Рішення № 110588820, 25.04.2023, Чернівецький районний суд міста Чернівців (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд м. Чернівців)

Єдиний унікальний номер 725/1011/23

Номер провадження 2/725/125/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2023 року м. Чернівці

Першотравневий районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Федіної А.В.,

за участю секретаря судового засідання Ватаманюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М., державний виконавець Третього ВДВС у м.Чернівці Західного Міжрегіонального управління юстиції про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року позивач звернувся до суду з вище вказаним позовом в обґрунтування якого посилався на те, що виконавчим написом №36605, який вчинений 22.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. стягнуто з нього на користь відповідача заборгованість в сумі 13467,87 грн. На підставі вказаного виконавчого напису Третім ВДВС у м.Чернівці було відкрито виконавче провадження.

Вважає, що вказаний виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню, оскільки кредитний договір на підставі якого зазначеним виконавчим написом стягнуто заборгованість був укладений у простій формі та не був нотаріально посвідчений і такий договір не входить до переліку документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса. Крім того, ставить під сумнів розмір заборгованості, а також про намір звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису він не був повідомлений стягувачем.

На підставі наведеного, посилаючись на норми права, просив визнати виконавчий напис №36605 від 22.12.2021 року, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. таким, що не підлягає виконанню; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

В судове засідання позивач не з`явився, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Справа слухалась у відсутності представника відповідача, який не з`явився в судове засідання, натомість направив до суду заяву про визнання позову в порядку ст. 206 ЦПК України, а також звернувся до суду з клопотанням про врегулювання спору за участю судді, запропонувавши позивачу у разі сплати коштів у розмірі 2 424,22 грн. на розрахункові рахунки ТОВ "Фінансова компанія управління активами" у строк до 18 год. 00 хв. 28.04.2023 pоку, частина заборгованості у розмірі 11 043,65 грн. буде списана, а заборгованість за кредитним договором № 75449684 від 03.06.2021 та виконавчим написом № 36 605 вважатиметься такою яка погашена в повному обсязі.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 201 ЦПК України, врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті.

Оскільки позивач заяви клопотання про розгляд справи без його участі та підтримав свої позовні вимоги, відповідне клопотання представника відповідача про врегулювання спору за участю судді не може бути задоволене.

Треті особи в судове засідання не з`явились, від представника ВДВС у м.Чернівці надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, вирішення спору залишив на розсуд суду, приватний нотаріус про причини неявки суд не повідомила.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, при цьому суд також приймає до уваги визнання позову відповідачем, оскільки це не суперечить Закону, а також правам та інтересам сторін, не порушує свободи чи інтереси інших осіб , та відповідає вимогам ч. 4 ст. 206 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.ст. 87,88 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Судом встановлено, що 22.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі №36605 про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованість в сумі 13467,87 грн. (а/с 5).

Вказаний виконавчий напис був пред`явлений стягувачем до виконання та державним виконавцем Третього ВДВС м.Чернівці відкрито виконавче провадження ВП № 68876951 (а/с 6).

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 січня 1992 року № 2 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішенні справ, пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Згідно вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Зі змісту вказаного виконавчого напису вбачається, що він був вчинений на підставі кредитного договору №75449684 від 03.06.2021 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Безпечне агентство необхідних кредитів», яке відступило своє право вимоги за вказаним договором на користь відповідача відповідно до договору факторингу №1911 від 19.11.2021 року.

Заслуговують на увагу доводи позивача про те, що договір , який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, оскільки Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса передбачено вчинення виконавчого напису на підставі виключено нотаріально посвідчених договорів.

З огляду на вказані обставини слід також зазначити наступне.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.

Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення. з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому, наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 22.12.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

З матеріалів справи вбачається, що договір який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної у постанові №6-887цс17 від 05.07.2017 року, з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Зокрема, спростовує безспірність заборгованості боржника той факт, що на час вчинення нотаріусом виконавчого напису в суді розглядається по суті спір щодо розміру цієї заборгованості.

Проте не свідчить про наявність спору щодо заборгованості лише та обставина, що у виконавчому написі зазначена більша сума заборгованості, ніж у повідомленні, надісланому стягувачем боржнику в процедурі звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

У відповідності до правової позиції Верховного суду України, яка міститься у постанові від 20.05.2015 року №6-158цс15, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

З системного аналізу положень ст.88 Закону України «Про нотаріат» в сукупності з вище наведеними правовими позиціями Верховного суду України щодо їх застосування в контексті спірних правовідносин про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконання, вбачається, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а тому вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 року за № 1172 є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Оскільки сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого, а позивач у тексті позовної заяви ставить під сумнів розмір заборгованості, суд приходить до висновку, що сума боргу на яку звернено стягнення на підставі оскаржуваного виконавчого напису не може вважатись безспірною.

Наведені обставини в їх сукупності свідчать про наявність підстав вказаний виконавчий напис визнати таким, що не підлягає виконанню.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З урахуванням визнання позову відповідачем суд приходить до висновку, що з нього на користь позивача підлягає стягненню 50% судового збору, решта 50 % підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

На підставі вище викладеного та керуючись 87,88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 15, 16, 18, 257, 261, 1050 ЦК України, Главою 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 року за № 1172, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 1, 12, 76-89, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 22.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М., який зареєстрований в реєстрі № 36605 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (код ЄДРПОУ 35017877) загальної суми боргу в розмірі 13467,87 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (код ЄДРПОУ 35017877) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір в сумі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість грн. 80 коп.).

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 50 відсотків судового збору, що становить 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість грн. 80 коп.), сплаченого ним відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №0254210059 від 08.02.2023 року на рахунок №UA128999980313151206100024405; МФО- 899998; Код класифікації доходів бюджету - 22030101; Отримувач коштів- Чернів.ГУК/Чернів.ТГ(Перш.с.)/22030101; Код отримувача (ЄДРПОУ) - 37836095; Банк отримувача коштів - Казначейство України (ел.адм.подат.); Назва суду -Першотравневий районний суд м. Чернівці.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Чернівецького апеляційного суду через Першотравневий районний суд м. Чернівці відповідно до вимог п. 15.5 Розділу ХІІІ ЦПК України або в той самий строк безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці А. В. Федіна