічі більша вартості житлового будинку.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Теребовлянської міської ради від 26 квітня 2016 року ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проектно-технічної документації реконструкції літньої кухні під житловий будинок по АДРЕСА_1 .

(!) Разом з тим, наявність у позивачки означеного вище дозволу не спростовує того факту, що позивачка не надала, як цього вимагає Інструкція щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року №55 (в редакції від 04.11.2014 року) - Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна, котрий готується суб`єктом господарювання.

Більш того, на звернення позивачки від 03.03.2020 року, Теребовлянське бюро технічної інвентаризації листом від 10.08.2020 року за № 122 повідомило ОСОБА_1 про неможливість виготовлення відповідного Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна, оскільки при проведення технічної інвентаризації було виявлено самочинно добудовану прибудову та збудовано вбиральню, власниками дозвільних документів на проведення будівельних робіт не надано. Спір щодо самочинного будівництва між сторонами не вирішений.

Крім того, посилання позивачки на вищезазначений висновок експерта від 02.09.2013 року № 754/755/756, суд вважає необґрунтованими, оскільки у даній справі будівельно-технічна експертиза судом не призначалась та не проводилась.

Частиною 4 ст. 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Вирішення спору щодо земельної ділянки, на якій розташований будинок, залежить від вирішення питання між співвласниками про поділ будинковолодіння чи питання про встановлення порядку користування будинком.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 263, 265, 280 ЦПК України, суд , -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), третя особа без самостійних вимог на предмет спору Теребовлянська міська рада про виділення літньої кухні з правом її реконструкції під житло та реальний розподіл земельної ділянки необхідного для обслуговування виділених будівель - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду впродовж тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.